Кримінально-процесуальні правовідносини

Кримінально-процесуальні правовідносини визначають як урегульовані нормами кримінально-процесуального права відносини, що виникають, розвиваються, змінюються і припиняються у сфері кримінального судочинства.

Органи і особи, які беруть у них участь, називають суб'єктами кримінально-процесуальних відносин. Здійснення своїх прав одним суб'єктом правовідносин породжує відповідні процесуальні обов'язки інших³.

¹ Рахунов Р. Д. Зазнач, праця. — С. 51.

² Бородин С. В. Понятие, сущность и задачи советского уголовного процесса // Советский уголовный процесс: Учебник / Под ред. С. В. Бородина. — М., 1982. — С. 7.

³ Советский уголовный процесс: Учебник / Под ред. Н. С. Алексеева и В. 3. Лукашевича. — Л., 1989. — С. 15—17.

Коямінально-процесуальні відносини виникають при овадженні дізнання, досудового слідства і судового роз-^П ялу кримінальних справ між органами дізнання, досу-^Г вого слідства, прокуратурою і судом, а також між цими анами і підозрюваними, обвинуваченими, потерпіли-свідками, понятими, експертами, спеціалістами та іншими особами, між громадськими організаціями і трудовими колективами.

Характеризуючи особливості кримінально-процесуальних відносин, слід зазначити, що вони:

1) виступають тільки у формі правовідносин;

2) органічно пов'язані з кримінально-правовими відносинами;

3) виникають, розвиваються, змінюються і припиняються у нерозривному зв'язку з кримінально-процесуальною діяльністю;

4) характеризуються особливим колом суб'єктів;

5) відрізняються специфікою прав і обов'язків суб'єктів¹.

Завдання кримінально-процесуальної діяльності обумовлює те, що для процесуального права характерний авторитарний метод правового регулювання. Одним із суб'єктів кримінально-процесуальних відносин завжди виступає орган держави, наділений владними повноваженнями. Державний орган, за наявності певного юридичного факту, здійснює приписані йому законом дії, реалізуючи свої повноваження.

Орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя (суд) наділені правом вимагати від громадян, службових осіб підприємств, установ, організацій відповідної поведінки і вживати заходів кримінально-процесуального примусу в разі невиконання цих вимог.

Процесуальні дії та рішення органу дізнання, слідчого, прокурора і судді (суду) є не тільки засобом виконання їх обов'язків з викриття і розслідування злочинів, викриття винних та їх покарання, а й засобом забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Наприклад, застосовуючи своє право подати заяву про вчинений злочин, громадянин вступає у відповідні правовідносини з державним органом, а останній зобов'язаний

¹ Элькинд П. С. Толкование и применение норм уголовно-процессуального права. — М., 1967. — С. 31—52.

прийняти заяву, пояснити заявнику відповідальність за свідомо неправдивий донос і за наявності в заяві, що надійшла, достатніх даних, що вказують на ознаки злочину, порушити кримінальну справу.

У процесі реалізації передбачених нормами права кримінально-процесуальних прав і обов'язків відбувається зміна правовідносин, що виникли. «Кримінально-процесуальні відносини виникають, розвиваються, змінюються і припиняються в нерозривному зв'язку з кримінально-процесуальною діяльністю», — зазначає П. А. Луганська¹.

Як слушно зазначив О. К. Джелалов, кримінально-процесуальні відносини в стадії судового розгляду виникають, розвиваються, змінюються і припиняються під керівництвом процесуальної діяльності головуючого в судовому засіданні, в основі якої лежать процесуальні норми. Головуючий відкриває судове засідання, керує судовим розглядом, усуває всі питання, що не стосуються справи.

Фактично відносини, що встановлюються між учасниками судового розгляду, поза судом і без його участі не мають процесуального значення, вони не набувають відповідної правової форми і тому не є процесуальними².

Отже, під кримінально-процесуальними відносинами слід розуміти регламентовані нормами кримінально-процесуального права відносини, що складаються між учасниками, наділеними певними правами й обов'язками, і що виникають, розвиваються, змінюються і припиняються в процесі кримінально-процесуальної діяльності на різних стадіях кримінального процесу.

¹ Лупинская П. А. Уголовно-процессуальные отношения // Советский уголовный процесс: Учебник / Под ред. Л. М. Карнееевой, П. А. Лу-пинской, И. В. Тыричева. — М., 1980. — С. 22.

² Джелалов О. К. Держава і право: 36. наук, праць. — Вип. 16. — К., 2002. — С. 311.

Дата добавления: 2014-11-06