Соціальної роботи

ТЕМА 1. ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ І ЗМІСТУ МЕНЕДЖМЕНТУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

План:

1. Категорії «управління» і «менеджмент». Основні підходи щодо досліджень у сфері взаємозв’язку управління і менеджменту.

2. Розуміння менеджменту соціальної роботи.

3. Складові процесу менеджменту соціальної роботи.

4. Основні принципи менеджменту соціальної роботи.

1. Категорії «управління» і «менеджмент». Основні підходи щодо досліджень у сфері взаємозв’язку управління і менеджменту. Термін «менеджмент» в Україні почали використовувати на поч. 90-х р.р. ХХ ст., що було зумовлено падінням командно-адміністративної економічної системи і початком інтеграції країни у світовий економічний простір. Поряд із ним застосовується термін «управління». Однак між цими термінами існує суттєва відмінність, тому їх не можна ототожнювати.

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі змінною обставин. Управляти можна технічними системами, комп’ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо [32; 33].

На сьогодні нараховується близько 350 визначень поняття „управління”. Оскільки процес управління виступає лише як теоретична підстава, обмежимося загальними зауваженнями, не аналізуючи детально цю категорію. Зауважимо, що якщо історія активного вживання такого поняття, як „управління”, нараховує близько 5000 років, то менеджмент нараховує ледве 100 років. Це неминуче призвело до того, що дослідники вкладали в зміст „управління” різні за змістом нюанси, а різноманіття методологічних, ідеологічних, політичних, мовних бар’єрів призвело до невиправданого різноманіття в трактуванні її сутнісних характеристик.

Поняття „управління” в наш час використовують численні науки. Але зміст даного поняття багато в чому визначається специфікою досліджуваного поняття. Так, правомірно говорити про управління технічними машинами, пристроями, про управління біохімічними процесами [9].

Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією тощо).

Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

На малюнку показано співвідношення між поняттями «управління» та «менеджмент»:

Виділяють 2 поняття управління:

· Методологічне( змістовне)

· Процесуальне( технологічне)

1 – Показує місце управління в життєдіяльності суспільства, його можливості і характер суспільних інтересів.

2 – Характеризується набором функцій і процедур.

Цікаво відмітити, що у працях 50-60х р.р. при описуванні управління в суспільстві фігурує тільки термін «управління» (Н. Вінер, О. Ленге, Г. Клаус, Б.В. Бірюков, К.К. Вавілов, К.І. Варламов), і лише в 70-і роки з’являється термін «соціальне управління» (В.Г.Афанасьєв, Ю.А.Тихомиров, П.А. Лєбєдєв, А.М. Омаров, Г.І. Петров, Л.Н. Суворов). Необхідно відмітити, що соціальне управління завжди пов’язувалося з соціальними процесами, які відбувалися в певному суспільстві.

Управління – явище соціальне, тому любе суспільство потребує управління людьми, соціальними групами, корекцією їх поведінки, і це є необхідною умовою нормального функціонування суспільства. Управління прийнято розуміти в двох аспектах: система відношень та форма взаємодії.

Управління як система відношень припускає наявність ієрархії та порядок виконання власних та рангових повноважень. Управління як форма взаємодії припускає стиль здійснення керівних повноважень.

Блок-схема технології управління:

Прогнози, → розв’язання → вказівка

Планування,

Аналіз. ↓

Аналіз і ← контроль ← реалізація

Синтез вказівки

Нині у світі існує близько 100 визначень поняття «менеджмент». В його основі лежить англ. дієслово «керувати», яке походить від латин. слова «рука».

Парадигми менеджменту дають різнобічне трактування цього поняття і його ролі у виробничо-господарській діяльності. Напр., Оксфордський словник англійської мови дає такі його тлумачення:

1. Менеджмент - це спосіб і манера спілкування з людьми (працівниками);

2. Менеджмент - це влада та мистецтво керівництва;

3. Менеджмент - це вміння й адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату (служб працівників);

4. Менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

Нерідко менеджмент трактується як сукупність принципів, методів, засобів, функцій і форм управління організаціями, установами з метою реалізації стратегічних планів, досягнення ефективності виробництва і збільшення прибутку [60; 61].

З функціонального погляду менеджмент – це процес планування, організації, мотивації, контролю та регуляції, покликаний забезпечити формування та досягнення цілей організацій (підприємств, товариств, банків, асоціацій та їх підрозділів) [11; 20; 41; 51]

Менеджмент як система знань розвивався за декількома напрямами:

І – розвиток теорії організаційного управління – «класична» або «традиційна» школа [59].

ІІ – школа «людських відносин» або «людської поведінки»- особлива увага приділяється психологічним мотивам поведінки людей у процесі виробництва; розглядаються наступні категорії: групові відносини, групові норми, проблеми конфлікту і співробітництва, комунікаційні бар’єри, неформальна організація та ін.. Таким чином, в теорію управління були введені соціально-поведінкові елементи в інтегрованому вигляді [41; 59; 63].

ІІІ – «емпірична» школа – визнає управління як вивчення практичного досвіду з метою його узагальнення, тиражування і передачі практикам, навчання студентів. Представники цієї школи намагаються синтезувати основні ідеї двох перших шкіл – «класичної» і «школи людських відносин».

ІV - школа «соціальних систем» - розробляє системний підхід щодо питань організації управління, звертає увагу на взаємодію частин системи з цілим. Досліджує організацію як ціле, моделює організаційні процеси і їх сполучення один з одним.

V - школа «науки управління» - досліджує процеси прийняття рішень із застосуванням новітніх математичних методів і засобів. Завдання:підвищення раціональності рішень.

Зауважимо, що не всі ці теорії можуть бути адаптовані до вітчизняної системи управління, бо необхідно враховувати рівень життя, традиції, пріоритети і можливості розвитку системи соціального захисту.

Вважається, що соціальні технології – результат розвитку технології управління. Сьогодні вони є важливим напрямом розвитку системи соціального захисту населення.

За напрямами реалізації функцій менеджмент поділяється на такі підсистеми:

· Виробничий менеджмент - управлінський процес, спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості.

· Фінансовий менеджмент – управлінський процес, спрямований на формування системи залучення, ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів організації.

· Маркетинг – управлінський процес, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення пропозиції товарів і послуг, які мають матеріальну і споживчу цінність.

Український економіст Валерій Терещенко зазначає, що менеджмент як американська теорія управління зміщує акцент з правових питань у галузь соціології, суспільних відносин, людських стосунків, колективної психології. Менеджерів розглядають як розпорядників економічного життя суспільства [ 56 ].

Економісти Олег Білорус та Євген Панченко вказують на те, що менеджмент забезпечує реалізацію мети підприємства задоволення соціальних потреб через ринок, виробництво товарів або надання послуг [8.].

Менеджмент структурно складають такі компоненти:

· Організація;

· Функції управління;

· Управлінські рівні;

· Методи менеджменту;

· Стилі керівництва;

· Комунікації;

· Управлінські рішення тощо.

Основні підходи щодо досліджень у сфері взаємозв’язку менеджменту і управління:

1. конкретно-історичний – передбачає вивчення управління як процесу у стані розвитку та змін під впливом діючих на них чинників;

2. комплексний – орієнтується на взаємозв’язок економічного, правового, психологічного та інших підходів до аналізу відносин управління;

3. аспектний – акцентує увагу на якомусь із аспектів управлінських відносин, що спеціально досліджується однією із соціальних наук (філософією, соціологією, психологією);

4. системний – розглядає керовану та керуючу підсистеми як цілісний комплекс взаємозв’язаних, об’єднаних спільною метою елементів, виявляє властивості системи, її внутрішні та зовнішні зв’язки.

Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту. Предметомменеджменту є:

1. Теоретичні засади управлінської діяльності (закони, закономірності, принципи, категорії, механізми, моделі тощо).

2. Практика управління організаціями (підприємствами, корпораціями, господарськими товариствами тощо).

3. Проектування системи менеджменту (формування взаємопов’язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив керуючої системи організації на керовану).

Об’єкт вивчення менеджменту – процес управління виробничо-господарською діяльністю організацій.

Суб’єктом вивчення менеджменту працівники керуючої та керованої систем організації, їх професійний, кваліфікаційний рівень, ступінь виконання ними повноважень, обсяги відповідальності, взаємозв’язки в системі менеджменту [34].

2. Розуміння менеджменту соціальної роботи. Існують різні позиції відносно систем управління в області соціального обслуговування. Так, управлінські кадри в галузі соціальної роботи повинні бути наділенні здатністю розв’язувати соціально-політичні питання, розуміти змістовні, етичні аспекти, підвищувати ефективність послуг, які надаються у відповідності з суспільними цінностями і законами.

На сьогодні менеджер – це не тільки посада, а й професія, яка потребує комплексу професійних, управлінських, психологічних, економічних і, звичайно, творчих якостей особистості.

Для менеджменту соціальної роботи характерні як загальні риси, так і специфічні, притаманні лише соціальній роботі. Тому менеджер, що працює в галузі соціальної сфери,окрім певних стандартів, закономірностей має бути озброєний специфічними знаннями, так як, у першу чергу, він розв’язує проблеми особистості, сприяє реалізації її життєвих інтересів і потреб [1; 15; 16; 17; 18; 19; 22; 36; 37; 38; 40; 44; 67].

Управління в рамках окремої організації представляє собою сукупність наступних процесів:

1. Формування соціальної політики і ранжування її у вигляді оперативних цілей.

2. Розробка програми і керівництво її реалізацією.

3. Організація фінансування і забезпечення матеріальними і кадровими ресурсами.

4. Діяльність щодо керівництва налагодження взаємодії між іншими організаціями.

5. Організація і контроль за роботою кадрів.

6. Виконання представницьких функцій і зв’язок з громадськістю.

7. Освіта, навчання, виховання.

8. Оцінка і залучення інновацій з метою підвищення ефективності роботи.

Менеджмент соціальної роботи є одним із видів соціального управління, тобто такої управлінської праці, де головним суб’єктом та об’єктом діяльності на рівні відповідної організації соціальної сфери виступає людина [14; 15; 24; 30; 43; 44; 66; 65; 68].

Предмет і продукт менеджменту соціальної роботи характеризується рядом особливостей:

· Цілі соціальної політики та завдання, що ставляться, залежать від нормативних документів, виданих органами виконавчої влади, місцевого самоврядування;

· Особливостей статусу, форм власності соціальної служби й типів завдань соціальної роботи;

· Видів діяльності, професійних ролей соціальних працівників і спеціалізації (клієнт соціальної роботи) [68].

Головна мета менеджменту соціальної роботи – забезпечення реалізації основних принципів державного підходу до організації соціальної роботи в умовах конкретної соціальної служби [Звєрєва].

Взаємозв’язки суб’єктів та об’єктів соціальної роботи.

3. Складові процесу менеджменту соціальної роботи. Менеджмент соціальної роботи як процес має відповідні складові. До них насамперед відносять наступні:

1. Процес класичного управління: збір, обробка, передача інформації (предмет менеджменту), що використовується для відпрацювання рішень (продукт менеджменту).

2. Елементами менеджменту соціальної роботи як виду професійної людської діяльності є мета управління, спосіб досягнення мети, об’єкт і суб’єкт управління, які взаємодіють у певному середовищі.

3. Функції управління організацією: планування, організація, оперативне управління, мотивація(активізація та стимулювання роботи), навчання кадрів, облік та аналіз, зворотній зв'язок, координація, контроль.

4. Засоби управлінської праці: методи, засоби обробки та аналізу інформації, прийняття на цій основі конкретних рішень.

5. Технологія управління: прийоми, засоби та порядок (послідовність, регламент) здійснення процесу управління в цілому та в його складових функціях [28].

Теорія і практика менеджменту соціальної роботи не дають конкретних рекомендацій чи зразків для окремо взятих, існуючих випадків, а навчають загальним прийомам, методикам і способам розв’язання тих чи інших управлінських проблем у контексті професійної соціальної роботи.

4. Основні принципи менеджменту соціальної роботи. Спочатку розглянемо загальні принципи менеджменту:

· Цілеспрямованість. Відповідно до цього принципу будь-яка діяльність в організації повинна спрямовуватися на досягнення конкретних виробничо-господарських цілей та виконання поставлених завдань.

· Урахування потреб та інтересів. Покликаних задовольняти потреби та інтереси працівників з метою досягнення цілей організації на засадах застосування певної мотивації.

· Ієрархічність. Передбачає розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого рівня управління до найвищого.

· Взаємозалежність. Згідно з ним кожна організація складається із взаємозалежних внутрішніх змінних(цілі, структура, технологія, працівники, завдання, ресурси). При цьому фактори зовнішнього середовища постійно впливають на організацію (відповідно і на її внутрішнє середовище) та викликають відповідну реакцію з її боку.

· Динамічна рівновага. Передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі розвитку.

· Економічність. Формує засади функціонування організації щодо збалансованості витрат, надходжень тощо, забезпечує розвиток бюджетних відносин.

· Активізація. Спонукає організацію до діяльності, постійного розвитку, впровадження інновацій та ін..

· Системність. Відповідно до цього принципу організація розглядається як відкрита система, що складається із взаємодіючих та взаємопов’язаних елементів.

· Єдиновладдя. Передбачає наявність єдиного центру, який здійснює керівництво та координацію діяльності організації з метою досягнення її цілей [53].

Усі принципи менеджменту взаємопов’язані.

Зазначимо, що в літературі з питань управління соціальною роботою на різних її рівнях поки що відсутня спільна зважена науково обґрунтована позиція. Різні автори виділяють неоднакову кількість принципів і по-різному їх називають [13]. Це наслідок авторського суб’єктивізму. Вивчення літератури дозволяє визначити принципи управління соціальною роботою:

· Принцип соціальної детермінації в управлінні закладом ґрунтується на розумінні керівництва державної соціальної політики, суспільної ідеології соціальної роботи на конкретному етапі історичного розвитку держави.

· Принцип гуманізації вимагає на всіх етапах управлінської діяльності орієнтуватися на людину, її потреби, інтереси, цінності.

· Принцип науковості в управлінні установами соціальної роботи вимагає оволодіння керівником теоретичними основами і технологією діяльності і цій сфері, управлінської психології, сучасної політології, соціології та менеджменту.

· Принцип єдиноначальності та колегіальності вимагає широкого залучення працівників до обговорення та підготовки рішень у поєднанні з особистою відповідальністю керівника за прийняття та виконання управлінського рішення.

· Принцип інформаційної достатності обумовлює її вирішальну роль на всіх етапах управлінського циклу: планування, прийняття рішення, організації виконання, мотивації та контролю. Безперервна робота з інформацією, що надходить, її аналіз, прийняття та реалізація відповідних рішень, забезпечення зворотного зв’язку.

· Принцип аналітичного прогнозування відображає моделюючі процеси різного рівня, що мають відбуватися в керованій соціальній системі, якою є заклад соціальної роботи (здійснення аналізу діяльності, висунення прогнозів).

· Принцип мотивації праці вимагає врахування в управлінській діяльності різноманітності мотивів, які приводять людей до роботи у соціальній сфері.

· Принцип раціонального добору, підготовки, розміщення та використання кадрів орієнтує на забезпечення відповідності професійній компетентності, ерудиції, загальної культури, інших ділових якостей працівників вимогам мети та завдань організації, робочих місць і посад.

· Принцип наступності та перспективності вимагає уважного аналізу здобутків та проблем діяльності закладу, зокрема, досвіду сьогодення, критичної оцінки своїх можливостей для розробки перспектив розвитку установи соціальної роботи.

· Принцип економічності та ефективності вимагає орієнтації всіх стратегічних цілей на можливості їх науково-методичного, матеріально-технічного фінансування.

· Принцип зворотного зв ’ язку вимагає відслідковувати хід виконання управлінських рішень, отримувати інформацію про якість і умови їхнього здійснення, мати конкретні кількісні показники. Ця інформація мусить охоплювати основні складові керованої системи.

Вищенаведена система наукових принципів є теоретичною основою, на якій має базуватися управління соціальною роботою. Ефективність використання наведених принципів визначається конкретною ситуацією, різноманітними чинниками, що пов’язані із розгляданням сутності управління як мистецтва.

Дата добавления: 2014-11-06