Тема 7. Охорона праці

1. Охорона праці. Принципи державної політики в сфері охорони праці.

2. Гарантії прав громадян на охорону праці.

3. Організація охорони праці на виробництві.

4. Охорона праці жінок і молоді.

5. Нагляд і контроль за охороною праці.

1. Стаття 43 Конституції України, яка закріплює право громадян на працю, одночасно встановлює, що дане право повинно здійснюватися в умовах, що відповідають вимогам безпеки і гігієни. 14 жовтня 1992 р. в Україні був прийнятий Закон “Про охорону праці“, що визначив основні положення|становища| по реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності. Закон регулює, за участю відповідних державних органів, відносини між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим| ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища|середи| і встановлює єдиний порядок|лад| організації охорони праці в Україні.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих|спрямованих| на збереження|зберігання| здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Законодавство про охорону праці складається із Закону України “ «Про охорону праці“ Кодексу законів про працю України й інших нормативних актів. У разі, якщо|у разі, якщо,в случае | міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені|установлені| вищі вимоги до охорони праці, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються норми міжнародного договору або угоди (ст. 3 Закону “Про охорону праці“).

Державна політика в сфері охорони праці базується на принципах (ст. 4 Закону):

1) пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, установи, організації;

2) повної|цілковитої| відповідальності власника за створення|створіння| безпечних і нешкідливих умов праці;

3) комплексного вирішення завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань і з урахуванням|з врахуванням| інших напрямів|направлень| економічної і соціальної політики, досягнень у сфері науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

4) соціального захисту працівників, повного|цілковитого| відшкодування шкоди особам|обличчям,лицям|, потерпілим від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

5) встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності й видів їх діяльності;

6) використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню|створінню| безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

7) здійснення навчання|вчення| населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

8) забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій і об'єднань громадян, які вирішують|ухвальних| різні проблеми охорони здоров'я, гігієни і безпеки праці, а також співробітництво|співробітництва| і проведення консультацій між власником і працівниками (їх представниками), між всіма соціальними групами при ухваленні|прийнятті,прийманні| рішень щодо |розв'язань,вирішень,розв'язувань|щодо охорони праці на місцевому і державному рівнях;

9) міжнародного співробітництва|співробітництва| в сфері охорони праці, використання світового досвіду|досліду| організації роботи щодо поліпшення|покращанню| умов і підвищення безпеки праці.

10) іноземні громадяни і особи|обличчя,лиця| без громадянства, які працюють на підприємствах, розташованих|схильних| на території України, мають такі ж права на охорону праці, як і громадяни України (ст. 5 Закону).

2. Умови трудового договору не можуть містити|утримувати| положень|становищ|, які не відповідають законодавчим й іншим нормативним актам щодо охорони праці, що діють в Україні. При укладенні трудового договору громадянин повинен бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявності на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів|факторів|, які ще не усунені, можливих наслідках їх впливу на здоров'я, про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Забороняється укладення трудового договору з|із| громадянином, якому згідно з медичним висновком|укладенню,ув'язненню| протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

Згідно зі ст. 153 КЗпП забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений| ним орган.

Умови роботи на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування|обладнання| й інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, які використовують працівники, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник зобов'язаний впроваджувати|запроваджувати,впроваджувати| сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, які запобігають|запобіжні| виникненню професійних захворювань працівників.

Власник не має права вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

На власника або уповноважений| ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання|вчення|) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Таким чином, обов'язки щодо створення|створінню| безпечних і нешкідливих умов праці покладаються, на роботодавця|роботодавця|.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища|середи|. Факт наявності такої ситуації підтверджується фахівцями з охорони праці підприємства за участю представника первинної профспілкової організації або уповноваженого трудовим колективом представника, а у разі|в разі| виникнення конфлікту – відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника первинної профспілкової організації.

За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але|та| не менше тримісячного заробітку (ст. 7 закону “Про охорону праці“).

Працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести|перекласти,переказати|, за їх згодою|злагоди|, на таку роботу відносно до медичного висновку|укладення,ув'язнення| тимчасово або без обмеження строку.

На час припинення експлуатації підприємства, цеху, ділянки, окремого виробництва або устаткування|обладнання| органом державного нагляду або службою охорони праці, за працівником зберігається місце роботи.

Працівник має право вимагати відшкодування моральної шкоди в тому випадку, якщо|у тому випадку, якщо,в том случае | небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних страждань потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування здійснюється|справляється,проводиться| власником (ст. 12 Закону “Про охорону праці“). Під моральною шкодою потерпілого розуміються страждання, заподіяні|спричинені| працівникові внаслідок|внаслідок| фізичної або психічної дії, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей|спроможностей| реалізації ним своїх звичок і бажань|волінь|, погіршення відносин з|із| людьми, які його оточують, іншим негативним|заперечним| наслідкам етичного характеру|вдачі|. Відшкодування моральної шкоди можливо без втрати потерпілим працездатності.

Зобов'язання працівника щодо охорони праці повинні міститися|утримуватися| в колективному договорі, в якому передбачений спеціальний розділ “Охорона праці“. У цьому розділі знаходять|находять| своє відображення|відображення,відбиття| положення|становища|з з з охорони праці, які закріплені в Кодексі законів про працю, в Законі України “Про охорону праці“. Разом і|поряд з,поряд із|з загальними|спільними| зобов'язаннями, в колективному договорі вказується|вказується| конкретна економічна відповідальність підприємства перед своїми працівниками (щомісячні компенсації за шкідливі умови праці; відшкодування сум, що виплатили з|із| фонду|фундації| соціального страхування за листками непрацездатності працівникам, непрацездатність яких обумовлена незабезпеченням здорових умов праці; надання додаткової відпустки|відпуску| і скороченого робочого часу за роботу в шкідливих умовах праці).

Постійний контроль за дотриманням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений| ним орган.

3. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. З цією метою власник забезпечує функціонування системи охорони праці, для чого:

1) створює відповідні служби і призначає посадовців, що забезпечують рішення конкретних питань з охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій;

2) за участю первинної профспілкової організації розробляє і реалізує комплексні заходи по досягненню встановлених|установлених| нормативів з охорони праці, впроваджує|запроваджує,впроваджує| прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації виробництва;

3) забезпечує усунення причин, що призводять до|спричиняють| нещасних випадків, професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями з розслідування цих причин;

4) організовує| проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці;

5) розробляє і затверджує положення|становища|, інструкції й інші нормативні акти з охорони праці, що діють в межах підприємства і які встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях|помешканнях|, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці;

6) здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуваннями|обладнанням| й іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до правил з охорони праці (ст. 17 Закону “Про охорону праці“).

У свою чергу|своєю чергою|, працівник зобов'язаний:

1) знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням|обладнанням| та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

2) додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;

3) проходити|минати,спливати| в установленому порядку попередні та періодичні медичні огляди (ст. 18 Закону “Про охорону праці“).

Усі працівники при прийомі на роботу і в процесі роботи проходять|минають,спливають| на підприємствах інструктаж (навчання|вчення|) з питань охорони праці, надання|виявлення| першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з Типовим положенням|становищу|, затвердженим Державним комітетом України з нагляду за охороною праці (ст. 20).

Власник або уповноважений ним орган здійснює фінансування охорони праці (ст. 21). Працівник не несе ніяких|жодних| витрат на заходи щодо охорони праці. На підприємствах, у галузях і на державному рівні у встановленому|установленому| Кабінетом Міністрів України порядку,|ладі| створюються фонди|фундації| охорони праці. Такі ж фонди|фундації| можуть створюватися органами місцевого і регіонального самоврядування|самоуправління| для потреб|нужди| регіону.

На підприємстві кошти вказаного фонду|фундації| використовуються тільки|лише| на здійснення заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Кошти фондів|фундацій| охорони праці не підлягають обкладенню податком. Витрати на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевому бюджетах, виділяються окремим рядком.

На підприємстві з|із| числом працюючих 50 і більше чоловік, рішенням|розв'язанням,вирішенням,розв'язуванням| трудового колективу може створюватися комісія із питань охорони праці (ст. 26). Комісія складається з представників власника, первинної профспілкової організації, уповноважених| трудовим колективом, фахівців з безпеки, гігієни праці та представників інших служб підприємства. Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| комісії носять рекомендаційний характер|вдачу|.

За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадовців органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища|середи| підприємства, організації, установи можуть притягуватися органами державного нагляду за охороною праці до сплати|виплати| штрафів.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати 2% місячного фонду|фундації| заробітної плати|плати| підприємства, установи, організації.

Штрафи накладаються керівниками Держкомітету України по нагляду за охороною праці і його місцевих органів.

Підприємство сплачує штраф за кожен нещасний випадок і випадок профзахворювання, події на виробництві з його вини. Якщо встановлений|установлений| факт приховування|приховання| нещасного випадку, власник сплачує штраф в 10-кратному розмірі.

Штрафи поступають до фондів охорони праці.

Власник має право оскаржити стягнення штрафу в судовому порядку|ладі|. Несплата штрафу протягом місяця після|потім| остаточного вирішення спорів|спору| веде до |спричиняє| нарахування на суму штрафу пені у розмірі 2% за кожен день прострочення.

4. Закон “Про охорону праці“ окремими нормами передбачає охорону праці жінок і молоді.

Стаття 14 забороняє застосування|вживання| праці жінок на важких|тяжких| роботах і на роботах із|із| шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім|крім| деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання|піднімання| і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені|установлені| для них граничні норми. Перелік таких робіт, а також граничні норми підіймання|піднімання| тяжкості|тягаря| жінками затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Відповідно до ст. 175 КЗпП України “залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається|спричиняється| особливою необхідністю і дозволяється|вирішується| як тимчасовий захід“.

Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних|понаднормових| робіт і робіт у вихідні дні і направлення|направлення| у відрядження вагітних жінок, а також жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Стаття 15 забороняє застосування|вживання| праці неповнолітніх осіб|облич,лиць|, тобто|цебто| осіб, що не досягли |облич,лиць| 18 років, на важких|тяжких| роботах і на роботах з|із| шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати|приваблювати,залучати,притягати| неповнолітніх осіб|облич,лиць| до підіймання|піднімання| і переміщення речей, вага яких перевищує встановлені|установлені| для них граничні норми.

Неповнолітні особи|обличчя,лиця| приймаються на роботу лише|лише| після|потім| попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щорічно|щорік| підлягають обов'язковому медичному огляду згідно зі ст. 191 КЗпП України.

Забороняється залучати|приваблювати,залучати,притягати| неповнолітніх осіб|облич,лиць| до нічних, надурочних|понаднормових| робіт і робіт у вихідні дні.

Щорічні відпустки|відпуски| працівникам віком до 18 років надаються у зручний для них час. Заробітна плата|плата| працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній|цілковитій| тривалості щоденної роботи.

Таким чином, особи|обличчя,лиця|, які не досягли 18 років, у трудових правовідносинах|правостосунках| прирівнюються в правах до повнолітніх, а що стосується охорони праці та деяких інших умов праці, користуються пільгами, встановленими|установленими| законодавством України.

5. Державний нагляд за дотриманням законодавства та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

1) Державний комітет України з нагляду за охороною праці;

2) Державний комітет України з ядерної і радіаційної безпеки;

3) органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МВС України;

4) органи і установи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням|вживанням| законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підлеглими йому прокурорами (ст. 44).

Посадовці органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право (ст. 45):

1) безперешкодно у будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, отримувати|отримувати,набувати| від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

2) направляти|спрямовувати,скеровувати| керівникам підприємств, а також їх посадовцям, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих рад|порад| народних депутатів, міністерств і інших центральних органів державної виконавчої влади обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень і недоліків|нестач|, що стосується охорони праці;

3) припиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, ділянок, робочих місць і устаткування|обладнання| до усунення порушень вимог по охороні праці, що створюють загрозу|погрозу| життю або здоров'ю тих, що працюють;

4) притягати до адміністративної відповідальності працівників, які винні в порушенні законодавчих й інших нормативних актів про охорону праці;

5) направляти|спрямовувати,скеровувати| власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадовців посадам, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для залучення їх до кримінальної|карної| відповідальності.

Власник повинен безкоштовно|безплатно| створити умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.

Громадський|громадський| контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють (ст. 46):

1) трудові колективи через вибраних ними уповноважених|;

2) первинні профспілкові організації – в особі своїх виборних органів і представників.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке охорона праці?

2. На яких принципах базується державна політика з охорони праці?

3. Хто має створити |створінню| безпечні і нешкідливі умові праці на підприємстві?

4. Які права виникають у працівника, якщо власник або уповноважений ним орган порушує законодавство про охорону праці?

5. Де закріплені обов’язки працівників з охорони праці?

6. Як власник підприємства має забезпечити дотримання прав працівників, що гарантовані законодавством про охорону праці на підприємстві?

7. Коли і з яких питань працівники повинні бути ознайомлені з інструктажем на підприємстві?

Дата добавления: 2014-10-31