Питання 2. Облік прямих витрат виробництва

Для узагальнення інформації про затрати на виробництво продукції і формування фактичної собівартості передбачається рахунок 23, до якого підприємства на власний розсуд відкривають відповідні субрахунки. Сальдо по рахунку 23 показує суму незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець місяця.

В обліку формування собівартості відображують:

1) Дт 23 Кт 20, 22 – списано матеріальні ресурси на виробництво;

2) Дт 23 Кт 66, 65 – нарахована заробітна плата та відрахування на соціальні заходи до неї працівників виробництва;

3) Дт 23 Кт 91 – списано загальновиробничі витрати (змінні та постійні розподілені);

4) Дт 23 Кт 24 – списано втрати від технічного браку та витрати на його виправлення;

5) Дт 23 Кт 13 – нарахована амортизація на необоротні активи виробничого призначення;

6) Дт 23 Кт 37, 39, 68 списано на виробництво інші витрати;

7) Дт 209 Кт 23 – списано зворотні відходи;

8) Дт 26 Кт 23 – списано на склад готову продукцію за фактичною собівартістю.

Для розрахунку фактичної собівартості виготовленої продукції необхідно до залишку незавершеного виробництва додати затрати виробництва за місяць та відняти вартість зворотних відходів або повернутих матеріалів (Дт 201 Кт 23) і залишок незавершеного виробництва на кінець місяця.

Незавершене виробництво – продукція, яка не пройшла всіх стадій обробки, що передбачені технологічним процесом виробництва або яка не пройшла випробувань. В обліку фактична сума витрат в незавершеному виробництві є дебетовим сальдо рахунку 23.

Для визначення собівартості незавершеного виробництва необхідно знати його кількісне вираження і провести його оцінку.

Залишки незавершеного виробництва можуть бути оцінені або за фактичною виробничою собівартістю, або за нормативною плановою собівартістю. Обраний метод оцінки повинен бути відображений в обліковій політиці підприємства. Оцінка незавершеного виробництва здійснюється в кінці місяця спеціальною комісією в розрізі його видів та статей калькуляції.

Для найбільш точного визначення залишків незавершеного виробництва на кінець звітного періоду проводиться їх інвентаризація на підставі документованої та натуральної перевірки. При інвентаризації незавершеного виробництва в інвентаризаційних описах вказують найменування заділу, стадію та ступінь готовності, кількість або обсяг робіт.

Використовуючи дані про затрати на виробництво за звітний місяць і про залишки на початок і кінець звітного місяця проводять розрахунок фактичної собівартості виготовленої продукції.

Питання 3.Облік і розподіл загальновиробничих витрат.

Загальновиробничі витрати – це витрати, пов’язані з обслуговуванням й управлінням цехами.

Поділяються на постійні та змінні.

Згідно з П(С)БО 16 перелік і склад змінних і постійних ЗВВ визначається підприємством самостійно.

По закінченні місяця ЗВВ розподіляються за кожним цехом окремо. Змінні ЗВВ розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (час роботи, заробітна плата, обсяг діяльності тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Постійні ЗВВ розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (машино-години, заробітна плата, обсяг діяльності тощо). При нормальній потужності, яка визначається підприємством самостійно (облікова політика).

Облік витрат на організацію виробництва ведеться на рахунку 91 «ЗВВ»:

Дт 91 Кт 66, 65 нарахована заробітна плата працівникам, що обслуговують виробництво;

Дт 91 Кт 13 нарахована амортизація обладнання загальновиробничого призначення;

Дт 91 Кт 22, 209 списання на загальновиробничі потреби матеріальних ресурсів.

Перед тим, як закрити рахунок 91 необхідно здійснити розподіл ЗВВ:

1) групування виробничих витрат в залежності від рівня виробничої діяльності:

- змінні;

- постійні:

- які розподіляються;

- які не розподіляються (між об’єктами обліку);

2) визнання нормального рівня виробничої потужності;

3) визначення фактичного рівня виробничої потужності і фактичної суми змінних і постійних ЗВВ;

4) розрахунок коефіцієнту розподілу постійних ЗВВ;

5) розрахунок постійних фактичних витрат звітного періоду;

6) розподіл ЗВВ між окремими видами виготовленої продукції.

Після розподілу ЗВВ в обліку відображають:

ЗВВ:

змінні постійні

ЗВВ, які включаються розподілені не розподілені

до виробничої с/в рах. 901 «С/в

виготовленої продукції реалізованої готової

23/1 23/2 23/3 продукції»

Дт 23 Кт 91 на суму змінних та постійних розподілених ЗВВ;

Дт 901 Кт 91 на суму нерозподілених постійних ЗВВ.

Приклад

Нормальна потужність підприємства – випуск продукції 1200 кг, а запланований рівень ЗВВ – 1520 грн., в т.ч. 1000 грн. – постійні.

Фактично понесено витрат: ЗВВ постійні 1050 грн., змінні 515 грн.

Випуск продукції 1150 грн.

Розподілити та відобразити в обліку ЗВВ:

1) коефіцієнт розподілу постійних ЗВВ = планова сума постійних ЗВВ / планова потужність:

1000/1200=0,833;

2) розподілені постійні ЗВВ = фактична потужність*Кр.:

1150*0,833=957,95 грн.;

Дт 23 Кт 91 = 957,95 грн.;

3) визначаємо нерозподілені постійні ЗВВ:

1050 – 957,95 = 92,05 грн.;

Дт 901 Кт 91 92,05 грн.

Питання для самоконтролю:

1. Які види господарської діяльності може здійснювати

підприємство?

2. Як класифікуються в бухгалтерському обліку витрати

підприємства?

3. Як обліковуються загальновиробничі витрати?

4. Як обліковуються адміністративні витрати?

5. Як обліковуються витрати на збут?

Дата добавления: 2014-10-15