Мета і задачі курсу його новизна і місце в загальноосвітньому процесі

Лекція 1.

Лекція 1.

Тема 1.

Кон'юнктура валютного ринку.

Аналіз і прогнозування кон'юнктури ринку цінних паперів.

Сучасні методи прогнозування фінансової кон’юнктури.

Особливості кон'юнктури фінансових ринків.

Лекція 16.

Особливості кон'юнктури фінансових, валютних ринків і ринку цінних паперів.

Тема 12.

Прогнозні оцінки товарного ринку

Обробка зібраних даних.

Збір кон’юнктурної інформації.

Визначення методів збору кон’юнктурної інформації.

Розробка концепції збору кон’юнктурної інформації.

Лекція 15.

Конюнктурні дослідження ринку продуктів харчування.

Тема 11.

Показники виробництва споживчих товарів, збутової і торговельної кон'юнктури.

Зміст курсу «економічна кон’юнктура»: загальне і особливе.

1.1. Мета і задачі курсу, його новизна і місце в загальноосвітньому процесі..

1.2. Сучасні парадигми розвитку національної економіки

1.3. Кон’юнктура як галузь економічної теорії і практики.

Мета курсу – дати студентам цілісну уяву про національну господарську систему, зміст організаційної, методичної та регулюючої діяльності органів державної влади, а також комерційних структур в сфері економіки.

Задачі курсу – студенти в процесі навчання повинні:

- ознайомитися зі змістом і категорійним апаратом навчального курсу;

- засвоїти методологічні основи дослідження проблем, що вивчаються;

- отримати і засвоїти знання, що забезпечують можливості оперативно і грамотно оцінити соціально-економічну ситуацію, вирішувати різноманітні за масштабами, якості та складністю задачі;

- оволодіти методами аналізу, прогнозування, планування, програмування та регулювання національної господарської системи в цілому, її суб’єктів і окремих організаційно-правових форм ринкового господарювання;

- ознайомитися з особливостями і проблемами інтеграції національної економіки в систему міжнародних економічних зв’язків;

- отримати знання, що надають можливість оцінювати вибір стратегії розвитку національної економіки.

Предмет курсу – сукупність ресурсних, економічних, інституціональних та соціальних чинників, що визначають зміст кон’юнктури національної економіки та специфіку ії розрахунків на окремих ринках.

Наукова новизна дисципліни полягає в тому, що предмет «Економічна кон’юнктура» є інноваційним і доповнює загальні традиційні курси з економіки. Він відповідає Державним загальноосвітнім стандартам України, навчальним планам та рекомендаціям за напрямом «Економіка та підприємництво». При викладанні дисципліни використовуються як традиційні методи навчання (лекції, семінари), так і методи, що сприяють активізації самостійної роботи студентів: інтерактивні методи викладання курсу – регулярний тестовий контроль самостійної роботи студентів (бінарні тести, тести з багатоваріантним вибором), вправи і завдання, обговорення кейсів, модульно-рейтингова система оцінки знань студентів та ін. Особливістю навчального курсу є те, що проблеми розвитку національної економіки пов’язані із проблемами формування міжгалузевої конкуренції, побудови оптимальної структури економіки, закономірностями її входження у світову господарську систему. Проблеми державного регулювання національної економіки розглядаються в трьох рівнях: мікро-, мезо- та макрорівнях, у їхньому взаємному зв’язку та обумовленості.

Впровадження курсу «Економічна кон’юнктура» пов’язано з необхідністю розширення та поглиблення знань студентів у сфері теорії і практики національної економіки. Вивчення методологічних та методичних особливостей макроекономічного аналізу національної економіки в подальшому надає можливість перейти до ознайомлення та аналізу різноманітних варіантів державного регулювання економічних процесів і явищ.

Курс «Економічна кон’юнктура» базується на засвоєнb[ студентами положень, що вивчаються в таких курсах, як мікроекономіка, макроекономіка, історія економічної думки, статистика, національна економіка, міжнародна економіка, маркетинг та ін. Оцінка знань здійснюється на основі модульно-рейтингової системи, підсумкова форма контролю – іспит. «Національна економіка» надає можливість поглибити знання з відповідних розділів економічної теорії, а також застосувати знання, отриманні при вивченні попередніх теоретичних економічних дисциплін до характеристики і аналізу національних економік перед усім України.

Зміст дисципліни виступає в якості системи теоретико-методологічних і організаційно-практичних основ, що визначають рівень теоретичних знань і практичних навиків, які дозволяють випускнику мати цілісну уяву про характер функціонування національної економіки держави, її сфер, галузей і регіонів. «Економічна кон’юнктура» відіграє систематизуючу функцію, виконує важливу роль e формуванні у фахівців цілісної уяви про стан ринкової економіки у будь-який період часу.

В підсумку вивчення курсу студент:

повинен знати:

- найважливіші макроекономічні показники, пропорції ринкової економіки, її галузевий і територіальний склад, методи їхнього обґрунтування, чинники циклічних коливань та цикл взаємодії в економіці;

- основи методики кон’юнктурних досліджень та аналізу динаміки і циклічності економічних процесів.

повинен уміти:

- розкрити загальне і особливе в економічній системі, інституціональні чинники економічної кон’юнктури;

- визначити кон’юнктурні інструменти і методи впливу держави на перебіг господарських процесів;

- оцінювати потенціал і основні пропорції ринку;

- моделювати розрахунки і проведення аналізу динаміки основних економічних показників;

- прогнозувати можливі напрямки розвитку національної економіки та зміни її структури.

повинен розуміти:

- сутність категорій, що визначають зміст економічної кон’юнктури;

- можливості інструментів і методів економічної кон’юнктури для впливу держави на її соціально-економічний розвиток;

- результати кон’юнктурного аналізу стану національної економіки;

- прогнозування розвитку національної економіки.

1/2 Сучасні парадигми розвитку національної економіки

Уява про фізичну природу миру лежать в основі теоретичних побудов концепції розвитку людства й удосконалювання державних форм керування. Механіка Ньютона й пов'язаний із нею детермінізм Лапласа, введення абсолютного часу й простору надають принципову можливість передбачати положення будь-яких тіл у Всесвіті. У цьому полягає сутність корпускулярного погляду на сутність речей, що дозволяє контролювати положення й переміщення в просторі яких завгодно матеріальних крапок.

У соціальному плані матеріальна крапка може бути індивідом, трудовим колективом, галуззю, регіоном і т.д., пасивним, точно передбаченим об'єктом впливу влади. Така парадигма припускає існування замкнутих, ізольованих від іншого миру систем, які можна вивчати самі по собі й проводити з ними експерименти. Цьому відповідає подання про можливості створення владою просторів, які будуть розвиватися за власними законами, найбільш бажаним і справедливим. Таке утворення легко контролюється відповідними органами, а в основі його господарської системи лежить централізоване керування. Наведена спрощена схема моделює теорію адміністративно-командного господарського механізму, побудованого відповідно на корпускулярному погляді на будову Всесвіту.

Альтернативним йому є поняття про хвилю, коливання. Хвиля не локалізована в просторі. Головними її характеристиками є не координати, як у крапки, а частота (кількість коливань за проміжок часу) і амплітуда (висота гребеня). Хвилеподібний і глобальний характер соціально-економічних процесів у наш час стає очевидним, а терміни “рівновага”, “стабілізація”, “занепад” і інші всі частіше характеризують стан нашого національного господарства. Ритми є найголовнішим чинником будь-якого розвитку, а єдність і пропорційність господарських процесів полягають у їхній ритмічності. Навіть невеликі неузгодженості ритму господарського обороту приводять до збитку, а серйозні його порушення можуть стати фактором кризового стану або економічного краху.

Очевидно, що обидва погляди мають місце в області пізнань і в майбутньому, можливо, буде досягнутий їхній синтез. Кожний із них має свої переваги. Перший - дозволяє детально вивчити економічні процеси в статичному стані, тому що вони вузько локалізовані в просторі й часі. Головною проблемою при цьому є пошук дефектного місця або органа. Хвильова парадигма дозволяє досліджувати явище в його динаміці, не локалізує недоліки, а розглядає стан економічної системи взагалі. Вона допускає єдність системи господарювання й взаємодії її складених елементів. На відміну від першого погляду, коли окремі економічні процеси, особливо розділені часом, виступають як незалежні й не впливають один на одного, хвильова теорія забезпечує зв'язок часу й дозволяє зробити висновок, що в економічних невдачах винні не окремі ділянки національної економіки, а економічна система в цілому. Хвильова теорія більш ніж інших показує, що економічна дійсність закономірна, закон - самостійна сутність і має свої джерела.

В економічній дійсності, по визначенню Д.Кондратьева, присутні регулятивность і закономірність як вираження дії суспільних законів. Закони проявляються в розмаїтості явищ і фактів. Найбільш загальним для всіх законів є принцип. Наприклад, якщо економічний закон ставиться до однієї якої-небудь сфери економічної дійсності, то принципи проявляються у всьому і мають ознаки універсальності. Виходячи із цього, можна зробити висновок про те, що теоретичне пояснення й обґрунтування явищ і процесів економіки базується на триступінчастій системі: факти - економічні закони - принципи.

Головними принципами хвильової теорії є: єдність, цілісність, ієрархічність, подоба (ізоморфізм) економічних процесів і пропорційність у національному господарстві. Принцип єдності економічних явищ і процесів свідчить про те, що економічний закон попиту та пропозиції й інші діють скрізь, де є товарне виробництво. Тому, вивчаючи дію цих законів у якійсь одній сфері, ми маємо можливість будувати деякі висновки щодо розвитку економіки в цілому. Державне керування національною економікою базується на обліку всіх закономірностей її розвитку, усвідомлюючи його як ціле, а не частина. У цьому полягає сутність принципу цілісності. Досліджуючи національне господарство, ми не можемо не брати до уваги тенденції розвитку світової економіки. Розвиток регіонального господарського комплексу залежить від характеристики всієї національної економіки. Тобто, в економіці існує певна ієрархічність. Вона може бути розкладена на окремі елементи (регіон, область, підприємство, робоче місце), які формують системи різної складності й підпорядкованості. Тому в державному керуванні економікою важливо дотримуватися системного комплексного підходу. Це має значення не тільки з погляду ієрархічності економіки, але і її єдності й випливає з важливості зв'язків між окремими елементами економіки, посилення процесу спеціалізації виробництва, а також суспільного поділи праці. З урахуванням цих обставин у державному керуванні економікою найбільш важливим моментом є визначення головних цілей і завдань розвитку національного господарства в перспективі, що, звичайно, викладається в так званій концепції соціально-екомічного розвитку. У ній ураховуються всі можливі варіанти досягнення цілей, тобто передбачається багатоваріантність постановки завдань, способи й засоби рішення яких повинні конкретизуватися в державних програмах і планах.

Принцип ієрархічності є важливим для розуміння принципу подоби або ізоморфізму. Економіка країни не є замкнутою системою, тому принцип подоби повинен ураховувати вплив на неї навколишнього середовища, у якій розвиваються елементи національного господарства. Державне керування, впливаючи на них, повинне враховувати стан зовнішнього середовища й економіки в цілому. Державному впливу підлягають як мікро-, так і макрорівні національної економіки і їхній взаємозв'язок. Ознакою подоби економічних процесів є прагнення до ефективності на всіх рівнях національного господарювання, що виміряється системою різноманітних показників, таких як: продуктивність роботи, собівартість, рентабельність товарів і послуг, фондовіддача, прибутковість і ін. Ефективність суспільного виробництва досягається шляхом надання переваги в розвитку прогресивних областей, установлення й збереження оптимальних галузевих і територіальних пропорцій, проведення структурної перебудови національного господарства. Завдяки цьому можливо забезпечення високих і стійких темпів його розвитку. В окремі періоди більше прискорені темпи розвитку повинні надаватися областям, обсяг виробництва яких не задовольняє попит. Реальний стан національної економіки дозволяє судити про приведення в діючий стан практично всіх галузей економіки. Принцип пропорційності розвитку національного господарства характеризує постійно поновлювану форму відтворення, у якому зберігається загальна рівновага, погодженість між окремими елементами економіки. Він обумовлений, насамперед, її єдністю, що розвиваються зв'язками між галузями, регіонами, сферами, посиленням процесу спеціалізації й суспільного поділу праці. Пропорціональність національного господарства проявляється в численних пропорціях. Пропорція означає об'єктивну кількісно виражений зв'язок між явищами, процесами, фактами. Порушення пропорційності свідчить про те, що господарський процес випав з якогось ритму. Пізнати господарський процес насправді означає виявити його ритміку. Якщо корпускулярна парадигма світогляду базується на причинно-наслідкових зв'язках, то хвильова - на законі аналогій, оскільки Природа, засвоївши один раз удалий варіант структурування, повторює його потім на всіх рівнях розвитку. Навіть найскладніший ритм при його розгортанні в часі має ділянки, які повторюються, отже, їх можна прогнозувати й передбачати в майбутньому.

У недалекому минулому погляди щодо циклічності суспільного розвитку не особливо віталися. Оскільки марксизм - це відверто лінійна теорія, то в циклах він убачав погрозу своєму існуванню. Природа циклічних коливань капіталізму й соціалізму однакова. Навколишній світ побудований по універсальному шаблону й він є циклічним: час у ньому рухається по колу, а будь-які параметри описуються хвилеподібної кривої. Такий шаблон Соколов Ю.Н. назвав циклом взаємодії. На його думку, один цикл взаємодії перебуває в більше широкому, а навколишній нас мир розвивається за єдиним законом - закону циклу. Наприкінці 80-х років ХХ століття зусиллями багатьох учених і, насамперед, Соколова Ю.Н. був покладений початок формуванню «загальної теорії циклу», короткий зміст якої викладається нижче (за матеріалами V Міжнародної конференції «Цикли природи й суспільства».

Дата добавления: 2014-10-15