На екзамені

Складність запитань на екзамені, Р1	Оцінка, Р2
Підвищена Стандартна програма Програма-мінімум	1,1 1,0 0,9	"5" - 1,0 "4" - 0,8 "3" - 0,6

Примітка: білети підвищеної складності можуть одержати ті студенти, котрі склали складну програму на «відмінно».,

Таким чином, модель рейтингової оцінки навчальної діяльності студентів повинна складатися з окремих елементів навчальної й творчої діяльності, включати мотиваційні стимули, які за формою відповідають різноманітним мотиваційним потребам і постійно вдосконалюються під впливом реалізації принципу педагогіки співробітництва між викладачем і студентами,

Запитання для самоконтролю

1. Визначити сутність понять контроль, оцінка, облік знань, умінь та навичок та їх взаємозв'язок.

2. Дати характеристику основним функціям контролю знань, умінь та навичок студентів.

3. Розкрити сутність різних видів перевірки ефективності пізнавальної діяльності студентів.

4. Охарактеризувати методи і форми організації контролю;,:,;_; знань, умінь та навичок студентів у вищому педагогічному закладі освіти.

5. Проаналізувати різні підходи до оцінки знань, умінь та навичок студентів

2.4. Науково-дослідна діяльність студентів магістратури

Досвідченим стає педагог, який вміє

аналізувати свою працю.

(В.О.Сухомлинський)

Науково-дослідна робота студентів магістратури випливає із завдань навчального процесу і сприяє підготовці висококваліфі­кованих спеціалістів. Однією з провідних вимог до студентів магі­стратури є всебічний розвиток їх творчих здібностей та дослідниць­ких умінь.

Науково-дослідна робота магістрів спрямована на розвиток у майбутніх педагогів і науковців нахилів до пошукової, дослідниць­кої діяльності, до творчого розв'язання навчально-виховних зав­дань в освітніх закладах, а також формування умінь і навичок за­стосування дослідницьких методів для розв'язання практичних питань навчання і виховання.

У практиці вищих навчальних закладів широко використову­ються завдання студентам магістратури для самостійної роботи, що передбачають складання:

• узагальнюючих таблиць;

• структурних блок-схем лекції;

• кросвордів з теми;

• тестів з теми (одиничний, множинний, альтернативний і впорядкований вибір);

• переліку визначень ключових понять курсу з посиланням на джерела;

• анотування статей (5-6 з однієї теми курсу), книги або окре­мих глав, що тісно пов'язані з темою;

• написання рефератів і доповідей за визначеними викладачем темами;

• різноманітні групові завдання, що передбачають розв'язан­ня або підготовку проблемних ситуацій.

В умовах активної творчої пізнавальної діяльності студентів магістерські роботи все більше набувають характеру дослідниць­кого пошуку. Студентам імпонують творчі завдання: підготовка доповідей, рефератів, дослідження шкільного досвіду, написання критичних статей і магістерських дипломних робіт.

Магістерська робота - це форма самописної творчої роботи за вибором магістра, залежно від рівня сформованості у студента дос­лідницьких умінь викладач може запропонувати написання: ре­ферату; критичної статті; есе; рецензію; анотацію; завдання на дослідження генезису розвитку певного явища; статті; тез.

Найпростіша форма - реферат - це доповідь на певну тему, що включає огляд наукових та інших джерел з обраної теми або вик­лад змісту наукової роботи. Важливо зазначити, що у рефераті необхідно не лише висвітлити відповідну наукову інформацію, а й показати своє ставлення до неї. Реферати (від. лат. геїего — по­відомляю) - стислий виклад у письмовому вигляді змісту науко­вої праці, літератури з теми. Його різновидністю є реферат науко­вого звіту, який відображає в дуже стислому вигляді основний зміст звіту: обсяг, кількість і характер ілюстрацій, наочності, таб­лиць, перелік ключових слів, сукупність виконаної роботи, мето­ди дослідження, стислі висновки і можливості застосування ре­зультатів дослідження. Реферат демонструє ерудицію дослідника, його вміння самостійно аналізувати, систематизувати, класифіку­вати й узагальнювати суттєву наукову інформацію. Реферат може містити аналіз і критику відповідних наукових теорій.

Основні вимоги до реферату:

• повнота відображення змісту статті чи кількох праць за темою;

• відповідність основних тез і положень, виділених реферую­чим, змістові статті;

• визначення методики, яку автор обраної для реферування статті використовує, щоб розв'язати проблему;

• відповідність висновків автора поставленим завданням (чи досягнуто мети дослідження).

Етапи реферування

Перший етап — це опрацювання наукової статті. Слід насам­перед уважно її прочитати, виділяючи ключові моменти та прин­ципові положення. На цьому етапі виділяють також довідково-інформаційний апарат, зазначаючи автора, назву праці, назву періодичного видання або наукового збірника, де міститься стат­тя, номер або том; місце видання (не для періодичних видань); рік та відповідні сторінки.

Другий етап — аналітичний — складання плану реферування статті за основними змістовими блоками. План повинен включа­ти всі основні складові статті: вступ, постановку проблеми засоби реалізації, саме дослідження, висновки. На цьому етапі формуєть­ся чітке уявлення про схему праці.

Третій, етап — синтезуючий, на якому слід зосередитися, на­повнюючи складений на попередньому етапі план характерними методиками та аргументацією. Методика дослідження проблеми розкриває характер дослідження з точки зору концептуальних засад і базових принципів, а також рівень новизни дослідження. Аргументація є ілюстративною або наочною системою доказів чи спростуванням тієї або іншої тези (думки). Особливу увагу слід звертати на висновки, які подають у кінці реферування. Виснов­ки мають бути стислим викладом положень прореферованої статті.

Тези — це стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, а не лише її дослідницької части­ни. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, виклада­ють історію питання, методику дослідження та його результати. Окремі положення в тезах мають бути пов'язані між собою логічно.

На відміну від конспекту в тезах відсутні деталі, пояснення, ілю­страції, що не заважає створенню цілісного, концептуального уяв­лення про зміст праці. По суті тези - це її розгорнуті висновки.

Залежно від того, наскільки поширено подано тези, їх поділя­ють на:

• основні - принципово важливі, головні положення, що уза­гальнюють зміст джерела;

• прості — головні думки в змістовій частині тексту; до кожної основної тези можна добрати кілька простих, що її роз'яс­нюють;

• складні — запис, що включає в себе як основні, так і прості тези.

Тези можуть бути цитатними, вільними (формулювання того, хто виконує тези), комбінованими (цитатні власні формулювання).

Етапи складання тез:

1. Свідоме ознайомлення з текстом.

2. Поділ тексту на змістові частини.

3. Осмислення кожного уривку, виділення в ньому найсуттєві­ших положень.

4. Формулювання власними словами або цитатою основних тезово визначених частин.

Виконуючи складні тези, потрібно виписувати також побіжні думки таким чином, щоб вони роз'яснювали, аргументували ос­новні.

Дослідження Балашової С.П. доводять, що студентам, у яких прояв дослідницькі умінь сягає середнього рівня, доцільно пропо­нувати написання критичної статті.

Стаття - науковий чи публіцистичний твір невеликого роз­міру, своєрідне дослідження важливої наукової, суспільно-пол­ітичної чи літературної теми. Ми вважаємо, що для такої статті характерне висвітлення конкретних питань з необхідним теоре­тичним осмисленням. Стаття науково-критична — досить широке за обсягом матеріалів і порівняно глибоке за аналітичним проник­ненням у наукові праці дослідження, де висвітлюються певні про­блеми, процеси, явища тощо. Вона включає в себе характеристи­ку осмислених педагогічних чи інших явищ або процесів, оцінки, підсумки, зауваження чи побажання, що випливають із зроблено­го аналізу.

Зміст, форма, спосіб організації і манера викладу матеріалу студентом мають відповідати жанру критичної статті. Для сту­дентів, які мають високий рівень розвитку дослідницьких умінь, можна запропонувати більш складну творчу роботу - есе.

Есе (фр. еssаі - спроба, намір, начерк) - невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висвітлює індивіду­альні думки та висловлення щодо конкретного питання і не пре­тендує на вичерпне і визначальне тлумачення теми.

Ми виходимо з того, що характерними ознаками есе є логічний виклад, що наближає його певною мірою до наукової літератури. Як правило, есе повинно виражати нову, суб'єктивну думку про проблему, що вивчається і носить філософський або науково-популярний характер. Ці дослідження пов'язані з виконанням навчальних завдань; вони формують у студентів досвід наукової постановки та збирання експериментального матеріалу для прак­тичних занять з навчальних дисциплін. Одночасно накопичується досвід вивчення та критичного аналізу наукової літератури (вітчиз­няної та зарубіжної), особливо тієї, яка стосується методологічних питань та методів наукового дослідження. При написанні рефе­ратів і доповідей з вміщенням до них зібраних матеріалів викри­сталізовується мова дослідника.

Попередньо на консультаціях, практикумах, навчальних за­няттях викладачі допомагають студентам осягнути сутність нау­ково-дослідницької праці, шляхи та способи організації досліджен­ня, загальні та специфічні критерії з окремих наук, вимоги до літературного оформлення результатів наукової роботи.

Результати науково-дослідницької праці з різних дисциплін магістранти можуть подавати в одній з таких форм:

1. Науковий звіт.

2. Наукова доповідь.

3. Методичні розробки з теми дослідження.

4. Наукова стаття.

Проте підсумком самостійної дослідницької діяльності студен­та магістратури має бути магістерська робота, яку можна назва­ти дипломною Визначальною рисою такої роботи є чітко вираже­ний індивідуальний характер.

Дипломна магістерська робота виконується на завершально­му етапі навчання студента за освітньо-професійною програмою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Магістерська робота є кваліфікаційним науково-практичним до­робком, що містить математично обґрунтовані теоретичні чи екс­периментальні результати, наукові положення і свідчить про спро­можність студента самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань.

Узагальнені в магістерській роботі результати проведених її автором досліджень повинні відповідати одній з таких вимог:

• отримання науково-обґрунтованих спостережень і вис­новків, які мають теоретичне і практичне значення, дають можливість аргументовано вирішувати певне конкретне зав­дання;

• отримання нових науково обґрунтованих або експеримен­тальних результатів, які є важливими для певної галузі науки.

Результати досліджень мають бути апробованими у вигляді публікацій в періодичних виданнях та наукових збірниках, допо­відях на наукових або науково-практичних конференціях тощо.

Тематика магістерських (дипломних) робіт визначається фа­ховими (випускаючими) кафедрами та кафедрами педагогіки і психології, затверджується вченими радами факультетів і дово­диться до відома студентів одночасно із вирішенням питання про зарахування їх до магістратури.

Студенту-магістранту надається право обирати тему, визначе­ну кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доціль­ності її розробки.

Теми магістерських робіт мають бути пов'язані з напрямами основних науково-дослідних робіт відповідних кафедр або продов­жувати (узагальнювати) результати дослідницької роботи їх ав­торів, проведених у період навчання в університеті (участь у СНТ, виконання курсових і дипломних робіт тощо).

Персональний розподіл тем з одночасним призначенням нау­кових керівників затверджується наказом ректора університету за поданням вчених рад факультетів.

Керівниками магістерських робіт призначаються професори, доценти, старші викладачі (кандидати наук) університету.

Виконання магістерських робіт проводиться за індивідуальни­ми планами, схваленими відповідними кафедрами і затверджени­ми деканом факультету.

Захист магістерських робіт проводиться на відкритому засі­данні Державної кваліфікаційної комісії, затвердженої наказом ректора університету у встановленому Міністерством освіти і на­уки України порядку. Рецензенти магістерської роботи призна­чаються деканом факультету.

Магістерська робота подається у вигляді відповідно оформле­ного (машинопис) дослідження обсягом не менше тридцяти умов­них сторінок основного тексту (для природничо-географічних та фізико-математичних профілів) або не менше сорока сторінок (для спеціальностей гуманітарного профілю). Зберігається магістерсь­ка робота п'ять років.

Загальні критерії оцінювання цих робіт співпадають загалом з критеріями оцінки дисертаційних робіт. Такими є: актуальність обраної проблеми дослідження, її теоретична і практична зна­чущість, самостійність дослідницької роботи, наявність експери­ментальних даних; новизна підходу до дослідження проблеми; методологічна обґрунтованість, адекватність методики досліджен­ня його предметові; оформлення тексту, наявність обґрунтованих висновків; володіння науковою мовою.

Тематика обирається залежно від наукового профілю кафедри, інтересів студентів. Доцільно брати теми, замовлені школами, коледжами, інститутами, університетами. У цьому випадку ре­зультати студентської наукової творчості можуть бути рекомен­довані для використання безпосередньо в шкільній практиці або навчальному процесі вищих закладів освіти.

Актуальними проблемами педагогіки вищої школи, в розробці яких бажана участь студентів магістратури, є такі: самоаналіз пе­дагогічної профпридатності та її розвиток, професійне виховання майбутнього вчителя, система самостійної пізнавальної діяльності студентів, основи наукової праці студентів, проблеми спілкуван­ня, методика індивідуальної роботи над становленням педагогіч­ного мовлення та ін.

Предметом дослідження можуть бути: історико-педагогічні явища, система народної освіти, якість навчання і виховання, мо­ральний, екологічний, правовий та інший напрями виховання.

Загальні вимоги до педагогічних досліджень ґрунтуються на вихідних положеннях методології педагогічних досліджень.

Основна мета педагогічного дослідження полягає: у розкритті об'єктивних закономірностей навчання, виховання! розвитку осо­бистості; у свідомій та цілеспрямованій інтерпретації науково-пе­дагогічної теорії щодо її втілення у практику навчально-виховної роботи. Педагогічні дослідження мають бути спрямовані, насам­перед, на вивчення предметної діяльності особистості як головно­го джерела її формування і виховання. При цьому не варто об­межуватись пізнанням лише зовнішніх аспектів педагогічних явищ та емпіричними спостереженнями; необхідно глибоко і все­бічно вивчати педагогічні факти, явища, процеси, розкривати їх сутність, закономірності, використовувати різноманітні прийоми мислення - індукцію, дедукцію, синтез. У процесі дослідження необхідно розкривати внутрішні суперечності педагогічних явищ: причини змін у їх розвитку; наслідки застосованих методів впли­ву і організованої виховуючої діяльності, умови досягнення про­гнозованих результатів виховного і дидактичного процесу.

Будь-яке педагогічне дослідження має відображати предмет у його власній внутрішній логіці, інакше істинно наукове пізнання педагогічних явищ, закономірностей їх розвитку і функціонуван­ня є неможливим. Тому в кожному дослідженні обов'язковим є використання такого методу чи системи методів, які б цілком відповідали внутрішній логіці явища, процесу, що вивчається. Метод невіддільний від змісту дослідження.

Вдосконалення організаційних форм педагогічних дослід­жень - одне з найсуттєвіших завдань методології педагогіки. Дуже важливими умовами забезпечення ефективності педагогічних дос­ліджень є:

1. Вибір найбільш актуальної проблематики досліджень (чин­ники підвищення якості навчання і виховання, рівня громадянсь­кого морального, трудового, економічного, естетичного правового та інших напрямів виховання тощо).

2. Логічна відповідність проблеми, теми, об'єкта, предмета, мети, задач структурі дослідження. Структура педагогічного дос­лідження містить такі основні компоненти: визначення проблеми, теми дослідження; постановка мети й завдань дослідження; вибір об'єкта й предмета дослідження; попередній аналіз інформації, умов й методів вирішення певного типу та рівня дослідницьких завдань; формулювання початкових гіпотез; теоретична та експе­риментальна їх перевірка; аналіз та узагальнення отриманих ре­зультатів, наукових фактів, їх наукова інтерпретація; побудова теоретичних висновків, де це можливо й необхідно; розробка нау­ково-методичних рекомендацій щодо вдосконалення практики навчально-виховної роботи. Усі компоненти педагогічного дослі­дження мають бути тісно пов'язані й взаємозумовлені.

3. Мета роботи має відповідати проблемі дослідження.

4. Тема має конкретизувати проблему дослідження, віддзерка­лювати його предмет.

5. Завдання мають розкривати мету дослідження; мета й зав­дання дослідження зумовлюють формулювання його гіпотези, яку можна підтвердити або спростувати методами дослідження, які найкраще відповідають вирішенню проблеми на певних етапах дослідження.

Орієнтовна структура магістерської роботи є наступною: вступ (подається об ґрунтування теми дослідження, визначається об'єкт, предмет, гіпотеза, мета, завдання, методи, етапи дослідження); розділ перший (аналізується стан проблеми у психолого-педагогічній літературі і педагогічній практиці); розділ другий (аналі­зуються власні спостереження, одержані дані експериментальної роботи); висновки (формулюються загальні висновки та рекомен­дації); список використаної літератури; додатки (анкети, схе­ми, таблиці).

Можна виділити два рівні досліджень: емпіричний і теоретич­ний. На першому рівні встановлюють нові наукові факти і на ос­нові їх узагальнення формулюють емпіричні закономірності. На другому рівні формулюються основні, загальні закономірності, що дозволяють пояснити раніше відкриті факти, а також передбачи­ти факти і явища, що відбудуться у майбутньому. Емпіричне дос­лідження націлене безпосередньо на певний педагогічний об'єкт, явище, процес або закономірність і спирається на дані спостере­ження та експерименти. До методів емпіричного рівня досліджен­ня відносять такі: спостереження, анкетування, бесіда, інтерв'ю, тестування, експеримент, біографічний метод вивчення продуктів діяльності.

Теоретичне дослідження пов'язане з удосконаленням та роз­витком понятійного апарату педагогіки і націлене на різнобіч­не пізнання об'єктивної дійсності разом з її суттєвими зв'язка­ми й закономірностями. До теоретичних методів дослідження відносяться аналіз та синтез, індукція та дедукція, логічні ме­тоди (порівняння, аналогія, класифікація), а також методи моделювання.

Слід зауважити, що експериментально-емпіричний та теоре­тичний рівні взаємопов'язані між собою. Теоретичні методи досл­ідження передбачають глибокий аналіз фактичного матеріалу, абстрагування від усього другорядного, розкриття суттєвих зако­номірностей процесу, явищ, пояснення зовнішнього внутрішнім тощо. Емпіричні методи передбачають дослідження на рівні явищ, теоретичні — на рівні їх сутності.

Лише спираючись на теоретичні методи дослідження, можна побудувати адекватну об'єктивну інтерпретацію накопичених пе­дагогічних фактів. Будь-яке педагогічне явище слід розглядати з позицій його впливу на загальний результат педагогічної роботи у зв'язку з іншими явищами. Застосування аналітичних методів дослідження дає можливість у кожному педагогічному явищі ви­ділити й розглянути окремі його сторони, ознаки, особливості, властивості. Аналіз допомагає розібратися з найскладнішими яви­щами: відокремити різнорідні факти, зіставити їх, виділити ти­пові. Таким чином створюється стратегія дослідження, яка перед­бачає певне чергування як емпіричних, так і теоретичних методів.

Якість виконання науково-дослідної роботи магістранта зале­жить від готовності магістранта до її організації і проведення. Під готовністю ми розуміємо інтегративну якість, що відображає здатність особистості під керівництвом викладача організувати власну науково-дослідницьку діяльність в процесі навчання і включає такі компоненти: творчі можливості, компетентність, оволодіння технологією наукового дослідження та викладу і за­хисту результатів наукового дослідження.

Творчі можливості - це система інтелектуально-творчих якос­тей особистості, які сприяють успіху у творчій діяльності. Вона складається з таких підсистем:

- підсистеми спрямованості (мотиви, інтерес, потреби);

- підсистеми характерологічних особливостей особистості (цілеспрямованість, працездатність, сумлінність тощо);

- підсистеми здібностей (індивідуальних особливостей творчих процесів);

- підсистеми творчих умінь.

Необхідними індивідуально-творчими якостями майбутнього дослідника є:

1) Креативність мислення, тобто здатність продукувати нові ідеї, гіпотези, способи вираження проблемних задач.

2) Інтуїція. Пряме бачення суті речей, знаходження правиль­ного вирішення проблеми без усвідомлення шляхів і способів досягнення.

3) Творча уява. Самостійне створення нових образів, які реалі­зуються в оригінальних і цінних результатах діяльності.

4) Дивергентність мислення. Альтернативність, здатність зап­ропонувати декілька підходів до розв'язання задачі та міня­ти їх, бачити проблеми, об'єкти в різних ракурсах.

5) Оригінальність мислення, тобто своєрідність якостей розу­му, способу розумової діяльності, здатність створювати дум­ки, що відрізняються від загально прийнятих поглядів.

6) Асоціативність мислення. Здатність використовувати асоц­іації, в тому числі аналогії, а також віддаленість асоціацій.

7) Інтелектуальна активність. Це інтегральний пізнавально-мотиваційний показник рівня розвитку творчої особистості, що базується на інтелектуальній ініціативі. Інтелектуальна ініціатива - це не стимулювання зовні продов­ження мислення, це продовження розумової діяльності за межа­ми заданої ситуації, що не обумовлена ні практичними потреба­ми, ні негативною оцінкою роботи.

Під поняттям компетентність студента у науково-дослід­ницькій діяльності ми розуміємо спеціальні і загальнонаукові знання, які слугують методологічною основою до організації та проведення дослідження (для кожного напряму педагогічних дос­ліджень вони різні), загальнонаукові, дослідницькі вміння, а саме:

- організувати власну розумову діяльність;

- здійснювати літературний пошук, бібліографічний огляд наукових джерел;

- обґрунтувати актуальність теми дослідження;

- чітко визначити мету і завдання дослідження;

- оперувати понятійним апаратом;

- володіти науковими методами пізнання;

- визначати об'єкт, предмет дослідження;

- формулювати гіпотезу, доводити або спростовувати її дос­товірність;

- обґрунтувати наукову новизну і практичну значущість дос­лідження;

- оформляти результати дослідження у числових і графічних формах;

- захищати результати свого дослідження у відповідній формі.

Володіння технологією наукового дослідження передбачає

створення системного підходу до організації наукового дослідження. В основу його побудови покладені основні етапи та методи нау­кового дослідження. Це творчий пошук, котрий, як дидактичний процес, можна поділити на такі етапи: а) пошук проблеми; б) зосе­редження, заглиблення у проблему; в) збір інформації, об'єднан­ня даних, що мають зв'язки; г) інкубація, аналіз, осмислення, систематизація матеріалу; ґ) усвідомлення або інсайт - виникнен­ня ідеї; д) верифікація і застосування шляхом логічних роздумів або експерименту; е) основний зміст, де йдеться про важливі поло­ження, які автор вважає за необхідне висвітлити читачеві; є) вис­новки, що узагальнюють і підсумовують основний зміст статті.

Виклад матеріалів дослідження залежить від рівня готовності студента до науково-дослідницької діяльності.

Наші багаторічні спостереження, експериментальні досліджен­ня дають можливість виділити чотири рівня готовності студентів до науково-дослідницької діяльності: дуже низький; низький; до­статній; високий.

Дуже низький рівень готовності характерний для студентів з відсутнім інтересом до науково-дослідницької діяльності. Основ­ний мотив виконання наукової роботи — необхідність отримати оцінку. Серед цих студентів більшість з низьким, іноді з середнім рівнем розвитку творчих можливостей. Вони мають середній іноді достатній рівень знань і не прагнуть знати більше, не володіють технологією дослідження і викладом матеріалу. Дослідницьку діяльність вважають за непотрібну.

Низький рівень готовності відрізняє студентів, які проявляють певний інтерес до окремих проблем, до певного питання; мають середній розвиток творчих можливостей, поверхнево усвідомлю­ють сутність проблеми. Ініціатива організації наукового дослід­ження належить викладачеві. Студент допускає помилки в логіко-змістовній стороні дослідження, не завжди добивається єдності процесуальної і логіко-змістовної сторони. Бажання займатися науковою роботою майже відсутнє. Виклад результатів досліджен­ня реферативний.

Достатній рівень готовності передбачає наявність інтересу до наукової роботи, високого або середнього розвитку творчих можли­востей, знання сутності науково-дослідницької діяльності, без са­мостійного виявлення всіх її характерних ознак; добре володіння більшістю дослідницькими і деякими загальнонауковими вміння­ми, намагання єдності процесуальної і логіко-змістовної сторін при доборі форм і методів організації наукового дослідження; невміння самостійно планувати наукове дослідження у зв'язку з недостат­ньою компетентністю. Для цих студентів характерно бажання ста­ти дослідником. Виклад матеріалу реферативно-аналітичний, іноді творчий.

Високий рівень готовності передбачає потребу у науково-досл­ідницькій діяльності, високий рівень творчих можливостей, знан­ня суті науково-дослідницької діяльності і вміння самостійно ви­являти всі її характерні ознаки, володіння дослідницькими і загальнонауковими вміннями, знання основних форм і методів організації науково-дослідницької діяльності; досягнення єдності процесуальної і логіко-змістовної сторін при доборі форм і методів науково-дослідницької діяльності; визнання соціальної ролі дослі­дницької діяльності дуже важливою у становленні нашого суспіль­ства. Для цих студентів характерний творчий стиль, роботи твор­чого рівня.

їх роботи відрізняє: розуміння суті наукового дослідження; вміння відшукати і сформулювати проблему, ввести необхідний понятійний апарат; сформулювати об'єкт, предмет, мету, завдан­ня, гіпотезу, довести її або спростувати; здійснити вибір методів і конкретних методик дослідження, провести аналіз результатів дослідження, узагальнити, зробити правильні висновки, оцінити межі застосування дослідницької моделі.

Аналіз статей, творчих робіт дає можливість виділити декіль­ка рівнів науковості і творчості студентів: реферативного рівня (стислий письмовий виклад основних положень теорії, наукових праць з проблеми дослідження) (для І-ІІ рівня готовності); аналітико-реферативний (стислий виклад на основі аналізу, творчої об­робки літературних джерел, аналіз фактів і теоретичне обґрунту­вання, систематизація, класифікація, узагальнення. І на цій основі висловлювання критичних зауважень по суті опублікованого фак­ту) (ПІ-ІУ рівня готовності).

Кожний студент неповторна особистість і розкритися може тільки в діяльності. Якою б не була праця (нудна, одноманітна, однопланова, різнопланова) потрібно шукати в ній творче застосування наявних у студентів можливостей. Лише на базі творчості студент може відчути емоційне піднесення і духовне зростання. На думку В.О.Сухомлинського гармонійного, всебічного розвит­ку, освіченості, духовного багатства, моральної чистоти — усього цього людина досягає за умов, коли поряд з інтелектуальною, мо­ральною, естетичною культурою вона досягає високого ступеня культури праці, трудової творчості.

Запитання для самоконтролю

1. Визначити, яку роль відіграє науково-дослідна робота студентів-магістратури у становленні їх як спеціалістів.

2. Назвати основні види самостійної дослідницької роботи сту­дентів у вищому педагогічному навчальному закладі.

3. Виділити основні ознаки магістерської (дипломної) роботи.

4. Перелічити основні вимоги до виконання магістерських (дип­ломних) робіт.

5. Охарактеризувати основні методи емпіричного і теоретично­го рівнів педагогічного дослідження.

Дата добавления: 2014-10-31