Влох Орест Григорович

Величко Юрій Теофанович

(24.10.1903-16.08.1979)

Учений у галузі теорії електричних та радіотехнічних мереж, кандидат технічних наук (1947), доктор технічних наук (1950), професор Львівського політехнічного інституту (тепер національний університет «Львівська політехніка»). Народився в с. Літиця поблизу Дрогобича (тепер Львівської області). Після закінчення гімназії у 1921 р. вступив на електротехнічний факультет Данцівської політехніки (тепер Гданськ, Польща), який закінчив у 1929 р. Через обмеження польським урядом призначень працівників-українців на посади в державних установах працював бухгалтером у кооперативі інженерних робіт. З 1940 р. – асистент кафедри фізики Львівського державного університету, а після німецької окупації – бухгалтер Львівської електростанції. З 1944 р. брав активну участь в організації електротехнічного факультету Львівського інституту. У1946-1975 рр. – завідувач кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань цього інституту; протягом 1953-1958 рр. – декан новоутвореного радіотехнічного факультету.

Головні наукові роботи стосуються теорії електричних та радіотехнічних мереж. Автор кількох монографій і 60 наукових статтей. Серед них – «Прохідні чотириполюсники» (Київ 1958); «Теоретична основа радіотехнічних мереж» (1966); відповідальний редактор «Російсько-українсього електрокадіотехнічного словника» (Київ, 1961), виданого у співавторстві з К. М. Соболевським, Ю. В. Ковальчуком-Іванюком, Д. П. Карпенком, Г. І Гурським, М. Ю. Косенком.

Юрій Теофанович – видатний фахівець у галузі теорії мереж, один з організаторів видання журналу «Теоретическая радиотехника».

(02.07.1934-14.02.2005)

Фізик-експериментатор, професор, академік Академії Наук Вищої школи України, дійсний член Нью-Йоркської АН, дійсний член НТШ (Львів). Народився у м. Винники (поблизу Львова). Закінчив Львівський університет (1957), у якому організував і очолив кафедру нелінійної оптики (1979) та спеціальне конструкторсько-технологічне б’юро «Модулятор» (1982). У 1992 р. очолив створений ним Інститут фізичної оптики (Львів).

Наукові праці присвячені дослідженням у галузі фізики твердого тіла, матеріалознавства (сегнетоелектрики, сегнетоеластики), кристалооптики, поляриметрії, спектроскопії а також історії науки та радіоекологій.

Орест Влох відкрив явище електрогірації (1969 р., диплом № 211) та низку нових оптичних ефектів у кристалах із просторовою дисперсією та неспівмірно-модульованою структурою.

Відкриття явищ електрогірації на п’єзогірації дало можливість створити нові точні методи дослідження структурних фазових переходів, розвиту нових принципів метрології та інформатикики. Запропонував нові оптичні методи визначення параметрів фізичних величн (температури, тиску, напруги), запису та передачі оптичної інформації, керування вузько смуговими оптичними філтрами та модуляторами світла.

О. Влох – автор понад 500 наукових праць і 40 винаходів, монографії «Явища просторової дисперсії в поліметричній кристалооптиці», навчального посібника «Електродинаміка в нелінійній оптиці», оглядів у зарубіжних виданнях. Спільно зі своїм учнем А. Кітиком видав монографію «Кристалічні діелектрики з неспівмірно-модульованою структурою».

Заслужений діяч науки і техніки України, член Міжнародного союзу кристалографів та низки наукових товариств. Нагороджений медаллю та дипломом «За досягнення у ХХстолітті» (Кембридж, ІВС). Створив наукову школу з параметричної кристалооптики та структурних фазових переходів кристалах.

Дата добавления: 2014-10-31