Збір на обов'язкове соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

Цей вид збору на обов'язкове соціальне страхування справляється на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням»[211].

Установлено наступні розміри цього платежу:

1) для роботодавців - 2,5 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до нормативно-правових актів, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", і підлягають оподаткуванню з громадян;

2) для найманих робітників - від суми оплати праці, що включає основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню з громадян:

- 0,25 % - для найманих робітників, що мають заробітну плату менше 150 гривень;

- 0,5 % - для найманих робітників, що мають заробітну плату більше 150 гривень.

36.5.2. Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття

Цей вид збору на обов'язкове соціальне страхування справляється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»[212].

Даний платіж сплачується в таких розмірах:

1) для роботодавців - 2,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню з громадян;

2) для найманих робітників - 0,5 % суми оплати праці, що включає основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню з громадян.

36.5.3. Збір на обов'язкове соціальне страхування від нещасливого випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили утрату працездатності

Даний вид соціального збору справляється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили утрату працездатності»[213].

Відзначимо, що коло платників по цьому платежу трохи вужче, оскільки такими є лише роботодавці.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесене підприємство. Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

36.6. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства введений Законом України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмільництва»[214]. Крім того, Порядок справляння збору і використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства затверджений постановою Кабінету Міністрів України, а форми звіту про суми нарахованих платежів установлені наказом податкової адміністрації[215].

Платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності і підпорядкування, що реалізують в оптово-роздрібній торговій мережі алкогольні напої і пиво.

Збір сплачується підприємствами торгівлі.

1. Суб'єкти роздрібної торгівлі платять збір від реалізації алкогольної продукції чи пива, що надійшли безпосередньо від виробника.

2. У випадку надходження алкогольної продукції і пива в роздрібну мережу з оптової торгової мережі збір платить оптовик. Необхідно, щоб у товарно-транспортних і платіжних документах сума збору була зазначена окремим рядком.

Крім цього, відповідно до Порядку, затвердженого наказом податкової Адміністрації від 28.03.2002 р., цей збір варто сплачувати також і підприємцям, що працюють у мережі громадського харчування.

Об'єктом оподатковування є виторг, отриманий на кожному етапі реалізації алкогольних напоїв і пива.

Ставка збору складає 1% від об'єкта оподаткування. Обчислення суми платежу здійснюється платником самостійно і відображається у відповідному звіті, що подається до податкового органу щомісяця протягом 20 днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду.

Збір сплачується щомісяця протягом 10 днів, наступних за останнім днем граничного терміну подачі звітності. Збір нараховується на всю суму виторгу, включаючи ПДВ.

Даний збір зараховується на спеціальні рахунки Державного казначейства України. 30% цих коштів використовуються на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Розпорядниками цих коштів є місцеві органи виконавчої влади. Центральний орган виконавчої влади, що здійснює державну політику в сфері виноградарства, садівництва і хмелярства, розпоряджається 70% коштів від збору. Суми збору, що надходять на спеціальний рахунок Державного казначейства України, розподіляються в співвідношенні: 70% – на розвиток виноградарства, 30% – на розвиток садівництва і хмелярства.

глава 37

ПЛАТА ЗА ТОРГОВИЙ ПАТЕНТ

Сьогодні суб'єкти підприємницької діяльності для оподаткування своїх доходів можуть використовувати наступні системи:

1) загальну систему оподатковування;

2) спрощену систему оподатковування;

3) спеціальну систему оподатковування (шляхом придбання спеціального патенту).

Кожна з зазначених систем має специфічні особливості. Так, перша може застосовуватися всіма суб'єктами господарювання без яких-небудь обмежень, тоді як дві останні мають деякі умови-обмежування, дотримання яких дає можливість їх застосовувати. Дві останні системи оподатковування припускають добровільність їхнього обрання і тому є альтернативними.

Плата за торговий патент закріплена п.19 ст.14 Закону України «Про систему оподатковування»[216] як самостійний вид загальнодержавних податків і зборів. Однак цей обов'язковий платіж займає проміжне положення між власне податками і державним дозволом[217].

Згідно зі ст.2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»[218], (далі – Закон про патентування) торговий патент – це державне посвідчення, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відособленого) підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності.

Патентуванню підлягають наступні види діяльності, які й виступають об'єктом патентування:

1) торгова діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків і кредитних карток на території України;

2) діяльність щодо обміну готівкових валютних цінностей;

3) діяльність по наданню послуг у сфері грального бізнесу;

4) діяльність по наданню побутових послуг.

Відзначимо, що визначення видів діяльності, що підлягають патентуванню, заборонено іншими нормативними актами (крім цього Закону), а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Виходячи з цього, приведений перелік об'єктів оподатковування є вичерпним, і ніякі інші види підприємницької діяльності патентуванню не підлягають.

Необхідно також указати види діяльності у сфері торгівлі і надання побутових послуг, на які не поширюється чинність Закону про патентування:

1) На підприємства й організації Укоопсоюза, військової торгівлі, аптеки державної власності і торгово-виробничі державні підприємства робочого постачання в селах, селищах і містах районного підпорядкування.

2) На суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб, що:

а) здійснюють торгову діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності.

б) сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;

в) здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кроликів, нутрій, птаха (як у живому виді, так і продукції їхнього вибою в сирому виді й у виді первинної переробки), продукції особистого бджільництва;

г) сплачують державний збір за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження особистого майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу в календарний рік.

д) сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподатковування доходів фізичних осіб.

3) На суб'єктів підприємницької діяльності, утворених громадськими організаціями інвалідів, що мають податкові пільги відповідно до діючого законодавства і здійснюючими торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва і продукцією, виготовленої на підприємствах Українського суспільства сліпих й Українського суспільства глухих.

Платниками по платі за патенти згідно в п. 1.2 ст. 1 Закону про патентування є наступні суб'єкти: юридичні особи і суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, — резиденти і нерезиденти, а також їх відособлені підрозділи (філії, відділення, представництва, тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першої статті 1 Закону. Виходячи з цього, можна виділити три групи платників:

1) юридичні особи, незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності;

2) фізичні особи-підприємці;

3) відособлені підрозділи (філії, відділення, тощо), причому ні місце їх розташування, ні наявність окремого банківського рахунка чи відособленого балансу в цьому випадку значення не має.

Однак, обов'язковою умовою, за яку перелічені категорії резидентів і нерезидентів характеризуються як суб'єкти патентування, є здійснення ними певного виду діяльності, що підлягає патентуванню.

Вартість торгового патенту встановлюється для кожного окремого виду підприємницької діяльності і тому є залежною від останніх. При цьому, Законом про патентування плата за торгові патенти на здійснення операцій по торгівлі готівковими валютними цінностями й операцій по наданню послуг у сфері грального бізнесу встановлена у виді фіксованих сум, а плата за торгові патенти на здійснення торгової діяльності і щодо надання побутових послуг обмежена мінімальними і максимальними розмірами. Конкретний розмір такої плати встановлюється органами місцевого самоврядування і залежить від місця розташування об'єкта, що підлягає патентуванню, виду наданих послуг чи асортименту продаваних товарів.

Внесення плати за торговий патент (щомісяця чи щокварталу) відображається податковими органами за місцем його придбання в особистому рахунку платника. Придбаючи торгові патенти на здійснення торгової діяльності і щодо надання побутових послуг можлива попередня оплата на наступні за поточним роки (але не більше ніж на три роки), при цьому у таких випадках суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків довнесения плати за торговий патент, якщо надалі (після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки) буде збільшена вартість торгового патенту.

Строк дії торгового патенту також залежить від виду діяльності, що підлягає патентуванню. Причому, після закінчення строку дії торговий патент обов'язково повертається в податковий орган за місцем його видачі.

Порядок придбання торгового патенту регламентується Законом про патентування, а також Положенням про виготовлення, збереження і реалізацію торгових патентів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 р.[219] Підставою для придбання торгового патенту є заявка, що повинна містити наступні відомості: а) найменування суб'єкта підприємницької діяльності; б) витяг з установчих документів про юридичну адресу суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбається для структурного (відособленого) підрозділу, - довідку органа, що погодив місцезнаходження структурного (відособленого) підрозділу, із указівкою цього місця; в) вид підприємницької діяльності, здійснення якого вимагає придбання торгового патенту; г) найменування документа про повну чи часткову сплату вартості торгового патенту. Відомості, що містяться в заявці, звіряються у податковому органі з оригіналами первинних документів, на підставі яких заповнюється така заявка.

Установлення яких-небудь додаткових умов щодо придбання торгового патенту заборонено Законом.

Необхідно відзначити, що торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності податковими органами:

по-перше, за місцезнаходженням таких суб'єктів чи місцезнаходженню їх структурних (відособлених) підрозділів;

по-друге, суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгову діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торгової мережі), - зо місцезнаходженням пункту продажу товарів чи пункту по наданню побутових послуг;

по-третє, суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснює торгівлю через пересувну торгову мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Торговий патент містить наступні реквізити:

номер торгового патенту;

найменування власника торгового патенту;

вид підприємницької діяльності;

назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;

місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності чи місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (місцезнаходження структурного (відособленого) підрозділу цього суб'єкта);

для транспортних засобів позначення "виїзна торгівля";

строк дії торгового патенту;

місцезнаходження податкового органу, який видав торговий патент;

відмітка державного податкового органа про надходження плати за виданий їм торговий патент.

Форма торгового патенту і порядок його заповнення встановлюються центральним податковим органом України[220].

Оплата провадиться щомісяця, до 15 числа місяця, що передує звітному. У момент придбання патенту вноситься одноразова плата у розмірі вартості торгового патенту за один місяць (останній місяць дії патенту). У разі, якщо торговий патент придбається не з початку місяця, розмір плати за перший місяць визначається пропорційно кількості календарних днів із дня придбання торгового патенту до кінця місяця. При придбанні патенту після 15 числа місяця одночасно сплачується вартість торгового патенту за наступний звітний місяць.

Торговий патент видається суб'єкту в триденний строк із дня подачі заявки під розписку. Датою придбання патенту є зазначена в ньому дата.

У випадку втрати суб'єктом торгового патенту, податковий орган на підставі письмової заяви суб'єкта і довідки органів МВС видає безкоштовно дублікат такого патенту.

При припиненні здійснення підприємницької діяльності, що підлягає патентуванню, суб'єкт до 15 числа місяця, що передує звітному, повинний письмово повідомити про припинення такої діяльності відповідний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню в податковий орган, що його видав, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається зайво сплачена сума вартості торгового патенту. Однак, при поновленні такої діяльності суб'єкту необхідно придбати новий торговий патент.

Якщо суб'єкт підприємництва, що тимчасово не здійснює діяльність, що підлягає патентуванню, не повідомить про це податковий орган і не поверне торговий патент, то такий суб'єкт повинний сплатити вартість патенту за увесь час, включаючи і той період, коли така діяльність фактично не здійснювалася. Причому при поверненні патенту в такому випадку «зайво» сплачена сума вартості не повертається.

Як було відзначено вище, об'єктом патентування є чотири види підприємницької діяльності, які необхідно розглянути більш детально.

1. Патентуванню підлягає торгова діяльність за готівкові кошти і кредитні картки на території України, здійснювана в пунктах продажу товарів. Необхідно звернути увагу, що, відповідно до Порядку заняття торговою діяльністю і правилами торгового обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року[221], поняття «торгова діяльність»містить у собі як роздрібну торгівлю, так і оптову торгівлю, а також діяльність у торгово-виробничій сфері (суспільне харчування).

Пунктами продажу товарів відповідно до Закону про патентування є:

1) магазини й інші торгові точки, що знаходяться в окремих торгових приміщеннях, чи будівлях або їх частинах, і мають торговий зал для покупців чи використовують для торгівлі його частина;

2) кіоски й інші малі архітектурні форми, що займають окремі приміщення, але не мають убудованого торгового залу для покупців;

3) автомагазини, розвозки й інші види пересувної торгової мережі;

4) лотки, прилавки й інші види торгових точок у відведених для торгівлі місцях;

5) стаціонарні, малогабаритні, і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, що здійснюють торгівлю нафтопродуктами і зрідженим газом;

6) фабрики-кухні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні площадки, кіоски й інші пункти суспільного харчування;

7) оптові бази, склади-магазини, і інші приміщення, використовувані для здійснення оптової торгівлі за готівку і кредитні картки.

Торговий патент придбається на кожен пункт продажу товарів, у яких провадяться розрахунки за готівку чи кредитні картки. Причому, у випадках, якщо суб'єкт має структурні підрозділи (торгові крапки), торговий патент необхідно придбати для кожного такого структурного підрозділу.

У разі здійснення в одному пункті продажу декількох видів торгової діяльності: оптової, роздрібний і суспільного харчування, суб'єкт підприємництва придбає торговий патент не на кожен такий вид діяльності, а один за максимальною ставкою (вартості).Однак, звернемо увагу, якщо підприємець здійснює в одному пункті продажу в окремому приміщенні, будівлі чи їх частинах дві чи більше види діяльності, що підлягає патентуванню, наприклад, роздрібну й оптову торгівлю і який-небудь вид побутових послуг, то необхідно придбати два чи більш патенти окремо для кожного виду такої діяльності.

Необхідно також указати види торгової діяльності, що здійснюються без придбання торгового патенту. Так, згідно з п. 6 ст. 3 Закону про патентування без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності чи їх структурні (відособлені) підрозділу здійснюють торгову діяльність виключно з використанням наступних видів товарів вітчизняного виробництва: 1) хліб і хлібобулочні вироби; 2) борошно пшенична і житня; 3) сіль, цукор, олія соняшникове і кукурудзяне; 4) молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них; 5) продукти дитячого харчування; 6) безалкогольні напої; 7) морозиво; 8) яловичина і свинина; 9) домашній птах; 10) яйця; 11) риба; 12) ягоди і фрукти; 13) мед і інші продукти бджільництва, пчелоинвентарь і засоби захисту бджіл; 14) картопля і плодоовочева продукція; 15) комбікорм для продажу населенню.

Вартість торгового патенту на здійснення торгової діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментного переліку товарів. Так, Законом про патентування встановлені наступні максимальні і мінімальні межі вартості торгового патенту за календарний місяць:

- на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень;

- на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень;

- на території інших населених пунктів - до 80 гривень.

У випадку якщо пункти продажу товарів розташовані у курортних місцевостях чи на територіях, які прилягають до митниць, іншим пунктах переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, у бюджети яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення про збільшення плати за торговий патент, але не більше 320 гривень за календарний місяць. Додаткові доходи, одержувані в результаті прийняття таких рішень, цілком спрямовуються у відповідні місцеві бюджети.

Термін дії торгового патенту на здійснення торгової діяльності складає 12 календарних місяців.

2. Патентуванню підлягає також діяльність щодо надання побутових послуг, під якою розуміється діяльність, пов'язана з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки. Однак при визначенні побутових послуг, що підлягають патентуванню, необхідно мати на увазі наступне[222]:

1) такі послуги повинні здійснюватися виключно на платній основі;

2) вони повинні задовольняти тільки особисті потреби замовника, а не виробничі;

3) не приймається до уваги форма здійснення розрахунків за такі послуги (готівкові і безготівкові розрахунки, бартерні операції, тощо)

Патентування діяльності по представленню побутових послуг має наступні особливості. По-перше, відповідно до Закону про патентування заборонене визначення видів підприємницької діяльності (і по наданню побутових послуг у тому числі), підметів патентуванню іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. По-друге, визначення видів побутових послуг, що підлягають патентуванню, віднесено виключно до повноважень Кабінету Міністрів України.

По-третє, перелік побутових послуг, що підлягають патентуванню є вичерпним і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р.[223]. Таким чином, крім 14 груп побутових послуг (з відповідними кодами відповідно до Класифікатора «Платні послуги населенню») ніякі інші послуги патентуванню не підлягають. Причому, такий перелік не може змінюватися протягом бюджетного року.

Вартість торгового патенту на здійснення діяльності по наданню побутових послуг, як було зазначено раніше, встановлюється органами місцевого самоврядування в залежності від місцезнаходження об'єкту по наданню побутових послуг і виду побутових послуг, а Законом про патентування встановлені граничні рівні вартості таких патентів за календарний місяць:

на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень;

на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень;

на території інших населених пунктів - до 80 гривень.(см. таблиця 2: Вартість торгового патенту на здійснення в м. Харкові надання побутових послуг)

Строк дії торгового патенту на здійснення діяльності по наданню побутових послуг, також як і на здійснення торгової діяльності, складає 12 календарних місяців.

Оплата вартості торгового патенту на здійснення діяльності по наданню побутових послуг провадиться щомісяця, до 15 числа місяця, що передує звітному. Під час придбання такого торгового патенту суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць (яка зараховується в рахунок останнього місяця його дії).

Крім цього, суб'єкт також може попередньо оплатити вартість торгового патенту на здійснення діяльності по наданню побутових послуг за весь строк його дії. Так, він має право придбати торгові патенти на надання побутових послуг на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, при цьому сплативши повну вартість цих патентів під час їхнього одержання. Відзначимо, що в таких випадках суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків довнесения плати за торговий патент на здійснення діяльності по наданню побутових послуг, якщо надалі (після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки) буде збільшена вартість торгового патенту.

3. Патентуванню підлягають операції по торгівлі готівковими валютними цінностями, здійснювані суб'єктами в пунктах обміну іноземних валют. Причому, під продажем готівкових валютних цінностей розуміється продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних коштів, виражених у іноземній валюті, у тому числі дорожніх, банківських і персональних чеках, а також операції по дебетованню кредитних карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних коштах, а також в обмін на іншу іноземну валюту.

Обов'язковою умовою патентування такого виду підприємницької діяльності є її здійснення саме в пунктах обміну іноземної валюти. Так, відповідно до закону про патентування такими пунктами виступають:

обмінні пункти уповноважених банків;

обмінні пункти уповноважених банків, що розміщені поза їхніми операційними залами;

обмінні пункти інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій по торгівлі іноземною валютою;

обмінні пункти суб'єктів підприємницької діяльності, що діють на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

У випадку, якщо суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відособлені) підрозділи, торговий патент придбається окремо для кожного структурного (відособленого) підрозділу (обмінного пункту).

Вартість торгового патенту на здійснення операцій по торгівлі валютними цінностями встановлюється у фіксованому розмірі і складає 320 гривень за календарний місяць.

Строк дії такого патенту дорівнює 36 календарним місяцям, при цьому, суб'єкт може здійснити оплату такого патенту за весь строк його дії, причому така особа звільняється від доплати вартості такого патенту у випадку її зміни.

4. Патентуванню підлягає діяльність щодо надання послуг у сфері грального бізнесу. Звернемо увагу, що у Законі про патентування застосоване спеціальне, тобто використовуване тільки з метою цього Закону, визначення грального бізнесу, під яким розуміється діяльність, пов'язана з пристроєм казино, інших гральних місць (будинків), ігрових автоматів із грошовим чи майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) і розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій чи майновій формі.

Казино, інші гральні місця (будинку) повинні займати окремі приміщення чи будинки і мати гральний зал для відвідувачів, але ця вимога не відноситься до ігрових автоматів і більярдних столів. Заборонено надання послуг у сфері грального бізнесу поза межами відведених на цю мету приміщень або будинків, а також у приміщеннях, що не мають грального залу для відвідувачів.

Торговий патент на здійснення такого виду діяльності видається на кожне окреме гральне місце, наприклад, гральний автомат, гральний стіл, тощо. Причому, важливим є положення, згідно з яким придбання патенту на здійснення операцій щодо надання послуг у сфері грального бізнесу не дає права його суб'єкту на здійснення грального бізнесу, вид якого не зазначений у такому патенті.

Термін дії торгового патенту на здійснення операцій по наданню послуг у сфері грального бізнесу складає 60 календарних місяців.

Вартість торгового патенту на здійснення операцій по наданню послуг у сфері грального бізнесу конкретно встановлена в Законі про патентування у фіксованому розмірі, а саме за рік:

для використання грального автомата з грошовим чи майновим виграшем - 1400 гривень;

для використання грального столу з кільцем рулетки - 64000 гривень;

для використання інших гральних столів (спеціальних столів для казино, крім столів для більярда) - 48000 гривень за кожен стіл;

для використання кегельбанів, що починають діяти за допомогою жетона, монети чи без них, - 2000 гривень за кожен гральний жолоб (доріжку);

для використання столів для більярда, що починають діяти за допомогою жетона, монети чи без них, крім столів для більярда, що використовуються для спортивних аматорських змагань, - 600 гривень за кожен стіл для більярда;

для здійснення інших видів грального бізнесу, включаючи розиграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківськими чи установами в майновій формі на місці, - 2400 гривень за кожен окремий вид (місце) грального бізнесу.

Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій по наданню послуг у сфері грального бізнесу здійснюється щокварталу до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. Під час придбання патенту для здійснення таких операцій суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, що підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Необхідно також відзначити, якщо суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відособлені) підрозділи, торговий патент придбається окремо для кожного з структурних (відособлених) підроздів (грального місця).

Законом про патентування передбачені наступні види торгових патентів:

1) короткостроковий торговий патент;

2) пільговий торговий патент;

3) спеціальний торговий патент.

Короткостроковий торговий патент придбається суб'єктом у випадку, якщо операції з продажу товарів носять не регулярний і нетривалий характер. Так, відповідно до Закону про патентування строк дії короткострокового торгового патенту на здійснення торгової діяльності дорівнює від 1 до 15 днів. Вартість такого патенту за 1 день встановлена у фіксованому розмірі і складає 10 гривень. Причому, оплата вартості короткострокового торгового патенту повинна здійснюватися не пізніше чим за один день до початку здійснення торгової діяльності.

Пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності чи їх структурним (відособленим) підрозділам у декількох випадках:

По-перше, суб'єктам, що здійснюють торгову діяльність виключно з використанням товарів вітчизняного виробництва. Перелік таких товарів складають:

1) поштові марки, листівки, вітальні листівки і конверти непогашені, шухляди, коробки, мішки, сумки й інша тара з дерева, папера і картону, використовувана для поштових відправлень підприємствами Державного комітету зв'язку України, і фурнітура до них;

2) періодичні видання друкованих засобів масової інформації (незалежно від країни їхнього походження);

3) проїзні квитки;

4) товари народних промислів (крім антикварних і тих, що представляють культурну цінність відповідно до переліку, установлюваному Міністерством культури України);

5) готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети відходу, перев'язні матеріали й інші медичні приналежності) і вітаміни для населення;

6) ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста і порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози чи її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їхнього походження);

7) вугілля, вугільні брикети, паливо грубний побутове, газ освітлювальний і газ зріджений, торф паливний грудковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню;

8) мило господарське, а також сірники (незалежно від країни їх походження);

9) насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів і картоплі (незалежно від країни їх походження).

При придбанні пільгового торгового патенту, у ньому обов'язково приводиться повний перелік товарів, передбачених для реалізації, оскільки пільговий патент не дає права на здійснення торгової діяльності товарами, не зазначеними у законодавстві.

По-друге, суб'єктам, що реалізують товари щоденного вживання і продукти харчування через торгові установи, створені для цієї мети громадськими організаціями інвалідів.

По-третє, суб'єктам, що здійснюють торгову діяльність на території військових навчальних закладів виключно товарами військової атрибутики і щоденного вживання для військовослужбовців.

Суб'єкт підприємницької діяльності, придбаючи пільговий торговий патент, вносить одноразову плату в розмірі 25 гривень за весь строк дії патенту.

Важливим є положення, відповідно до якого плата за короткострокові і пільгові торгові патенти встановлюється у фіксованих розмірах і не може бути змінена органами місцевого самоврядування.

Спеціальний торговий патент – це державне посвідчення, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподатковування.

Однак при придбанні спеціального торгового патенту необхідно дотримуватися наступних умов:

По-перше, спецпатент може бути придбаний виключно на здійснення торгової діяльності і діяльності щодо надання побутових послуг.

По-друге, обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) такого суб'єкта не повинний перевищувати один мільйон гривень за рік.

По-третє, застосування спецпатента обмежене територіальними межами. Так, перелік територій, на яких застосовується спеціальний торговий патент, затверджується Кабінетом Міністрів України[224]. Такими територіями є: м. Краматорськ Донецької області, Хустский район Закарпатської області, м. Мироновка Київської області, м. Илличевск Одеської області, м. Шпола Черкаської області, м. Нова Каховка Херсонської області, м. Велика Ялта, м. Алушта, м. Судак, м. Євпаторія, м. Феодосія, м. Саки, м. Луганськ, м. Білгород-Дністровськи_ий Одеської області, пгт Затока Одеської області, пгт Сергеевка Одеської області.

По-четверте, плата за спеціальний торговий патент встановлюється органами місцевого самоврядування, причому вартість такого патенту Законом про патентування не встановлюється і не обмежується рамками, установленими для таких видів підприємницької діяльності. Виходячи з цього, складним вбачається питання визначення розміру плати за спецпатент. Так, його вартість установлюється за єдиною методикою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності чи окремо для фізичних чи юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, місцевими органами один раз у рік після затвердження місцевого бюджету. Причому, обов'язково враховується місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментний перелік товарів або місцезнаходження об'єкта по наданню таких послуг і їх виду. При визначенні розміру спецпатента спочатку визначається загальна сума сплачених у попередньому бюджетному році такими суб'єктами податків і зборів за здійснювані ними види діяльності, замість яких уводиться спеціальний патент, після чого отримана сума коректується з урахуванням рівня інфляції. Розрахункова сума, одержувана від сплати спецпатента повинна бути не менш такої скоректованої суми. Крім того, органи місцевого самоврядування можуть установлювати диференційовану плату за спеціальний торговий патент залежно від площі, використовуваної суб'єктом підприємницької діяльності для здійснення торгової діяльності чи надання побутових послуг. Шкала ставок плати за квадратний метр площі може бути пропорційною, регресивною чи прогресивною.

Відзначимо, що в Законі про патентування міститься пряма заборона щодо установлення вартості спеціального торгового патенту для окремого суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 7-1 Закону про патентування суб'єкт підприємницької діяльності, який придбав спеціальний патент, не сплачує:

1) податок на додану вартість, крім податку з операцій ввезення товарів на митну територію України чи одержання від нерезидентів робіт для їх використання чи споживання на митній території України;

2) податок на доходи фізичних осіб;

3) податок на прибуток підприємств, крім податку з прибутку, отриманої у вигляді дивідендів, відсотків, роялті, і доходів від фрахту транспортних засобів;

4)плату (податок) за землю;

5) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

6) збір на обов'язкове соціальне страхування;

7) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

8) відрахування і збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

9) комунальний податок;

10) ринковий збір;

11) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг.

У той же час відзначимо, що придбання спецпатента не звільняє платників від сплати з доходів, виплачуваних працівникам, прибуткового податку, 2 (1) % збору в Пенсійний фонд, 0,5 % збору у Фонд безробіття.

Необхідно особливо звернути увагу, що таке звільнення застосовується лише щодо тих податків і зборів, обов'язок сплати яких виникає виключно в рамках "спецпатентуємої" діяльності. Якщо ж суб'єкт підприємництва займається одночасно іншими видами діяльності, він зобов'язаний вести їх окремий (податковий) облік, і сплачувати податки і збори щодо цих видів діяльності на загальних підставах.

Крім того, під час придбання спеціального торгового патенту суб'єкт підприємницької діяльності не вносить одноразову плату.

При проведенні розрахунків такі суб'єкти зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування і послуг»[225].

Також укажемо, що, якщо раніше суб'єкти підприємці – фізичні особи, які придбають спецпатент, були звільнені від обов'язкового ведення обліку доходів і витрат своєї діяльності, то сьогодні вони зобов'язані вести Книгу доходів і витрат, порядок ведення якої встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

Кошти, отримані від продажу спеціальних торгових патентів, зараховуються:

- у Державний бюджет України - у розмірі 5 відсотків;

- у бюджети місцевого самоврядування (місцеві бюджети) за місцем сплати спеціального торгового патенту - у розмірі 67 відсотків;

- у Пенсійний фонд України - у розмірі 17 відсотків;

- у Фонд соціального страхування України - у розмірі 2 відсотків;

- у Державний фонд сприяння зайнятості населення - у розмірі 1 відсотка;

- у відповідні бюджети в порядку, передбаченому законодавством для зарахування податку на доходи фізичних осіб, - у розмірі 6 відсотків;

- у відповідні бюджети в порядку, передбаченому законодавством для зарахування плати (податку) за землю, - у розмірі 2 відсотків загальних надходжень.

Порядок зарахування коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 38. Єдиний податок

Сплата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, особливості застосування якої закріплені Указом Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р., що з 19 вересня 1999 р. діє у редакції Указу від 28.06.1999 р. (далі Указ) [226]. Цей Указ був прийнятий з метою реалізації державної політики з питань розвитку і підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей відповідно до п. 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.[227] Застосування такої системи є найбільш розповсюдженим способом оподаткування суб'єктів малого підприємництва, що введений в дію з 1 січня 1999 р., причому таким суб'єктам надане право вибору між оподаткуванням за загальною чи спрощеною системою.

Сьогодні спрощена система оподаткування обліку і звітності регламентується великою кількістю нормативних актів, особливе місце серед який займають:

1) вищевказаний Указ Президента;

2) Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва – юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування обліку і звітності [228];

3) Порядок видачі Посвідчення про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою[229];

4) форма Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою[230];

5) Порядок видачі Посвідчення про сплату єдиного податку[231] (для фізичних осіб);

Згідно зі ст. 1 Указу спрощена система вводиться для суб'єктів малого підприємництва:[232] фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, і юридичних осіб – будь-якої організаційно-правової форми і форми власності. Однак, згідно п. 7 Указу не можуть бути платниками єдиного податку:

– суб'єкти підприємницької діяльності, для роботи яких відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» необхідне придбання спеціального патенту;

– довірчі суспільства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні і небанківські фінансові організації;

– суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частини, що належать юридичним особам-учасникам і засновникам даних суб'єктів, що не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %;

– суб'єкти, що здійснюють спільну діяльність, визначену ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

– фізичні особи – приватні підприємці, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виробами, а також пально-мастильними матеріалами (помітимо, що юридичним особам, що здійснюють торгівлю переліченими вище товарами, перехід на єдиний податок не забороняється).[233]

Відзначимо, що Указом закріплений вичерпний перелік податків і зборів, платником яких не є суб'єкт, який сплачує єдиний податок:

1) ПДВ, крім випадків, коли суб'єкт самостійно приймає рішення бути платником такого податку;

2) податок на прибуток;[234]

3) податок на доходи фізичних осіб;

4) плата (податок) за землю;[235]

5) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

6) збір на обов'язкове соціальне страхування;

7) збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і зміст автомобільних доріг загального користування України;

8) комунальний податок;

9) податок на промисел[236];

10) збір на обов'язкове пенсійне страхування;

11) збір за видачу рішень на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;

12) внески у Фонд соціального захисту інвалідів[237];

13) внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення;

14) плати за патенти відповідно до Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Інші податки і збори (обов'язкові платежі), передбачені ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», сплачуються суб'єктами, які перейшли на спрощену систему оподатковування, обліку і звітності у загальному порядку[238].

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в наступних розмірах: у місцевий бюджет - 43 відсотка; у Пенсійний фонд України - 42 відсотка; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі в Державний фонд сприяння зайнятості населення – 4 відсотки) для відшкодування витрат, здійснюваних відповідно до законодавства в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, обумовлених народженням і похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника й осіб, які знаходяться з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, що знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Спрощена система оподаткування, обліку і звітності для юридичних і фізичних осіб має істотні розходження, тому їх необхідно розглянути окремо.

Дата добавления: 2014-10-15