Сутність аудиту, його місце і значення в економічних відносинах

З розвитком продуктивних сил і виробничих відносин виникає об'єктивна потреба у вдосконаленні функцій управління процесом виробництва. До таких функцій належать планування, облік, економічний аналіз, регулювання, контроль.

Контроль як функція управління — це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований об'єкт, виявлення відхилень, допущених у ході виконання цих рішень.

Економічний контроль здійснюється на макро-, міді- та мікрорівнях. Функції економічного контролю на макрорівні виконують державні органи влади (Рахункова палата Верховної Ради України, Контрольне управління при Адміністрації Президента України, Головне контрольно-ревізійне управління при Міністерстві фінансів України, Міністерство економіки, Національний банк України, інші міністерства та державні республіканські комітети).

На регіональному (міді) рівні економічний муніципальний контроль здійснюють місцеві органи управління Адміністрації Президента України та місцевих Рад народних депутатів України. На мікрорівні економічний контроль виконують власники підприємств і організацій та їхні органи управління. Цей вид контролю називається внутрішньогосподарським.

Якщо підприємство входить до складу концерну, корпорації, холдингу або підпорядковується певному міністерству, державному комітету, то контроль за діяльністю суб'єкта господарювання буде називатися внутрішньо-відомчим.

За періодичністю здійснення економічний контроль поділяють на попередній (перспективний), ретроспективний, оперативний.

Попередній (перспективний) економічний контроль здійснюється перед виконанням господарської операції, ретроспективний — після завершення господарських операцій.

Оперативний економічний контроль здійснюється в процесі виконання господарських операцій. Отже, до організаційних видів контролю належать: державний, муніципальний, незалежний (аудиторський) контролі, контроль власника (внутрішньовідомчий, внутрішньогосподарський).

Як показано на рисунку 1.1, основними формами економічного контролю є тематична перевірка, слідство, ревізія, аудит (зовнішній, внутрішній), службове розслідування.

Державні органи управління переважно використовують з метою контролю такі форми як тематична перевірка, слідство, ревізія. Аналогічні форми контролю використовують муніципальні органи управління за діяльністю підвідомчих їм суб'єктів.

Внутрішньовідомчий контроль (власника) проводять міністерства, відомства, органи державного управління стосовно діяльності підвідомчих їм підприємств і організацій у формі тематичних перевірок і ревізій.

Внутрішньогосподарський контроль власник підприємства здійснює через апарат управління, в тому числі через службу бухгалтерії. За наявності в структурі управління служби внутрішнього аудиту внутрішньогосподарський контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства додатково буде здійснюватися працівниками цієї служби.

Незалежний (аудиторський) контроль виконують за діяльністю суб'єктів господарювання незалежні аудитори (аудиторські фірми) у формі аудиторської перевірки (аудиту). Мета його полягає в тому, щоб підтвердити достовірність фінансової звітності.

Рисунок 1.1 - Види і форми економічного контролю.

Беручи до уваги зміст економічного контролю, періодичність, інформаційне забезпечення і форми здійснення, виділяємо загальноекономічний і фінансово-господарський контроль.

Загальноекономічний контроль здійснюють на макроекономічному рівні, маючи такі об'єкти дослідження: виконання планів соціального і економічного розвитку країни, окремих регіонів; використання ресурсів країни, діяльність окремих міністерств, відомств та інших урядових структур.

Фінансово-господарський контроль здійснюється на мікрорівні. З його допомогою досліджують фінансово-господарську діяльність підприємств.

Аудиторська діяльність за останні роки підтверджує факти, що аудит може проводитися не тільки на рівні підприємств (мікрорівні), а й на макрорівні. Наприклад, у 2000 р. проводився незалежний аудит діяльності Національного банку України.

Незалежні аудитори (аудиторські фірми), окрім підтвердження достовірності фінансової звітності, що прийнято називати аудитом, надають суб'єктам господарювання супутні аудиту послуги. До них належать: складання бізнес-плану; консультації з питань обліку, оподаткування, права, фінансів; постановка, ведення або відновлення обліку; складання звітності тощо. У цьому випадку доцільно розглядати місце окремих аудиторських послуг не лише в системі контролю, а ще як функцію управління, наприклад, складання прогнозів (плану), ведення обліку.

Отже, доцільно розглядати місце аудиту не тільки в системі фінансово-господарського контролю, а й у системі загальноекономічного контролю, та як складник системи економічного контролю, а окремі супутні аудиту послуги — безпосередньо функціями управління.

Робота підприємств і організацій в умовах ринкових відносин та конкурентної боротьби зумовлює появу нової форми незалежного контролю — аудиту. Необхідність у послугах аудитора виникла з таких причин:

- потреба акціонерів, страхових компаній, банків та інших користувачів у об'єктивній і достовірній інформації про фінансово-господарський стан того чи іншого суб'єкта господарювання;

- залежність наслідків прийняття рішень користувачами інформації (власниками, інвесторами, кредиторами та ін.) від якості отриманої інформації;

- необхідність спеціальних знань та навиків для перевірки інформації;

- можливість надання менеджерами недостовірної інформації власникам, акціонерам, кредиторам та іншим користувачам;

- відсутність у користувачів інформації доступу для оцінювання її якості.

Американський проф. Дж. Робертсон визначає аудит як діяльність, що спрямована на зменшення підприємницького ризику.

Дата добавления: 2014-10-15