Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення

Сутність цього виду юридичної відповідальності полягає в застосуванні до порушників екологічного законодавства адміністративно-правових санкцій (стягнень). Перелік екологічних правопорушень, за які настає адміністративна відповідальність, закріплений у главі 7 КпАП «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури». Водночас екологічний характер мають і деякі адміністративні правопорушення, які містяться в інших главах КпАП.

Найбільша за кількістю статей КпАП група екологічних: правопорушень пов’язана з порушеннями порядку використання природних ресурсів (природоресурсні правопорушення). Йдеться зокрема про порушення правил охорони і використання землі, тваринного і рослинного світу, атмосферного повітря.

Правопорушеннями в галузі охорони і використання землі за КпАП є: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52); порушення правил використання земель (ст. 53); самовільне зайняття земельної ділянки (п. 1 ст. 53); приховування або перекручення; даних земельного кадастру (п. 2 ст. 53); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний; для використання за призначенням (ст. 54).

Правопорушеннями в галузі охорони і використання надр є: порушення права державної власності на надра (ст. 47); порушення вимог щодо охорони надр (ст. 57); порушення правил і вимог проведення робіт з геологічного вивчення надр (ст. 58).

Правопорушеннями в галузі охорони і використання вод є: порушення права державної власності на води (ст. 48); порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59); порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (п. 1 ст. 59); порушення правил водокористування (ст. 60); пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв (ст. 61); невиконання; обов’язків щодо реєстрації в суднових документах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами (ст. 62).

Правопорушеннями в галузі охорони і використання лісу є: порушення права державної власності на ліси (ст. 49); незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63); порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці (ст. 64); незаконні ви убування, пошкодження; та знищення лісових культур і молодняка (ст. 65); знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень (п. 1 ст. 65); знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66); здійснення лісових користувань не у відповідності з метою та вимогами, передбаченими в лісорубному або лісовому квитку, ордері (ст. 67); порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини (ст. 68); пошкодження сінокосів і пасовищ на землях державного лісового фонду (ст. 69); самовільне сінокосіння і випасання худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід (ст. 70); уведення в експлуатацію виробничих об’єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (ст. 71); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами (ст. 72); засмічення лісу відходами (ст. 73); знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст. 74); знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст. 75); знищення корисної для лісу фауни (ст. 76); порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст. 7 7); самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків (п. 1 ст. 77).

Правопорушеннями в галузі охорони атмосферного повітря є: порушення порядку здійснення викиду забруднювальних речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78); порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ (п. 1 ст. 78); недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря під час уведення в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79); випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів із перевищенням нормативів вмісту забруднювальних речовин у відпрацьованих газах (ст. 80); експлуатація транспортних засобів із перевищенням нормативів вмісту забруднювальних речовин у відпрацьованих газах (ст. 81).

Правопорушеннями в галузі охорони і використання тваринного та рослинного світу є: п. 1 ст. 85 і 86, ст. 87, 88, п. 1 ст. 88; види тварин та рослин, занесених до Червоної книги України (п. 1 ст. 90); території та об’єкти природно-заповідного фонду (ст. 91).

Інша група екологічних правопорушень пов’язана з порушеннями вимог екологічної безпеки у процесі: а) створення, виробництва, зберігання, транспортування, використання, знешкодження, ліквідації, захоронення мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій (п. 1 ст. 90); б) впровадження: відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (п. 1 ст. 91), порушення правил і норм з ядерної та. радіаційної безпеки під час використання джерел іонізаційного випромінювання (ст. 95).

До цієї групи слід ще віднести допущення наднормативних викидів і скидів забруднювальних речовин (ст. 59 (п. 1), 78), а також порушення вимог щодо зберігання, транспортування, використання, знешкодження і захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, хімічних, радіоактивних речовин, у тому числі відходів (ст. 82 (п. 1) – 82 (п. 6), ст. 83).

Окрему групу проступків становлять ті, що стосуються екологічних прав громадян. Це, зокрема, відмова від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації (п. 4 ст. 91).

Суб’єктами адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення відповідно до КпАП є лише фізичні особи.

Це громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та посадові особи, наділені адміністративною дієздатністю.

При цьому, відповідно до ст. 12 КпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення адміністративного проступку досягали 16 років і є осудними.

Систему адміністративних стягнень за екологічні правопорушення складають як передбачені КпАП, так і закріплені іншими законодавчими актами. Зокрема, відповідно до ст. 24 цього кодексу, за подібні правопорушення можуть накладатися такі адміністративні стягнення, як: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; конфіскація (предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення); грошей, одержаних унаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого цьому громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Близькими до цих стягнень за своєю правовою природою є зупинення дії та анулювання дозволу (ліцензії), припинення дії господарюючого суб’єкта тощо.

Передбачені КпАП адміністративні стягнення поділяють на основні та додаткові. Тільки як основні можуть застосовуватися всі адміністративні стягнення, закріплені у ст. 24 кодексу, крім оплатного вилучення та конфіскації відповідних предметів.

Останні можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові. При цьому за одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж за два місяці з дня вчинення екологічного правопорушення, а при правопорушенні, що триває (наприклад, забрудненні навколишнього середовища) – два місяці з дня його виявлення. За відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж за місяць з дня прийняття рішення про від змову в порушенні кримінальної справи або про її закриття (ст. 38 КпАП).

Адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення застосовують спеціально уповноважені державні органи (їх посадовими особами). Ці органи (посадові особи) є суб’єктами виконавчої влади, реалізуючи яку, накладають адміністративні стягнення. Коло суб’єктів адміністративної юрисдикції та обсяг юрисдикційних повноважень визначено КпАП.

Справи про адміністративні екологічні правопорушення розглядають:

- адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад;

- виконавчі комітети селищних і сільських рад;

- районні (міські) суди (судді);

- органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші уповноважені державні органи (посадові особи). До спеціальних органів еколого-адміністративної юрисдикції належать органи (посадові особи) Міністерства природи України та його екологічні інспекції, Державного комітету природних ресурсів України, Державного комітету землі України, Державного водного господарства України, Державного лісного господарства України, Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України тощо.

Дата добавления: 2014-10-15