Риновірусна інфекція

Риновірусна інфекція -гостре вірусне захворювання дихальних шляхів, що перебігає з переважним ураженням слизової оболонки порожнини носа.

Етіологія. Риновіруси включені в групу пікорнавірусів. Містять РНК. Відомо 113 серотипів риновірусів, між окремими серотипами виявлені перехресні серологічні реакції.

Епідеміологія. Риновірусна інфекція поширена повсюдно, але найбільше часто зустрічається в країнах з помірним і холодним кліматом. Реєструється у вигляді епідемічних спалахів, особливо у великих містах, частіше в холодну та сиру пору року (осінь, зима). Спорадична захворюваність реєструється цілий рік. Джерелом інфекції є хворі та вірусоносії. Тривалість заразного періоду - 5 днів. Шлях передачі – повітряно-краплинний.

Після перенесеного захворювання формується типоспецифічний нестійкий імунітет.

Патогенез. Вхідні ворота інфекції – слизова оболонка носа. Розмноження вірусу в епітеліальних клітинах верхніх дихальних шляхів приводить до виникнення місцевого вогнища запалення, що супроводжується набряком слизової оболонки, вираженою гіперсекрецією. У тяжких випадках можливе проникнення вірусу з місця первинної локалізації в загальний кровоток (вірусемія). Внаслідок ослаблення місцевого захисту може активізуватися бактеріальна інфекція, що веде до появи ускладнень – отитів, трахеобронхитів, пневмонії.

Клінічні прояви. Інкубаційний період триває від 1 до 5 днів, частіше – 2-3дні. Захворювання починається гостро, із загального нездужання, підйому температури тіла до субфебрильних цифр, чхання, покахикування, може бути незначний головний біль в ділянці перенісся, ломота у всьому тілі. Уже до кінця першої доби ніс повністю закладений, дихання через ніс утруднено. З'являються рясні водянисто-серозні виділення. Слизова оболонка порожнини носа гіперемована, набрякла. Внаслідок рясних виділеннь з носа та частого користування носовими хустками з'являється мацерація шкіри навколо носа. Можуть бути герпетичні висипання на губах та носі. Обличчя дитини трохи пастозно, склери ін'ецировані, відмічається рясна сльозотеча. Можлива слабка гіперемія слизової оболонки піднебінних мигдаликів, передніх дужок, задньої стінки глотки. На 2-3 день хвороби виділення з носа стають більш густими, слизисто-гнійними, що свідчить про приєднання бактеріальної інфекції. Тривалість хвороби – 5-7 днів.

Класифікація. Захворювання частіше протікає за типом риніту, ринофарингіту.

Ускладнення частіше за все обумовлені бактеріальною інфекцією (синусіти, отити, гайморити).

Діагностика. Для лабораторного підтвердження використовують виділення вірусу на культурі тканин, для швидкої діагностики – метод імунофлюоресценції, за допомогою якого виявляють антиген в епітеліальних клітинах, узятих з нижніх носових раковин.

Лікування симптоматичне. Для поліпшення носового подиху використовують закапування в порожнину носа судинозвужувальних засобів: 0,05% розчин нафтизину або галазолину по 1-2 краплі в кожний носовий хід 3 рази на день. Призначають антигістаминні препарати (супрастин, тавегіл, кларитин).

Профілактика. Проводяться загальні протиепідемічні заходи: рання ізоляція хворих, провітрювання, вологе прибирання дезінфікуючими розчинами, ультрафіолетове опромінення. Специфічна профілактика не розроблена.

Дата добавления: 2014-10-22