Трудові та матеріальні нормативи

Сукупність регламентованих витрат праці на виконання різних елементів та комплексів робіт являє собою систему трудових нормативів. В планово-економічній діяльності підприємств використовуються різні трудові показники, які є важливими для планування чисельності працівників, оцінки ефективності їх діяльності, і як результат, планування собівартості продукції та використання устаткування. До складу трудових норм та нормативів включають наступні.

Норми часу – виражають необхідні або науково обґрунтовані витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції (роботи, послуги) у хвилинах або годинах.

Норми виробітку – встановлюють необхідний обсяг продукції за відповідний період часу (зміну, годину тощо).

Норми обслуговування – регламентують кількість робочих місць, розмір площі, інших виробничих об’єктів, закріплених за одним робітником, бригадою, ланкою.

Норми чисельності – визначають необхідну кількість працівників відповідної категорії для виконання заданого обсягу робіт або для обслуговування виробничих процесів.

Норми керованості – характеризують кількість підлеглих працівників на одного керівника відповідного підрозділу підприємства.

Нормовані виробничі завдання – встановлюють обсяги випуску продукції (робіт, послуг) відповідної номенклатури, що повинні бути виконані одним працівником або бригадою працівників за певний період робочого часу (зміну, тиждень, місяць тощо). Величина нормованих виробничих завдань може бути виміряна у натуральних, трудових або вартісних одиницях.

Норматив тривалості – визначає розрахункову величину робочого часу, на протязі якого може бути виконана одиниця роботи на одному робочому місці або на одному верстаті. Така норма формується на основі тривалості технологічного впливу на предмет праці та величини регламентованих перерв, що припадають в середньому на одну деталь або роботу. Якщо роботи виконуються на одному верстаті, то норма тривалості відповідає нормі штучного часу.

Норматив трудомісткості – характеризує планову величину витрат живої праці на виробництво одного виробу, виконання однієї роботи, надання однієї послуги. Трудомісткість вимірюється в нормо-годинах, людино-годинах. В плановій діяльності підприємств використовують нормативи: технологічної трудомісткості (виражає витрати праці основних робітників і являє собою сумарний штучний час у хвилинах або годинах); виробничої трудомісткості (включає витрати праці основних і допоміжних робочих на виробництво одиниці продукції); повна трудомісткість (являє собою сукупні витрати праці основних, допоміжних робітників та спеціалістів виробництва, що необхідні для випуску одиниці продукції або певного обсягу робіт.

При плануванні технологічної трудомісткості використовуються норми та нормативи часу на один виріб, показники обсягу випуску продукції, робіт основного виробництва. Для визначення трудомісткості робіт з обслуговування та управління виробництвом використовуються норми чисельності допоміжних робочих, адміністративно-управлінського персоналу, а також норми співвідношення між різними категоріями персоналу.

Отже, трудові норми та нормативи використовуються при визначенні трудомісткості продукції (технологічної, виробничої, повної), розрахунку чисельності працівників за різними категоріями, формуванні фонду оплати праці, вставленні цін на продукцію підприємства.

Окрім вже розглянутих норм та нормативів при плануванні різних соціально-трудових показників, зокрема, для планування оптимальних умов праці працівників, обґрунтування нормативної інтенсивності праці, а також встановлення норм компенсаційних доплат у разі роботи в несприятливих умовах, використовують норми витрат фізичної та розумової енергії. Вони визначають допустимі показники темпу або швидкості роботи людини, ступеню зайнятості працівників, рівня їх втомлюваності, важкості праці.

Система трудових норм та нормативів, що використовується на підприємстві в процесі планування його діяльності, повинна мати таку ступінь диференціації норм, яка б враховувала конкретні особливості продукції, що випускається, методи організації виробництва, технічні ресурси, що використовуються тощо. Норми і нормативи витрат праці за ступенем диференціації можуть встановлюватися на окремі елементи трудових, технологічних, виробничих процесів. За видами витрат робочого часу серед норм та нормативів виділяють такі категорії: основного або машинного часу, допоміжного часу, оперативного часу, часу обслуговування робочого місця, часу на відпочинок робітника, підготовчо-заключного часу, єдині й типові норми тощо. Типові або єдині норми витрат праці використовуються на підприємствах, що випускають продукцію за єдиною груповою або типовою прогресивною технологією, враховуючи сучасні вимоги щодо організації виробництва та праці, техніки, що використовується, режиму її використання, кваліфікації персоналу.

Для забезпечення ефективності використання матеріальних, виробничих ресурсів підприємства, забезпечення його безперебійної, ритмічної роботи, в практиці планової діяльності знайшли своє використання матеріальні нормативи.

Система матеріальних нормативів включає норми витрат предметів праці та засобів виробництва. Матеріальні нормативи характеризують величину витрат основних виробничих ресурсів на випуск продукції (робіт, послуг).

Норми витрат предметів праці характеризують величину витрат основних матеріалів, палива, електроенергії, інших елементів уречевленої праці на виробництво одиниці продукції. До складу норми витрат матеріальних ресурсів включають обґрунтовані планово-розрахункові величини корисного витрачання сировини, матеріалів на виробництво продукції, та розміри відходів і втрат матеріалу, що зумовлюються технологією й організацією виробництва.

До найважливіших планово-економічних норм витрат матеріальних ресурсів відносять показники витрат таких ресурсів, як: сировина, матеріали (основні та допоміжні), напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, електроенергія, вода, стиснуте повітря, інші ресурси для задоволення виробничих та господарських потреб.

Окрім норм витрат ресурсів в плановій діяльності використовуються також нормативи використання матеріальних ресурсів, витратні коефіцієнти, коефіцієнти виходу продукції.

Норматив використання ресурсів визначається як коефіцієнт, що характеризує відношення витрат корисного матеріалу до норми витрат на одиницю продукції. Чим ближче значення цього коефіцієнта до одиниці, тим ефективнішим є виробництво.

Витратний коефіцієнт – обернений показник до попереднього й визначається відношенням норми витрат матеріалу до норми витрат корисного матеріалу.

Коефіцієнт виходу продукції визначається співвідношенням загального обсягу виробництва виробів до кількості фактично витраченого сирого матеріалу.

Витратний коефіцієнт та коефіцієнт виходу продукції використовуються для оцінки ступеню використання матеріальних ресурсів.

Як вже зазначалося, до складу системи матеріальних нормативів поряд з нормами витрат предметів праці включаються також нормативи витрат засобів праці та виробництва. На їх основі визначається потреба підприємства у робочих місцях, виробничих площах, технологічній оснастці, інструменті. Як правило, вони мають тривалий термін використання.

До нормативів, що характеризують рівень використання основних засобів праці і виробництва, відносять показники: режим роботи устаткування, коефіцієнт завантаження устаткування, нормативи фондовіддачі та рентабельності основних засобів, коефіцієнти екстенсивного та інтенсивного завантаження устаткування, норма продуктивності машин, коефіцієнти оновлення устаткування, тривалість міжремонтних циклів, норми знаходження устаткування в ремонті та інші.

До матеріальних нормативів відносять також норми транспортних, поточних, технологічних, страхових запасів матеріалів, нормативи незавершеного виробництва, готової продукції. Нормативи запасів матеріалів визначаються на основі розміру їх добових витрат та чергового періоду закупок або інтервалу надходження замовленої партії матеріалів на підприємство.

В процесі планування діяльності на підприємстві окрім трудових та матеріальних нормативів також широко використовуються фінансові нормативи. До них, зокрема, належать норми амортизаційних відрахувань, податкових відрахувань, нормативи розподілу прибутку, плати за банківський кредит. Деякі з цих показників встановлюються на рівні підприємства й є елементами його внутрішньої політики (наприклад, норматив розподілу прибутку). Більшість з фінансових нормативів встановлюються на державному рівні й мають, як правило, довготривалий характер використання.

При розробці нормативів для можливості їх подальшого використання у плановій діяльності підприємства необхідно враховувати тип виробництва, специфіку продукції, що випускається, характер технологічних процесів тощо.

Дата добавления: 2014-10-31