Закони управлінських відносин

Закон взаємодії інтересів. Орієнтує на необхідність враховувати інтереси всіх суб’єктів управлінської діяльності.

Закон єдності інтересів суб’єктів управлінської діяльності. Регулює соціальні управлінські відносини, орієнтуючи їх на досягнення соціальної мети та об’єднання навколо неї індивідуальних та групових інтересів суб’єктів управління.

Закон незалежності інтересів суб’єктів управлінської діяльності. Враховує індивідуальні та групові потреби й інтереси суб’єктів управління. Йдеться про те, що в управлінській діяльності можуть бути об’єднані люди та групи зовсім з різною мотивацією.

До основних законів, окрім зазначених, нерідко відносять такі:

Закон єдності системи соціального управління, його дотримання вимагає єдиного узгодженого змісту діяльності.

Закон пропорційності керованої та керуючої соціальної системи вимагає раціонального співвідношення як всередині них, так і між ними з метою найбільш ефективного функціонування цих підсистем. Тенденції зростання диспропорцій між керівною ланкою та персоналом у системі соціальної роботи призводить до неефективного керівництва з одного боку, та зниження результативності соціальної роботи – з іншого.

Закон участі різних верств населення в соціальному управлінні, в підвищенні його ефективності та відповідальності. Об’єктивною підставою його дії є орієнтація суспільного виробництва матеріальних і духовних благ на задоволення потреб населення.

4. Інструменти менеджменту соціальної роботи. Інструментальний підхід щодо прийняття та реалізації управлінського рішення в соціальній службі дозволяє виділити дві складові:

1. Перелік інструментів менеджменту соціальної роботи, що застосовуються у період становлення соціальної служби або використовуються як одиниці аналізу та демонстрації здатності прийняти чи виконати рішення.

Інструменти менеджменту соціальної роботи на рівні умовної соціальної служби для молоді наступні: мета соціальної роботи, критерії оцінки ефективності соціальної роботи, соціальна технологія, соціальна послуга, соціальна модель, соціальна програма, соціальна інновація, етичні правила соціальної роботи.

2. Інструментальні етапи організації прийняття та виконання рішення, які характерні для соціальної служби в період її розвитку, а саме:

· визначення проблеми: повністю визначити проблему часто досить важко, оскільки і в соціальній проблемі, і в соціальній системі(організації) всі складові пов’язані між собою. Варто звернути увагу на те, що дуже часто проблемою вважають лише її наявні симптоми. У такій ситуації прийняте рішення може тільки поглибити проблему;

· аналіз проблеми: збір інформації щодо певної проблеми можливий разом з її визначенням. Не слід боятися, що фактів замало, їх ніколи не буває достатньо, тому потрібно аналізувати ту інформацію, яка є, і вміти приймати на її основі рішення. Досить важко вберегтися від суб’єктивізму при сприйнятті інформації, від прийняття рішення під впливом симпатій чи антипатій, роздратованості чи емоційного піднесення;

· визначення альтернативних рішень: будь-яка проблема завжди має кілька шляхів розвитку та вирішення. Чим більшу кількість альтернативних рішень знайде керівник, тим більша вірогідність, що серед них він вибере найоптимальніше. Альтернативи будуть неоднозначні за цінністю, однак їх потрібно уважно проаналізувати з метою пошуку оптимальних елементів розв’язання проблеми;

· оцінка альтернатив і вибір найкращої: мета прийняття рішення – серед чисельних альтернатив знайти ту, яка призведе до найоптимальнішого результату і матиме найменше негативних наслідків;

· виконання рішення та оцінка результату: важливо домагатися виконання прийнятого рішення. Якщо здобуті результати відповідають очікуваним, то на цьому можна завершити процес [26; 51].

Якщо ж виникає якась неузгодженість на шляху отримання очікуваного результату, то керівник соціальної служби повинен розглянути цю ситуацію як нову проблему і знову пройти всі етапи прийняття рішення. На результативність реалізації управлінських рішень впливають якість її розробки, прийняття та виконання.

Процедура прийняття рішення залежить від обставин, в яких працює організація, а не від стилю керування директора соціальної служби, менеджера організації.

Помилки керівника служби криються в тому, що він також не враховує обставин діяльності своєї організації та використовує 1-2 прийоми в межах відомих процедур, тоді як у менеджменті соціальної роботи має використовуватись мінімум 5 прийомів процедури прийняття рішення, а саме:

авторитарний прийом: рішення приймається керівником служби самостійно, без консультування з підлеглими;

квазіавторитарний прийом: керівник використовує штатних працівників служби як збирачів інформації для прийняття рішення, але рішення приймає самостійно;

консультативний прийом: керівник проводить консультації з підлеглими (частіше за все – з кожним окремо) та самостійно приймає рішення (враховуючи або не враховуючи очку зору підлеглого);

квазіоколегіальний прийом: збір інформації та обговорення варіантів рішення проводиться керівником спільно з підлеглими. Однак останнє слово залишається за керівником служби;

колегіальний прийом: усі етапи роботи проводяться спільно. Директор служби бере участь у формуванні, затвердженні прийнятого варіанта рішення разом із фахівцями (підлеглими). У цьому випадку рішення має характер загальної думки колективу, команди тощо.

Контроль у соціальній роботі має дуже важливе спрямування: забезпечення ефективності, результативності соціальної роботи. Ефективний контроль має віддзеркалювати пріоритети соціальної служби. При контролі обов’язково слід підтримувати стратегічні напрями конкретної соціальної служби. Характеристика ефективного контролю – своєчасність [20].

Контроль повинен бути досить гнучким, щоб адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища; але достатньо жорстким, щоб забезпечити стабільність діяльності організації.

Види контролю:

- Попередній контроль – до початку роботи соціального працівника, реалізації соціальної програми.

- Поточний контроль – безпосередньо в ході виконання соціальної роботи.

- Заключний контроль – після того, як роботу виконано (закриття справи клієнта, затвердження звіту про виконання соціальної програми).

Вимоги до управлінських рішень у соціальній службі:

ü виражена цілеспрямованість;

ü максимальна обґрунтованість;

ü адресність;

ü узгодженість;

ü правомірність;

ü ефективність;

ü конкретність;

ü своєчасність;

ü повнота;

ü чіткість;

ü стислість.

Менеджерський цикл у соціальній роботі визначають як циклічність або закономірність прийняття, виконання, коригування рішення щодо соціальної ситуації в менеджменті соціальної роботи можна представити наступним чином:

Дата добавления: 2014-11-06