Тектологія А. Богданова

Витоки сучасних уявлень про теорію організації були закладені вітчизняним ученим А. Богдановим (справжнє його прізвище Малиновський). У той час коли Ф. Тейлор формував свої принципи управління, А. Богданов досліджував об'єктивні закони створення і розвитку організації. Свою науку він назвав «Тектологія», або «загальна організаційна наука».
Основна ідея Тектології полягає в тотожності природних і суспільних явищ з
організаційної точки зору. Кожен елемент природи або суспільства необхідно розглядати як систему, для якої важливі як відносини між частинами, так і відносини цілого із зовнішнім середовищем. Закони, закономірності та принципи єдині для будь-яких об'єктів, і навіть самі різнорідні явища об'єднуються між собою загальними структурними зв'язками й на основі загальних правил. А. Богданов писав, що шляхи стихійно-організаційного творчості природи і методи свідомо-організаційної роботи людини можуть і повинні підлягати науковому узагальненню.

Головним для Тектології А. Богданов вважав встановлення об'єктивних
закономірностей виникнення, функціонування і руйнування систем або
організаційних комплексів. Він вважав, що від способу поєднання будь-яких елементів системи залежить позитивне або негативне їх функціонування. У випадку коли ціле виявляється більше суми складових його частин, можна говорити про організованість в системі, коли менше - про дезорганізованість. Причому позитивного і негативного є в даному випадку відносними
поняттями: і те й інше дуже важливо для організації, так як дає інформацію про силу опору з'єднанню активностей, які спостерігаються в системі.

Висновки Тектології унікальні перш за все тому, що допускають дезорганізованість організації, вважаючи, що це її приватний випадок. А. Богданов писав, що якщо суспільство, класи, групи руйнівно стикаються, дезорганізуючи один одного, то саме тому, що кожен такий колектив прагне організувати світ і людство для себе, посвоєму. Це результат окремо, відособленості організуючих сил, результат того, що не досягнуто ще їх єдність, їх загальна, струнка організація. Це боротьба організаційних форм.
У роз'єднаному стані частини цілого мають мізерно малу
життєздатність; вони не в змозі долати серйозні зовнішні перешкоди,
що виключено в організованому цілому. Всі члени організації («активності» за А.
Богданову) з великим успіхом протистоять опору зовнішнього середовища, ніж
кожен окремо, хоча б завдяки взаємопідтримці. Там, де стикаються
активності і опору, практична сума, втілена в реальні результати,
залежить від способу поєднання і тих і інших; і Для цілого ця сума збільшується на тій стороні, на якій з'єднання більш струнко, або «гармонійно», укладає менше
«Протиріч». Це і означає більш високу організованість.

В основі Тектології лежать поняття формування та регулювання динамічних систем. Богданов вводить три типи систем:

• організовані;

• дезорганізовані;

• нейтральні.

Організація, за А. Богданову, є потік складових її незалежних процесів
виробництва, пов'язаних циклами розвитку та деградації. Цей його процесуальний погляд на організацію, що передбачає зростаючу повноту функціонального використання її властивостей і структур, є основою сучасних уявлень про процесної моделі організації.

А. Богданов, розвиваючи поняття системності, розглядав організацію як ціле, яке більше суми своїх частин (але не тому, що в ній створювалися з нічого нові активності, а тому, що її наявні активності з'єднуються успішніше, ніж
протистояли їм опору). До того ж систему (комплекс) він розумів не просто
як безліч або вектор складових з певними відносинами між ними, а як
процес або потік незалежних від процесу виробництва складових, пов'язаних
циклами розвитку та деградації.

Розвиток організації як процес збереження можливо з урахуванням двох
сторін: зовнішнього середовища, пов'язаної зі світовою потоком подій, і внутрішнього середовища, складається з активних суб'єктів.

Роль зовнішнього середовища очевидна: відтворення неможливе без збільшення опору обставинами, які підготувала зовнішнє середовище. А. Богданов писав, що динамічним елементом збереження комплексу є зростання його активностей за рахунок середовища.

Саме А. Богданов першим представив організацію не як щось стаціонарне,
застигле, а як процес постійних перетворень, пов'язаних з безперервною зміною
станів рівноваги. Він підкреслював, що тільки активне використання зовнішньої
середовища забезпечує збереження системи. У руслі уявлень про відкриті системи
зовнішнє середовище бачиться як одна з головних умов існування і розвитку
організацій, а також як джерело невизначеності, що забезпечує необхідне
різноманітність станів організації. Організація у А. Богданова не просто
взаємодіє із зовнішнім середовищем, але, будучи структурно пов'язаної з нею, адаптується до змін і еволюціонує разом із середовищем.

У своїх працях А. Богданов сформулював принципи автономної поведінки
і близько підійшов до сучасних ідей синергетики. Він сформулював два провідних
закони, які зумовлюють функціонування і розвиток організаційних систем.

Перший: стійкість цілого залежить від найменших відносних опорів
всіх його частин у будь-який момент. Прикладів застосування даного закону достатньо багато, зупинимося на одному з них, що стосується керівництва трудовими колективами. Керівник вважає доцільне постійно підтримувати стійкість організації «авторитетним» втручанням, але неминуче настає момент, коли його інтелектуальної енергії не вистачає для вирішення скільки-небудь важливого питання, і організація руйнується.

Другий: комплекси різняться між собою в силу первинної неоднорідності, відмінностей в стані середовища і під впливом початкових змін.

А. Богданов писав, що людина у своїй організаційній діяльності є тільки учнем і наслідувачем великого загального організатора - природи, тому методи людські не можуть вийти за межі методів природи і представляють по відношенню до них лише окремі випадки.

Дата добавления: 2014-10-15