Тема 11. Оцінка ефективності управління грошовими потоками в логістичних системах

Оцінка ефективності структури грошового потоку в логістичній системі. Вплив операційної логістичної діяльності на динаміку грошових потоків у логістичній системі. Взаємодія операційних, інвестиційних та фінансових грошових потоків. Методики оцінювання ефективності управління грошовим потоком у логістичних системах. Чинники підвищення ефективності управління грошовими потоками в логістичних системах.

Аналіз грошових потоків підприємства здійснюють у такій послідовності.

Спочатку проводять аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є виявлення рівня достатності формування коштів, ефективності їхнього використання, а також збалансованості позитивного і негативного грошових потоків підприємства по обсязі і в часі. Аналіз грошових потоків проводиться по підприємству в цілому, у розрізі основних видів його господарської діяльності, по окремих структурних підрозділах («центрам відповідальності»).

На першому етапі аналізу розглядається динаміка обсягу формування позитивного грошового потоку підприємства в розрізі окремих джерел. У процесі цього аспекту аналізу темпи приросту позитивного грошового потоку зіставляються з темпами приросту активів підприємства, обсягів виробництва і реалізації продукції. Особлива увага на цьому етапі аналізу приділяється вивченню співвідношення залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел, виявленню ступеня залежності розвитку підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

На другому етапі аналізу розглядається динаміка обсягу формування негативного грошового потоку підприємства, а також структури цього потоку по напрямках витрати коштів. У процесі цього етапу аналізу визначається наскільки співрозміно розвивалися за рахунок витрати коштів окремі види активів підприємства, що забезпечують приріст його ринкової вартості; по яких напрямках використовувалися кошти, залучені з зовнішніх джерел; якою мірою погашалася сума основного боргу по притягнутим раніше кредитах і позикам.

На третьому етапі аналізу розглядається збалансованість позитивного і негативного грошових потоків по загальному обсязі; вивчається динаміка показника чистого грошового потоку як найважливішого результативного показника фінансової діяльності підприємства й індикатора рівня збалансованості його грошових потоків у цілому.

У процесі аналізу визначається роль і місце чистого прибутку підприємства у формуванні його чистого грошового потоку; виявляється ступінь достатності амортизаційних відрахувань з позицій необхідного відновлення основних засобів і нематеріальних активів. Особливе місце в процесі цього етапу аналізу приділяється «якості чистого грошового потоку» - узагальненій характеристиці структури джерел формування цього показника. Висока якість чистого грошового потоку характеризується ростом питомої ваги чистого прибутку, отриманої за рахунок росту випуску продукції і зниження її собівартості, а низьке - за рахунок збільшення частки чистого прибутку, зв’язаного з ростом цін на продукцію, здійсненням позареалізаційних операцій і т.ін. Одним з аспектів аналізу, здійснюваного на цьому етапі, є визначення достатності генеруємого підприємством чистого грошового потоку з позицій фінансованих їм потреб.

З метою усунення впливу господарських циклів, розрахунок коефіцієнта достатності чистого грошового потоку підприємства рекомендується здійснювати за три останніх роки (але не менш чим за повний господарський рік).

На четвертому етапі аналізу досліджується синхронність формування позитивного і негативного грошових потоків у розрізі окремих інтервалів звітного періоду; розглядається динаміка залишків грошових активів підприємства, що відбиває рівень цієї синхронності і забезпечує абсолютну платоспроможність. У процесі дослідження синхронності формування різних видів грошових потоків розраховується динаміка коефіцієнта ліквідності грошового потоку підприємства в розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду.

На п’ятому етапі аналізу визначається ефективність грошових потоків підприємства. Узагальнюючим показником такої оцінки виступає коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства. Розрахунок цього коефіцієнта рекомендується здійснювати за три останніх роки (але не менш чим за один господарський рік).

Ці узагальнюючі показники можуть бути доповнені додатковими показниками - коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях; коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку інвестиційних ресурсів, що накопичуються, у довгострокових фінансових вкладеннях і т.ін.

Результати аналізу використовуються для виявлення резервів оптимізації грошових потоків підприємства і їхнього планування на майбутній період.

Одним з найбільш важливих і складних етапів управління грошовими потоками підприємства є їхня оптимізація.

Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є:

- забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків;

- забезпечення синхронності формування грошових потоків у часі;

- забезпечення росту чистого грошового потоку підприємства.

Основними об’єктами оптимізації виступають:

- позитивний грошовий потік;

- негативний грошовий потік;

- залишок грошових активів;

- чистий грошовий потік.

Найважливішою передумовою здійснення оптимізації грошових потоків є вивчення факторів, що впливають на їхні обсяги і характер формування в часі. Ці фактори можна підрозділити на зовнішні і внутрішні. Система основних факторів, що впливають на формування грошових потоків підприємства, наступна.

У системі зовнішніх факторів основну роль грають наступні:

1. Кон’юнктура товарного ринку. Зміна кон’юнктури цього ринку визначає зміна головного компонента позитивного грошового потоку підприємства - обсягу надходження коштів від реалізації продукції. Підвищення кон’юнктури товарного ринку, у сегменті якого підприємство здійснює свою операційну діяльність, приводить до росту обсягу позитивного грошового потоку по цьому виді господарської діяльності. І навпаки - спад кон’юнктури викликає так називаний «спазм ліквідності», що характеризує викликану цим спадом тимчасову недостачу коштів при скупченні на підприємстві значних запасів готової продукції, що не може бути реалізована.

2. Кон’юнктура фондового ринку. Характер цієї кон’юнктури впливає насамперед на можливості формування грошових потоків за рахунок емісії акцій і облігацій підприємства.

Крім того, кон’юнктура фондового ринку визначає можливість ефективного використання тимчасово вільного залишку коштів, викликаного нестикованістю обсягів позитивного і негативного грошових потоків підприємства в часі. Нарешті, кон’юнктура фондового ринку впливає на формування обсягів грошових потоків, генеруємих портфелем цінних паперів підприємства, у формі одержуваних відсотків і дивідендів.

3. Система оподатковування підприємств. Податкові платежі складають значну частину обсягу негативного грошового потоку підприємства, а встановлений графік їхнього здійснення визначає характер цього потоку в часі. Тому будь-які зміни в податковій системі - поява нових видів податків, зміна ставок оподатковування, чи скасування надання податкових пільг, зміна графіка внесення податкових платежів і т.п. - визначають відповідні зміни в обсязі і характері негативного грошового потоку підприємства.

4. Сформована практика кредитування постачальників і покупців продукції. Ця практика визначає сформований порядок придбання продукції - на умовах її передоплати; на умовах наявного платежу («платежу проти документів»); на умовах відстрочки платежу (надання комерційного кредиту). Вплив цього фактора виявляється у формуванні як позитивного (при реалізації продукції), так і негативного (при закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що комплектують виробів і т.п.) грошового потоку підприємства в часі.

5. Система здійснення розрахункових операцій суб’єктів, що хазяюють. Характер розрахункових операцій впливає на формування грошових потоків у часі: якщо розрахунок готівкою прискорює здійснення цих потоків, то розрахунки чеками, акредитивами й іншими платіжними документами ці потоки відповідно сповільнюють.

6. Приступність фінансового кредиту. Ця приступність багато в чому визначається сформованою кон’юнктурою кредитного ринку (тому цей фактор розглядається як зовнішній, не враховуючий рівень кредитоспроможності конкретних підприємств). У залежності від кон’юнктури цього ринку чи росте знижується обсяг пропозиції «коротких» чи «довгих», «дорогих» чи «дешевих» грошей, а відповідно і можливість формування грошових потоків підприємства за рахунок цього джерела (як позитивних - при одержанні фінансового кредиту, так і негативних - при його обслуговуванні й амортизації суми основного боргу).

7. Можливість залучення засобів безоплатного цільового фінансування. Такою можливістю володіють в основному державні підприємства різного рівня підпорядкування. Вплив цього фактора виявляється в тім, що формуючи визначений додатковий обсяг позитивного грошового потоку, він не викликає відповідного обсягу формування негативного грошового потоку. Це створює позитивні передумови до росту суми чистого грошового потоку підприємства.

У системі внутрішніх факторів основну роль грають наступні [1]:

1. Життєвий цикл підприємства. На різних стадіях цього життєвого циклу формуються не тільки різні обсяги грошових потоків, але і їхні види (за структурою джерел формування позитивного грошового потоку і напрямків використання негативного грошового потоку). Характер поступального розвитку підприємства по стадіях життєвого циклу відіграє велику роль у прогнозуванні обсягів і видів його грошових потоків.

2. Тривалість операційного циклу. Ніж коротше тривалість цього циклу, тим більше оборотів роблять кошти, інвестовані в оборотні активи, і відповідно тим більше обсяг і вище інтенсивність як позитивного, так і негативного грошових потоків підприємства. Збільшення обсягів грошових потоків при прискоренні операційного циклу не тільки не приводить до росту потреби в коштах, інвестованих в оборотні активи, але навіть знижує розмір цієї потреби.

3. Сезонність виробництва і реалізації продукції. По джерелах свого виникнення (сезонні умови виробництва, сезонні особливості попиту) цей фактор можна було б віднести до числа зовнішніх, однак технологічний прогрес дозволяє підприємству впливати на інтенсивність його прояву. Цей фактор впливає на формування грошових потоків підприємства в часі, визначаючи ліквідність цих потоків у розрізі окремих тимчасових інтервалів. Крім того, цей фактор необхідно враховувати в процесі управління ефективністю використання тимчасово вільних залишків коштів, викликаних негативною кореляцією позитивного і негативного грошових потоків у часі.

4. Невідкладність інвестиційних програм. Ступінь цієї невідкладності формує потреба в обсязі відповідного негативного грошового потоку, збільшуючи одночасно необхідність формування позитивного грошового потоку. Цей фактор впливає не тільки на обсяги грошових потоків підприємства, але і на характер їхнього протікання в часі.

5. Амортизаційна політика підприємства. Обрані підприємством методи амортизації основних засобів, а також терміни амортизації нематеріальних активів створюють різну інтенсивність амортизаційних потоків, що коштами безпосередньо не обслуговуються. Це породжує илюзорну точку зору, що амортизаційні потоки до грошових потоків відносини не мають. Разом з тим, амортизаційні потоки - їхній обсяг і інтенсивність, - будучи самостійним елементом формування ціни продукції, впливають на обсяг позитивного грошового потоку підприємства в складі основного його компонента - надходженні коштів від реалізації продукції. Вплив амортизаційної політики підприємства виявляється в особливостях формування його чистого грошового потоку. При здійсненні прискореної амортизації активів у складі чистого грошового потоку зростає частка амортизаційних відрахувань і відповідно знижується (але не в прямої пропорції через дію «податкового щита») частка чистого прибутку підприємства.

6. Коефіцієнт операційного леверіджа. Цей показник впливає на пропорції темпів зміни обсягу чистого грошового потоку й обсягу реалізації продукції. Механізм цього впливу на формування чистого прибутку підприємства (основної складової загальної суми чистого грошового потоку) був розглянутий раніше.

7. Фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства. Вибір консервативних, помірних чи агресивних принципів фінансування активів і здійснення інших фінансових операцій визначає структуру видів грошових потоків підприємства (обсяги залучення коштів з різних джерел, а відповідно і структуру напрямків поворотних грошових потоків),обсяги страхових запасів окремих видів активів (а відповідно і грошові потоки, зв’язані з їх формуванням), рівень прибутковості фінансових інвестицій (а відповідно й обсяг грошового потоку по отриманих відсотках і дивідендам).

Характер впливу розглянутих факторів використовується в процесі оптимізації грошових потоків підприємства.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивного і негативного їхніх видів. На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив роблять як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.

Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються в зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, росту простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищенні частки простроченої заборгованості по отриманих фінансових кредитах, затримках виплати заробітної плати (з відповідним зниженням рівня продуктивності праці персоналу), росту тривалості фінансового циклу, а в кінцевому в зниженні рентабельності використання власного капіталу й активів підприємства.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку виявляються у втраті реальної вартості тимчасово невикористовуваних коштів від інфляції, утраті потенційного доходу від невикористовуваної частини грошових активів у сфері короткострокового їхнього інвестування, що в остаточному підсумку також негативно позначається на рівні рентабельності активів і власного капіталу підприємства.

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності - короткострокової чи довгостроковий.

Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання «Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту» (чи «Системи лідс енд легс»). Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів і уповільненню їхніх виплат.

Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

- збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованої покупцях продукції;

- забезпечення часткової чи повної передоплати за зроблену продукцію, що користається високим попитом на ринку;

- скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

- прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

- використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтинга;

- прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у шляху, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т.п.).

Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

- використання флоута для уповільнення інкасації власних платіжних документів;

- збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту;

- заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг);

- реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом перекладу короткострокових їхніх видів у довгострокові.

Слід зазначити, що «Система прискорення - уповільнення платіжного обороту», вирішуючи проблему збалансованості обсягів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді (і відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює визначені проблеми дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути розроблені заходи для забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.

Ріст обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуть за рахунок наступних заходів:

- залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

- додаткової емісії акцій;

- залучення довгострокових фінансових кредитів;

- продажу частини (чи всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

- продажу (чи здачі в оренду) невикористовуваних видів основних засобів.

Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

- скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;

- відмовлення від фінансового інвестування;

- зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства зв’язані з забезпеченням росту його інвестиційної активності. У системі цих методів можуть бути використані:

- збільшення обсягу розширеного відтворення операційних позаоборотних активів;

- прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку і реалізації;

- здійснення регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємства;

- активне формування портфеля фінансових інвестицій;

- дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

У системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їх збалансованості в часі. Це зв’язано з тим, що незбалансованість позитивного і негативного грошових потоків у часі створює для підприємства ряд фінансових проблем. Досвід показує, що результатом такої незбалансованості навіть при високому рівні формування чистого грошового потоку є низька ліквідність цього потоку (а відповідно і низький рівень абсолютної платоспроможності підприємства) в окремі періоди часу. При досить високій тривалості таких періодів для підприємства виникає серйозна погроза банкрутства.

У процесі оптимізації грошових потоків підприємства в часі вони попередньо класифікуються по наступним ознаках:

1) за рівнем «нейтралізуємості» (термін, що означає здатність грошового потоку визначеного виду змінюватися в часі) грошові потоки підрозділяються на що піддаються і непіддаються зміні. Прикладом грошового потоку першого виду є лізингові платежі, період яких може бути встановлений за узгодженням сторін. Прикладом грошового потоку другого виду є податкові платежі, термін сплати яких не може бути підприємством порушений;

2) за рівнем передбачуваності грошові потоки підрозділяються на цілком передбачувані і недостатньо передбачувані (абсолютно непередбачені грошові потоки в системі їхньої оптимізації не розглядаються).

Об’єктом оптимізації виступають передбачувані грошові потоки, що піддаються зміні в часі. У процесі оптимізації грошових потоків у часі використовуються два основних методи - вирівнювання і синхронізація.

Вирівнювання грошових потоків спрямовано на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути у визначеній мері сезонні і циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки коштів і підвищуючи рівень ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою середньоквадратичного відхилення чи коефіцієнта варіації, що у процесі оптимізації повинні знижуватися.

Синхронізація грошових потоків заснована на до-варіації позитивного і негативного їхніх видів. У процесі синхронізації повинне бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, що у процесі оптимізації повинний прагнути до значення «+ 1».

Коефіцієнт кореляції позитивного і негативного грошових потоків у часі розраховується по наступній формулі:

КК_ДП = S Р_ПО((ПДП_і – `ПДП) / s<sub>пдп</sub>) х (ОДП<sub>і</sub> - `ОДП) / s_одп) (1.2)

де КК_ДП-коефіцієнт кореляції позитивного і негативного грошових потоків у часі;

Р_ПО - прогнозовані імовірності відхилення грошових потоків від їхнього середнього значення в плановому періоді;

ПДП_i -варіанти сум позитивного грошового потоку в окремих інтервалах планового періоду;

`ПДП - середня сума позитивного грошового потоку в одному інтервалі планового періоду;

ОДП_i - варіанти сум негативного грошового потоку в окремих інтервалах планового періоду;

`ОДП - середня сума негативного грошового потоку в одному інтервалі планового періоду;

s_пдп, s_одп - середньоквадратичне (стандартне) відхилення сум грошових потоків (відповідно - позитивного і негативного).

Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Ріст чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.

Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:

- зниження суми постійних витрат;

- зниження рівня перемінних витрат;

- здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;

- здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;

- використання методу прискореної амортизації основних засобів;

- скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;

- продажу невикористовуваних видів основних засобів і нематеріальних активів;

- посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.

Результати оптимізації грошових потоків підприємства одержують своє відображення в системі планів формування і використання коштів у майбутньому періоді.

Дата добавления: 2014-10-17