Розподіл і перенесення відпусток

Види і тривалість відпусток

Ст. 4 Закону № 504 установлені такі види відпусток:

- щорічна відпустка: основний і додаткові (за роботу зі шкідливими і тяжкими умовами праці; за особливий характер роботи тощо);

- додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;

- творчі відпустки;

- соціальні відпустки (у зв’язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);

- відпустки без збереження заробітної плати;

- інші види відпусток, установлені законодавством, генеральними, галузевими і регіональними угодами, колективними і трудовими договорами.

У нашій статті ми розглянемо порядок надання щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, а також відпусток, установлених законодавством, генеральними, галузевими і регіональними угодами, колективними і трудовими договорами.

Законодавчо тривалість щорічної відпустки регулюється ст. 6, 7, 8, 19 Закону № 504, а також спеціальними нормативними актами, які встановлюють право окремих категорій працівників на додаткові відпустки.

Конкретна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток установлюється колективним або трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. При цьому щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. При цьому загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 ка-лендарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 календарних днів.

Святкові та неробочі дні, установлені ст. 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічної чергової відпустки та додаткових відпусток не враховуються. У випадку, якщо на той період, у якому надається відпустка, припадають святкові та неробочі дні, тривалість відпустки збільшується на кількість таких днів.

Щорічну відпустку з ініціативи роботодавця можна перенести на інший період, ніж це встановлено графіком відпусток, лише з письмової згоди працівника і за узгодженням з профспілкою (іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом). Однак можливо це лише в тому винятковому випадку, якщо надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відобразитися на нормальному ході роботи підприємства (ст. 11 Закону № 504).

Щорічну відпустку на вимогу працівника можна перенести на інший період у випадку:

- порушення роботодавцем строку письмового оповіщення працівника про час надання відпустки не пізніше, ніж за два тижні до початку відпустки;

- несвоєчасної виплати роботодавцем відпускних, строк виплати яких установлений не пізніше, ніж за три дні до початку відпустки.

Перенесення (продовження) відпустки можна здійснити також у випадку:

- тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

- виконання працівником державних або громадських доручень, якщо відповідно до законодавства він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати;

- настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

- збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва.

За бажанням працівника, вираженим в письмовій формі, і за згодою роботодавця щорічну відпуску можна поділити на частини. Однак при цьому потрібно дотримуватися умови, закладеної в ст. 12 Закону № 504: основна безперервна частина відпустки повинна складати не менше 14 календарних днів, хоча чинним законодавством і не встановлено жорстко, яка частина відпустки може бути використана першою. До того ж, як відзначає Мінпраці, ст. 12 Закону № 504 передбачена можливість розподілу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця розділити її на частини, як того бажає працівник (лист від 17.11.2006 р. № 413/13/ 116-06).

Дата добавления: 2014-10-15