Сальмонелез

Сальмонельоз - це поліетіологічна інфекційна хвороба, що викликається різними серотипами бактерій роду Salmonella, характеризується різноманітними клінічними проявами від безсимптомного носійства до тяжких септичних форм. У більшості випадків перебігає з переважним ураженням органів травлення (гастроентерит, коліт).

Етіологія. Збудник – велика група сальмонел (сімейство Enterobacteriaceae, рід Salmonella), що налічує понад 2300 серотипів. За сучасною класифікацією (ВООЗ) рід Salmonella включає тільки один вид S.choleraesuis. У цьому виді налічується 7 підвидів, які диференціюються шляхом ДНК-гібридізації або за біохімічними властивостями. Сальмонели мають 3 основних антигену: О-соматичний (термостабільний), Н-джгутиковий (термолабільний) і К-поверхневий (капсульний). У окремих серотипів є і інші антигени: Vi-антиген або антиген «вірулентності» (один з компонентів О-антигена) і М-антиген (слизовий). Більшість сальмонел патогенні як для людини, так і для тварин і птахів, найбільш значущі для людини лише декілька серотипів, які обумовлюють 85–91% сальмонельозів людини на всіх континентах миру: S. Typhimurium, S. Enteritidis, S. Раnаmа, S. Infantis, S. Newport, S. Agona, S. Derby, S. London і ін.

Сальмонели є грамнегативні палички довжиною 2–4 мкм і шириною 0,5 мкм; мають джгутики, рухомі, добре ростуть на звичайних живильних середовищах (оптимум зростання +37оС). Тривало зберігаються і розмножуються (молоко, м’ясні продукти) в зовнішньому середовищі. Основними чинниками патогенності сальмонел є холероподібний ентеротоксин і ендотоксин ліпополісахаридної природи. Деякі штами володіють здатністю інвазії в епітелій товстої кишки (S. Enteritidis).

Епідеміологія. Сальмонельоз зустрічається у всіх регіонах миру, є одним з найпоширеніших зоонозів у розвинутих країнах, має тенденцію до зростання.

Джерелами інфекції є в основному як дикі, так і домашні тварини і птахи, проте певне значення грає і людина (хворий, носій) як додаткове джерело. Сальмонельоз придбав риси госпітальної інфекції з контактно-побутовим механізмом передачі збудника через руки осіб, що обслуговують хворих, постільну білизну, предмети обіходу і ін.

Основний шлях зараження при сальмонельозі аліментарний, обумовлений споживанням продуктів, в яких міститься велика кількість сальмонел. Зазвичай це спостерігається при неправильній кулінарній обробці інфікованих продуктів, в основному м’ясних (м’ясний фарш, вироби з нього, холодець, м’ясні салати, варені ковбаси) і яєць.

Патогенез. Проникнення сальмонел в ШКТ; часткове руйнування з вивільненням ендотоксину і розвитком токсемії; проникнення збудника (незавершеність процесу фагоцитозу) в підслизовий шар і в мезентеріальні лімфатичні вузли; активізація ендотоксином аденілциклази ентероцитів з накопиченням в них цАМФ, порушення транспорту іонів Na і Сl через мембрану клітин кишкового епітелію з накопиченням їх в просвіті кишки, що призводить до діареї; можлива бактеріємія; адсорбція антигенів на поверхні еритроцитів з розвитком гемолізу; порушення водно-електролітного і білкового обміну; внутрішньокишкове паразитування сальмонел в макрофагах підслизового шару визначає можливість їх тривалого персистирувания за відсутності достатньо напруженого імунітету.

Розвиток тифоподібної, септичної, субклінічної і хронічних форм сальмонельозу пояснюється виникненням імунологічної толерантності до антигенів сальмонел. Остання є наслідком або мімікрії антигенів, або результатом тимчасового зниження функціональної активності фагоцитів і лімфоцитів макроорганізму (розвитку вторинного імунодефіциту).

Симптоми і перебіг. Інкубаційний період при харчовому шляху зараження коливається від 6 год до 3 діб (частіше 12–24 год.). При внутрішньолікарняних спалахах, коли переважає контактно-побутовий шлях передачі інфекції, інкубація подовжується до 3–8 днів. Виділяють наступні клінічні форми сальмонельозу:

1) гастроінтестінальна (локалізована), перебігає за гастрітичним, гастроентеритичним, гастроентероколітичним і ентероколітичним варіантах;

2) генералізована форма у вигляді тифоподібного і септичного варіантів;

3) бактеріоносійство: гостре (15 днів – 3 міс), хронічне (понад 3 міс) і транзиторне;

4) субклінічна форма.

Типові форми сальмонельозу розрізняють за тяжкістю – легка, середньотяжка, тяжка; за перебігом (за тривалістю): абортивне — 1-4 дні, гостре — до 1 міс, затяжне — 1-3 міс, хронічне — понад 3 міс; (по характеру): гладке, хвильоподібне, з ускладненнями, з приєднанням інтеркурентної патології.

Гастроінтестінальна форма (гострий гастрит, гострий гастроентерит або гастроентероколіт) одна з найпоширеніших форм сальмонельозу (96–98% випадків). Починається гостро, підвищується температура тіла (при важких формах до 39^оС і вище), з’являються загальна слабкість, головний біль, озноб, нудота, блювота, болі в епігастральній і пупковій областях, пізніше приєднується діарея. Калові маси рідкі, водянисті, з неперетравленими грудочками їжі, домішкою слизу і зелені, «кольору болотяної твані», іноді крові; болі в епігастральній і припупковій області, болісністю при пальпації живота (сальмонельозний трикутник), гепатоспленомегалія. При легкій формі сальмонельозу температура тіла субфебрильна, блювота одноразова, стілець рідкий водянистий до 5 разів на добу, тривалість проносу 1–3 дні, втрата рідини не більше 3% маси тіла. При середньотяжкій формі сальмонельозу температура підвищується до 38–39^оС, тривалість лихоманки до 4 діб, повторна блювота, стілець до 10 разів на добу, тривалість проносу до 7 днів; тахікардія, пониження АТ, можливо зневоднення I–II ступеня, втрата рідини до 6% маси тіла. Тяжкий перебіг гастроінтестінальної форми сальмонельозу характеризується високою лихоманкою (вище 39^оС), яка триває 5 і більше діб, значною інтоксикацією. Блювота багаторазова, спостерігається протягом декількох днів; стілець понад 10 разів на добу, рясний, водянистий, смердючий, може бути з домішкою слизу. Діарея триває 7 днів і довше. Спостерігається збільшення печінки і селезінки, можливе істеричність шкіри і склер, ціаноз шкіри, тахікардія, значне зниження АТ. Виявляють зміни з боку нирок: олігурія, альбумінурія, еритроцити і циліндри в сечі, підвищується зміст залишкового азоту. Може розвинутися гостра ниркова недостатність. Порушується водно-сольовий обмін (зневоднення II–III ступеня), що проявляється сухістю шкіри та слизових оболонок, втратою маси тіла, ціанозом, афонією, судомами.

Тифоподібний варіант генералізованої форми. Захворювання частіше починається гостро. У більшості хворих перебіг хвороби подібен до черевного тифу і паратифів А і В. Лихоманка може бути постійного типу, але частіше хвилеподібна або ремітіруюча. Хворі загальмовані, апатичні. Обличчя бліде. У деяких хворих на 2–3 добу з’являється герпетичний висип, а з 6–7- розеольозна висипка з переважною локалізацією на шкірі живота. Спостерігається відносна брадикардія, зниження АТ, приглушення тонів серця. Над легенями вислуховуються розсіяні сухі хрипи. Метеоризм. До кінця 1-го тижня хвороби з’являється збільшення печінки і селезінки. Тривалість лихоманки 1–3 тиж. Рецидиви зустрічаються рідко.

Септична форма — найтяжкий варіант генералізованої форми сальмонельозу. Захворювання починається гостро, в перші дні воно має туфоподібний перебіг. Надалі стан хворих погіршується. Температура тіла стає неправильною з великими добовими розмахами, повторним ознобом і рясним потовиділенням. Погано піддається антибіотикотерапії. Можливе утворення вторинних септичних вогнищ у різних органах.

Субклінічна форма сальмонельозу діагностується на підставі виділення сальмонел з фекалій у поєднанні з виявленням діагностичних титрів протисальмонельозних антитіл в серологічних реакціях. Клінічні прояви захворювання відсутні.

Дата добавления: 2014-10-22