Правове регулювання усиновлення з іноземним елементом за СК

Колізійні проблеми визначення походження дитини

Встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження (ст. 65 Закону України «Про МПП»).

Аналогічний спосіб розв'язання проблеми визнання батьківства закріплений уніфікованими колізійними нормами. Мінська конвенція країн СНД у ст. 31 передбачає, що встановлення і оспорювання батьківства чи материнства визначається за законодавством держави—учасниці Конвенції, громадянином якої дитина є.

Значною частиною Договорів про правову допомогу також передбачається, що у разі вирішення колізійної проблеми визначення походження дитини варто використовувати закон її громадянства. Однак у деяких вищезазначених двосторонніх угодах аналізоване правило формулюється трохи інакше. Так, згідно з частинами 2, 3 ст. 28 Договору між Україною і Республікою Польща ≪Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах≫ від 24 травня 1993 р. та частин 2, 3 ст. 28 Договору між Україною і Республікою Молдова ≪Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах≫ від 13 грудня 1993 р. встановлення і оспорювання походження дитини від певної особи регулюється законодавством тієї держави, громадянином якої є мати дитини в момент народження дитини; але достатнім є дотримання форми визнання дитини, що передбачена законодавством тієї країни, на території якої визнання Має бути або було здійснене. При цьому у подібних справах компетентними є органи тієї держави, громадянином якої є дитина, або на території якої дитина має місце проживання. § 6. Колізійні питання усиновлення

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, відбувається відповідно дост. 282 СК, а саме:

1. Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України, за її законами. Якщо усиновлювач не є громадяниномУкраїни, для усиновлення дитини, яка є громадянином України,потрібен дозвіл урядового органу державного управління зусиновлення та захисту прав дитини;

2. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.

Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України,здійснюється у порядку та на підставах, встановленихглавою 18 та ст. 283 СК.

Так, дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку у урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини. Якщо усиновлювач є родичем дитини чи дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України, усиновлення може бути здійснене до спливу цього строку.

Дитина може бути усиновлена іноземцем тільки у випадку, якщо протягом одного року з моменту взяття її на облік у урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити чи взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю.

Крім того, переважне право на усиновлення дитини — громадянина України мають іноземці, які є: 1) родичами дитини або 2) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.

Отримання згоди урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини є обов'язковим в усіх випадках усиновлення дитини іноземцем. Разом із тим усиновлення іноземцями провадиться за умови забезпечення дитині прав у обсязі не меншому, ніж це встановлено законодавством України.

До досягнення усиновленою дитиною вісімнадцяти років за нею зберігається громадянство України. СК України особливо підкреслює, що усиновлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних договорів.

Згідно зі статтями 284, 286 СК усиновлення громадянами України, іноземцями або особами без громадянства дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства,здійснюється в Українівідповідно до законів України (тобто на загальних підставах),якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

З метою охорони і захисту прав дітей, усиновлених іноземцями, сімейне законодавство України закріплює деякі обмеження права останніх на таємницю усиновлення. Так, усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, не є таємним у таких випадках: а) якщо у державі, в якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним; б) якщо усиновлювач в Україні постійно не проживає (ст. 285 СК).

Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні, здійснює орган опіки та піклування. Проте, якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, облік цих дітей і нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років провадить та здійснює відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України. Порядок здійснення нагляду за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями і проживають за межами України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що з метою захисту прав усиновлених дітей, вищезазначені правила, що містяться в статтях 283, 285, 287 СК, слід за аналогією застосовувати і до випадків усиновлення особою без громадянства, що постійно проживає за межами України, дитини, що є громадянином України.

Дата добавления: 2014-10-23