Система національних рахунків (СНР). Основні макроекономічні показники та методи їх обчислення

Система національних рахунків сформувалася в 30—40 роках XX століття у провідних капіталістичних країнах. З 1995 року вона почала запроваджуватися в Україні. Ця система виходить із того, що ВВП і національний дохід виробляються у сфері матеріального виробництва й у сфері послуг. Другою важливою її умовою є визнання того, що у створенні вартості товарів і послуг поряд із працею беруть участь земля, капітал і підприємницька діяльність.

Система національних рахунків — це нова складна система розрахунків макроекономічних показників, яка відображав динаміку найважливіших процесів і явищ в економіці — виробництва ВВП, НД, споживання, фінансів, інвестицій. Вона потрібна для країни, як для підприємства бухгалтерський облік, бо відображає узагальнену картину розвитку економіки на макрорівні. На базі макроекономічних розрахунків приймаються обґрунтовані управлінські рішення, складаються плани і програми розвитку економіки.

У системі національних рахунків показники розраховуються трьома способами: 1) використовуючи дані про виробництво; 2) використовуючи дані про споживання; 3) використовуючи дані про доходи. У макроекономічному аналізі найбільше використовуються два показники — ВВП і національний дохід (рис. 10.2).

Рис. 10.2. Обчислення основних макроекономічних показників

Відповідно до прийнятої ООН методики всі суб'єкти національної економіки поділяються на п'ять груп (секторів).

1. Нефінансові корпорації. До них відносять підприємства, які здійснюють виробництво товарів і послуг з метою отримання прибутку.

2. Фінансові корпорації. Це ринкові установи, що спеціалізуються на фінансово–посередницькій діяльності (банки, інвестиційні фонди, трастові і страхові компанії).

3. Сектор загального державного управління, який включає в себе органи управління центрального і місцевого рівня, некомерційні бюджетні організації та позабюджетні фонди.

4. Сектор домогосподарств, який об'єднує фізичних осіб як споживачів і як суб'єктів некорпоративної виробничої діяльності.

5. Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства, куди входять створені громадянами політичні, релігійні та інші організації, які не ставлять за мету одержання прибутку.

Основним показником, який оцінює результати діяльності економічної системи країни, є валовий внутрішній продукт (ВВП). Досліджуючи цей показник у динаміці, державні органи визначають напрями своєї економічної політики. ВВП – це сукупна ринкова вартість усього обсягу виробництва кінцевих товарів та послуг в економіці за один рік. Під кінцевими товарами та послугами розуміють товари та послуги, які купуються для кінцевого споживання. Наприклад, до кінцевих товарів можна віднести одяг, продукти харчування, різні комунальні послуги (енергоспоживання, водопровід, газопостачання). До ВВП не відносять виробництво проміжних товарів та послуг, які використовуються в процесі виробництва (сировина, матеріали, паливо, рекламні послуги і т.д.). ВВП вимірюється тільки в грошовій формі. Тому щоб правильно розрахувати сукупний обсяг виробництва, необхідно, щоб усі товари та послуги, вироблені в цьому році, враховувалися тільки один раз.

Валовий внутрішній продукт показує обсяг виробництва в цінах, які існували на час, коли цей обсяг був вироблений. Такий сукупний обсяг виробництва товарів та послуг називається номінальним ВВП. Однак номінальний ВВП не ілюструє реального становища ВВП, оскільки він виражає лише того ціни періоду часу, в якому він був розроблений. Зміни в обсязі ВВП могли відбутися за рахунок збільшення цін (інфляція), економічного зростання країни і т. д. Отже, для того щоб оцінити реальну картину економічної ситуації, необхідно скоригувати номінальний ВВП. Номінальний ВВП можна скоригувати з урахуванням інфляції (збільшення цін на товари та послуги) або дефляції (зниження цін на товари та послуги). Такий скоригований показник і є реальним ВВП.

Існують три методи розрахунку валового внутрішнього продукту країни:

2) за витратами (метод кінцевого використання);

При розрахунку валового внутрішнього продукту виробничим методом підсумовується вартість, яка добавлена на кожній стадії виробництва кінцевого товару чи послуги. Додана вартість– це ринкова ціна обсягу продукції, виробленої фірмою, за винятком вартості використаних у процесі виробництва матеріалів та сировини

Згідно з методом розрахунку за витратами обсяг ВВП підраховується як сума: особистих витрат населення на кінцеве споживання товарів та послуг, державних витрат на купівлю товарів та послуг, валових інвестицій та чистого експорту. Отже, формула ВВП за витратами має такий вигляд: ВВП = С + I + G + Xn, (10.1) де С – особисті споживчі витрати, які складаються з витрат домогосподарств на купівлю товарів та послуг як поточного споживання (продукти харчування, комунальні послуги і т. д.), так і тривалого (побутова техніка, автомобілі і т. д.). Але, показник С не враховує витрат на купівлю житла; I – валові інвестиції, які складаються з витрат фірм на придбання нового устаткування, нових підприємств, нових приміщень і т. д.; G – державні витрати на купівлю товарів та послуг, які складаються з витрат на школи, вищі навчальні заклади, армію, дороги, державний апарат управління державою і т. д. Але в показник в не включаються трансфертні виплати, а саме витрати держави на виплати пенсій, соціального страхування, різні виплати населенню; Х_п – чистий експорт товарів та послуг, який розраховується як різниця між експортом та імпортом. Примітно, що від'ємним може бути тільки показник Х", тому що в деяких країнах імпорт перевищує експорт. Під час розрахунку валового внутрішнього продукту за доходами підсумовуються різні доходи тих, хто вклав свої людські та грошові ресурси у виробництво певного товару. До основних видів доходів відносять: оплату праці найманим працівникам (заробітна плата), прибуток фірм, рента (орендна плата за користування землею, приміщенням і т. д.), відсоток (плата за користування капіталу). До інших видів доходів можна віднести непрямі податки, а саме: податок на додану вартість, а також податок на прибуток фірм. Таким чином, формула розрахунку ВВП за доходами має такий вигляд:

(10.2) Як уже було сказано, ВВП – це результат виробництва різних фірм, організацій за один рік. Усі названі суб'єкти господарчої діяльності перебувають на території даної країни, тобто є її резидентами. Однак не всі працівники фірм є резидентами. Дуже багато іноземців працюють на фірмах даної країни, тобто є нерезидентами, і вони висилають частку своїх доходів у свою рідну країну. Так само громадяни даної країни можуть одержувати частину доходів за свою виробничу діяльність із–за кордону у вигляді заробітної плати. Тому для того, щоб уникнути подвійного включення означених доходів та витрат у ВВП, потрібен такий показник, як валовий національний продукт(ВНП). Формула розрахунку ВНПмає такий вигляд: ВНП= ВВП – сальдо доходів, які одержані з–за кордону, де ВВП – валовий внутрішній продукт; Сальдо доходів, які одержані з–за кордону – це різниця між доходами резидентів даної країни, які отримані з–за кордону, і доходів нерезидентів, які передані за кордон даної країни. До інших макроекономічних показників, які характеризують економічне становище країни, відносятьчистий національний продукт (ЧНП), національний доход (НД), особистий доходод, особистий доход після сплати податків.