Порядок організації та проведення виборів пов’язаний з поняттям виборчого процесу

Референдуму

Тема 3. Конституційне регулювання виборів і

1. Поняття виборів і виборчого процесу. Поняття, сутність і принципи виборчого права.

2. Виборчі системи в Україні.

3. Поняття та види референдумів. Конституційний інститут Всеукраїнського референдуму.

1. Вибори –це участь громадян України в здійсненні державної влади шляхом висування зі свого середовища кандидатів і обрання їх до органів державної влади та органи місцевого самоврядування.

Народ України як єдине джерело і носій суверенної влади, обираючи народних депутатів, делегує їм повноваження, право на здійснення суверенної державної влади, яка належить йому. Отже, акт виборів депутатів у юридичному значенні є вручення народом України своїм представникам права на здійснення суверенної державної влади, яка належить народу як джерелу і носію цієї суверенної державної влади.

Якщо результати голосування встановлюються після одноразового голосування виборців, то вважається, що вибори відбуваються в один тур. Якщо проводяться два чи більше голосування, то вибори відбуваються в два чи більше тури.

Виборчий процес – це врегульована законом і іншими спеціальними нормами діяльність індивідів, органів, організацій і груп по підготовці і проведенню виборів в органи державної влади і місцевого самоврядування.

У виборчому процесі прийнято виділяти ряд етапів або стадій, які характеризуються самостійним змістом і значенням. До них слід віднести

- складання й уточнення списків виборців;

- утворення виборчих округів;

- утворення виборчих дільниць;

- утворення виборчих комісій;

- висунення і реєстрація кандидатів у депутати;

- передвиборна агітація;

- голосування;

- підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків голосування;

- встановлення результатів виборів депутатів і їх офіційне оприлюднення;

- припинення діяльності виборчих комісій (ст. 11 Закону).

Поняття виборчого права вживається в двох змістах: об'єктивному і суб'єктивному.

Об'єктивне виборче право – це система правових норм, що регулюють порядок формування представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування.

Суб'єктивне виборче право – це гарантована громадянину державою можливість брати участь у виборах державних органів і органів місцевого самоврядування.

Суб'єктивне виборче право поділяється на активне і пасивне.

Активне виборче право – це право громадянина обирати органи державної влади і місцевого самоврядування.

Активним виборчим право володіють усі громадяни України, яким на день проведення виборів виповнилося вісімнадцять років, за винятком визнаних судом недієздатними.

Пасивне виборче право – це право бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування.

Виборець – особа, за якою Конституцією України і законами визнане право голосу.

У Конституції України встановлені наступні принципи виборчого права: “Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення“ (ст. 71).

Принцип вільного волевиявлення означає, що участь виборців у виборах є добровільною, і заборонено здійснювати незаконний тиск на волю виборців.

Принцип загальності означає право брати участь у виборах для всіх виборців країни.

Коло осіб, за якими Конституція і виборчі закони закріплюють виборчі права, обмежується цензами. Наявність різних цензів характерна для більшості країн світового співтовариства.

Цензи – встановлені конституцією і законами обмеження виборчого права громадян.

Одним з найбільш розповсюджених є віковий ценз. Наприклад, на виборах до Верховної Ради України право обирати мають громадяни, що досягли 18 років, а право стати народним депутатом – такі, що досягли 21 року. Віковий ценз для кандидатів у президенти встановлений у 35 років.

Характерною рисою виборчого права є наявність цензу осілості: для того, щоб стати депутатом українського парламенту необхідно прожити в Україні не менше 5 останніх перед виборами років, Президентом України – не менше 10 років.

Принцип рівності виборчого права покликаний забезпечити рівні можливості для виборця впливати на результати виборів і бути обраним відповідно до закону. Він досягається тим, що кожен виборець має один голос, наявністю в країні єдиного виборчого корпусу, приблизно однаковою кількістю виборців у виборчих округах, однаковими вимогами до порядку висування та реєстрації кандидатів.

Пряме виборче право означає право виборця обирати й обиратися безпосередньо до виборного органу чи на виборну посаду.

Принцип таємного голосування забороняє контролювати волевиявлення виборців. Досягається він за допомогою відповідної процедури голосування (заповнення бюлетенів повинно здійснюватися в кабінах чи кімнатах для таємного голосування). Порушення таємниці голосування карається законом.

2. Виборча система України - це порядок формування органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Виборча система встановлює: хто має право обирати і бути обраним до складу представницьких органів, хто має право висувати кандидатів у депутати, яким чином народ бере участь у виборах, як організовуються і проводяться самі вибори, як визначаються результати голосування.

Існують наступні основні виборчі системи: пропорційна та мажоритарна (відносної й абсолютної більшості).

Сутність системи пропорційного представництва політичних партій полягає в тому, що кожна партія, або політичний блок партій висуває свій список кандидатів, тобто виборці голосують фактично за партії. Кількість депутатських мандатів, отриманих партією за результатами голосування, є пропорційною кількості поданих за неї голосів виборців.

З метою підвищення стабільності парламенту шляхом скорочення кількості представлених у ньому партій законодавство передбачає введення так званого загороджувального пункту.

Загороджувальний пункт обмежує участь партій у розподілі депутатських мандатів. З розподілу депутатських мандатів виключаються партії, що одержали менше 3 відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. Таким чином, нечисленні партії фактично позбавляються шансів одержати місця в парламенті, тобто інтереси певних соціальних прошарків населення, які становлять електорат цих партій у законодавчому органі країни не будуть представлені.

Цей недолік усувається шляхом об’єднання списків кандидатів (блокування) - партії блоку виступають на виборах із загальними списками кандидатів, а після того, як загальний список одержав якусь кількість мандатів, розподіляють ці мандати між собою.

З метою розподілу депутатських мандатів між партіями, що одержали 3% і більше голосів обчислюється виборча квота.

Виборча квота визначається шляхом розподілу кількості голосів виборців у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, відданих за списки кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, що одержали 3% і більше голосів, на кількість мандатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі.

В Україні, згідно з Законом «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 р., вибори народних депутатів здійснюються за пропорційною виборчою системою.

Мажоритарна виборча система - це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців.

Існують мажоритарні системи абсолютної, відносної та кваліфікованої більшості. У першому випадку перемогу на виборах одержує кандидат, який набрав 50% голосів тих громадян, які взяли участь у голосуванні плюс один голос. Під час виборів за мажоритарною системою відносної більшості перемагає депутат, який одержав більше голосів, ніж усі його суперники, навіть якщо це менше, ніж 50% голосів виборців, які брали участь у голосуванні. За мажоритарною системою кваліфікованої більшості обраним вважається кандидат, що одержав кваліфіковану більшість голосів виборців (2/3, 3/4).

Згідно Закону України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 року № 474-XIV з подальшими змінами, вибори Президента України відбуваються за мажоритарною системою абсолютної більшості.

Вибори депутатів місцевих рад проводяться за змішаною мажоритарно-пропорційною системою. Депутати сільських і селищних рад, половина депутатів обласних, районних міських, районних в містах рад та депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські голови обираються за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах. Вибори інших 50% відсотків депутатів міських, районних в містах, районних, обласних рад, а також депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим проводяться за пропорційною системою ( Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 10 липня 2010 року Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2491-VI (2491-17) від 30.08.2010 N 2487-VI)

3. Референдум – це політичний і правовий інститут, направлений на вирішення кардинальних проблем загальнонаціонального і місцевого значення.

Порядок призначення, підготовки, проведення і визначення підсумків референдуму сьогодні в Україні регламентований Конституцією і Законом України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми» від 3.07.1991р. зі змінами і доповненнями від 19.06.1992 р.

Референдум – це голосування виборців, за допомогою якого приймається рішення державного або самоврядного характеру, що має загальнодержавне чи місцеве значення.

В українському законі про референдум залежно від юридичної сили рішень за підсумками референдуму вони поділяються на обов'язковий та консультативний. При обов'язковому референдумі рішення за його підсумками негайно набуває чинності та стає юридично обов'язковим. Закони, інші рішення, прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами.

Консультативний референдум – дорадче опитування громадян при вирішенні важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Він здійснюється за тією ж процедурою, що і референдум, але не передбачає ухвалення рішення виборцями. Його результати розглядаються і враховуються під час ухвалення рішень відповідними органами.

Залежно від території дії розрізняються Всеукраїнський референдум, якщо він проводиться в масштабах всієї України, і місцевий, коли відбувається в окремих адміністративно-територіальних одиницях.

За загальним правилом на референдум виноситься одне питання, що вимагає однозначної відповіді “так” чи “ні”. Можливий варіант, коли голосуючим пропонується кілька запитань.

Питання, що виноситься на референдум, називається формулою референдуму.

Предметом всеукраїнського референдуму може бути: затвердження Конституції України та окремих її положень; внесення до Конституції змін і доповнень; прийняття, зміна і скасування законів України чи їх окремих положень; прийняття рішень, що визначають основний зміст Конституції, законів України та інших правових актів.

Предметом місцевого референдуму може бути: ухвалення, зміна чи скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до компетенції місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць; ухвалення рішень, що визначають зміст рішень місцевих рад та їх виконавчих органів.

Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Референдум не розглядає законопроекти з питань податків, бюджету та амністії.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою або Президентом України, а також проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як 3 млн. громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрані не менш як у 2/3 областей і не менш як по 100 тис. підписів у кожній області.

Збір підписів організовує і здійснює ініціативна група всеукраїнського референдуму у складі не менш як 20 осіб, що утворюється на зборах за участю не менш як 200 громадян, які мають право на участь у референдумі. Після реєстрації цієї групи збір підписів здійснюється протягом 3-х місяців.

Про дату і місце проведення референдуму громадянам сповіщають дільничні комісії не пізніше як за 10 днів до цієї події.

Голосування проводиться з 7 до 20 годин. Рішення ухвалюється більшістю голосів громадян, які взяли участь у голосуванні.

Відповідна комісія з референдуму може визнати результати референдуму недійсними внаслідок допущених у ході голосування або при підрахунку голосів порушень Закону. Проект Закону, рішення вважається прийнятим громадянами, якщо за нього була подана більшість голосів громадян від числа тих, які брали участь у референдумі.

Референдум визнається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяла участь менш як половина громадян, внесених до списків для голосування.

На останньому Всеукраїнському референдумі, який відбувся 16 квітня 2000 р., більше ніж 80 відсотків громадян дали позитивні відповіді на чотири питання, що були предметом референдуму. Ці питання передбачали створення двопалатного парламенту, розширення повноважень Президента України щодо дострокового припинення повноважень парламенту, скорочення чисельності народних депутатів з 450 до 300 чоловік і обмеження депутатського імунітету (недоторканості депутатів).

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення поняття «вибори» і охарактеризуйте їх види.

2. Визначте поняття «виборча система». Які види виборчих систем діють в Україні?

3. Визначте поняття «виборчий процес» і охарактеризуйте його стадії.

4. Охарактеризуйте вибори Президента України відповідно до закону.

5. Охарактеризуйте вибори народних депутатів України відповідно до закону.

6. Охарактеризуйте вибори органів місцевого самоврядування в Україні відповідно до закону.

Дата добавления: 2014-10-31