Дидактика. Основні категорії, закономірності та принципи. Форми та методи навчання у вищій школі 3 страница

Рекомендовані критерії зазнають деяких змін відповідно до
специфіки поточного, модульного чи підсумкового контролю (див.
таблицю 4).

Таблиця 4. Загальні критерії оцінювання професійних досягнень майбутніх учителів з педагогічної практики.

РІВНІ компе­тентності	Бали	Оцінка	Критерії оцінювання
Низький (фрагментар­ний)		«2»	* уміє визначати виховну мету уроку чи виховного заходу, але не володіє практичними вміннями і навичками для здійснення виховної роботи
			* здійснює виховну роботу фрагментарне, з методичними помилками
			* здійснює виховну роботу фрагментарно
Елементар­ний (репро­дуктивний)		«3»	* здійснює виховну роботу за дорученням, використовуючи розробки класного керівника
			* проводить виховну роботу з елементами самостійності, за окремими напрямами
			* проводить виховну роботу з елементами самостійності, але згідно з усталеними в школі традиціями
Достатній(частково-пошуковий)		«4»	* здійснює виховну роботу самостійно, в системі, ви­користовує традиційні форми, методи і види
			* здійснює виховну роботу самостійно, в системі, ви­користовує елементи сучасних виховних технологій
			* здійснює виховну роботу самостійно, в системі, ви­користовує сучасні виховні технології, виявляючи праг­нення до власних творчих пошуків
		«5»	* ґрунтовно і творчо володіє професійними вміннями і навичками, запроваджує нові досягнення теорії виховання; * виявляє власні наукові інтереси щодо вдосконалення системи виховної роботи
Високий (до­слідницький)			* творчо застосовує професійні вміння і навички, до­сягнення педагогічної науки; * проводить власні дослідження з окремих проблем, напрямів і ланок системи виховної роботи школи
			* творчо застосовуючи професійні уміння і навички, здій­снює експериментальне- дослідницьку роботу з актуальних проблем виховання і перевиховання за власною науковою програмою, мас позитивні результати

Ще у 1994 році кафедра педагогіки Полтавського педагогічно­го університету перейшли на модульний зміст і розподіл на­вчального матеріалу. Тематичне оцінювання професійних знань студентів здійснюють за результатами модульних підсумкових контрольних частково-пошукового і дослідницького характеру, в тому числі і тестів. Після кожної теми, що входить до модуля, да­ються запитання для контролю і самоконтролю. При цьому реко­мендується використовувати 12-бальний тестовий і програмова­ний контроль.

Таким чином, адаптація викладачів і студентів до нової систе­ми оцінювання - це процес, який не слід ні спрощувати, ні уск­ладнювати. Вона має, насамперед, стимулювати студента до сис­тематичної навчально-пізнавальної діяльності, а викладача - навчити орієнтуватися щодо якості майбутнього педагогічного поповнення.

Контроль і оцінювання як складові функції процесу навчання в сучасній вищій школі піддаються суттєвому переосмисленню. Вочевидь простежується тенденція їх максимальної диференціації й урізноманітнення.

Гуманізація, демократизація освіти, переорієнтація навчання з інформаційно-репродуктивного процесу на творчий розвиток особистості студента, формування у нього основних здатностей-компетенцій потребують зміни підходів до оцінювання навчаль­них досягнень майбутніх вчителів.

Важливим, на нашу думку, є й те, що увага педагогів акцен­тується не тільки на необхідність озброєння студентів певною су­мою знань, умінь та навичок, а й на обов'язковій сформованості певних компетенцій. Поняття «компетенція» включає сукупність якостей особистості, загальну обізнаність, яка ґрунтується не лише на знаннях, досвіді, певних цінностях, набутих в процесі навчан­ня в ВНЗ, а також і на власних здібностях.

У педагогічній літературі критеріями оцінювання навчальних досягнень студентів визначаються такі:

— соціальні (активність у суспільному житті, участь в діяль­ності громадських організацій, вміння попереджувати, уре­гульовувати конфлікти, самостійно приймати рішення й бра­ти на себе відповідальність за їх виконання тощо);

- полікультурні (вміння досягати консенсусу, вирішуючи різні питання, що стосуються як професійної діяльності, так і по­всякденного спілкування з людьми різних поглядів, релігій­них конфесій, інших національностей тощо);

- комунікативні (високий рівень культури спілкування в ко­лективі, знання декількох мов і використання їх в прак­тичній діяльності за певних обставин);

- інформаційні (вміння знаходити різноманітну інформацію за допомогою сучасних інформаційних технологій, критич­но її осмислювати та використовувати для здобуття знань);

~ саморозвитку та самоосвіти (передбачають потребу у само­вдосконаленні, підвищенні професійної майстерності, за­гального рівня культури, розвитку власних здібностей і т. ін.);

- компетенції, що виявляються як здатність до раціональної продуктивної, творчої діяльності.

У сучасних освітянських документах підкреслюється, що особистісно зорієнтована шкільна освіта передбачає: застосування нової педагогічної етики спілкування педагогів і учнів (взаємо­повага, взаєморозуміння, творче співробітництво); обов'язкове особистісне спілкування; використання у спілкуванні діалогу (як домінуючої форми співпраці), що формує уміння вільно обміню­ватися думками, моделювати життєві ситуації; орієнтацію у на­вчально-виховному процесі на розвиток творчості, творчої актив­ності; утвердження всіма засобами цінності дитячої особистості; наявність у педагога уміння організувати одночасно навчання учнів «на різних рівнях складності» і т. ін.

Реформа сучасної загальноосвітньої школи висуває підвищені вимоги до нової генерації вчителів, які великою мірою визнача­ють подальший життєвий і професійний шлях тих, кому жити й творити у третьому тисячолітті.

Поліпшити якість вищої освіти в нашій країні може, на нашу думку, модульно-рейтингове навчання, яке вперше було впровад­жене в 60-ті роки в СІЛА і нині швидко розповсюджується в анг­ломовних країнах та Західній Європі. Нова технологія докорінно змінює педагогічні стосунки між студентом і викладачем і сприяє більш якісній підготовці фахівців.

На сьогодні вже набутий значний досвід рейтингової системи організації навчання та оцінки його результатів у вищих навчаль­них закладах України, в тому числі і в Житомирському педагогіч­ному університеті.

У чому суть рейтингової системи оцінки знань? Що таке на­вчальний рейтинг? Насамперед, це певна оціночна шкала, роз­ряд, ранг (англ. -). Це комплексний показник успішності, своєрідний індекс (інтегральний), клас.

В основі рейтингової системи лежить накопичення оцінок за певний період навчання (модуль, семестр, рік, 5 років) і за різноб­ічну діяльність. Сума цих оцінок виступає в ролі кількісного по­казника якості роботи студента порівняно з успіхами його това­ришів. Однак вона відображає не тільки якість знань і вмінь, а й точність у роботі, активність, самостійність, творчість. Провадить­ся періодичне ранжування студентів (а також кінцеве — випуск­ників).

Метою роботи є побудова рейтинг-системи, здатної стимулю­вати самостійну роботу студента та оцінювати якість і повноту зас­воєння матеріалу. Обсяг засвоєного матеріалу оцінюється за шка­лою:

- від 70% до 79% фактичного матеріалу - «задовільно»;

- від 80% до 89% фактичного матеріалу - «добре;

- від 89% до 100% фактичного матеріалу - «відмінно».

Якщо якість знань оцінюється за традиційною п'ятибальною шкалою. Тоді загальний рейтинг студента визначається за такою формулою:

,

де 0(5), 0(4), 0(3) - кількість позитивних оцінок (відповідно «п'ять», «чотири», «три»), отриманих під час засвоєння всього кур­су; К - кількість занять, відведених за навчальною програмою.

Високі оцінки з окремих тем курсу не можуть компенсувати відсутність знань з інших тем. З метою стимулювання само­стійності та активності студентів під час проведення аудиторних занять, а також для більшого заохочення їх до навчання пропо­нується пасивність оцінювати «незадовільно».

Отже, загальний рейтинг студента визначається за формулою:

,

де 0 (2) - кількість «незадовільних» оцінок, отриманих під час зас­воєння всього курсу. Рейтинг повинен бути не нижчим як 70% засвоєння матеріалу з оцінкою «задовільно» і не нижчим, ніж 30% кількості «незадовільних» оцінок, тобто:

Р=0, 7x3-0,3x2=1, 5;

для оцінки «добре»: Р=0,8 х4-0,2х 2=2,8;

для оцінки «відмінно»: Р=0,9 х 5-0,1 х 2=4,3.

Введення додаткового рейтингу при оцінюванні навчальної діяльності студентів дає змогу диференціювати її. Так, якість вико­нання домашнього чи індивідуального завдання можна визначити, виходячи з «узагальненої функції Бажаності УФБ Харрінгтона», використовуючи таблиці відповідностей між співвідношеннями бажаності в емпіричній та психологічних системах:

«задовільно» -0,4-0,6
«добре» -0,6-0,8
«дуже добре» -0,8 -1,0

Рейтинг індивідуальної роботи студента визначається за фор­мулою:

Р_інд = Б/К

де Б - сума балів, отриманих за самостійну роботу; К - кількість лабораторне - практичних занять, відведених навчальною програ­мою для засвоєння курсу.

Причому загальний бал індивідуальної роботи студента почи­нає набувати суттєвих значень тільки тоді, коли кількість індиві­дуальних завдань перевищує кількість занять, відведених програ­мою на засвоєння курсу.

Індивідуальна робота будується на трьох рівнях: 1 - репродук­тивному, що вимагає від студента знань основних законів та умін­ня їх застосовувати для виконання елементарних завдань; 2 - реп­родуктивно-творчому, що потребує знань основних законів та вміння їх застосовувати відповідно до розглянутих на практичних заняттях алгоритмів розв'язку типових задач; 3 - творчо-пошу­ковому, який передбачає наявність умінь самостійно побудувати алгоритм розв'язку задачі.

За умови активної участі студента у самостійній роботі він при подоланні завдань «нижчого» рівня може отримати загальний рей­тинг з оцінкою, на бал вищою.

Такий комплексний підхід до оцінювання знань дає змогу вра­ховувати обсяг, якість засвоєного матеріалу, стимулювати само­стійну роботу студента, аналізувати навчальний процес у динаміці.

За умови модульної програми підсумкова оцінка студентів складається за результатами навчальної діяльності протягом усь­ого семестру. Рівень творчої активності визначається кількістю та змістом актів позитивної активності студентів за результатами поточного контролю (участь у вікторинах; написання рефератів, кросвордів; надання обґрунтованих пропозицій тощо). При цьому визначається індивідуальний коефіцієнт творчої активності сту­дента (КТА) як відношення кількості індивідуальних актів твор­чої активності (АТА) до АТА найліпшого студента або норматив­ного значення.

Бали рейтингу під час проведення поточного, проміжного й підсумкового модульного контролю додаються і по закінченні кур­су перетворюються на індивідуальний кумулятивний індекс кож­ного студента, таким чином, кожен може наочно бачити свої інте­лектуальні й професійні здобутки, зіставити їх з рейтингом своїх товаришів. Ці мотиваційні умови реалізують принцип змагальності в навчальній діяльності, стимулюють кожного студента вдоскона­лювати свою роботу та організацію всього навчального процесу.

Якщо студент пропустив усі лекції модуля, його тестують за програмою-мінімум. За наявності відмінного результату він пере­ходить до наступного рівня.

За такої форми контролю творчі контакти педагога й студента значно розширюються, що дає змогу інтенсифікувати навчальний процес. При цьому більшість студентів планує свою особисту інди­відуальну стратегію навчання (за змістом, темпом, формами засвоєння), що унеможливлює випадковість і суб'єктивізм на ек­замені і приводить кожного до запланованої мети.

Студенти, котрі хочуть підвищити свій рейтинг і одержати вищу екзаменаційну оцінку, складають екзамен. На екзамені сту­дент може одержати не більше, ніж 22% балів від набраної ним суми протягом семестру. «Вартість»

мовується з рейтингом студента протягом семестру. Підсумкова оцінка визначається сумарним рейтингом. За незадовільної оцін­ки студент залишається на попередньому рівні оцінки знань. «Вартість» екзаменаційної оцінки визначається за формулою:

Е=(М1...М7) х Р1 х Р2/5,

де (МІ... М7) — сумарний рейтинг студента за підсумком роботи протягом семестру; Р1 - коефіцієнт складності екзаменаційних запитань; Р2-коефіцієнт оцінки.

Визначення коефіцієнта складності запитань (Р1)і оцінки (Р2)

Дата добавления: 2014-10-31