Методи управління діяльністю підприємств

Управління — складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після того як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи досягнення їх. Інакше кажучи, якщо при визначенні цілей потрібно відповісти на запитання «чого потрібно досягти?», то слідом за цим виникає запитання «як найбільш раціонально досягти мети?» Отже виникає потреба в застосуванні арсеналу засобів, що забезпечують досягнення цілей управління, тобто методів управління.

Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання.

Методи являють собою важливий елемент процесу управління. Наявність прогресивних методів управління та вміле використання їх є передумовою ефективності управління і господарських процесів.

Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети.

Основні проблеми, які доводиться вирішувати керівнику підприємства:

- забезпечення необхідними для виробництва продукції високої якості сировиною та матеріалами;

- впровадження високоефективних технологічних ліній та обладнання, за допомогою яких може виготовлятися продукція високої якості;

- підбір кваліфікованого персоналу з високим рівнем відповідних компетенцій;

- реалізація виготовленої на підприємстві продукції;

- організація діяльності підприємства.

Управління підприємством спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передусім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють такі методи управління: а) економічні; б) соціально-психологічні; в) організаційні методи управління діяльністю підприємств.

Усі названі методи управління діяльністю підприємств органічно взаємозв'язані й використовуються не ізольовано, а комплексно. Проте провідними треба вважати саме економічні методи. Організаційні методи створюють передумови для використання економічних методів. Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб'єкта підприємницької чи іншої діяльності.

1. Економічні методи управління — це прийоми і способи управління, в основі яких лежить свідоме використання системи економічних законів, економічний розрахунок, економічні інтереси, передбачення економічних інтересів від прийнятих рішень, матеріальна заінтересованість і відповідальність працівників.

Ці методи включають:

- матеріальне стимулювання працівників чи колективів і матеріальну відповідальність; за будь-якої системи господарювання і умов виробництва цей метод є одним із найдієвіших у процесі впливу на людей;

- ціноутворення – спосіб і рівень встановлюваних цін на продукцію підприємства є важелем впливу на формування попиту на неї і пропозиції і, відповідно, на прийняття певних рішень щодо нарощування обсягів виробництва, стратегії розвитку підприємства взагалі тощо;

- державне регулювання – сукупність інструментів впливу держави на підприємницьку діяльність;

- оподаткування – є елементом державного регулювання.

2. Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного виробництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людей.

Традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій пріоритетний стимулюючий вплив. Усе більшого значення набувають такі чинники, як змістовність і творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, суспільне визнання, моральне заохочення тощо. Тому розуміння закономірностей соціальної психології та індивідуальної психіки працівника є необхідною умовою ефективного управління виробництвом чи будь-яким іншим видом діяльності.

Практична реалізація соціально-психологічних методів управління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв'язання конфліктних ситуацій, гуманізації праці тощо.

3. Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру, їхнє існування й практичне застосування зумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління — це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, що ґрунтуються на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й розпорядчі.

Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, контроль виконання, проведення нарад з питань поточної діяльності фірми (підприємства, організації).

Професійно вміле застосування економічних, адміністративно-соціально-психологічних та організаційних методів управління здебільшого забезпечує достатньо ефективне господарювання.

Усі сучасні підходи до процесу управління виробництвом базуються на двох взаємодоповнюючих концепціях – «управління за цілями» та «управління за відхиленнями».

Концепція «управління за цілями» виходить з єдності цілей і результатів, передбачає визначення, виходячи з загальних цілей підприємства, конкретних цілей по окремих напрямках діяльності для кожного структурного підрозділу та забезпечення їхнього досягнення в процесі управління виробництвом, тобто орієнтує на досягнення кінцевих результатів.

Концепція «управління за відхиленнями» базується на фундаментальному принципі кібернетики – принципі зворотного зв’язку. Він пов’язує управляючий вплив із результатами діяльності об’єкту управління і вимагає усунення негативних явищ та закріплення позитивних відхилень безпосередньо в ході виконання плану.

Вона передбачає зіставлення запланованих і фактичних результатів діяльності безпосередньо в процесі виконання плану з метою виявлення відхилень між ними; визначення взаємозв’язку і взаємозалежності між ними; розробку необхідних заходів щодо оперативного впливу на діяльність підприємства, забезпечуючи її нормалізацію.

В практиці управління підприємствами на Заході, а в останній час і в Україні набули розповсюдження дві технології управління виробництвом – бюджетування і контролінг, які базуються на розглянутих вище концепціях.

Дата добавления: 2014-10-23