Охо­лодження двигуна на викидання сажі відпрацьованими

газами: 1 - при роботі на холостому ходу з п = 1000 хв^-1;

2 - при розгоні без навантаження з п = 1000 хв^-1 до

п =2500 хв^-1 і пробігу 3,5 тис.км; 3 - те саме при пробігу 135 тис. км

За системою охолодження перевіряють також прямі (структурні) діагностичні параметри: усталену температуру охолоджуваних поверхонь двигуна, продуктивність водяного насоса, охолоджувальну здатність теплообмін­ника, герметичність системи охолодження, спрацювання повітряного клапа­на, тиск спрацювання парового клапана кришки теплообмінника.

Температуру охолодної рідини у відкритих системах охолодження треба підтримувати в межах 80...85°С, а в закритих 100...105°С. Тому основне завдання ТО системи охолодження підтримування найвигіднішого тепло­вого режиму двигуна.

2 Охолодні рідини необхідні для відводу тепла від циліндрів двигуна авто­мобіля і передачі цього тепла в навколишнє середовище. Охолодні рідини повинні активно поглинати тепло і проводити це тепло через свою масу, тобто забезпечувати гарну теплопередачу.

Крім того, охолоджувальна рідина повинна:

- бути малов'язкою у широкому діапазоні температур і добре прокачува­тись в системі охолодження;

- мати низьку температуру замерзання;

- мати високу температуру кипіння і малі втрати на випаровування;

- не утворювати накипу і не викликати корозії системи охолодження.

Для охолодження двигунів автомобілів використовується вода й охолодні рідини на основі етиленгліколю.

Вода, безперечно, краща з охолодних рідин, але в ній занадто багато недоліків: замерзає при 0°С і при цьому ще збільшується в об'ємі, розриваючи радіатор; кипить при 100°С, осаджує накип на деталях охолоджувальної системи, забруднюючи її роботу; штовхає водія на спокусу - не бігати по СТО і магазинах, а залити те, що ближче, у результаті чого двигун може бути розмороженим.

З огляду на перелічені недоліки води, інженери-хіммотологи запропонували використовувати як охолоджувальну рідину автомобільного двигуна суміш етиленгліколю з водою.

Етиленгліколь СН₂ОН-СН₂ОН - це двоатомний спирт у вигляді прозорої грузлої рідини без кольору і запаху. Кипить етиленгліколь при +197°С, а застигає при -11,5°С.

При експлуатації двигунів великої шкоди завдає корозія деталей, які омиваються охолодною рідиною, внаслідок чого передчасно стають непридатними гільзи циліндрів, блоки, водяні насоси, головки блока і трубопроводи. Це пояснюється тим, що у воді є різні солі, які сприяють і прискорюють корозія

Знизити шкідливу дію корозії на деталі двигуна можна, використовуючи як присадки до рідини, що заливається в систему охолодження, емульсол Э-1 (А) або Э-2 (Б). Для цього в систему охолодження заливають чисту воду (будь-якої жорсткості), пускають двигун і прогрівають до температури 50...60°С, Потім при працюючому двигуні в горловину радіатора заливають емульсор (1 л на 50...60 л води). Емульсол розчиняється у воді, утворюючи емульсію молочно-білого кольору. Циркулюючи в системі охолодження, емульсія по­криває тонкою маслянистою плівкою всю поверхню деталей, що омиваються, і захищає їх від корозії та відкладання на них накипу.

3 Контрольно-діагностичні роботи в системі охолодження двигуна.

Тепловий стан системи охолодження визначають за температурою охолод­
ної рідини в головці блока, що вимірюється термометром з електродатчиком.
На деяких автомобілях для контролю встановлено сигнальні електролампоч-
ки з датчиками у верхніх бачках радіатора; вони загоряються при температурі 100...105 °С і 115 °С.

Герметичність системи охолодження визначають візуально, за наявні­стю підтікання охолодної рідини. Через витікання рідини з системи охоло­дження виникає близько 30% усіх несправностей. Найімовірнішими місцями підтікання є сальники водяного насоса, з'єднання шлангів з патрубками і трубок радіатора з бачками, а також спускні краники.

Підтікання в місцях спряження шлангів усувають підтяганням хомутів кріплення, а в разі пошкодження шлангів - їх заміною. Підтікання водяних насосів усувають заміною сальникових ущільнень. Усунути витікання охо­лодної рідини внаслідок дефекту в радіаторі можна використанням герметику для радіатора. Це найшвидший і найзручніший спосіб усунення витікан­ня в дорожніх умовах або у випадках, коли не можна припиняти експлуата­цію автомобіля до його ремонту. Препарат добре герметизує мікротріщини. Добавляння його в охолодну рідину не знижує ефективності роботи системи охолодження.

При підтіканні води з радіатора його ремонтують (як виняток допускається тимчасове заглушування окремих трубок).

Прогин паса приводу водяного насоса має бути в межах 10…20 мм при натягу 30…40 Н. Натяг паса регулюють поворотом на опорі генератора (рис. 10.2).

Рис.10.2. Регулювання натягу пасів: 1 – шківа генератора; 2 - водяного насоса; 3 - вентиля­тора

Справність термостата визначають, опускаючи його в підігріту воду (рис. 10.3). Клапан справного термостата має відкриватися при температурі 78...82°С і повністю відкриватися при 91...95°С. Треба стежити також за повним ходом клапана термостата. Його величина, наприклад для двигуна КамАЗ-740, повинна бути не менше 8,5 мм. Допускається втрата ходу клапа­на не більш як 20%.

Рис. 10.3. Схема установки для пе­ревірки термостатів:

1 - крон­штейн; 2 - термометр; 3 - інди­катор; 4 - термостат;

5 - ван­на з водою; 6 - електронагрівник

Рівень охолодної рідини в радіаторі перевіряють щодня (перед початком роботи). Водночас контролюють справність пробки радіатора. При зберіганні автомобілів без охолодної рідини (в зимову пору) систему охолодження за­правляють перед пуском двигуна. Зовсім не допускаються підтікання охолодної рідини й ослаблення кріп­лень деталей системи охолоджен­ня при експлуатації.

Дуже важливо в процесі експ­луатації автомобілів підтримува­ти температуру повітря під капо­том двигуна на рівні 30...40°С.

Промивання системи охолодження. З часом антифриз змінює колір і стає дуже каламутним, що є сигналом до його заміни. Перед заправленням системи охоло­дження антифризом її треба ретельно про­мити. Водяну сорочку двигуна і радіатор промивають окремо. Якщо немає ознак утворення значної кількості накипу, то си­стему можна промивати, не знімаючи ра­діатор, як зображено на рис. 10.4.

Рис. 10.4. Схема промивання радіатора

На верхній і нижній патрубки радіато­ра надівають спеціальні шланги. Проми­вають у напрямку, зворотному циркуляції. До нижнього шланга підводять воду і по­вітря за допомогою спеціального пісто­лета. Горловину радіатора закривають пробкою, наповнюють його водою, а по­тім обережно пускають стиснуте повітря (тиск не більш як 0,1 МПа, щоб не пошко­дити радіатор). Шлам, іржа і пухка части­на накипу разом із водою і повітрям ви­кидаються через шланг, приєднаний до верхнього патрубка. Так само промива­ють водяну сорочку двигуна при знятому термостаті і відкритих, а ще краще — ви­кручених краниках.

4 Особливості ТО системи охо­лодження дизельних двигунів. У жарку погоду часто виникає пере­грівання двигуна. Причин того кілька: тривале застосування води в системі охолодження, недостатній контроль технічного стану вмика­ча гідромуфти, невчасна очистка системи охолодження від продук­тів корозії і накипу та ін.

Як охолодну рідину треба використовувати низько замерзаючі рідини. Тосол П-40 або Тосол А-65. Воду можна застосовувати як виняток, та й то короткочасно. Тривале застосування води в системіохолодження - одна з головних причин масового виходу з ладу водяних насосів.

Треба контролювати технічний стан вмикача гідромуфти, через який масло може проникати в систему охолодження. При цьому низькозамерзаючі рідини дуже спінюються тепловідведення погіршується.

Невчасна очистка радіатора системи охолодження, а також недостатня жорсткість конструкції масляного радіатора спричиняють просочування масла з місць з'єднання бачків і трубок масляного радіатора. Масло потрапляє на радіатор системи охолодження і погір­шує тепловідведення.

Таким чином, при обслуговуванні системи охолодження дизельного двигуна додатково до загальноприйнятих робіт треба приділяти особ­ливу увагу складові охолодної рідини, контролю технічного стану вмикача гідромуфти і вчасній очистці системи охолодження від продуктів корозії та накипу.

Отже, накип є основною причиною перегрівання двигунів в експлуатації. Він утворюється внаслідок відкладання на поверхні нагрітого металу солей Са, Мg та інших сполук.

Схильність води до утворення накипу визначається жорсткістю (чим більше в ній солей, тим жорсткіша). Розрізняють тимчасову (коли солі мож­на видалити кип'ятінням) і постійну жорсткість води. Використання води з водопроводу, річки, джерела, криниці для заправляння системи охолодження автомобільних двигунів без попередньої її обробки хімічними та іншими способами призводить до інтенсивного утворення накипу. Видалення наки­пу - копіткий, трудомісткий, дорогий і не завжди можливий процес. Тому основну увагу треба приділяти запобіганню або зменшенню його утворення. Цього можна досягти застосуванням «м'якої» води (з невеликим вмістом солей) або спеціальною обробкою води.

Електромагнітна обробка води - найбільш прогресивний метод запобі­гання утворенню накипу в системі охолодження двигунів. Суть його полягає в тому, що вода після багаторазового проходження через магнітне поле в на­прямі, перпендикулярному до силових ліній (рис. 10.4), набуває певних власти­востей: наявні у ній солі не утворюють накипу і випадають у вигляді шламу. Більше того, вода, що пройшла електромагнітну обробку, сприяє також розчи­ненню накипу, який утворився раніше. Замість міцного шару накипу утво­рюється пухкий, легко змивний порошок. Цей ефективний, простий і дешевий метод є основним для запобігання утворенню накипу в системі охолодження.

Рис. 10.4 Апарат для обробки води:

1 - корпус; 2 - корпус магніту; 3 - електромагніт; 4 - фланець; 5 - кабель.

Дата добавления: 2014-10-23