Леонтьев Д.А. 6 страница

Обсяг інформації, що надходить і циркулює в корпорації, визначається характером та встановленими правилами взаємодії із зовнішнім і внутрішнім середовищем. Традиційні ієрархічні організації неспроможні переробляти інформацію, що надходить із зовнішнього середовища, оскільки адресування її одній особі на вершині ієрархії (керівникові організації) заважає її своєчасній обробці. Навіть переадресування і розподіл інформації за рівнями не залишає часу на прийняття рішень і контроль за виконанням.

У зв'язку з розширенням кількості джерел і каналів інформації збільшився її обсяг, поряд з традиційними з'явилися нові мережні, мультимедійні, аудіо- і візуальні форми. Інтенсивні відеоконферен-ції в Internet стають найбільш розповсюдженою формою отримання і розподілу інформації за елементами організаційної структури в плоских органічних структурах. Нові мережні і віртуальні організації залишають вищому керівництву функцію управління стратегічною інформацією. При цьому відбувається «віртуалізація керівника», коли кожен працівник може зв'язатися через мережу без посередньо із шефом, довести до його відома потрібну інформацію, але ніколи не зустрічатися з ним особисто.

Цінність (корисність) визначається властивостями інформації як специфічного товару або ресурсу. Як товар інформація має споживчу вартість, яка може бути оцінена в грошовому еквіваленті. Специфіка даного товару полягає в його новизні і можливості створювати новий товар. Якщо інформація повторює вже наявні відомості і не є корисною при прийнятті рішень, її цінність дорівнює нулю.

Слід також зазначити, що цінність інформації визначається її споживачем. Інформація може мати нульовий і найвищий ступінь цінності для різних груп її споживачів. Отже, важливого значення набуває раціональна спрямованість інформаційних потоків в організації, щоб тільки та інформація, яка необхідна в роботі конкретного відділу (маркетингу, фінансів, виробництва, кадрів), надходила в призначений їм інформаційний канал.

Якщо розглядати інформацію як ресурс, то її цінність полягає в можливості економії інших видів ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових). Складним залишається питання визначення витрат на інформацію і адекватність отриманих від її використання результатів. Проблема полягає в невизначеності самого процесу виробництва інформації, а також в оцінці частки прибутку, отриманого за рахунок виділеного серед інших інформаційного ресурсу. Динаміка невизначеності співвідношення витрат на інформацію і оперативних результатів обумовлена вже тим, що інформація переносить свою вартість і безпосередньо, і опосередковано на створюваний продукт або прийняте рішення. Процес створення інформаційного продукту складається з декількох стадій (виробництво, збереження, передача), що також вимагає додаткових витрат.

Якість (достовірність) інформації тісно зв'язана з кібернетичним поняттям ентропії, тобто здатністю інформації розпорошуватися і змінюватися при формуванні передачі та прийомі.

Недостовірність інформації може бути обумовлена декількома причинами. Основна — це ненадійність джерела і самого змісту інформації. Зростання надійності може бути досягнуте за рахунок:

• підвищення надійності даного джерела;

• підвищення надійності каналів передачі інформації;

• використання додаткових альтернативних джерел;

• дублювання інформаційних каналів.

Ці прийоми реалізуються за допомогою технічних, організаційних, психологічних та інших методів.

Основні причини існування недостовірної інформації в організаційних системах лежать у сфері психології людських відносин. З цього погляду інформація може бути змінена ненавмисно або свідомо. Свідоме перекручування інформації змінює зміст повідомлень в інтересах джерела повідомлення, неусвідомлене перекручування модифікує інформацію внаслідок неуважного становлення до джерела.

Вірогідність інформації може змінюватися внаслідок фільтрації. Фільтрація відбиває тенденцію перекручування повідомлень у міру їхнього просування по вертикалі або по горизонталі в структурі організації.

Згідно з цілями організації фільтрація обмежує повідомлення для всіх структурних рівнів і елементів з метою ліквідації перевантаження інформаційних каналів і захисту інформації. Однак фільтрація може носити негативний характер для досягнення цілей організації.

Для прискорення руху інформації або надання повідомленню більшої ясності різні відомості модифікуються і спрощуються при передачі повідомлень у різні сегменти організації. Інформація, передана по вертикалі вгору, може бути недостовірною, тому що підлеглі зацікавлені в передачі вищій ланці тільки інформації, що позитивно сприймається. Нижчі рівні ієрархії управління часто не інформують вищі рівні про потенційні або існуючі проблеми, бо бажають отримати тільки схвалення керівника. Додатковою причиною недостовірності інформації, що надходить нагору, може бути підвищена увага керівників середньої ланки до повідомлень з верхніх рівнів влади в порівнянні з інформацією від їхніх підлеглих. У числі інших причин, що заважають працівникам передавати інформацію нагору, можуть бути страх перед покаранням і відчуття марності справи.

Тісно пов'язана з обсягом і корисністю насиченість інформації — обсяг корисних відомостей, що міститься в загальному обсязі інформації, переданої, прийнятої та обробленої за одиницю часу. Інформаційна епоха супроводжується надмірним обсягом нав'язливої і повторюваної інформації, яка у більшості є безупинним інформаційним шумом. Японські дослідники стверджують, що кожна людина щодня піддається впливу потоку інформації, еквівалентного З млн слів, що відповідає приблизно 1000 сторінкам. При цьому співвідношення між засвоєною інформацією і тією, що надійшла, у кращому випадку складає 1:100.

У зв'язку з появою сучасних засобів комунікацій, глобальних і локальних мереж різко виріс обсяг інформації і упала її насиченість корисними відомостями. Така зворотна пропорція обумовлена наявністю могутнього «інформаційного шуму», що безпосередньо стосується діяльності організації, переданого разом з інформацією. «Інформаційний шум» створюється іншими організаціями, що експлуатують у власних цілях єдині інформаційні канали. До «шумової» інформації можна віднести рекламні, спортивні, політичні, культурні й інші відомості, що не беруть участі у вирішенні завдань організації. Такі відомості віднімають у співробітників час, розсіюють увагу, погіршують стан здоров'я і відволікають від виробничих завдань. У багатьох компаніях проблемою стають комп'ютерні ігри, неділове листування, читання новин по мережі Internet у робочий час.

Поряд з негативним впливом «шумове тло» може здійснювати позитивний вплив і сприяти кращому сприйманню інформації за рахунок підняття емоційного рівня, поліпшення настрою, психологічної настроєності, зняття втоми і напруги. До методів підвищення насиченості інформації віднесемо:

• угруповання,

• візуальність,

• розподілений доступ,

• дублювання важливих відомостей,

• акцентування,

• скорочення часу доступу.

Останній метод підвищення насиченості інформації має відношення до іншої, не менш важливої властивості — оперативності (своєчасності) інформації. Інформація, як і будь-який інший продукт життєдіяльності організації, підлягає процесу старіння. Цей процес у зв'язку з впровадженням нових інформаційних технологій, підвищенням обсягу, швидкості і частоти зміни інформації значно прискорюється. Оперативність відбиває пропорційну залежність між «віком» управлінської інформації та її цінністю.

Розглянуті характеристики інформації знаходяться у постійній взаємодії і взаємозалежності при формуванні вхідних, вихідних і циркулюючих усередині організації інформаційних потоків.

Організація в цілому сприймається зовнішнім оточенням (клієнтами, постачальниками, партнерами, спільнотою) також через інформаційне середовище, яке вона створює у своїй структурі і поза нею. Таким чином, у сучасних умовах необхідне ставлення до інформації не тільки як до ресурсу або товару, а й як до супроводу усіх бізнес-процесів, які відіграють вирішальну роль у життєдіяльності корпорації.

2. Зовнішні та внутрішні інформаційні джерела

Процес управління корпорацією за всіх часів зводився до прийняття управлінських рішень на основі збору, обробки й аналізу існуючої інформації. Важливою проблемою є використання зовнішніх та внутрішніх джерел і формування каналів протікання інформаційних потоків.

В акціонерному товаристві при прийнятті стратегічних рішень члени спостережної ради, або невикоиавчі директори, спираються головним чином на інформацію, підготовлену менеджерами і надану правлінням. Але ставка на виконавчих керівників як на єдине джерело інформації завжди пов'язана з очевидним ризиком. Утім правові вимоги щодо проведення зовнішніх ревізій фінансових звітів компанії та діяльності ревізійних комісій, покликаних перевіряти достовірність внутрішньої фінансової звітності компаній, певною мірою змецшують цей ризик. Багато американських компаній заохочують свої ради директорів здобувати необхідну інформацію неофіційними каналами як у самій компанії, так і поза її межами.

Джерелами зовнішніх інформаційних каналів для корпорації є: органи законодавчої влади, органи виконавчої влади, конкуренти, постачальники, споживачі, фінансові установи, громадськість. Кожна з цих інформаційних баз відповідає компонентам зовнішнього середовища в розрізі трьох сфер: безпосередня сфера дії, сфера інтересів, сфера впливу. Кожна з цих сфер впливає на інтенсивність потоків інформації в каналах.

Перелічимо найбільш впливові зовнішні інформаційні канали:

1) спеціальні і загальні публікації, бази даних;

2) інформація через контакти з клієнтами, постачальниками, банкірами, дилерами;

3) консультації, експертні і маркетингові дослідження сторонніх організацій і консалтингових фірм:

4) особисті контакти на ярмарках, презентаціях, конференціях, салонах;

5) контакти з представниками законодавчих і виконавчих органів влади;

6) інформація з випадкових, непостійних джерел. Протікання інформації із зовнішнього середовища по каналах регулюється й управляється інформаційною системою корпорації залежно від прийнятої методики збору інформації.

Ці методики відрізняються поставленою метою, технологією збору й обробки інформації, використовуваними ресурсами і часом, необхідними для створення інформаційної підтримки управлінського рішення. Існують дві основні стратегії у формуванні методик управління зовнішніми інформаційними каналами:

1. Інформація з каналів надходить постійно, без обмежень і одразу піддається аналізу. У цьому випадку необхідні значні ресурси для підтримки системи моніторингу навколишнього середовища, але при цьому досягається максимальна повнота інформаційної картини.

2. Інформація з каналів надходить «до запитання» і аналізується відповідно до поставленої мети. У даному випадку інформаційні канали знаходяться ніби в «холодному резерві» і вимагають набагато менших затрат на підтримку їх у працездатному стані.

Зовнішні джерела є важливими для виконавчих директорів і менеджменту корпорації як підґрунтя у формуванні стратегії корпорації та її оперативної фінансово-господарчої діяльності. Для всіх невиконавчих учасників корпоративних відносин (перш за все акціонерів) та зацікавлених осіб джерелом інформації є звітність корпорації, яка відноситься до внутрішніх джерел.

Головним і найбільш інформативним джерелом у міжнародній практиці є річний звіт корпорації, який дозволяє акціонерам оцінити підсумки діяльності акціонерного товариства за рік. Наведемо деякі рекомендації до річного звіту з найкращої практики, які увійшли до Кодексу корпоративної поведінки Росії.

• Річний звіт повинен висвітлювати перш за все загальні питання діяльності товариства. До них варто віднести стан товариства в галузі, досягнуті за рік результати, вирішення стратегічних завдань товариства, перспективи його розвитку, відносини з конкурентами. До загальних питань відноситься також опис основних напрямків діяльності товариства, огляд найбільш істотних угод, укладених товариством за минулий рік.

• Принципове значення для акціонерів має інформація про цінні папери товариства, у тому числі відомості про випуск акцій і рух капіталу за рік (зміни в списку акціонерів, що володіють великими пакетами акцій товариства), про виплату дивідендів, а якщо дивіденди не були виплачені, — про причини їх невиплати.

• У річному звіті рекомендується вказати дані про членів правління, розмір винагороди і критерії її визначення, а також інформацію про угоди між даними особами і товариством.

• Найбільш важлива для будь-якого акціонера інформація про діяльність товариства. Тому основні фінансові показники діяльності товариства також повинні міститися в річному звіті товариства.

• Річний звіт повинен подавати виступ голови ради директорів, а також доповідь, підготовлену виконавчим органом з оцінкою діяльності товариства за рік.

• Річний звіт має бути підписаний генеральним директором товариства, керівниками фінансової і бухгалтерської служб, членами ради директорів.

Окрім фінансової звітності (розділ 10) та звітності щодо роботи з цінними паперами, в акціонерному товаристві існують інші види звітності, що також можуть розглядатися як внутрішні інформаційні джерела. Акціонерне товариство періодично подає звіти до:

> органів статистики — звіти про заборгованість із заробітної платні, звіти щодо екологічних платежів, виплат за природні ресурси та поточні платежі на охорону природи, про зовні ню трудову міграцію та інші;

> державної служби зайнятості — звіти про кількість працівників у акціонерному товаристві, про наявність робочих місць, звільнених та прийнятих на роботу працівників та інші;

> пенсійного фонду — бухгалтерська документація, звіти про сплату страхових внесків до пенсійного фонду, інша документація;

> інших органів — відповідно до чинного законодавства України. З метою полегшення роботи на підприємстві рекомендується розробити та прийняти положення про організацію звітності в AT, яке передбачало б порядок складання звітності на підприємстві, термін її подання в державні органи, особу (осіб), відповідальну за правильне складання звітів та своєчасне їх подання до державних органів.

Для інформованого і ефективного керівництва корпорацією члени спостережної ради та правління мусять мати у своєму розпорядженні певну інформацію щодо діяльності компанії, а саме:

• звіти про результати господарської діяльності, балансові звіти, звіти про рух грошової готівки, що дозволяють порівняти показники діяльності за поточний період і рік з контрольними показниками діяльності і результатами діяльності за минулий рік;

• інформацію про поточну діяльність, звіти підрозділів та служб корпорації, зокрема докладне пояснення причин відхилення від контрольних показників та уточнених показників діяльності на період до кінця року;

• інформацію про участь компанії в ринковій діяльності;

• протоколи засідань правління та спостережної ради;

• звіти спеціалістів у галузі фінансів про діяльність компанії та її найголовніших конкурентів;

• результати аналізу кадрового потенціалу та опитувань працівників щодо умов праці в компанії;

• дані маркетингових досліджень щодо тенденцій попиту та

уподобань споживачів;

• інформацію про висвітлення діяльності компанії та її найголовніших конкурентів у засобах масової інформації, а також інформацію ЗМІ про тенденції ринкових процесів.

Вибір товариством каналів поширення інформації про свою діяльність має велике значення для реалізації можливості своєчасного одержання повної інформації про товариство. Канали поширення інформації повинні забезпечувати вільний, необтяжливий і невитратний доступ зацікавлених осіб до інформації, що розкривається.

Питання, що виносяться на іспит

1. Необхідність та суть страхового менеджменту.

2. Функції страхового менеджменту.

3. Мета страхового менеджменту.

4. Завдання страхового менеджменту.

5. Поняття страхового ринку, його види, їх загальна характеристика.

6. Будова страхового ринку, його інфраструктура.

7. Регулятори та інструменти страхового ринку.

8. Страхові послуги та страхові продукти, їх реалізація.

9. Ризики в страхуванні.

10. Зміст стратегічного управління страховою організацією.

11. Складові та система стратегічного управління страховою організацією.

12. Стратегічне планування в страховій компанії.

13. Фінансова стратегія страхової компанії.

14. Управління страховою компанією на основі збалансованої системи показників.

15. Принципи управління страховою компанією на основі збалансованої системи показників.

16. Контроль страхової діяльності.

17. Принципи організації контролю страхової діяльності.

18. Задачі та функції маркетингової діяльності в страховій компанії

19. Особливості організації маркетингової діяльності в страховій компанії.

20. Система розробки страхових послуг.

21. Система продажу страхових послуг.

22. Управління рекламною діяльністю страхової компанії.

23. Управління відносинами страховина зі страховими посередниками.

24. Система управління відносинами стра­ховика зі страховими посередниками.

25. Особливості і структура трудових ресурсів страхової компанії.

26. Кадрова політика страхової компанії.

27. Методи управління персоналом страхової компанії.

28. Оцінка персоналу страхової компанії.

29. Служба врегулювання страхових претензій.

30. Документальне оформлення розслідування страхових претензій.

31. Врегулювання страхових претензій з пєрестраховиками.

32. Етапи і основні дії перестрахувальника та перестраховика при врегулюванні страхової претензії.

33. Врегулювання страхових претензій за договорами, які передбачають асистанс-допомогу.

34. Сутність платоспроможності страхової компанії.

35.Вимоги до забезпечення платоспроможності страхової компанії.

36. Оцінка платоспроможності страхової компанії.

37. Управління активами як засіб підтримки платоспроможності страхової компанії.

38. Визначення фінансової надійності страхової компанії.

39.Фактори, що її забезпечують фінансової надійності страхової компанії.

40. Управління страховим портфелем страхової компанії.

41. Управління формуванням і розміщенням страхових резервів.

42. Економічна сутність страхових резервів.

43. Управління формуванням обов'язкових резервів з ризикових видів страхування.

44. Управління формуванням додаткових резервів з ризикових видів страхування.

45. Формування резервів зі страхування життя.

46. Управління розміщенням страхових резервів.

47. Фактори, що забезпечують фінансову стійкість (надійність) страхової компанії.

48. Стратегічні і тактичні задачі управління страховим портфелем.

49. Сутність, причини і наслідки фінансової кризи в страховій компанії.

50. Причини і наслідки фінансової кризи в страховій компанії.

51. Процес реорганізації страхової компанії.

52. Процес санації і ліквідації страхової компанії.

53. Державний контроль за платоспроможністю страхової компанії.

54. Засоби впливу і реагування на фінансові порушення страховиків.

55. Сутність фінансової кризи в страховій компанії.

56. Причини і наслідки фінансової кризи в страховій компанії.

57. Визначення та характеристика управлінської інформації.

58. Зовнішні та внутрішні інформаційні джерела.

59. Формування інформаційного середовища корпорації.

60. Розкриття та захист інформації.

Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова, факультет психологии

Рецензенты:

д-р психол. наук, проф., чл.-кор. РАО Б.С.Братусь д-р психол. наук, проф., чл.-кор. РАО В.А.Иванников д-р психол. наук, проф., чл.-кор. РАН В.Ф.Петренко д-р психол. наук, проф. ИЛ. Васильев

Л478 Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. 2-е, испр. изд. — М.: Смысл, 2003. — 487 с.

Монография посвящена всестороннему теоретическому анализу смысловой реальности: аспектов проблемы смысла, форм его существования в отношениях человека с миром, в сознании и деятельности человека, в структуре личности, в межличностном взаимодействии, в артефактах культуры и искусства.

Адресуется психологам и представителям смежных дисциплин.

Дата добавления: 2014-11-07