Керування дієслів іменниками

Дієслово	Форма залежного слова
вживати, вчити* (вчитися), навчати (навчатися), завдавати, зазнавати, потребувати, сподіватися*, чекати*	родовий відмінок без прийменника
вибачати, пробачати, дякувати	давальний відмінок без прийменника
зрадити, опанувати, повідомляти, постачати, наслідувати	знахідний відмінок без прийменника
говорити*, читати*, перекладати*, їхати*, одружитися (з), оволодіти	орудний відмінок з прий­менником і без нього
кохатися (в), вибачати (на)	місцевий відмінок

1. Дієслово «вчити» у значенні «засвоювати, опанову­вати, намагатися запам’ятовувати» потребує залежного слова в знахідному відмінку: вчити мову, вчити хімію.

2. Дієслова * сподіватися, *чекати керують також за­лежним словом у знахідному відмінку з прийменником на: сподіватися на зустріч, чекати на початок роботи. Діє­слова *говорити, *читати, *перекладати та *їхати потребу­ють залежного слова у формі орудного відмінка тільки в певних значеннях: говорити англійською, читати укра­їнською, перекладати німецькою, їхати машиною.

Згідно з таблицею правильно говорити і писати завда­вати клопоту, потребувати допомоги, зазнавати збит­ків, дякую вам, пробачте мені, телефонував йому, вибачи­ти йому, зрадити мене, опанувати предмет, повідомляти факти, постачати товари, наслідувати батьків, оволоді­ти знаннями, одружитися з Наталкою, кохатися в музи­ці, вибачати на слові.

Суржиковими є форми глузувати над ким; дивувати­ся чому; знущатися над ким; зраджувати кому; радіти / радий І чому; сміятися над чим; стосуватися кого (нас, мене); постачати кого чим (фірму папером). Нормам су­часної української літературної мови відповідають такі форми: глузувати з кого; дивуватися з чого; знущатися з кого; зраджувати кого; радіти /радий/ з чого; сміятися з чого; стосуватися до кого (нас, мене); постачати кому що (фірмі папір).

Водночас конструкції «дієслово + віддієслівний імен­ник», у яких дієслово вказує тільки на те, що щось відбу­вається, а іменник-додаток показує, що саме відбувається, слід замінювати, де це можливо, природнішим для укра­їнської мови й економнішим засобом – дієсловом: вико­нувати обчислення – обчислювати; виконувати моде­лювання–моделювати; здійснювати вимірювання–вимірювати; здійснювати контроль–контролювати; займатися досліджуванням–досліджувати.

Дієприкметник. Це дієслівна форма, яка виражає ознаку предмета за дією. Уньому поєднуються значення дієслова і прикметника. Дієприкметник має категорії ро­ду, числа і відмінка, що зближує його з прикметником, та стану, виду і часу, що об’єднує його з дієсловом.

У сучасній українській мові вживання активних діє­прикметників теперішнього часу, утворюваних за допомо­гою суфіксів -уч-, -юч- і -ач-, -яч-, вважається ненорматив­ним. Активні дієприкметники теперішнього часу російської мови залежно від їх значення перекладають в українській мові або описово, використовуючи підрядні означальні ре­чення, або добирають іменники здебільшого з суфіксами -ач, -альник чи прикметники із суфіксом - альн: начинающий–який (що) починає або початківець; заведующий–який (що) завідує або завідувач; окружающий–який (що) оточує або навколишній; учащийся–який (що) навчається або учень; исполняющий обязанности–виконувач обов’язків; отдыхающий–відпочивальник; определяющий–визначальний тощо.

Вийшли з ужитку і вже не властиві морфологічній сис­темі сучасної української мови активні дієприкметники, утворені за допомогою суфіксів - ш-, -вш-. Активні дієприк­метники минулого часу російської мови в українській мові передають або підрядними реченнями або дієприкметника­ми із суфіксом -л-: победивший–той, що переміг; наболевший (вопрос) – наболіле; пожелтевший–пожовтілий.

Продуктивним різновидом в сучасній українській літе­ратурній мові є активні дієприкметники, утворені за допо­могою суфікса -л- від інфінітивних основ неперехідних діє­слів: закам’яніти – закам’янілий, розтанути–розта­лий, позеленіти–позеленілий.

Пасивні дієприкметники творяться від основи інфіні­тива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -н(ий), -ен(ий), -єн(ий), -т(ий) і від­повідних родових закінчень: розвантажити–розванта­жений ([- а],[-е]); занести–занесений ([ -а],[-е]); збудувати – збудований ([ -а],[-е]).

Від інфінітивних основ на -ну- і на -оти утворюються паралельні форми дієприкметників із суфіксом -т- або -ен-: висунути – висунутий і висунений, замкнути – замкнутий і замкнений, змолоти – змолотий і змелений, повернути – повернутий і повернений. Частина російських дієприкметників на -мый в українській мові передається описово: принимаемый – який приймається, приводимый – який приводять тощо.

Д і є п р и с л і в н и к. Це незмінна форма дієслова, яка позначає дію або стан як ознаку іншої дії або стану, зберігаючи дієслівні морфологічні категорії виду і часу.

Сучасній українській літературній мові не властиві дієприслівникові форми із суфіксом -а (-я): лежа, стоя, сидя.

Дієприслівник позначає додаткову дію до основної, позначуваної дієсловом-присудком, тому обов'язково має стосуватися іменника-підмета: Розглянувши списки для надання житлової площі працівникам підприємств, організацій і установ Подільського району і пропозиції житлової комісії, керуючись чинним законодавством, виконком ухвалив... Речення, в яких дієприслівник стосується не іменника-підмета, а іменника-додатка не відповідають нормам сучасної української мови: Розглянувши списки, було виявлено помилку. Основна дія, виражена особовим дієсловом, і додаткова дія повинні стосуватися одного й того ж підмета. Той суб'єкт, що виконує основну дію, повинен виконувати й додаткову.

Дата добавления: 2014-10-17