Ринкове середовище господарювання підприємств. Поняття «ринок» є дуже багатогранним і його сутність змінювалась із розвитком суспільного виробництва

Поняття «ринок» є дуже багатогранним і його сутність змінювалась із розвитком суспільного виробництва. У широкому розумінні ринок є сферою прояву економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. У вужчому розумінні ринок – це сфера товарного обігу і зв’язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу товарів.

Світовий досвід свідчить, що ринок є найбільш досконалим інструментом саморегуляції суспільного виробництва. Через його посередництво визначається що, скільки, коли, як і для кого виробляти.

На ринку виявляються реальні обсяги та структура різноманітних потреб, суспільна значущість виробленого продукту і витраченої на його виготовлення праці, встановлюється співвідношення між попитом і пропозицією, яке формує певний рівень цін на товари та послуги.

Через механізм конкуренції ринкові відносини активно впливають на розширення асортименту і поліпшення якості продукції, зниження витрат виробництва та обігу, вилучення з виробництва та споживання застарілих видів продукції, які не мають перспектив розширення збуту.

Прагнення дістати переваги на ринку стимулює інтенсивну інноваційну діяльність виробників, спрямовану на своєчасне оновлення техніко-технологічної бази підприємств, освоєння нових видів товарів та послуг, а також підсилює спонукальні мотиви працівників до підвищення своєї кваліфікації, творчої та високопродуктивної роботи.

Ринкові відносини мають загальний характер і поширюються на усі господарські сфери. Найбільше охоплення суб’єктів ринку, групування їх з урахуванням специфічних особливостей ринкової поведінки досягається виділенням п’яти основних типів ринків:

- ринок споживачів – окремі особи і домашні господарства, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання;

- ринок виробників – сукупність осіб і підприємств, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг;

- ринок провідних продавців (посередник) – сукупність осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам з прибутком для себе;

- ринок громадських установ, що купує товари та послуги для забезпечення сфери комунального господарства або для забезпечення діяльності різних некомерційних організацій;

- міжнародний ринок – зарубіжні покупці, споживачі, виробники, проміжні продавці.

Укрупнений поділ ринку за суб’єктним складом, а також більша його структуризація з урахуванням продуктово-ресурсної наповнюваності, яка охоплює ринки продовольчих і непродовольчих товарів широкого вжитку, ринки знарядь праці, сировини, матеріалів, енергії та інших видів продукції виробничого призначення, ринки житла, землі, природних багатств тощо мають важливе аналітичне і практичне значення для забезпечення структурної збалансованості ринку, а також розробки суб’єктами господарювання своєї маркетингової стратегії.

Ринок як сфера товарного обміну має свої просторово-територіальні межі. З урахуванням останніх, а також масштабів товарообміну можна виділити місцевий (локальний), регіональний, транснаціональний і світовий ринки. Розвиток територіальних ринків, їхнє взаємопроникнення та інтеграція в масштабніші ринкові структури можливі тільки на основі подальшого поглиблення міжнародного поділу праці.

Ринкова інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб’єктів. Важливими елементами ринкової інфраструктури є: біржі, аукціони, ярмарки.

Біржа є місцем зустрічі і укладання угод між покупцями і продавцями.

Товарні біржі функціонують на ринку товарів; тут здійснюються угоди з продажу як наявних товарів за представленими зразками і стандартами, так і із зобов’язаннями постачання товарів, що мають бути вироблені у майбутньому (тобто продаються і купуються не самі товари, а контракти на їх постачання).

На фондовій біржі перебувають в обігу цінні папери, в основному: акції підприємств, компаній фірм і облігації, що випускаються урядом країни, органами місцевого самоврядування, комунальними підприємствами, приватними компаніями. Купівля-продаж цінних паперів на фондовій біржі відбувається на основі їх біржового курсу, який коливається залежно від співвідношення між попитом та пропозицією.

Біржа праці – це організація, яка спеціалізується на виконанні посередницьких операцій між підприємцями і працівниками з метою купівлі продажу робочої сили. Вона дозволяє упорядкувати найм підприємствами трудових ресурсів і скоротити для працівників час для пошуку місця роботи. Така біржа також надає послуги особам, що бажають перекваліфікуватись, змінити місце праці тощо.

Аукціон – це місце привселюдного продажу товару у наперед визначений час. Аукціони мають справу з продукцією, якої на ринку недостатньо. Головним орієнтиром є одержання максимальної ціни за кожен товар.

Ярмарок є регулярним ринком, який організується у визначений час і у визначеному місці. Він може бути також місцем періодичної торгівлі або сезонного розпродажу товарів.

Елементом інфраструктури ринку виступає кредитна система. Вона включає банки, страхові компанії, фонди, що володіють правом комерційної діяльності. До кредитної системи входять всі, хто спроможний мобілізувати тимчасово вільні кошти, спрямувати їх на кредитування підприємницьких структур. У центрі кредитної системи – банки – центральний, комерційні, іпотечні, інноваційні, інвестиційні.

Проблемні питання за змістом теми

1. Особливості окремих організаційно-правових форм господарювання у сільському господарстві та харчовій промисловості.

2. Роль малих підприємств АПК у створенні продовольчої безпеки країни.

3. Проблеми створення та ефективність функціонування спільних підприємств у харчовій промисловості України.

Питання для самоконтролю:

1. Які нормативно-правові документи регламентують діяльність підприємств?

2. Охарактеризуйте види підприємств за розміром, характером та галузевою сферою діяльності.

3. Охарактеризуйте види підприємств за організаційно-правовою формою.

4. Проаналізуйте Господарський кодекс України, статут та колективний договір.

5. Підприємницькі договори, їх структура та порядок укладення (договір поставки товарів; договір купівлі-продажу; договір консигнації; договір контрактації; договір франчайзингу; зовнішньоекономічний контракт).

Дата добавления: 2014-10-23