Тема 4. Органи державної влади та місцевого самоврядування в Україні 2 страница

3. В Україні в системі органів виконавчої влади виділяються структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів: вищий, центральний, місцевий або територіальний рівні.

Відповідно до ст. 113 Конституції України вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України – уряд України.

Кабінет Міністрів України відповідальний| перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України в межах, передбачених Конституцією.

Діяльність Кабінету Міністрів базується на принципах поділу влади, верховенства права, законності, колегіальності, науковості й гласності.

Уряд – це колегіальний орган загальної компетенції, що здійснює управління виконавчою і розпорядницькою (тобто адміністративною) діяльністю в країні.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу верховної Ради України.Конституцією України регулюються питання відставки Кабінету Міністрів України і Прем'єр-міністра України. Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України.Прем'єр-міністр України, інші члени КМУ| мають право заявити Президентові України про свою відставку.Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраним Президентом, або відставку якого прийняв Президент України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи знов сформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят дняв.Відповідно до ст.87 Конституції за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховна Рада України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.При цьому питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової і творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Місце і роль уряду в державному механізмі можна визначити тільки на основі аналізу його компетенції та реальної діяльності уряду.

Конституцією України визначається коло функцій і повноважень Кабінету Міністрів, зокрема, йому властиві такі функції, як виконавча, бюджетно-фінансова, організаційна, державного контролю й ін. Згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; вживає заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики в сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування|; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами державної власності.

Кабінет Міністрів України розробляє проекти Закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає парламенту України звіт про його виконання.

Крім того, Кабінет Міністрів України (КМУ|) здійснює нормотворчу і правозастосовчу діяльність. Нормотворча діяльність КМУ| є вирішенням справ щодо встановлення нових норм права або нормативних положень підзаконного характеру, внесення в них змін, введення в дію цих норм (положень) і скасування їх дії. У результаті цієї діяльності видаються акти КМУ| нормативно-правового характеру (ч.1 ст.117 Конституції України).

Акти Кабінету Міністрів, що мають нормативний характер, приймаються у формі постанов.

Акти КМУ| з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших питань, що не мають нормативного характеру, приймаються у формі розпоряджень.

Центральний рівень органів виконавчої влади репрезентують міністерства та інші підвідомчі уряду центральні органи виконавчої влади.

Міністерства створюються для організації державного управління в найбільш важливих сферах соціально-економічного і політичного життя і у більшості випадків є органами галузевого управління. У системі кожного міністерства діє значна кількість підприємств, установ і організацій.

Згідно Указу Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010 в Україні почалася адміністративна реформа; зокрема скорочена чисельність міністерств. Передбачається, що міністрами та їх заступниками мають бути політики, всі інші працівники міністерств на чолі з керівником апарату міністерства – державні службовці.

Змінено систему центральних органів виконавчої влади. Ліквідовано більшість державних комітетів, за виключенням Антимонопольного комітету України та Державного комітету телебачення і радіомовлення України, як органів зі спеціальним статусом (до останніх віднесено також Фонд державного майна України). На базі центральних органів виконавчої влади, що існували раніше, створені державні служби, агентства та інспекції, діяльність яких координується відповідними міністерствами. При цьому на служби та агентства покладено функції забезпечення державної політики та ефективного використання державних ресурсів у відповідних сферах, а на інспекції – контрольні функції. Кабінету Міністрів України дано доручення подати у двомісячний строк проекти положень про центральні органи виконавчої влади.

Наступним етапом реформи передбачається реорганізація органів державної влади місцевого та територіального рівня.

Місцевий чи територіальний рівень органів державної влади представляють: органи виконавчої влади загальної компетенції (Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації); органи спеціальної (галузевої і функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані центральним органам виконавчої влади і одночасно місцевим органам виконавчої влади.

Важливу роль у системі органів виконавчої влади грають місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади. Вони відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» здійснюють функції виконавчої влади, забезпечують досягнення визначених Конституцією і законами України її цілей безпосередньо на місцях в областях, районах, у містах Києві та Севастополі.

Місцеві державні адміністрації діють на принципах, властивих усій системі органів виконавчої влади, з урахуванням особливостей, умов і завдань їх функціонування. Основними принципами діяльності місцевих державних адміністрацій є:

- відповідальність перед людиною і державою за свою діяльність;

- верховенство права;

- законність, пріоритетність прав людини, гласність;

- поєднання державних і місцевих інтересів.

Місцеві державні адміністрації є єдиноначальними| органами виконавчої влади, мають статус юридичної особи. Владні повноваження цих державних органів реалізуються одноособово| їх керівниками – головами місцевих державних адміністрацій. Вони призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів. У здійсненні своїх повноважень вони відповідальні| перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Згідно з ч.4 ст.118 Конституції України голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Місцеві державні адміністрації також підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними або обласними радами. Обласна або районна рада може виразити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо ж недовіра голові районної або обласної державної адміністрації висловили дві третини складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

У рамках своїх повноважень місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчу владу на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також реалізують повноваження, делеговані їм відповідними радами. Особливості здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Основними завданнями місцевих державних адміністрацій, виконання яких вони забезпечують у рамках відповідних адміністративно-територіальних одиниць, є: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; забезпечення законності та правопорядку на підвідомчій території, дотримання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони навколишнього середовища, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин також програм їх національно-культурного розвитку; підготовка і виконання відповідних бюджетів і програм, звіти про їх виконання; здійснення взаємодії з органами місцевого самоврядування; реалізація інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

У межах, встановлених Конституцією і законами України, а також актами Президента, Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади вищого рівня, місцеві державні адміністрації здійснюють управління у визначених цими актами галузях суспільного життя.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Окрім голови, до їх складу входять заступники голови, керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів. У рамках бюджетних асигнувань голови місцевих державних адміністрацій визначають структуру, затверджують штатний розклад місцевих державних адміністрацій і положення про її структурні підрозділи.

На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами й організаціями, посадовими особами і громадянами. Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово| і несуть за них відповідальність згідно чинному законодавству.

Акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набувають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлений інший термін введення їх в дію.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції.

Акти місцевих державних адміністрацій, які суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України і Кабінету Міністрів або інтересам територіальних громад можуть бути оскаржені в органи виконавчої влади вищого рівня або в суд. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути скасовані Президентом України, Кабінетом Міністрів, головою державної адміністрації вищого рівня, а в разі їх незаконності або в судовому порядку.

4. Правовий статус місцевого самоврядування регламентується розд. ХІ Конституції України і Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 27 травня 1997 р. з подальшими змінами та доповненнями. Ст. 140 Конституції України визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Розвиваючи конституційні положення, Закон про місцеве самоврядування уточнює, що під територіальною громадою розуміються жителі, об'єднані постійним проживанням в межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів декількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (ст. 1). Крім того, у визначенні поняття місцевого самоврядування підкреслюється, що це - гарантоване державою право і реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ст. 2).

До основних принципів місцевого самоврядування відносяться: народовладдя; законність; гласність; колегіальність; поєднання місцевих і державних інтересів; виборність; правова, організаційна і матеріально-фінансова самостійність в межах повноважень, визначених вказаним та іншими законами; підзвітність і відповідальність перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб; державна підтримка і гарантії місцевого самоврядування; судовий захист прав місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування є сукупністю організаційних форм і інститутів прямого волевиявлення, виборних й інших органів місцевого самоврядування, за допомогою яких реалізуються принципи і функції місцевого самоврядування.

Зі змісту ст. 5 Закону зрозуміло, що система місцевого самоврядування охоплює, по-перше, форми безпосереднього волевиявлення жителів, членів територіальної громади − місцеві референдуми (ст. 7), загальні збори громадян (ст. 8), місцеві ініціативи (ст. 9), громадські слухання (ст. 13) й інші форми прямого народовладдя, які можуть бути в майбутньому передбачені Статутами територіальних громад. По-друге, систему місцевого самоврядування складають органи самоорганізації населення (ст. 14): будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення. І, по-третє, система місцевого самоврядування включає власне територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні і обласні ради, що представляють загальні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Первинним суб’єктом місцевого самоврядування є територіальна громада.

Територіальна громада − основний суб'єкт місцевого са­моврядування, її складають жителі села (кількох сіл), селища, міста. Це випливає із чинного законодавства. Так, відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» первин­ним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, се­лища, міста (п. 1 ст. 6), яку становлять жителі, що постійно проживають у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровіль­не об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адмініс­тративний центр (ч.1 ст.1). Важливо, що терито­ріальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. При цьому добровільне об'єднання цих громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіаль­них громад сіл. Вихід зі складу сільської громади також здій­снюється за рішенням референдуму відповідної територіаль­ної громади (п. 4 ст. 6 Закону).

До органів місцевого самоврядування належать сільські, селищні, міські ради, що складаються з депутатів, які обира­ються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Районні і обласні ради пред­ставляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Світова практика свідчить, що саме виборні органи місцевого самоврядування є основними носіями повноважень самоврядування, головною формою самоорганізації територіальних громад.

Сільські, селищні та міські ради можуть мати свої виконавчі органи. Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають терміном на чотири роки відповідно сільського, селищного, міського голову, які очолюють виконавчий орган ради та головують на його засіданнях. Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом. На рівні областей і районів передбачається створення не вико­навчих органів, а виконавчого апарату відповідної ради. Го­лова районної ради та голова обласної ради обираються відпо­відною радою і очолюють виконавчий апарат ради. Функції виконавчих органів районних і обласних рад, як це випливає зі ст. 118 Конституції України, виконують відповідні держав­ні адміністрації, яким делегуються ці повноваження.

Право членів територіальної громади брати участь у здійс­ненні місцевого самоврядування реалізується в таких фор­мах: місцеві референдуми; вибори депутатів місцевої ради та передбачених законом посадових осіб місцевого самовряду­вання (місцеві вибори); загальні збори громадян за місцем проживання; колективні та індивідуальні звернення; громад­ські слухання; місцеві ініціативи; участь у роботі органів міс­цевого самоврядування та робота на виборних посадах місцевого самоврядування; інші форми, які не заборонені законом.

Формами безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення є місцеві референдуми, вибори депутатів місцевої ради та передбачених законом посадових осіб місцевого самовряду­вання (місцеві вибори), загальні збори громадян за місцем проживання, колективні та індивідуальні звернення, місцеві ініціативи, громадські слухання, участь у роботі органів міс­цевого самоврядування та робота на виборних посадах місцевого самоврядування тощо.

Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.

Члени територіальної громади також мають право ініціювати розгляд у раді в порядку місцевої ініціативи будь-яке питання, віднесене до відання місцевого самоврядування. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради в установленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи.

Територіальна громада має право проводити громадські слухання –зустрічатися з депутатами відповідної ради і посадовцями місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, ставити питання і вносити відповідні пропозиції. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років. Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень відповідної ради, чи відповідного голови, обраного на чергових виборах.

Згідно з Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» рада вважається правомочною за умови обрання не менш як 2/3 депутатів від загального складу ради. У випадку якщо до ради обрано менше 2/3 її складу, до обрання необхідної кількості депутатів продовжує здійснювати повноваження рада попереднього скликання. У разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як 2/3 депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається правомочною за наявності більше половини депутатів від загального складу ради.

Місцеві ради реалізують свої функції та повноваження в межах відповідних організаційно-правових форм роботи.

Сесія є основною організаційною формою роботи місцевих рад. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань її постій­них комісій. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок – не рідше ніж один раз на місяць. Рада в межах своїх повноважень на сесії приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до відання ради, здійснення контролю за виконанням її рішень та рішень виконавчого комітету рада створює постійні комісії. Постійні комісії обираються радою з числа депутатів ради на строк її повноважень у скла­ді голови і членів комісії. До складу постійних комісій не можуть бути обрані відповідно сільсь­кий, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники.

Виконавчими органами місцевого самоврядування є виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад, відділи, управління та інші утворювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних в містах рад підконтрольні й підзвітні відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади − також підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної в місті ради − голова відповідної ради.

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на п’ять років відповідно сільського, селищного і міського голову, який очолює виконавчий орган ради і головує на її засіданнях.

Районні і обласні ради – органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, також мають право затверджувати відповідно районні і обласні бюджети (які формуються з коштів Державного бюджету для їх відповідного перерозподілу між територіальними громадами), мають право затверджувати програми соціально-економічного і культурного розвитку районів і областей, контролювати їх виконання; вирішувати інші питання, віднесені до їх компетенції чинним законодавством України.

Очолює обласну, районну раду її голова, який обирається відповідною радою з числа її депутатів у межах строку повноважень ради таємним голосуванням. Повноваження голови ради можуть бути припинені радою достроково, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу ради шляхом таємного голосування.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте місце Верховної Ради України в системі державних органів України.

2. Дайте характеристику внутрішній структурі і організації роботи Верховної Ради України.

3. Дайте характеристику конституційному статусу народного депутата України.

4. Охарактеризуйте компетенцію Верховної Ради України.

5. Охарактеризуйте місце Президента України в системі державних органів України.

6. Охарактеризуйте підстави дострокового припинення повноважень Президента України.

7. Дайте характеристику повноважень Президента України.

8. Охарактеризуйте місце Кабінету Міністрів України в системі державних органів України.

9. Охарактеризуйте систему органів виконавчої влади в Україні.

10. Дайте характеристику компетенції Кабінету Міністрів України.

11. Охарактеризуйте систему місцевого самоврядування в Україні.

12. Охарактеризуйте компетенцію органів місцевого самоврядування в Україні.

Дата добавления: 2014-10-31