Правила синтаксису при запису функцій

Синтаксис функції - це послідовність, в якій повинні розташо­вуватися символи, що використовуються у функції. Усі функції ви­користовують однакові основні правила синтаксису. При порушенні правил синтаксису MS Excel надає повідомлення про те, що в запи­су функції (або формули, якщо функція - це частина формули) є помилка.

1. На початку функції завжди ставиться знак «=», як у будь-якій формулі.

2. Аргументи функції записуються у круглих дужках відразу за назвою функції та відокремлюються один від одного символом «;» (крапка з комою). Кількість дужок, що відкриваються, повин­на відповідати кількості дужок, що закриваються.

3. Аргументами функції можуть бути: числа, текст, логічні значен­ня, масиви, значення помилок, посилання на комірки та інтер­вали комірок.

4. Аргументи функції можуть бути як сталими значеннями, так і формулами або функціями. В свою чергу, ці формули можуть містити інші функції.

5. Функція, що є аргументом або частиною аргументу іншої функції, називається вкладеною функцією. У формулах MS Excel дозволяється використовувати до семи рівнів вкладеності функції.

6. Вхідні параметри повинні мати допустимі для даного аргументу значення.

7. Деякі функції можуть мати необов'язкові аргументи, які можуть бути відсутніми при обчисленні значення функції. (Наприклад, функція =ПИ()використовується для обчислення значення числа π; функція = СЕГОДНЯ()повертає поточну дату).

Для роботи з функціями використовується Майстер функції. MS Excel містить більше 400 вбудованих функцій. Для роботи з ними використовується Майстер функцій, який дозволяє обрати будь-яку стандартну функцію з наявних в Excel. Для зручності ро­боти усі функції згруповані за категоріями: математичні, логічні, ста­тистичні, текстові, функції роботи з датами тощо.

Послідовність роботи з Майстром функцій

1. Встановити курсор у комірку, куди необхідно ввести функцію.

2. Розташувати поточну позицію текстового курсору в те місце формули, де необхідно розмістити функцію.

3. Викликати Майстер функцій, виконавши команди Вставка →Функция. Робота Майстра функції здійснюється за 2 кроки.

1 крок.

Вибір функції. У списку Категория в лівій частині вікна Ма­стер функций шаг 1 из 2 обрати потрібну категорію функцій. У правій частині цього вікна у списку Функция, де перелічено усі функції обраної категорії, обрати потрібну функцію. Натис­нути ОК. Ім'я функції буде занесено в рядок формул. Майстер функцій переходить до наступного кроку.

2 крок.

Введення аргументів обраної функції. У верхній частині вікна Мастер функций шаг 2 из 2 розташовані поля, в які здійснюється введення адрес комірок з аргументами та інших параметрів.

Використання Майстра функцій не є обов’язковим. Будь яку функцію можна ввести у формулу безпосередньо з клавіатури. Майстер функції тільки полегшує цей процес та звільняє користувача від небажаних помилок.

Введення формул починають зі знака «=», який є ознакою початку математичної операції і вказує системі на необхідність збереження наступного за ним виразу у вигляді формули. Microsoft Excel зберігає формули у внутрішньому форматі та виводить їх у рядку формул, але в комірці замість формули розміщує результат обчислень.

Приклади формул:

•прості формули: = 125*5+638; - 135/5 - 327

•формули, що містять посилання:

• на адреси комірок: =(A1+B1)*(C1-D1)

- на ім'я комірки: = Загальний_прибуток/12

•формули, що містять вбудовані функції: =ПИ()*А2-В2, де - ПИ() - функція, що обчислює число Пи.

Кожна комірка має унікальну адресу або ім'я, яке складається з літери та цифри (наприклад А8 і т. і Існують три стилі адресації комірок:

Перший стиль - А1, при якому адреса комірки складається з назви стовпчика і номера рядка. Адреса комірки може бути відносною або абсолютною. Під відносною адресою комірки чи їх блоку розуміють таку, що змінюється при копіюванні формул (наприклад А8, G2). Абсолютні адреси комірок при копіюванні формул фіксуються і не змінюються, в записі таких адрес, тобто перед номером рядка або позначкою стовпця, може зустрічатись знак $. Наприклад:

$С4 - фіксується ім'я стовпчика С;

$С$4 - фіксується адреса комірки;

С$4 - фіксується номер рядка 4.

Другий стиль - стиль тривимірної адресації, у якому до адреси комірки додається ім'я аркуша робочої книги з позначкою <!>, наприклад, Лист1!А1, або [Книга1.xls], або ‘А:\ [Книга1.xls]ведомость’!D7. Тривимірна адресація використовується, наприклад, під час аналізу даних в однакових діапазонах з кількох аркушів робочої книги.

Третій стиль — R1C1, за яким нумеруються не тільки рядки, але й стовпчики. У стилі адресації R1C1 Microsoft Excel позначає адресу комірки буквою R, за якою наведений номер рядка, і буквою С, за якою наведений номер стовпчика. Слід зазначити, що у вигляді R1C1 надається абсолютна адресація комірок; для відображення відносної адресації використовуються квадратні дужки. Наприклад: R1C1 - абсолютна адреса комірки на перетині 1 рядка і 1 стовпчика (А1); R[2]C[2] - відносна адреса комірки, яка розташована на 2 рядки нижче і на 2 стовпчики правіше.

Для вмикання або вимикання стилю адресації R1C1 досить виконати команди Сервис\Параметры\Общие і встановити або зняти прапорець Стиль ссылок R1C1.

Якщо формула має помилки, то після завершення введення формули у комірці може бути виведено одне з повідомлень:

Повідомлення	Пояснення
#ССЫЛКА	у формулі задано посилання на неіснуючі комірки
#ДЕЛ/0	у формулі є ділення на нуль
#ЧИСЛО!	у формулі використовуються недопустимі значення аргументів функції
#ИМЯ?	невірно записано ім’я функції
#ПУСТО!	невірно заданий діапазон комірок
#Н/Д	у формулі використовується посилання на комірку, в якій дані відсутні
#ЗНАЧ!	у формулі використовується аргумент недопустимого типу

Дата добавления: 2014-10-31