Кримінально-процесуальні функції

В юридичній літературі кримінально-процесуальним функціям приділяється багато уваги, однак у деяких підручниках питання поняття, видів і змісту кримінально-процесуальних функцій не розглядається. Слід зазначити, що ця проблема є досить складною і важливою, про_сВідчить різноманітна і широка полеміка у наукових колах¹-

Свідо^ма діяльність завжди спрямована на досягнення якоїсь мети. Це повною мірою стосується і кримінально-_продесуальної діяльності та окремих її компонентів — процесуальних функцій.

Наприклад, О. М. Ларін визначає процесуальні функції _в кримінальному судочинстві «як види (компоненти, частини) кримінально-процесуальної діяльності, що відрізняються за окремим безпосереднім завданням, яке досягається в результаті провадження по справі»². Під кримінально-процесуальними функціями І. В. Тирічев розуміє «такі види, напрямки діяльності суб'єктів кримінального процесу, які обумовлені їх роллю, призначенням і завданням участі в справі»³.

Порівнюючи ці та інші визначення, можна дійти висновку, що в загальних рисах їх зміст збігається. Звичайно, ці дефініції можуть бути використані в контексті теми, що вивчається.

На думку Ю. М. Грошевого та М. С. Строговича, «в кримінальному процесі існують три головні кримінально-процесуальні функції: 1) обвинувачення (кримінальне переслідування); 2) захист; 3) вирішення справи (правосуддя)»⁴.

Ця концепція затвердилась і отримала розвиток у процесуальній науці. Виділення цих трьох функцій значною мірою є традиційним і характерним для змагальної конструкції процесу.

Основний недолік концепції трьох головних функцій полягає в тому, що вона не відображає всієї повноти кримінально-процесуальної діяльності, залишаючи осторонь діяльність значного числа учасників процесу. Звернувши

¹ СтроговичМ. С. Курс советского уголовного процесса. — М., 1968. — С. 188—189; Ларин А. М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. — М., 1986. — С. 5—14; Нажимов В. П. Об уголовно-процессуальных функциях // Правоведение. — 1973. — № 5. — С. 76; Кримінальний процес України: Підручник / За ред. Ю. М. Грошевого і В. М. Хотинця. — Харків, 2000. — С 21—25 та ін.

² Ларин А. М. Зазнач, праця. — С. 5.

⁸ Тыричев И. В. Уголовно-процессуальные функции // Советский Уголовный процесс: Учебник / Под ред. Л. М. Карнеевой, П. А. Лупин-^сКой, И. В. Тыричева. — М., 1980. — С. 15.

⁴ Кримінальний процес України: Підручник. — Харків, 2000. — С. 23; Строгович М. С. Зазнач, праця. — С. 189.

на це увагу, Р. Д. Рахунов вважає, що ці три функції не тільки не охоплюють діяльність всіх учасників процесу, а й здійснюються далеко не на всіх трьох стадіях. На його думку, до самостійних належать функції розслідування кримінальної справи, підтримання цивільного позову і захисту від позову¹.

Про самостійність функцій розслідування справи зазначали й інші автори.

Основними кримінально-процесуальними функціями, на думку С. В. Бородіна, є: розслідування злочинів, обвинувачення, захист, вирішення справи по суті².

Вважаємо, що така позиція заслуговує на підтримку, але, на нашу думку, останню функцію вирішення справи по суті треба доповнити для правильного її сприйняття і викласти в такій редакції: «вирішення справи по суті (на стадіях досудового чи судового слідства)», оскільки кримінальні справи остаточно вирішуються на зазначених стадіях кримінального процесу.

Отже, основними кримінально-процесуальними функціями є:

1) розслідування злочинів;

2) обвинувачення;

3) захист;

4) вирішення справи по суті (на стадіях досудового або судового слідства).

Дата добавления: 2014-11-06