Сптуашпна модель управління Ф. Фідлера

Нездатність ранніх дослідників знайти постійну залежність між стилем керівництва, задоволеністю та продуктивністю стала яскравим свідченням того, що в усіх випадках діє один або більше додаткових чинників. Щоб знайти їх, теоретики почали звертати увагу не тільки на керівника та виконавця, а й на цілісну ситуацію. Було розроблено чотири ситуаційні моделі, які допомогли розібратися в складностях процесу управління: ситуаційна модель керівництва Фідлера, підхід Мітчелла та Хауса «шлях - ціль», теорія життєвого циклу Херсі та Бленчарда, модель прийняття рішень керівником Врума - Йєттона.

Раніше теоретики менеджменту намагалися пояснити ефективність керівництва за допомогою одного параметра поведінки керівника - орієнтації на завдання. Блейк та Моутон оперували вже двома критеріями, але теж концентрували увагу передусім на поведінці керівника, не враховуючи інших змінних. Модель Фідлера стала важливим вкладом у подальший розвиток теорії, оскільки сконцентрувала увагу на ситуації і виявила три чинники, які впливають на поведінку керівника:

>>>320>>>

1) характер відносин між керівником і членами колективу (лояльність, яку виявляє керівник до підлеглих, ступінь довіри до керівника, привабливість особистості керівника для підлеглих);

2) структура завдання підлеглому (звичність завдання, чіткість його формулювання, можливість його структуризації);

3) посадові повноваження (межі законної влади, яка пов'язана з посадою керівника, що дозволяє йому використовувати винагороду, ступінь підтримки менеджера вищим керівництвом організації тощо).

Ф. Фідлер вважає, що стиль кожного конкретного керівника залишається в цілому постійним і він не здатний пристосувати свій стиль до умов конкретної ситуації. Тому ідея моделі Фідлера полягає в тому, щоб призначати конкретного керівника управляти таким підрозділом, ситуація в якому найбільше відповідає стабільному стилю управління менеджера. Такий підхід і забезпечує баланс між вимогами ситуації та особистісними якостями керівника.

Для визначення особистісних якостей керівника (його стабільного стилю управління) Ф. Фідлер запропонував провадити опитування керівників. Опитування має на меті з'ясувати ставлення керівника до підлеглого, з яким менш за все хотілося б працювати (найменш привабливий колега - НПК). Логіка оцінювання результатів опитування така:

- керівник, який доволі доброзичливо характеризує НПК, як правило, орієнтований на людські стосунки, уважно ставиться до підлеглих;

- керівник, який жорстко негативно описує НПК, в основному зосереджений на завданні і мало стурбований людськими аспектами в управлінській діяльності.

Ф. Фідлер припускає таке:

- стосунки між керівниками та підлеглими можуть бути як хорошими, так і поганими;

- завдання може бути структурованим і неструктурованим;

- посадові повноваження керівника можуть бути сильними і слабкими.

Різні поєднання (комбінації) цих чинників дають вісім можливих (потенційних) стилів управління. Залежно від рейтингу НПК змінюється і стиль ефективного управління. Тобто менеджера з певним ставленням до НПК слід призначити управляти підрозділом з відповідною комбінацією ситуаційних чинників (рис. 9.3).

>>>321>>>

Дата добавления: 2014-10-17