Передмова

Критичний стан основних життєво важливих об'єктів довкілля, якими є земля, вода, атмосферне повітря, має безпосередній зв'язок з їх забрудненням та отруєнням, що в свою чергу негативно впливає на стан здоров'я громадян України. Ці негативні аспекти посилюються шкодою від нераціонального використання природних ресурсів, що спричиняє порушення природних процесів, підрив рівноваги екосистем довкілля, а відтак і економіки. Таке становище суперечить Конституції України (далі КУ), яка гарантує громадянам України право на безпечне для життя та здоров'я довкілля. Це право не може бути обмежено (ст. 64 КУ).

Кризовий стан довкілля в Україні є не тільки ознакою неналежної діяльності органів виконавчої влади (далі ОВВ) у сфері захисту людини та об'єктів довкілля від впливу негативних чинників, але й наслідком поєднання протилежних за змістом і сутністю функцій, якими є функції із забезпечення організаційних заходів стосовно захисту людини та об'єктів довкілля від впливу негативних чинників та функції забезпечення організаційних заходів стосовно охорони надр та об'єктів довкілля у якості природних ресурсів, з одночасним правом видачі дозволів на використання природних ресурсів та об'єктів довкілля. Поєднання функцій надає право ОВВ контролювати самих себе у протилежних за змістом і сутністю напрямках діяльності не свідчить про забезпечення реалізації публічних та приватних інтересів.

Значний масив принципових питань правового регулювання таких важливих питань, як захист людини та об'єктів довкілля від впливу негативних чинників, так і охорона надр та об'єктів довкілля у якості природних ресурсів не одержав належного вирішення у нормотворчій практиці і висвітлення у теоретичних дослідженнях, що обумовлено нерозробленістю доктринальних засад регулювання двох полярних напрямків діяльності ОВВ і не сприяє стабільності їх правового регулювання.

Наведене вище і обумовлює актуальність даного дослідження.

Метою монографічного дослідження є розробка на основі аналізу чинного законодавства теоретичної концептуальної моделі організації захисту людини та об'єктів довкілля від негативних чинників, яка відповідатиме інтересам людини та суспільства в цілому, обґрунтування існування та пропозиція введення у науковий обіг адміністративно-правової науки та чинного законодавства інституту служби захисту довкілля та інституту служби промислового використання надр та об'єктів довкілля, розробка і формування висновків і пропозицій щодо трансформації чинного природоохоронного законодавства, удосконалення адміністративно-правового регулювання правозастосовної діяльності органів виконавчої влади у зазначених сферах.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

– провести історико-правовий аналіз державної політики у сфері захисту людини і об’єктів довкілля від негативних чинників та у сфері охорони надр і об’єктів довкілля у якості природних ресурсів з метою її удосконалення;

– здійснити теоретико-правовий аналіз понять «захист людини та об’єктів довкілля від негативних чинників» і «охорона надр та об’єктів довкілля у якості природних ресурсів»;

– обґрунтувати тезу про те, що об’єднання напрямів діяльності органів виконавчої влади щодо захисту людини та об’єктів довкілля від впливу негативних чинників і охорони надр та об’єктів довкілля, що використовуються у якості природних ресурсів, не може сприяти дієвому контролю за їх реалізацією;

– розмежувати та охарактеризувати функції, цілі і завдання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів відповідно до статей 3, 13, 50 Конституції України та положень Всесвітньої Хартії природи;

– вивчити досвід зарубіжних країн щодо діяльності органів виконавчої влади у сфері захисту довкілля;

– обґрунтувати пропозиції щодо необхідності прийняття Законів України «Про захист довкілля» та «Про промислове використання об’єктів довкілля та надр».

Методологічною основою монографічного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання: діалектичний метод наукового пізнання та наукові методи системного, історичного, статистичного, нормативно-порівняльного, формально-логічного, структурно-функціонального аналізу досліджуваних правових явищ.

Їх застосування характеризується системним підходом, що дало можливість дослідити проблеми в єдності їх юридичної форми і соціально-правового змісту, дати визначення змісту правової категорії "інститут національної організації захисту об'єктів довкілля від негативних чинників" та запропонувати його введення у науковий обіг теорії адміністративного права.

Емпіричну основу монографічного дослідження склали чинне законодавство України з питань регулювання адміністративних процедур, що здійснюються ОВВ у галузях охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, зокрема у сфері адміністративного судочинства. У дослідженні використовувалося також законодавство зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання аспектів державної та правової політики влади може бути використано в Україні. Інформаційну основу дослідження становлять також статистичні матеріали, довідкові видання, узагальнення практичної діяльності ОВВ у сфері захисту об'єктів довкілля, політико-правова публіцистика.

Науково-теоретичне підгрунтя дослідження склали праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців, зокрема фахівців у галузях адміністративного, аграрного, земельного, екологічного, цивільного та інших галузей права, загальної теорії держави і права: В.Б. Авер’янова, В.І. Андрейцева, А.М. Бандурки, В.М. Гаращука, А.П. Гетьмана, В.М. Єрмоленка, Б.А. Кистяківського, Ю.М. Козлова, А.М. Колодія, В.К. Колпакова, В.М. Комарницького, В.В. Костицького, М.В. Краснової, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, Є.В. Курінного, А.Є. Луньова, А.М. Мірошниченка, В.Л. Мунтяна, В.Ф. Погорілка, Б.Г. Розовского, В.І. Семчика, С.С. Студенікіної, Р.Й. Халфіної, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших.

Окремі питання, пов’язані з предметом дослідження, перебували у центрі уваги вчених у галузі екології, хімії, економіки, науки державного управління, філософії: Г.О. Білявського, М.М. Бринчука, Б.О. Кістяківського, Т.Г. Крупнової, Т.Ю. Маркіної, Бахраха, П. Мітчелла, О.М. Микитюка, Ю.П. Одума, М.Ф. Реймерса, Г.П. Петюха, Ю.О. Чікіна, С.М. Чистова та інших.

У роботі над монографією використані також особисті здобутки автора, зокрема тези виступів на наукових конференціях: „ Права людини: історія і сьогодення ” (грудень 2012, м. Житомир Житомирський державний університет ім.. І.Франка); Міжнародній конференції „Современные тенденции правового регулирования экологических отношений ” (квітень 2013, Мінск), «Актуальные научные исследования. От теории к практике» (2012, Варшава) Міжнародній науково-теоретичній конференції „Сучасні тенденції розбудови правової держави в Україні та світі ” (квітень 2013, 2014, Житомирський національний агроекологічний університет). Тези доповідей опубліковано в збірниках матеріалів конференцій.

Автор сподівається, що монографія стане корисною як у навчальних і наукових цілях, так і у практичній роботі працівників органів виконавчої влади у сфері екології.

У науково-дослідній роботі положення та висновки дослідження можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративного права, зокрема, при розробці адміністративно-процедурних правил діяльності органів виконавчої влади, а саме: функцій, обов’язків та персональної відповідальності їх посадових та службових осіб у галузі захисту довкілля, забезпечення їх діяльності у повній відповідності з вимогами статей 1, 3, 8, 50 Конституції України.

У правотворчості їх може бути використано для розробки проектів законодавчих актів, що сприятиме суттєвій зміні умов правового регулювання у сфері захисту об’єктів довкілля від негативних факторів.

У правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить удосконалити адміністративно-правовий статус інституту служби захисту довкілля відповідно до вимог Конституції України та Всесвітньої Хартії природи

Матеріали дослідження можуть бути використані безпосередньо при викладанні навчальних дисциплін «Правові основи виконавчої влади у сфері екології» та «Адміністративне право» при підготовці бакалаврів зі спеціальності „Правознавство” на екологічному факультеті Житомирського національного агроекологічного університету.

Наостанок хочу щиро подякувати всім причетним до випуску даної монографії і особливо доктору юридичних наук, професору Володимиру Івановичу Курилу за поради і підтримку в процесі написання роботи.

Доцент кафедри правознавсвта

Житомирського національного

агроекологічного університету,

к.ю.н. Василенко Л.П.

Дата добавления: 2014-10-31