Інформаційний матеріал. Склад, властивості, функції. , групи крові, резус-належність

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Склад, властивості, функції., групи крові, резус-належність

Л Е К Ц І Я № 20

Т е м а: “Система крові.”

• Кров

Кров є засобом транспорту речовин. Разом із лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середови­ща організму.

За допомогою крові клітини організму отримують усі не­обхідні для життєдіяльності речовини, звільняються від ме­таболітів. Кров за рахунок білків та формених елементів сприяє захисту організму від чужорідних чинників, а завдяки гормонам та біологічно активним речовинам бере участь у ре­гуляції різноманітних функцій організму. Завдяки своїм влас­тивостям кров одночасно бере участь у забезпеченні гомео­стазу, без чого неможливе функціонування жодної системи організму. Майбутнім медичним сестрам знання з цієї теми необхідні під час вивчення клінічних дисциплін для оцінки кіль­кості еритроцитів та гемоглобіну, кількісних змін лейкоци­тів та лейкоцитарної формули, а знання основних груп крові за системою АБО та резус-належністю, принципів проведення проб перед переливанням крові допоможе їм стати надійним помічником лікаря.

Необхідно пам'ятати, що зміни фізіологічних констант систем крові можуть спостерігатись і в здорових людей при різноманітних фізіологічних станах організму.

Знати: кількість, склад, властивості та функції крові, основ­ні фізіологічні константи систем крові; групи крові і резус-на­лежність; гемостаз та гемокоагуляцію, зміни показників крові при анемії, зміни кількості лейкоцитів та тромбоцитів.

Уміти: на таблицях, мікропрепаратах знаходити клітини крові, визначати групи крові, давати оцінку загальному аналі­зу крові людини.

Кров (sanguis) — різновид сполучних тканин. Вона стано­вить 1/13, або 5—9%, маси тіла людини, що в дорослої людини масою 70 кг дорівнює приблизно 5,0—5,5 л. Об'єм циркулю­ючої крові (ОЦК) у судинному руслі є однією з констант орга­нізму, проте цей об'єм не є постійною величиною, він залежить від віку, статі, функціонального стану органів конкретної люди­ни. Так, наприклад, у новонароджених ОЦК — понад 10% ма­си тіла; у жінок у судинному руслі циркулює трохи менше крові, ніж у чоловіків; у людей, які ведуть малорухомий спо­сіб життя, ОЦК нижчий від середнього рівня, у спортсменів він може становити понад 10% маси тіла.

Кров складається з рідкої частини — плазми, яка стано­вить 55—60% її об'єму, і формених елементів, об'єм яких ста­новить 40—45%.

Функції крові різноманітні, але всі вони пов'язані з цирку­ляцією її кровоносними судинами. Завдяки цьому кров вико­нує загальну транспортну функцію:

• дихальна забезпечується шляхом переносу кисню і вуг­лекислого газу;

• трофічна полягає у перенесенні поживних речовин;

• екскреторна пов'язана з транспортом продуктів метабо­лізму до органів виділення;

• гуморальна забезпечується шляхом транспорту гормонів та інших біологічно активних речовин;

• терморегуляторна: кров переносить тепло від енергоєм­ких органів та зігріває органи, що втрачають його;

• забезпечення водно-електролітного обміну: в артеріаль­ній частині більшості капілярів рідина й електроліти надхо­дять у тканини, у венозній — вони повертаються в кров;

• гомеостатична полягає у підтриманні сталості внутрі­шнього середовища організму;

• захисна визначається забезпеченням гуморального і клі­тинного імунітету.

Оскільки кров бере участь у здійсненні різноманітних функ­цій, діяльність органів впливає на її склад, за яким можна су­дити про стан цих органів.

Фізико-хімічні властивості крові

В'язкість крові зумовлена наявністю білків і формених елементів крові, порівняно з водою більша в 5 разів, а з в'язкі­стю плазми — у 1,7—2,2 разу. Вона підвищується при згущенні крові, наприклад, при проносах, посиленому потовиділенні, збільшенні кількості еритроцитів.

Густина крові дещо більша, ніж води, за рахунок розчине­них речовин і становить 1,050— 1,060 г/см³.

Реакція крові (рН) зумовлена співвідношенням вмісту в ній водневих (Н⁺) та гідроксильних (ОН^-) іонів. Реакція крові має важливе значення, оскільки нормальна діяльність клітин може здійснюватися тільки при певній реакції.

За нормальних умов життєдіяльності навіть у разі досить великих кількостей основ і кислот, які надходять у кров, її ре­акція суттєво не змінюється. Сталість реакції підтримується на відносно постійному рівні завдяки буферним властивостям крові, діяльності нирок, потових залоз і легенів. Буферні влас­тивості крові забезпечуються наявністю в ній так званих буфер­них систем. Вони перешкоджають зсуву реакції крові у разі надходження в кров кислот та основ і тим самим підтримують реакцію крові на одному рівні (рН артеріальної крові стано­вить 7,4, венозної — 7,36).

До буферних систем крові належать:

• бікарбонатна (вугільна кислота і натрію бікарбонат);

• буферна система гемоглобіну — на її частку припадає понад половину буферної ємкості крові (буферні властивості гемоглобіну зумовлені співвідношенням відновленого гемогло­біну і його калієвої солі);

• фосфатна, яка утворена неорганічними фосфатами кро­ві (NaH₂PO₄ — Na₂HPO₄);

• буферна система білків плазми крові (у кислому середо­вищі реагують як основи, зв'язуючи кислоти, в основному — навпаки, реагують як кислоти, зв'язуючи основи).

Буферний ефект зумовлений зв'язуванням і нейтралізацією іонів, які надходять у кров, відповідною сполукою буфера. Не­зважаючи на буферні властивості крові, зсуви її реакції можуть спостерігатися при деяких фізіологічних (наприклад, у разі по­силеної фізичної роботи) і особливо при патологічних станах. Зсув реакції крові в кислий бік має назву ацидоз, а в основ­ний — алкалоз.

Максимально можливі межі коливання рН — від 7,0 до 7,8, але ці коливання не повинні бути тривалими, бо порушен­ня рН може призвести до загибелі організму.

Дата добавления: 2014-10-17