Мазяр Олег Антонович

(29.11.1968)

Фізик-експериментатор. Народився в м. Львові. Закінчив Московський фізико-технічний інститут (1991) за спеціальність "Інженер-фізик" і працював у ньому фізиком-дослідником до 1994 року. У 1998 році отримав ступінь доктора філософій Університету Північної Кароліни (США). У 1999-2002 рр. проходив стажування як фізик-дослідник у Масачусетському технологічному інституті. У 2002-2005 рр. працював у Техаському технічному університеті; з 2006 року - в Університеті Вандербільта (Нешвілл, США).

Наукові дослідження стосуються трибології та процесів переносу енергії в наносистемах; динаміки та кінематики елементарних хімічних реакцій в газовій фазі; дизайну джерела швидких пучків атомарного кисню для лабораторного моделювання умов низькій навколоземній орбіті; а також моделювання методами молекулярної динаміки процесів тертя, змащування та зношування наноматеріалів.

Автор понад 70 публікацій в міжнародних наукових журналах, дійсний член НТШ СЩА з 1998 року, член Американського хімічного товариства (1995), Фізичного товариства (2004), член Американського інституту хімічної інженерії з 2001 року.

Луців Роман Васильович

(23.10.1937)

Фізик, винахідник, кандидат фізико-математичних наук (1967), доцент (1969), професор (1994). Народився у Львові. Закінчив фізичний факультет Львівського університету (1959). Упродовж 1959-1968 рр. - асистент, доцент кафедри фізики напівпровідників; у 1968-1970 рр. - начальник науково-дослідної частини; у 1970-1974 рр. - професор кафедри фізики напівпровідників; у 1995-1997 рр. - заступник декана з наукової роботи фізичного факультету; з 1997 р. - завідувач кафедри радіоелектронного матеріалознавства Львівського університету.

Наукові праці стосуються технології та дослідження властивостей вузько щілинних напівпровідників в твердих розчинів халькогенідів гідраргіруму; експериментальних досліджень сильнокорельованих електронних систем.

З 1987 року розпочав технологічні, теоретичні та експериментальні дослідження електричних, високо-температурних та магнітних властивостей над-провідникових матеріалів.

Автор близько 400 наукових праць, 25 авторських свідоцтв, двох патентів на винахід. Керівник 7 кандидатських дисертацій.

Нагороджений медаллю "Винахід СРСР" (1982), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1984), заслужений професор Львівського університету (2004).

Ластовецький Андрій Олександрович

(31.08.1902 - 11.09.1943)

Фізик у галузях рентгенології та спектроскопії, дійсний член НТШ (1933), широко відомий у наукових колах Галичини в міжвоєнний та воєнний період минулого століття.

Народився в сім'ї гімназійного вчителя у Львові. Навчався в українській Академічній гімназії (1912-1920), в українському таємному університеті та фізико-математичному відділі філософічного факультету (1920-1922), після закінчення якого продовжував вивчення фізики та математики в Відні, Берліні, Бонні.

Плідно в галузі спектроскопії та рентгенології була його співпраця з німецькою школою фізиків-експериментаторів, зокрема професорами Конненом та Кайзером. У Бонні 1928 року здобув науковий ступінь доктора філософії (математично-природничі науки) і повернувшись до Львова, відбувши військову службу, у 1929 році став асистентом кафедри експериментальної фізики Львівського університету, де продовжував наукову працю в галузі рентгеноскопії, пристосовуючи її до вивчення будови речовини.

Доктор А. Ластовецький був одним із ініціаторів проведення I Конгресу українських інженерів і техніків, який відбувся у Львові 17-18 травня 1932 року, брав активну участь в організації та проведенні V з'їзду українських природодослідників та лікарів, який відбувся 20-22 квітня 1935 року. Успішно поєднував науково-дослідницьку роботу вченого-фізика у Львівському університеті з видавничою діяльністю. Упродовж 1928-1936 рр. на сторінках видань товариства "Просвіта", газети "Діло" регулярно друкувались його науково-популярні статі, повідомлення на природно-технічну тематику, про винаходи й відкриття, про фізичні явища в природі адресовані широкому колу читачів. Статті, опубліковано в щомісячнику "Життя і знання", були призначені видатним світовим науковцям, винахідникам, зокрема, в царині авіації.

Але він не лише фізиком-експериментатором: у 1934 р. А. Ластовецький здобув диплом магістра фізичних наук і впродовж 1936-1939 рр. працював гімназійним учителем, не перериваючи науково-дослідницької робот у Львівському університеті. У 1940 році, після перетворення медичного факультету Львівського університету на Львівський державний медичний інститут, А. Ластовецький призначено на посаду завідувача кафедри фізики цього інституту, де він пропрацював на посаді професора до кінця своїх днів.

У роки Великої Вітчизняної війни професор Ластовецький був деканом лікувального факультету й заступником директора Львівського медінституту, а також директором Фізичного інституту й деканом Медичних фахових курсів у Львові, брав участь у роботі Української Спілки наукових працівників.

Загинув трагічно у Львові: 11 вересня 1943р. його застрілено ввечері на вулиці польськими терористами з підпільної Армії Крайової. За словами професора В. Кучера "несподівана смерть скосила нам ще одну, і то непересічну людину... Через смерть професора Ластовецького зазнала великої втрати українська наука, і то така її ділянка, як фізика, яка так мало має чільних дослідників" (Кучер В. Студентський прапор. - Львів, 1943. Листопад - С. 35-37).

Дата добавления: 2014-10-31