Висновок підсумкової величини вартості

Методи визначення вагових коефіцієнтів при узгодженні результатів оцінки

Узгодження результатів оцінки

Висновок підсумкової величини вартості

План

Згідно з українським законодавством оцінювач зобов'язано використовувати три підходи до оцінки, а у випадку неможливості застосування якого-небудь із них – обґрунтовувати відмова від його використання.

Остаточне, підсумкове судження про вартість майна виноситься оцінювачем на основі аналізу результатів застосованих підходів до визначення вартості об'єкта оцінки.

Вартість майна підприємства оцінюється декількома методами, що обґрунтовують ринкову ціну. При цьому оцінювач не зобов'язано використовувати всі наявні методи, а може обмежуватися лише тими, які більш відповідають ситуації. Головне – грамотно вибрати методи.

На першому етапі вибору методів повинні бути чітко визначені: ціль, заради якої проводиться оцінка; використовуваний стандарт вартості, обсяг доступної інформації й ін.

На другому етапі вибору методів оцінки найбільш важливий аналіз як галузевих факторів, так і факторів на рівні компанії. Галузеві фактори аналізуються по наступних параметрах: перспективам розвитку галузі, минулої й очікуваної прибутковості в галузі, ступені галузевого ризику. Фактори на рівні підприємства повинні відображати темпи зростання доходів оцінюваного підприємства, динаміку його фінансових показників, залежність від покупців і постачальників. Вибір методів оцінки більшою мірою залежить від характеристик оцінюваного підприємства, а не від галузевих факторів.

На третьому етапі оцінювачеві необхідно визначити, які використовувати методи: засновані на аналізі активів (метод вартості чистих активів, метод ліквідаційної вартості) або ж на аналізі доходів (метод дисконтованих грошових потоків, метод капіталізації доходів, метод надлишкових прибутків або оцінні мультиплікатори: ціна/прибуток, ціна/грошовий потік, ціна/дивідендні виплати).

Першу групу методів доцільно використовувати, коли доходи підприємства не піддаються точному прогнозу, коли підприємство має значні матеріальні й фінансові активи (ліквідні цінні папери, інвестиції в нерухомість) або коли підприємство залежить від контрактів або відсутня постійна клієнтура.

Другу групу методів доцільно використовувати майбутні доходи, що коли течуть і, підприємства можуть бути вірогідно визначені або коли активи підприємства переважно складаються з машин, устаткування, готової продукції, або коли підприємство має стійкий попит на свою продукцію.

На четвертому етапі оцінювач аналізує достатність і якість інформації з порівнянних компаній. Якщо оцінювач знаходить необхідне число порівнянних компаній, то він розраховує мультиплікатори й використовує їх у методі ринку капіталу й методі угод. Якщо оцінювач не може знайти такої групи підприємств, то оцінка проводиться за допомогою методів, заснованих на дослідженні доходів, порівняльний підхід не використовується, а оцінка проводиться методами капіталізації доходів, надлишкових прибутків або дисконтованих грошових потоків.

На п'ятому етапі оцінювач повинен спрогнозувати динаміку майбутніх доходів і зрівняти її з поточними доходами. Якщо майбутні доходи підприємства будуть суттєво відрізнятися від поточних, то використовується метод дисконтованих грошових потоків, а якщо ні, то можна застосувати метод капіталізації доходів, а в деяких випадках – метод надлишкових прибутків.

На шостому етапі (якщо використовуються методи, засновані на аналізі активів) оцінювач повинен визначити, чи є підприємство діючим або ж воно стоїть на порозі ліквідації. У першому випадку найбільш прийнятний метод вартості чистих активів; у другому – метод ліквідаційної вартості.

Таким чином, на підставі вищевикладеного можна зробити наступні висновки.

Метод капіталізації доходів використовується за умови, що:

– майбутні доходи будуть рівні поточним або ж темпи росту будуть помірними й передбачуваними;

– доходи являють собою досить значні позитивні величини, тобто бізнес буде стабільно існувати.

Метод дисконтованих грошових потоків доцільний, коли:

– майбутні грошові потоки будуть суттєво відрізнятися від поточних у зв'язку з дією таких факторів, як очікувані зміни в економічних умовах, зміни в структурі бізнесу;

– прогнозовані грошові потоки підприємства є значними позитивними величинами і їх обґрунтовано можна оцінювати;

– чистий грошовий потік підприємства в останній рік прогнозного періоду буде значною позитивною величиною.

Метод вартості чистих активів дає кращі результати при оцінці підприємства:

–, що володіє значними матеріальними й фінансовими активами;

– у випадку неможливості досить точного визначення прибутки або грошового потоку підприємства в майбутньому;

– діюч, знову виник, не має ретроспективних даних про прибутки, а також холдингової або інвестиційної компанії.

Метод ліквідаційної вартості слід використовувати при оцінці підприємства, якому загрожує банкрутство, і відповідно коли існують більші сумніви в здатності його залишатися діючим. Це відображається в інформації про низькі або навіть негативних доходах на активи, що служить показником економічного старіння даного бізнесу. У цьому випадку бізнес повинен бути ліквідований, а активи реалізовані по їхній ринковій ціні.

Метод ринку капіталу й метод угод можна використовувати, якщо:

– є достатня кількість порівнянних компаній і достатня фінансова інформація з них. Фінансовий аналіз і прогнозування даних являють собою базу для розрахунків оцінних мультиплікаторів;

– у мультиплікаторах знаменник є достатньою позитивною величиною.

Такі основні фактори, що визначають доцільність використання того або іншого методу. При виборі методу оцінки обов'язково враховуються переваги й недоліки кожного з них.

8.2. Узгодження результатів оцінки

На ідеальному ринку всі три підходи повинні привести до одній і тій же величині вартості, а на практиці одержувані величини можуть суттєво різнитися (від 5 до 50 %). Наприклад, при аналізі фінансово нестійкого підприємства, прибуток якого незначна, величина вартості, одержувана на основі дохідного підходу, дуже мала, однак підприємство має значні матеріальні активи, тому отримана із застосуванням витратного підходу величина вартості може перевищувати попередню величину в десятки й сотні раз.

Підсумкова величина вартості об'єкта оцінки – величина вартості об'єкта оцінки, отримана як підсумок обґрунтованого оцінювачем узагальнення результатів розрахунків вартості об'єкта оцінки при використанні різних підходів до оцінки й методів оцінки.

Для відомості воєдино розрізнених значень вартості, отриманих за допомогою класичних підходів до оцінки, проводять узгодження результатів.

Узгодження результатів оцінки – це одержання підсумкової оцінки майна шляхом зважування й порівняння результатів, отриманих із застосуванням різних підходів до оцінки.

Як правило, один з підходів уважається базовим, два інших необхідні для коректування одержуваних результатів. При цьому враховується значимість і застосовність кожного підходу в конкретній ситуації. Через нерозвиненість ринку, специфічності об'єкта або недостатності доступної інформації буває, що деякі з підходів у конкретній ситуації неможливо застосувати.

Для узгодження результатів необхідно визначити «ваги», відповідно до яких окремі раніше отримані величини сформують підсумкову ринкову вартість майна з обліком усіх значимих параметрів на базі експертної думки оцінювача.

Узгодження результатів, отриманих за допомогою різних підходів до оцінки, проводиться по формулі

, (1)

де Сит – підсумкова вартість об'єкта оцінки; С_дп, С_зп, С_сп – вартості, певні з використанням дохідного, витратного й порівняльного підходів; ДО₁, ДО₂, ДО₃ – відповідні вагові коефіцієнти, обрані для кожного підходу до оцінки.

Відносно цих коефіцієнтів виконується рівність

. (2)

В умовах нерозвиненого фондового ринку, непрозорості інформації про діяльність компаній і інших атрибутах ринкової економіки, що ще формується, Росії, значення вартості, отримані кожним з підходів, можуть різнитися значно. Тому правильно оцінити вага конкретного підходу надто важливо.

Вагові коефіцієнти більшістю оцінювачів округляються з точністю до 10 % (рідше 5 %) з метою використання даних ваг для узгодження.

На основі округлених ваг розраховується погоджена вартість оцінюваного майна шляхом множення отриманого за допомогою кожного підходу результату на округлену вагу підходу, розрахований з метою узгодження стоимостей. Отримане значення округляється.

Існують два базові методи зважування:

– метод математичного зважування;

– метод суб'єктивного зважування.

Метод математичного зважування використовує процентне зважування (табл. 23).

Таблиця 1

Дата добавления: 2014-10-23