Теорія аудиту

Аудит – процес, за допомогою якого компетентна незалежна особа збирає і оцінює докази про інформацію щодо діяльності економічного агента, яка піддається кількісній оцінці, з метою складання звіту про її відповідність встановленим критеріям.

Одним із перших у теорії і практиці аудиторської роботи слід виділити А. Т. Ватсона, який виділив три види фальсифікації обліку:

1) Сума активів завищена, тобто в активі показується більше засобів, ніж є насправді.

2) Сума капіталу завищена.

3) Сума капіталу занижена.

Ситуація (1) означає, що матеріально-відповідальні особи здійснили крадіжку чи у власника, іншої матеріально-відповідальної особи, чи в сторонніх осіб, наприклад, у покупців.

Ситуація (2) виникає з метою прикрашання дійсного стану (наприклад, бажання підняти курс акцій).

Ситуація (3) передбачає, що дійсний стан краще відображеного в балансі (наприклад, бажання зменшити суми податкових платежів).

Ситуація (1) називається приховуванням, ситуація (2) і (3) – вуалюванням.

В. Патон у 1922 р. перший, хто усвідомив необхідність теорії обліку та вивів видатну ідею: знайти певні загальні положення і з них вивести всю теорію:

Постулати àПринципиàПравилаàПроцедури

Ці чотири елементи передбачають послідовне сходження від абстрактного до конкретного, від теорії до практики: постулати - найбільш загальні вихідні припущення, що приймаються без доказів, які є основою для подальших міркувань, фундаментальні положення та обов’язкові умови. Вони мають бути очевидними, навіть якщо їх істинність не може бути доведена безперечно. Аксіома – догма, теорема - треба доводити. Принципи – загально методологічні конструкції, правила – те, що безпосередньо стосується роботи бухгалтера чи аудитор, процедури – умови реалізації правил бухгалтерського обліку чи аудиту.

Наука про аудит почалася з того моменту, коли Дж. Робертсон у 1961 році сформулював сім постулатів аудиту. Сім постулатів аудиту (філософія аудиту), запропонованих Дж. Робертсоном:

1. Фінансову звітність та інформацію можна перевірити.

2. Завжди існує ймовірність зіткнення інтересів аудитора і керівників підприємства, яке перевіряють.

Як приклад інтересів можна навести такі ситуації:

- адміністрація навмисно вводить в оману зовнішніх утримувачів акцій і кредиторів;

- адміністрація навмисно маніпулює сумами доходу та іншими даними звітності для підвищення власної винагороди;

- аудитор і адміністрація не можуть дійти спільної думки з приводу вибору чи застосування облікової політики чи нормативних документів бухгалтерського обліку.

3. Задовільна структура внутрішнього контролю зменшує ймовірність порушень і помилок.

4. Постійне дотримання стандартів обліку приводить до точного відображення фінансового стану і результатів операцій.

5. Якщо немає ще доказів протилежного, то інформація, правильна для підприємства, що перевіряється, у минулому, буде правильною і в майбутньому.

6. Перевіряючи фінансову інформацію з метою скласти незалежний висновок про неї, аудитор діє тільки як аудитор.

7. Професійний статус незалежного аудитора накладає на нього відповідні зобов’язання.

Дата добавления: 2014-10-15