Умови укладення шлюбу

Поняття шлюбу та його правова природа

Відомо, що шлюб — один із найдавніших правових інститутів, чим і пояснюється існування на сьогодні різних теорій визначення його правової природи. СК вперше дає поняття шлюбу як сімейного союзу жінкита чоловіка, зареєстрованому у державному органі реєстраціїактів цивільного стану (ст. 21).

Аналіз дає змогу дійти висновку, що існують такі ознаки шлюбу:

а) це союз жінки та чоловіка. Це — фізіологічна ознака, бо СК дозволяє укладати шлюб тільки між особами різної статі,

б) це не просто союз жінки та чоловіка, а саме сімейний союз, що припускає спільне проживання не тільки в фізичному сенсі,а й моральному, тобто спільний побут, взаємні права та обов'язки(ч. 2 ст. З СК);

в) це союз, який зареєстрований у державному органі РАЦС. Ця ознака конститутивна, бо передбачає обов'язковістьдержавної реєстрації такого союзу, необхідність утілення його увстановлену форму, яка може мати тільки громадянський (світський), а не релігійний характер.

3. Хоч у випадках, передбачених законом, шлюбу, що укладений за релігійним обрядом, надається юридичне значення. Це стосується шлюбів, що укладені за релігійними обрядами до створення або відновлення державних органів РАЦС (частини 2 і 3 ст. 21 СК)

Під умовами укладення шлюбу слід розуміти обставини, наявність яких необхідна для того, щоб шлюб мав юридичну силу.

В теорії сімейного права розрізняють позитивні танегативні умови укладення шлюбу. Наявність позитивних даєможливість укладення шлюбу, що стосується негативних, то самеїх відсутність дає таку можливість.

До позитивних умов СК України відносить: — досягнення шлюбного віку (ст. 23 СК). Відповідно до ч. 1 ст. 22 шлюбний вік для жінки і для чоловіка встановлюється — у вісімнадцять років. Встановлення шлюбного віку пояснюється не тільки тим, що особа, яка прагне зареєструвати шлюб, повинна досягти статевої зрілості, а це пов'язується з завершенням фізичного росту організму, а також і тим, що особа повинна досягти відповідного стану психічного, розумового, морального та соціального розвитку. Досягнення шлюбного віку повинно відбутися на день реєстрації шлюбу (ч. 2 ст. 22 СК), а це означає, що подати заяву може і особа, яка ще не досягла шлюбного віку, але досягне його не пізніше як протягом одного місяця з дня подачі заяви.

СК передбачає можливість надання права на шлюб особі, яка ще не досягла шлюбного віку. Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано таке право, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

До негативних умов СК України відносить:

— перебування хоча б однієї зі сторін в іншому зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному зареєстрованому у відповідних органах шлюбі, а право на повторний шлюб виникає в кожного з них лише після припинення попереднього шлюбу (ст. 25 СК);

— знаходження жінки та чоловіка між собою у родинних зв'язках прямої та в деяких випадках побічної (бокової) лінії споріднення та відносинах, що прирівнюються до родинних. Так, відповідно до ст. 26 СК України не допускається укладення шлюбу: між родичами прямої лінії споріднення; між рідними (повнорідни- ми і неповнорідними) братами і сестрами; між двоюрідними братами і сестрами; між рідними тіткою, дядьком і племінником, племінницею; між усиновлювачем і усиновленим; між дітьми, що були усиновлені усиновлювачем.

Заборону реєстрації шлюбів у цих випадках можна поділити на заборону абсолютну і заборону відносну. Заборона абсолютна характерна для шлюбів між родичами прямої лінії споріднення.

Родичами прямої лінії споріднення визнаються особи, які походять один від одного — батьки і діти, онуки і баба, дід тощо.

Абсолютною є також і заборона шлюбів між деякими з родичів побічної лінії споріднення, тобто тими, хто має спільного предка, а саме заборона шлюбів між рідними (повнорідними і неповнорідними) братами і сестрами. До побічної лінії споріднення відносять також і двоюрідних братів і сестер, тіток і дядьків тощо.

Закон забороняє укладення шлюбів між двоюрідними братами і сестрами; між рідними тіткою, дядьком і племінником, племінницею, але ця заборона відносна. Заборона укладення шлюбів між родичами прямої і побічної лінії споріднення має як соціально-етичні так і фізіологічні передумови.

Закон забороняє укладення шлюбів між усиновлювачем і усиновленим та між дітьми, що були усиновлені усиновлювачем. Ця заборона пов'язується з тим, що між ними виникають відносини, що прирівнюються до відносин між батьками і народженою ними дитиною. Між тим, з цього правила існує виключення. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, що були усиновлені ним (ч. 4 ст. 26 СК). У випадку скасування усиновлення допускається укладення шлюбу між усиновлювачем і усиновленою ним дитиною (п. 5 ст. 26 СК);

— визнання особи недієздатною (ч. З ст. 39 СК). Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК).

Ця заборона відноситься до абсолютної. Згода — обов'язкова умова одруження, а особа, визнана недієздатною, не усвідомлює значення своїх дій, а отже, і не може усвідомлювати наслідки даної згоди на одруження. Крім цього шлюб, укладений з психічно хворою людиною, являє небезпеку для дітей, які можуть народитися в цьому шлюбі, отримавши у спадок психічну хворобу;

— тяжка хвороба чи хвороба, небезпечна для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. Це відносна обставина припиненняшлюбу.

Дата добавления: 2014-10-23