Ротавірусна іефекція

Ротавірусная інфекція (ротавірусний гастроентерит) — гостра вірусна інфекція характеризується симптомами загальної інтоксикації, ураженням ШКТ, дегідратацією.

Етіологія. Збудник відноситься до сімейства Reoviridae, роду Rotavirus. Назву ротавіруси отримали від латинського rota — колесо. Містять РНК. За антигенними властивостями ротавіруси підрозділяють на 9 серологічних типів, з яких у людини зустрічаються типи 1–4 і 8–9. Ротавіруси тварин (собаки, кішки, коні, кролики, миші, телята, птахи) для людини непатогенні. Ротавіруси стійкі в зовнішньому середовищі.

Епідеміологія. Захворювання широко розповсюджено в багатьох країнах світу, складає близько половини всіх кишкових розладів у дітей перших двох років життя. Хворіють частіше діти віком до 3 років. Ротавірусами обумовлено 30–50% всіх випадків діарей, що вимагають госпіталізації і проведення регідратаційної терапії.

Джерелом і резервуаром інфекції є тільки людина. Збудник виділяється з випорожненнями на протязі до 3 тиж (частіше 7–8 діб від початку хвороби). Механізм зараження фекально-оральний. У країнах з помірним кліматом досить виразна сезонність з найбільшою захворюваністю в зимові місяці.

Патогенез. Розмноження і накопичення ротавіруса відбувається у верхніх відділах ШКТ, зокрема в епітелії дванадцятипалої кишки. Ротавіруси викликають загибель зрілих клітин тонкої кишки, вони заміщаються незрілими всмоктуючими клітинами. Руйнується епітелій ворсинок тонкої кишки, в якому відбувається синтез дісахаридаз. Як наслідок – в кишечнику накопичуються нерозщеплені дісахариди. Порушений також процес всмоктування простих сахаров. Все це призводить до надмірного надходження дісахаридів і простих сахаров в товсту кишку, що обумовлює підвищення осмотичного тиску. В зв’язку з цим рідина у великій кількості поступає з тканин в товсту кишку, розвивається осмотична діарея.

Симптоми і перебіг. Інкубаційний період триває від 15 год до 7 діб (частіше 1–2 доби). Захворювання починається гостро, температура тіла досягає 37,9°С і вище. При легких формах хвороби виразної лихоманки не буває. Хворі відзначають болі в епігастральній області, нудоту, блювоту. При огляді нерідко спостерігається гіперемія зіву, ознаки риніту, збільшення шийних лімфатичних вузлів. Характерний рясний рідкий водянистий стілець без домішок слизу і крові. При пальпації живота наголошуються болісність в епігастральній і пупковій областях, грубе бурчання в правій здухвинній області. Ознаки ураження органів травлення зберігаються протягом 2–6 діб.

Диференціальна діагностика клінічних проявів кишкового токсикозу з ексикозом I-III ступенів:

Симптоми	I ступень	II ступень	III ступень
стан ЦНС	свідомість збережена, дитина неспокійна	збудження	пригнічення, кома, судоми
частота випорожнень	8-10 за добу	більше 10	значно більше 10
блювота	інколи	2-3 рази за добу	часта, безперервна
зниження маси тіла (в %)	до 5 %	5-10 %	більше 10%
спрага	помірна	виражена	відмовляється від пиття
шкіра	не змінена	в’ яла	береться в складку
слизові оболонки	вологі	суховаті	сухі, гіпереміровані
тім’ячко	норма	злегка впале	впале
діурез	нормальний або трохи зменшений	олігурія	виражена олігурія, анурія
пульс	дещо прискорений	тахікардія (відповідність гарячці)	значна тахікардія, ембріокардія
тони серця	гучні	приглушені	значно приглушені
периферичний кровообіг	не змінний	легкий акроцианоз	ціаноз, “мармуровість” шкіри
тип зневоднення	ізотонічний	вододефіцитний	соледефіцитний
рН крові	7,35 (N=7,35-7,45)	7,34-7,28	7,18-7,11
натрій в сироватці крові	134-137 м/моль/л	151-155 м/моль/л	119-128 м/моль/л
вміст калію в сироватці крові	4,0-3,6 м/моль/л	3,3-4,0 м/моль/л	3,1-2,5 м/моль/л
гематокрит	дещо підвищений	0,37-0,5	0,39-0,55

Дата добавления: 2014-10-22