План лекції. Технічне обслуговування і поточний ремонт системи мащення двигуна

Тема лекції

Лекція №9

Технічне обслуговування і поточний ремонт системи мащення двигуна.

1 Характеристика якості застосовуваних масел у двигуні.

2 Діагностичні параметри системи мащення.

3 Основні роботи по ТО та ПР системи мащення.

Література

1. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів. Підручник – К.: Знання-прес, 2003, с. 393-397.

2. Епифанов Л.И., Епифанов Е.А., Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. М.: Форум-Инфра-М, 2001, с. 101-104

Зміст лекції

1 Характеристика якості застосовуваних масел у двигуні.

Характер і обсяг робіт ТО системи мащення двигунів визнача­ються зміною показників, які характеризують якість застосовуваних масел, і технічним станом системи.

Масло в процесі експлуатації двигуна погіршує свої показники внаслідок хімічної нестабільності, змін фізико-хімічних властивостей, а також забруд­нення масла іншими речовинами. У працюючому двигуні масло дуже на­грівається, що в присутності кисню повітря, пари й оксидів деяких елементів створює умови для інтенсивного окислення. В результаті накопичення твер­дих і м'яких продуктів окислення в'язкість масла збільшується. Смолоподібні вторинні продукти окислення, що утворюються в маслі, призводять до появи відкладень на внутрішніх поверхнях як гарячих деталей двигуна, так і охо­лоджених. Відкладення на гарячих деталях призводять до пригоряння порш­невих кілець, погіршення умов мащення циліндрів, збільшення витрати масла на угар. Відкладення твердих продуктів окислення в камері згоряння і на днищі поршня сприяє появі детонаційних явищ при роботі двигуна. Липкі відкладення, що покривають усередині картер, клапанну коробку і маслопро­води, погіршують умови подачі масла до тертьових поверхонь, а в деяких випадках можуть спричиняти зависання клапанів і т. ін. При потраплянні палива масло розріджується, а це призводить до погіршення мастильних вла­стивостей і пов'язано з ослабленням масляної плівки в циліндрах і підшип­никах двигуна. Кислоти, що утворюються при окисленні масла, кородують робочі поверхні деталей і особливо інтенсивно діють на свинцеві компоненти підшипників ковзання.

Забруднення масла продуктами спрацьовування двигуна, а також абрази­вами, що потрапляють до системи живлення і камери згоряння, значно зни­жує його якості.

У процесі експлуатації двигунів погіршується працездатність механізмів системи мащення. Це призводить до зниження продуктивності масляного насоса і зменшення тиску подачі масла, збільшення опору проходженню мас­ла внаслідок відкладень у каналах системи. Погіршується подача масла до тертьових поверхонь, які змащуються під тиском. Поступово засмічуються фільтри, знижується якість очистки масла і зменшується його ресурс. У кінце­вому підсумку це погіршує властивість масла виконувати свої функції - захищати тертьові поверхні деталей від спрацьовування.

2. Діагностичні параметри системи мащення.

За системою мащення перевіряють прямі (структурні) діагностичні пара­метри: тиск масла у головній масляній магістралі, продуктивність масля­ного насоса, забрудненість масляного фільтра маслоочисника, тиск спрацю­вання запобіжного і перепускного клапанів.

Обслуговування системи мащення передбачає: систематичну перевірку
рівня масла в картері двигуна; заміну відпрацьованого масла; промивання
системи мащення двигуна; заміну або промивання масляних фільтрів та інших
пристроїв; усунення підтікання масла; перевірку і підтримування потрібного
робочого тиску.

Рівень масла в картері двигуна перевіряють за допомогою масловимірю-вального щупа на рівному майданчику через 3...5 хв після зупинки двигуна. Масло в системі мащення двигуна має точно відповідати рекомендаціям ав­томобільних заводів. Особливу увагу приділяють маслам для двигунів з ви­соким ступенем стискання, великою частотою обертання колінчастого вала і потужністю.

Якість масла в картері двигуна визначають при загальному діагностуванні за параметрами картерного масла. Приблизно визначити якість масла без присадок в експлуатаційних умовах можна візуально за його кольором і прозорістю.

Масло, що залишилося на щупі і має світле забарвлення, через яке виразно видно риски позначок рівня, можна вважати придатним до подальшої екс­плуатації. Якщо масло має темний або чорний колір, через який риски видно погано, його треба замінити. При такому методі контролю слід мати на увазі, що в деяких умовах експлуатації (на ґрунтових дорогах) у маслі може бути підвищений вміст абразивів, які не спричиняють потемніння масла, але при­зводять до прискореного абразивного спрацьовування.

У маслах із присадками мийний компонент присадки сприяє сильному подрібненню продуктів окислення масла. При цьому частинки механічних домішок перебувають у завислому стані, масло стає темним і малопрозорим навіть при безпечних концентраціях домішок. Отже, потемніння масел не є істотною ознакою погіршення його якості для масел з присадками.

3. Основні роботи по ТО та ПР системи мащення.

Якість масел з присадками і без них може бути визначена краплинною пробою на білий фільтрувальний папір. Від краплини масла утворюється пляма з темним ядром посередині і більш світлим обідцем по краях. У ядрі осідають нерозчинні в маслі частинки, кількість яких визначає колір ядра від світло-сірого або світло-коричневого до чорного. Наявні в маслі розчинні про­дукти окислення змінюють колір масляного обідця від жовтого до темно-коричневого. Таким чином, за кольором елементів масляної плями та її ха­рактером можна визначити ступінь забруднення й окислення масла, а також його мийні властивості (для масел з присадками). Коли ядро темно-коричне­ве або чорне, треба замінити або прочистити масляні фільтри. Якщо після цього не зміниться колір ядра, то слід замінити масло. Поява коричневого або темно-коричневого обідця свідчить про необхідність заміни масла.

В'язкість масла контролюють віскозиметром, в якому швидкість протікан­ня випробовуваного масла порівнюють зі швидкістю протікання еталонного при однаковій температурі нагрівання.

Тиск масла в системі мащення контролюється манометром. Нормальний тиск масла у підігрітому двигуні при середній частоті обертання колінчасто­го вала має бути, МПа: для двигунів ЗМЗ і ГАЗ - не нижче як 0,2; ЗІЛ - 0,25; ЯМЗ - 0,4...0,7. Якщо при середній частоті обертання колінчастого вала двигуна ЗМЗ і ГАЗ тиск нижчий від 0,1 МПа, ЗІЛ - нижчий від 0,25 МПа і ЯМЗ нижчий від 0,35 МПа, то двигун треба негайно зупинити і знайти причину зниження тиску масла. В іншому разі можуть виплавитися корінні і шатунні підшипники.

Основними причинами зниження тиску масла можуть бути такі: пере­грівання двигуна; розрідження масла паливом; недостатній рівень масла; великі зазори між шийками колінчастого вала і вкладишами; прокручуван­ня шатунного вкладиша; спрацювання шестерень масляного насоса; заїдан­ня редукційного клапана у відкритому положенні та ін.

Зміну масла роблять при нагрітому двигуні, коли воно має меншу в'язкість і більшу текучість. З нагрітого масла легше виділяється осад. Проте після випускання масла в системі мащення залишається шлам, який можна видали­ти промиванням усієї системи, без знімання картера двигуна, промивальною рідиною, що складається з 50% дизельного палива і 50% малов'язкого масла для двигунів або суміші з 45% уайт-спіриту, 45% машинного масла і 10% ацетону. Як промивальну рідину часто використовують промивальні масла ВНИИНП-ФД. Для промивання дизельних двигунів застосовують регенерат масел Дп-8 і Дп-11. Двигуни автомобілів КамАЗ можна промивати сумішшю, що складається з 60% дизельного палива й 40% дизельного масла.

Порядок промивання системи мащення двигуна такий: двигун пускають, прогрівають його до температури 70...80°С, потім зупиняють, зливають масло з картера і корпусів (фільтрів) через зливальні отвори. Елемент фільтра тон­кої очистки заміняють, а елемент фільтра грубої очистки старанно промива­ють у дизельному паливі або гасі і продувають стиснутим повітрям; потім змочують у теплому маслі, яке застосовують для двигуна взимку. Фільтри складають і встановлюють на місце. Після цього в картер двигуна заливають до потрібного рівня промивальне масло або названу вище суміш. Двигун пускають і дають йому попрацювати на обертах холостого ходу 5 хв. Потім двигун зупиняють і зливають промивальну рідину. Розбирають і промива­ють елемент фільтра грубої очистки заміняють елемент фільтра тонкої очи­стки масла. Після закінчення цих робіт у двигун заливають свіже масло відповідного сорту до мітки покажчика рівня.

При значному забрудненні й обсмоленні системи мащення двигун частко­во розбирають, а деталі миють у розчині синтетичної мийної речовини (МС-8, Лабоміт-101) або дизельному паливі.

Фільтри грубої і тонкої очистки масла в разі потреби прочищають, але не

рідше, ніж при зміні масла. Блок фільтру­ючого елемента фільтра грубої очистки промивають (без розбирання) в гасі і про­дувають стиснутим повітрям після ви­пускання й видалення відстою, а фільтру­вальний елемент фільтра тонкої очист­ки заміняють новим. Відцентровий масляний фільтр очищають при відкладеннях на стінках шламу завтовшки 15...25 мм.

Очистку роблять у такій послідов­ності. Відкручують гайку, знімають ковпак фільтра. Потім, відгвинтивши центральну гайку, знімають кришку рото­ра і промивають її в дизельному паливі або гасі. Сітчасті фільтри центрифуг після промивання продувають стиснутим повітрям. Очищають від смоловід-кладень і осадів канали на шайбі кожуха. Складають відцентровий фільтр і перевіряють його роботу на слух. Час обертання ротора центрифуги за інер­цією після зупинки двигуна має бути не менш як 40...60 с (визначають за легким шумом).

Водночас зі зміною масла перевіряють систему вентиляції картера двигу­на. Засмічення цієї системи створює в картері надлишковий тиск, що спричи­няє течу масла через сальникові ущільнення. Щоб усунути ці небажані яви­ща при зміні масла промивають гасом корпус і фільтрують набивку венти­ляції картера.

Дата добавления: 2014-10-23