Даревич Юрій

Дмитрах Ігор Миколайович

Дрогобич (Котермак) Юрій Михайлович

(1450 - 04.02.1494)

Доктор філософії та медицини, професор. Народися в м. Дрогобичі (тепер Львівська область). Закінчив Болонський університет (Італія) у 1476р. та почав працювати в ньому. У 1478р. отримав ступінь доктора філософії, а згодом і медицини (1482). Як професор Болонського університету читав лекції з астрономії та медицини. З 1481 р. - ректор цього університету. з 1487р. - професор Краківського університету. Наукові праці Ю. Дрогобича стосуються переважно астрономії. Він складав щорічні прогностики і календарі-альманахи про видимий рух планет, взаємне розміщення планет і Сонця, обчислив дні зміни фаз Місяця, досліджував та "оцінив" затемнення Сонця (29.VII. 1478) і Місяця (04.VII). Його перша друкована книжка " Прогностична оцінка поточного 1483 року" (вийшла латинською мовою) - це астрономічний календар, де на основі взаємного розташування небесних світил і оцінки різних небесних явищ зроблено передбачення про земні події, є відомості з різних природничих наук, зокрема з географії, дається прогноз погоди на підставі спостережень за погодою в зоні помірного клімату.

У 1940 році написав ще одну працю про способи оцінки наслідків затемнень, яка дотепер зберігається в Парижі. У рукописі йдеться про вплив сузір’їв на різні географічні широти, у зв’язку з чим подаються відомості з географії Західної та Східної Європи, Близького Сходу.

Діяльність Юрія Дрогобича - один з переконливих прикладів зв’язків України з країнами Заходу і Сходу, свідчення багатогранності культурних і наукових контактів нашого народу.

(20.07.1952)

Учений у галузі матеріалознавства, член кореспондент НАН України (2003). Народився у м. Дрогобичі (тепер Львівської області). Закінчив Львівський політехнічний інститут (1974). З 1976 р. працює у фізико-механічному інституту НАН України (з 1999 р. – завідувач відділу).

Наукові дослідження стосуються фізико-механічної механіки руйнування металів і міцності конструкції. Співавтор концепції про фізико-хімічну ситуацію навколо вершини корозійної тріщини.

Лауреат премії імені Є. О. Патона (1985) та імені Г. В. Карпенка (2002).

(17.02.1939р.)

Фізик, іноземний член НАН України з 1992 року. Народився в с. Сухоріччя (тепер Пустомитівського району Львівської області). У 1961 році закінчив університет у Вінніпезі (Канада). Отримав ступінь доктора класичної теорії поля університету Альберти (Канада). Професор фізики Йоркського університету в Торонто (Канада).

Наукові праці стосуються теорії поля, квантовій електродинаміці сильного зв’язку, атомній теорії розсіяння, взаємодії позитронів з газами.

Член редакційної колегії «Українського фізичного журналу». Дійсний член Української Вільної Академії Наук Канади.

Гурський Зиновій Олександрович

(29.05.1944 – 28. 01.2004)

Учений у галузі теорії металів і сплавів, професор, доктор фізико-математичних наук за спеціальністю «Теоретична і математична фізика».

Народився в м. Львові, навчався у Львівському державному університеті імені Івана Франка(1961-1964). Як кращий студент був переведений до Московського університету імені М. Ломоносова, який закінчив у 1967 році. У 1967-1970 рр. – працював в Інституті металургії імені А. Байкова АНСРСР (Москва). У 1970-1980 рр. – співробітник відділу статистичної теорії конденсованих станів інституту теоретичної фізики АНУРСР (Львів); у 1980-1990 рр. – провідний науковий співробітник Львівського відділення статистичної фізики Інституту теоретичної фізики АНУРСР. У 1983 р. разом з колективом фізиків Львівського університету став лауреатом Державної премії УРСРС у галузі науки і техніки за серію робіт «Експериментальні та теоретичні дослідження з фізики рідких металів». Протягом 1990-2004 рр. – завідувач відділу теорії металів і сплавів інституту фізики конденсованих систем НАН України (Львів). У 1991 році спільно з І. Юхновським опублікував монографію «Квантово-статистична теорія невпорядкованих систем». Широке визнання в Україні та закордоном йому принесли фундаментальні праці з теорії псевдо потенціалів та фазових переходів у сплавах. Гурський разом з професором Г. Краском запропонували модельний підхід у теорії псевдо потенціалів, який в науковій літературі іменується «псевдо потенціал Краско-Гурського». Новий метод дослідження електронного спектру відкрив широкі можливості застосування псевдо потенціалів у невпорядкованих системах та рідких металах. Гурський брав активну участь в дослідженнях властивостей рідких металів, займався теорією фазових переходів та розрахунком діаграм стану бінарних сплавів на основі методу колективних змінних, що активно розвивався львівською школою статистичної фізики під керівництвом професора Юхновського.

Кочан Володимир Олександрович

(08.06.1909-30.04.1988)

Учений-винахідник у галузі електричних вимірювань, метрології та електротермії кандидат технічних наук (1952), доцент (1954). Народився у місті Рава-Руська (тепер Львівської області). Після закінчення механічного факультету Львівського політехнічного інституту (1937) працював асистентом кафедри електричних вимірювань цього ж інституту. Під час окупації йому вдалося зберегти цінне обладнання лабораторії кафедри. Тут він пропрацював до 1982 року й зробив вагомий внесок у розвиток наукових досліджень і підготовку наукових кадрів. З осені 1944 р. – виконувач обов’язків завідувача кафедри електричних вимірювань електротехнічного факультету; у наступному році – в. о. доцента кафедри.

Наукові праці стосуються інформаційно-вимірювальної техніки, розробки приладів зрівноваженого перетворення, зокрема, в галузі теорії мостів постійного струму. Йому належить першість у розробці ряду методів підвищення точності й чутливості засобів вимірювання. Серед кращих його публікацій – «Точность измерения сопротивления двойним мостом» (1953); «К вопросу о чуствительності мостов постоянного тока» (1957); «К вопросу о чуствительности елетроизмерительних мостових схем» (1959); «О виборе схеми и розчота мостових остановок постоянного тока» (1959). За його участю на Львівському заводі «Теплоконтроль» розроблено й налагоджено для серійного випуску 15 вимірювальних приладів. Розробив ряд установок для перевірки електровимірювальних приладів.

Під його керівництвом захищено 20 кандидатських дисертацій, його школу пройшли тисячі студентів, з яких виросли талановиті дослідники і конструктори, академіки, керівники науково-дослідницьких установ.

Кочан В. О. – один із фундаторів Львівської школи електричних вимірювань, метрології, елетротермометрії; одержав понад 120 авторських свідоцтв за винаходи.

Дата добавления: 2014-10-31