Семінарське заняття 8

ТЕМА. Релігія як соціально-історичний феномен.

МЕТА вивчення теми: сформувати у студентів системні та глибокі знання про об’єкт, предмет і методи релігієзнавства, його понятійно-категоріальний апарат, основні концепції релігії, особливості віровчень, культово-обрядової діяльності, історії та філософії релігії, історичні типи взаємин церковної та світської влади, взаємодії релігії з іншими формами суспільної свідомості, сприяти світоглядному самовизначенню майбутніх педагогів.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: релігія, релігійний культ, релігієзнавство, віра, Бог, догмати, православ'я, католицизм, буддизм, християнство, іслам, іудаїзм, атеїзм.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

1. Сутність та соціальна природа релігії. Релігія в структурі духовних цінностей людства.

2. Сучасні релігії світу.

3. Релігійні течії та конфесії в Україні

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. У чому суть релігієзнавства як науки?

2. Наведіть схему класифікації релігій.

3. У чому полягає особливість світових релігій?

4. Поясніть зміст національних релігій.

5. Охарактеризуйте релігійний культ та догматику християнства.

6. Охарактеризуйте релігійний культ та догматику православ'я.

7. Охарактеризуйте релігійний культ та догматику католицизму.

8. Релігійні течії та конфесії в Україні.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ (ПРЕЗЕНТАЦІЙ)

1. Основні напрямки у поясненні походження релігії.

2. Місце Біблії в структурі духовних цінностей особистості педагога.

3. Міжнародне право і релігійний тероризм.

4. Українська православна церква: генезис, етапи еволюції.

5.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Навчальний посібник з релігієзнавства: лнкції, семінари, практичні заняття, словник. Підготував І.І.Якухо, кандидат історичних наук. – Житомир 2005. – С. 5-22.

2. Сидоренко О. Релігієзнавство. Підручник / О. Сидоренко. – К.: 2007. – С. 15-92.

3. Релігієзнавство: Навч. посібн. /М. Ф. Рибачук, Р36 М. І. Кирюшко, JI. Б. Пилявець та ін.; За ред. док-ра філософ, наук, проф. М. Ф. Рибачука. — К.: Освіта, 1997. – С. 3-49.

4. Класифікація релігій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tchaikovsky2009.narod.ru/mir/klass.htm

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ЗАНЯТТЯ

Релігієзнавство – це багатодисциплінарна галузь гуманітарної науки, що досліджує феномен релігії. Його завдання – осягнення сутності, закономірностей походження й функціонування релігії на різних етапах розвитку людства.

Атеїзм – складова частина вільнодумства, система поглядів, яка заперечує будь-які релігійні уявлення, релігію як таку в усіх її формах і виявах; є частиною діалектико-матеріалістичного світогляду, загальною, специфічною ознакою і принципами якого є заперечення реальності надприродного світу.

Категорію „релігія”, як вважають науковці, можна пов’язати зі старозавітною традицією, яка знала термін „berut”, що означає „зв’язок людини з Богом”. Таке розуміння релігії пізніше перейшло й до християнства. Як показує аналіз, в основі різних тлумачень цього поняття є варіанти визначного римського філософа й оратора М.Т.Цицерона (106-43 рр. до н.е.) і представника римського християнства – Л.Ц. Лактанція (бл. 250 р. – після 325 р.). Так, Цицерон уперше вживає поняття „relegare” (з якого й виводить поняття „релігія”) як означення збирання відомостей про богів (relegare – збирати). Лактанцій же вживав термін „ligo” – „зв’язувати”, розуміючи його як вираз означення зв’язку з Богом.

Вслід за ним Августин Аврелій (354-430 рр.) запровадив термін „religio”, тобто знову ж таки в значенні „зв’язувати з Богом”. Взагалі у плані загального означення термін „релігія” починає вживатися лише в XV-XVI ст. (Мартін Лютер, Христофор Філарет та ін.). Поняття „релігія” використовували також філософи Нового часу (Д.Юм, І.Кант, Ф. Шлейєрмахер, Г.Гегель, Л.Фейєрбах, К.Маркс, Е.Тейлор, Г.Спенсер, Д.Фрезер) та інші дослідники релігії у зв’язку з виникненням релігієзнавства як галузі наукового знання, коли було започатковано науковий підхід до визначення сутності релігії, її структури, специфіки та функцій. В сучасних українських і російськомовних словниках латинське поняття religio тлумачиться як „набожність, святість, предмет культу” або „совісність, добросовісність”, „особливе ставлення до священного, яке охоплює релігійні почуття, благочестя, набожність, богошанування, культ”.

Релігія – дуже складне явище і поєднує в собі елементи раціонального (наприклад, моральні настанови) та ірраціонального (наприклад, фантастичні образи надприродних істот-чортів, ангелів, коней, що видихали вогонь, сарани з людськими головами тощо). Вона виникла в процесі осмислення людиною сил природи, а пізніше – суспільних сил, є однією з найдавніших форм духовного освоєння світу, випливає з властивостей процесу пізнання.

Головна ж ознака будь-якої релігії – віра в надприродне. Надприродне – це те, що за своєю сутністю не може бути пізнаним і реальність чого за допомогою звичайних наукових методів довести не можна.

Системи класифікації релігій оперують різними основами поділу:

За рівнем розвитку:

а) ранні вірування — вірування первісної доби (анімізм, магія, тотемізм, культ предків). Віднесення цих світоглядних конструктів до релігій суперечливе.

б) політеїстичні релігії;

в) монотеїстичні релігії;

г) синкретичні релігії, що утворилися внаслідок зрощування або злиття різних етнічних і світових релігій;

д) нові релігійні течії.

За статистичними даними: за кількістю віруючих, за відсотком віруючих до чисельності населення.

Комплексна класифікація:

1. Дорелігійні і ранні релігійні вірування родоплемінних спільнот.

2. Національні релігії, до яких відносять ранні та пізні етнічні вірування.

3. Світові релігії.

4. Нетрадиційні релігії — новітні релігійні рухи.

Крім того, релігії класифікують за часом виникнення, ступенем організації релігійних спільнот, наявністю державного статусу та ін.

Основні складники релігійної системи об’єднуються в зовнішню і внутрішню структуру (будову) релігії.

До зовнішньої структури належать: релігійні уявлення та погляди, релігійні настрої, релігійні дії, релігійні інституції.

Внутрішня структура охоплює релігійну картину світу та релігійну науку життя.

Нетрадиційні

РУН-віра Біле братство

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Релігія як предмет вивчається:

А. Філософією.

Б. Теологією.

В. Історією.

Г. Релігієзнавством.

2. Монастирі, релігійні братства, духовні навчальні заклади відносяться до:

А. релігійних громад;

Б. релігійних організацій;

В. релігійних культів.

3. Перерахуйте склад релігії, як явища.

А. Вірування.

Б. Бог.

В. Вищий розум.

Г. Церква.

Д. Норма.

4. Яка із складових частин релігії є основною:

а) віровчення;

б) віра;

в) культ;

г) організація.

5. Сукупність обрядових та/або магічних дій, що виконуються відповідно до канонічних законів даної релігії, називається (вкажіть):

А. Обрядом.

Б. Культом.

В. Догматом.

Г. Законом.

Д. Магією.

6. Громадський інститут, об'єднуючий прихильників даної релігії, називається (вкажіть):

А. Сектою.

Б. Церквою.

В. Культом.

Г. Деномінацією.

Д. Організацією.

7. Перерахуйте види релігійних організацій.

А. Церква.

Б. Деномінація.

В. Секта.

Г. Культ.

Д. Синагога.

8. Світових релігій:

А. п’ять

Б. три

В. скільки народів, стільки і релігій

9. До світових релігій відносять:

А. індуїзм

Б. буддизм

В. християнство

Г. іслам

Д. конфуціанство

Е. православ’я

Ж. католицизм

З. протестантизм

10. Християнство поділяється на:

А. православ’я та католицизм

Б. православ’я та протестантизм

В. католицизм

Г. православ’я

Д. протестантизм

11. Протестантизм це напрямок:

А. ісламу

Б. буддизму

В. православ’я

Г. католицизму

12. Релігія - це:

А. духовний феномен суспільства

Б. релігійне світосприйняття

В. світогляд на його теоретичному рівні

13. Католицизм відрізняється від православ’я тим, що:

А. вірить в триєдиного Бога

Б. культивує образ Діви Марії

В. не має ікон у церковному приміщенні

Г. віруючі можуть сидіти на службі

Д. співають пісні на славу Господа Бога

Е. не мають хрещення

14. Основний принцип буддійської етики:

А. неспричинення шкоди тваринам;

Б. неспричинення шкоди всьому живому;

В. не вбивай!

15. Шаріат — це:

А. один із напрямів в ісламі;

Б. одна із обрядово-культових дій;

В. система норм та правил.

Дата добавления: 2014-10-15