Колізійні питання опіки і піклування

Правове регулювання усиновлення з іноземним елементом відповідно до уніфікованих колізійних норм.

Дещо інше вирішення цього питання пропонується Мінською конвенцією країн СНД. Вона у ст. 37 передбачає, що усиновлення чи його скасування регулюється законодавством країни, громадянином якої є усиновлювачу момент подачі заяви про усиновлення чи його скасування. Якщо усиновлювач і особа, що усиновлюється, є громадянами різних держав, то за усиновлення чи його скасування слід отримати згоду законного представника останньої і компетентного державного органу, а також згоду дитини, якщо це потрібно за законодавством країни, громадянином якої вона є.

Якщо дитина усиновлюється подружжям, члени якого є громадянами різних країн—учасниць Конвенції, усиновлення чи його скасування мають проводитися відповідно до умов, передбачених законодавством обох країн.

У справах щодо усиновлення чи його скасування компетентна установа країни громадянства усиновлювача, а у випадку, якщо усиновлювачами є подружжя, члени якою мають різне громадянство, компетентна установа тієї держави, на території якої подружжя має чи мало останнє спільне місце проживання чи місце перебування.

Договори про правову допомогу, укладені Україною з Польщею, Грузією, Латвією, Литвою, Узбекистаном, Естонією, також містять колізійну прив'язку, відповідно до якої усиновлення провадиться за законами тієї держави, громадянином якої є усиновлювач.Однак деякі двосторонні; угоди містять положення, аналогічні тим, що закріплені в СК. "Так, відповідно до ст. 30 Договору між Україною і Республікою Молдова ≪Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах≫ від 13.12.93 р. при усиновленні застосовується законодавство тієї держави, громадянином якої э усиновлюваний; а компетентними у подібних справах є установи тієї країни, громадянином якої є дитина.

Відносини з опіки та піклування з «іноземним елементом» регулюються Законом України «Про МПП» (ст. 24), Консульськими конвенціями, багато- та двохсторонніми Договорами про правову допомогу. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про МПП» встановлення і скасування опіки та піклування над малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, особами, цивільна дієздатність яких обмежена, регулюються особистим законом підопічного.

Обов'язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство (піклування) визначається особистим законом особи, яка призначається опікуном (піклувальником).

Відносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначаються правом держави, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.

Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідної консульської установи чи дипломатичного представництва України.

Щодо особи, яка не є громадянином України і перебуває в Україні, або її майна, що знаходиться на території України, у разі потреби в інтересах опіки чи піклування можуть бути вжиті заходи для захисту прав та охорони майна відповідно до права України. Про це невідкладно сповіщається дипломатичне представництво чи консульська установа держави, громадянином якої є відповідна особа.

Різні Консульські конвенції, що укладені Україною, неоднаково регулюють встановлення опіки та піклування. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Консульської конвенції між Україною та КНР від 31 жовтня 1992 р. консульська посадова особа лише рекомендує особу для виконання обов'язків опікуна чи піклувальника згідно з законами та правилами держави перебування. Консульська конвенція між Україною і Республікою Болгарія від 24 липня 1996 р. у ч. 2 ст. 18 передбачає, що консульська посадова особарекомендує кандидатуру майбутнього опікуна чи піклувальникаі спостерігає за їх діями. Згідно з іншими конвенціями (наприклад, з Румунією, Російською Федерацією, КНДР, Турецькою

Республікою тощо) консульська посадова особа має право рекомендувати чи призначати опікуна чи піклувальника для громадян держави, що призначила консула, і спостерігати за їх діями, що стосуються опіки та піклування. З урахуванням сформованої міжнародної практики можна стверджувати, що договори про правову допомогу як головний колізійний принцип застосовують закон громадянства особи, над якою встановлюється опіка чи піклування. Мінська Конвенція ідвосторонні угоди щодо правової допомоги (з деякими варіаціямиі незначними відмінностями) встановлюють такі правила:

а) встановлення чи скасування опіки чи піклування здійснюєтьсяза законодавством країни, громадянином якої є особа, стосовноякої встановлюється чи скасовується опіка чи піклування;

б) правовідносини між опікуном або піклувальником та особою, яка знаходиться під опікою чи піклуванням, регулюються законодавством держави, установа якої (як правило, консульська посадова особа) призначила опікуна чи піклувальника;

в) обов'язок прийняти опікунство чи піклування встановлюється законодавством країни, громадянином якої є особа, яка призначається опікуном чи піклувальником; г) у справах про встановлення чи скасування опіки та піклування компетентними є установи держави (як правило, консульська посадова особа), громадянином якої є особа, стосовно якої встановлюється чи скасовується опіка чи піклування.

Дата добавления: 2014-10-23