Методи аналізу основних тенденцій кон'юнктури ринку

Характеристика динаміки попиту та пропозиції по фазах економічного циклу

Крапки рівноваги	Ціна рівноваги	Обсяг рівноваги	Попит	Пропозиція
Функція	Динаміка	Функція	Динаміка
Попиту	Попиту	Пропозиції	Пропозиції
Позначення функції	Напрямок зрушення функції	Обсяг попиту	Ціна попиту	Позначення функції	Напрямок зрушення функції	Обсяг попиту	Ціна попиту
1	P1	Q1	Qd`	−	↑	↓	Qs`	→	↑	↓
	P2<P1	Q2<Q1	Qd`	−	↑	↓	Qs``	→	↑	↓
	P3<P2	Q3<Q2	Qd`	←	↓	↓	Qs```	−	↓	↓
	P4<P3	Q4<Q3	Qd``	←	↓	↓	Qs```	−	↓	↓
	P5<P4	Q5<Q4	Qd```	−	↓	↑	Qs```	←	↓	↑
	P6>P5	Q6<Q5	Qd```	−	↓	↑	Qs``	←	↓	↑
	P7>P6	Q7<Q6	Qd```	→	↑	↑	Qs`	−	↑	↑
	P8>P7	Q8>Q7	Qd``	→	↑	↑	Qs`	−	↑	↑
	P9>P8	Q9>Q8	Qd`	−	↑	↓	Qs`	→	↑	↓

Таким чином, на початку й кінці циклу ціни на товари максимальні. Максимальний обсяг виробництва спостерігається наприкінці підйому (крапка 3), а мінімальний наприкінці депресії (крапка 8.).

Основною метою аналізу ринкової кон'юнктури є вивчення тенденцій розвитку ринку. На практиці крива кон'юнктури може бути побудована лише на основі динамічних рядів показників – індикаторів ринку. Для оцінки динаміки кон'юнктури використаються статистичні методи аналізу часових рядів і індексний метод. При дослідженні кон'юнктури прийнято витримувати таку послідовність:

1) розраховуються показники динаміки рівнів ряду (ланцюгові, базисні темпи росту й приросту);

2) будуються графіки рівнів аналізованого показника й показників його динаміки;

3) за допомогою того або іншого методу дається оцінка кривої кон'юнктури;

4) здійснюється інтерпретація основної тенденції й функції кон'юнктури;

5) розраховуються показники хитливості й циклічності кон'юнктури.

Після розрахунку показників динаміки побудова графіків дає певну уяву про форму тренда кон'юнктури. Однак для нестійкої кон'юнктури графіки динаміки можуть не виявити стійкої тенденції. Виявити стійку тенденцію в таких умовах можна, удавшись до спеціальних статистичних методів згладжування. Метод технічного вирівнювання полягає в тім, що на графіку візуально проводиться крива, що відбиває, на погляд дослідника, тенденцію розвитку. Метод механічного згладжування полягає в розрахунку й побудові ковзних і вирівнюваних середніх, що відбивають тенденцію або циклічності розвитку. Методи аналітичного вирівнювання полягає в побудові статистичних моделей тренда на основі того або іншого припущення. Одним з таких методів є метод найменших квадратів. Побудована з його допомогою теоретична крива кон'юнктури дає можливість розрахувати показники хитливості й циклічності кон'юнктури. Однак у ряді випадків виявлення циклічності вимагає застосування особливих методів. Послідовність їхнього застосування наступна: відбираються ринкові показники, що проявляють найбільші коливання, будуються їхні динамічні ряди за досить тривалий період. У кожному з них виключається тренд, що відбиває єдину тенденцію до росту або зниження, а також сезонні коливання. Залишкові ряди, які по суті повинні відбивати кон'юнктурні або чисто випадкові коливання, стандартизються, тобто приводяться до загального знаменника, що забезпечує їхня порівнянність. Потім установлюється синхронність і взаємозв'язок показників шляхом розрахунку коефіцієнтів кореляції. Багатомірність зв'язку забеспечуються розбивкою показників на однорідні кластерні групи. Нанесені на графік кластерні оцінки повинні виявити лаг фаз кон'юнктурних циклів. Багатомірна модель циклічності загальногосподарської кон'юнктури прийнято називати економічним барометром.

При аналізі досить представницького динамічного ряду паралельно повинні вирішуватися питання вичленовування основного тренда, циклічності середньої довжини, сезонності й залишкових (випадкових) коливань.

7.3. Зміст і ендогенний механізм довгих хвиль

Економіка являє собою складну за структурою систему складових її елементів, кожний з яких може становити локальні взаємозалежні підсистеми, підлеглі власним закономірностям з різним ступенем хитливості динаміки.

Історія аналізу довгих хвиль почалася в ХIX столітті, коли в 1847 році англійські вчені Х.Кларк і В.Джевонс помітили, що між двома “економічними катастрофами” вибухнули в 1793 і 1847 роках пройшло 54 роки. Вони вперше припустили, що цей інтервал не випадковий і що повинні існувати природні причини, що викликають такі катастрофи.

Були початі спроби довести на статистичному матеріалі існування тривалих коливань в економіці.

У Росії проблемою довгих хвиль займався Н.Д.Кондратьєв, висновки якого засновані на аналізі великої кількості економічних показників (індекси цін, номінальна зарплата й ін.) По Кондратьєву (рис.8.7), на відміну від класичного ділового циклу, довжина хвилі визначалася як відстань між сусідніми підйомами або спадами економічного росту:

	Рівеньь ділової актив-ності Y
		Yср
		тТ

Рис.7.7. Форма довгої хвилі в економіці

Н.Д.Кондратьєв визначив, що довга хвиля має дві фази: підвищувальну («повышательную») й знижувальну («понижательную»). Характеризуючи довгі хвилі в економіці, Н.Д.Кондратьєв виділяє наступне:

1. У джерел підвищувальної фази або в самому її початку відбувається глибока зміна всього суспільства. Цим змінам передують значні науково-технічні винаходи й нововведення.

2. Підвищувальні фази більше насичені соціальними потрясіннями (революції, війни), чим знижувальні.

1. Знижувальні фази особливо гнітюче впливають на сільське господарство.

Періодичні кризи (цикли ділової активності середньої довжини 7-10 років) як би нанизуються на відповідні фази довгої хвилі й змінюють свою динаміку залежно від неї: у періоди підйому більше часу припадає на “процвітання”, а в періоди тривалого спаду поглиблюються кризові явища.

Сучасна уява про довгі хвилі знайшла своє відображення в роботах таких економістів, як Глазьєв С.Ю., У.Ростоу, Ван Дейн, Г.Доси, Е.Слуцький і ін.

Сучасна періодизація довгих хвиль ділить їх на чотири класичних напівфази: ріст, рецесія, депресія й пожвавлення. По загальному визнанню економістів основною причиною тривалих коливань є розвиток науково-технічного процесу. Поява великих відкриттів сприяє економічному росту, однак воно тісно пов'язане із соціально-економічними процесами в суспільстві. Соціально-економічним процесам властив тривала інертність від загального благополуччя до соціальної ненависті, що й визначає, на наш погляд, тривалість довгих хвиль в економіці. Наростання соціальної активності в суспільстві дає поштовх НТП, що, у свою чергу, приводить до загального економічного підйому.

У таблиці 7.2. представлені макроекономічні характеристики довгої хвилі.

Таблиця 7.2

Макроекономічні характеристики довгої хвилі.

Показник	Фази довгої хвилі
Ріст	Рецесія	Депресія	Пожвавлення
ВНП	Швидкий ріст	Падіння темпів	Стабільність	Повільний ріст
Інвестиції	Швидкий ріст	Вкладення в розширення виробництва	Надлишкові потужності, тенденція до раціоналізації виробництва	Вкладення в нововведення
Попит	Збільшення попиту у всіх галузях	Ріст попиту з боку нових галузей	Повільне збільше-ння очікування зростаючих доходів	Пошук нових ринків

Лекція 11.

Дата добавления: 2014-10-15