Тема 4. Припинення трудового договору

1. Підстави припинення трудового договору.

2. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

3. Порядок|лад| розірвання трудового договору |лад| з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

4. Порядок розірвання трудового договору |лад| з ініціативи власника підприємства з відома профспілкового комітету.

5. Припинення трудового договору з ініціативи третіх осіб.

1. Усі підстави припинення трудового договору закріплені в|установлені| ст. 36 КЗпП України. Їх можна розділити на 4 групи:

1. Припинення трудового договору з урахуванням|з врахуванням| волі сторін:

а) угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП). На цій підставі|основі,заснуванню| може бути припинений будь-який договір у будь-який час. Головне полягає в тому, щоб було взаємне волевиявлення сторін на припинення трудових зв'язків. Причому, не має значення, яка із|із| сторін виступила|вирушила| ініціатором;

б) закінчення|виділення,витікання| строку (п. 2 ст. 36 КЗпП). Проте|однак| необхідно підкреслити, що якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично продовжуються|тривають| і жодна із сторін не вимагає його припинення, то вважається|лічиться|, що дія трудового договору продовжується|триває| на невизначений строк;

в) переведення|переведення,переказ| працівника, за його згодою,|злагоди| на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду (п. 5 ст. 36 КЗпП);

г) відмова працівника від переведення|переведення,переказу| на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі |суттєвою| зміною істотних умов праці;

д) підстави, передбачені контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП).

2. Припинення трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38, 39 КЗпП). Причому ч. 3 ст. 38 викладена в новій редакції (на підставі Закону України від 24.12.99 р.): “Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник підприємства, установи, організації або уповноважений |ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору“.

3. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого| ним органу|обличчя,лиця| (ст. ст. 40, 41 КЗпП).

4. Припинення трудового договору з ініціативи третіх осіб (п. 3, 7 ст. 36, ст. ст. 37, 45, 199 КЗпП).

2. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк. Але з метою належної організації праці підприємств, установ, організацій, наданню власнику (уповноваженому| ним органу) можливості|спроможності| добору нового працівника на місце працівника, який звільняється за власним бажанням, законодавством передбачено обов'язкове письмове попередження|попереджувати,запобігання| працівником власника або уповноваженого| ним органу про звільнення за 2 тижні до припинення трудових відносин.

Винятком|винятком| з|із| цього правила є|з'являються,являються| наступні|слідуючі| підстави: коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням обумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення|переведення,переказ| чоловіка|мужа| або дружини|жінки| на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком|укладенням,ув'язненням|; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною|дитям|-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку|укладення,ув'язнення|, або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, у разі|в разі| хвороби або інвалідності, які заважають|мішають| виконанню роботи за договором, а також з інших поважних причин); власник або уповноважений| ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить|прохає| працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження|попереджувати,запобігання| про звільнення не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений| ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Але для деякої категорії працівників законодавством введені|запроваджені| обмеження про припинення трудового договору в конкретний період за власним бажанням. Ці обмеження розповсюджуються|поширюються| на молодих фахівців|спеціалістів| протягом строку, вказаного в направленні|направленні| на роботу або в договорі, а також для осіб|облич,лиць|, осуджених до виправних робіт без позбавлення волі на час відбування|відбуття| ними покарання|наказання|. Проте|однак| це правило має виняток|винятки|. Наприклад|приміром|, розірвання трудового договору молодим фахівцем|спеціалістом| до закінчення 3-х років після|потім| його укладення|укладення,ув'язнення| можливо з поважних причин:

1) встановлення інвалідності I або II групи, внаслідок|внаслідок| чого випускник не може приступити до роботи згідно з направленням|направленню|;

2) встановлення інвалідності I або II групи у|в,біля| чоловіка|мужа| (дружини|жінки|), одного з батьків (або осіб, що|облич,лиць| їх замінюють) випускника;

3) якщо молодий фахівець|спеціаліст| – вагітна жінка; мати або батько, які мають дитину|дитяти| віком до 3-х років, або дитини|дитяти|, яка відповідно до медичного висновку|укладення,ув'язнення| вимагає догляду|догляду| (до досягнення нею 6-ти річного віку); самотня мати або батько, які мають дитину|дитяти| віком до 14 років або дитину|дитяти|-інваліда;

4) вступ|вступ| до вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації для випускників вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та ін.

Крім того, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений| ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

3. Трудовий договір може бути припинений лише за підставами, передбаченими трудовим законодавством. Трудовим законодавством встановлений|установлений| вичерпний перелік підстав звільнення працівників з ініціативи власника. Це одна з найважливіших гарантій захисту працівників від необґрунтованих звільнень. Підстави, за якими власник може звільнити працівника, закріплені в ст. ст. 40, 41 КЗпП, а також у статутах|уставах| про дисципліну, які діють в окремих галузях народного господарства, і в деяких спеціальних нормативних актах.

Власник може розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий|строковий| трудовий договір до закінчення|виділення,витікання| строку його дії в наступних|слідуючих| випадках:

1. Зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідації, реорганізації, банкрутства|банкротства| або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| про реорганізацію або ліквідацію підприємств, заснованих на загальнодержавній власності, приймають, наприклад, міністерства й інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до повноважень; визнання|зізнання| підприємства банкрутом також є|з'являється,являється| підставою|основою,заснуванням| для його ліквідації і т. ін.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| про скорочення чисельності або штату працівників ухвалюється власником або уповноваженим| ним органом за участю трудового колективу чи виборного органу первинної профспілкової організації.

Переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників надається особам|обличчям,лицям| з більш високою |із| кваліфікацією і продуктивністю праці. Категорії цих осіб|облич,лиць| передбачені ст. ст. 42, 42 - 1 КЗпП України.

Законодавством передбачений особливий порядок|лад| вивільнення працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП) і призначення їм пільг і компенсацій (ст. ст. 49-1, 49-2, 49-3, 44 КЗпП, Закон України від 01.03.91 р. “Про зайнятість населення“ з|із| подальшими змінами і ін.). Зокрема, ст. 44 КЗпП, викладена в новій редакції відповідно до Закону України від 24.12.99 р., свідчить про наступне|слідуюче|: “При припиненні трудового договору на підставах, зазначених у п. 6 ст. 36 і п.п. 1, 2, 6 ст. 40 цього|теперішнього,даного| Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі|в разі| призову|призову| або вступу|вступу| на військову|воєнну| службу, направлення|направлення| на альтернативну (невійськову|воєнну|) службу (п. 3 ст. 36) – не менше двомісячного середнього заробітку; унаслідок|внаслідок| порушення власником або уповноваженим| ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39) – у розмірі, передбаченому колективним договором, але|та| не менше тримісячного середнього заробітку“.

2. Виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок|внаслідок| недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці.

На цій підставі|основі,заснуванню| власник або уповноважений| ним орган може звільнити працівника за наявності однієї з двох причин: недостатня кваліфікація або стан здоров'я.

Обов'язки працівника визначаються тарифно-кваліфікаційним довідником робіт і професій робітників|робочих|, кваліфікаційними довідниками посад керівників і фахівців|спеціалістів|, посадовими інструкціями, технічними правилами, затвердженими в установленому порядку. Недостатня кваліфікація працівника може бути підставою|основою,заснуванням| для його звільнення в тих випадках, коли власник має конкретні факти неналежного виконання працівником трудових обов'язків (за рішенням|за результатами| атестаційної комісії).

Розірвання трудового договору внаслідок|внаслідок| невідповідності працівника виконуваній роботі за станом здоров'я може мати місце при стійкому зниженні працездатності, яка перешкоджає належному виконанню трудових обов'язків (повинно бути підтверджено медичним висновком|укладенням,ув'язненням|).

3. Систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Систематичними порушниками трудової дисципліни вважаються|лічаться| працівники, які мають дисциплінарне або громадське|громадське| стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову|знову,щойно|.

4. Прогулу (зокрема відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин). Прогул – відсутність на роботі без поважної причини, або протягом усього робочого дня, або відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня постіль або сумарно. Для звільнення за цією підставою |основі,заснуваннюою достатньо|досить| одного факту прогулу.

5. Нез'явлення на роботу протягом більш як 4-х місяців постіль внаслідок|внаслідок| тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки|відпуски| по вагітності і пологів, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження|зберігання| місця роботи (посади) при певному захворюванні. Звільнити на цій підставі можна лише|лише|, якщо непрацездатність продовжувалася|тривала| безперервно більше 4-х місяців. Підсумовувати окремі періоди хвороби не можна. За працівниками, хворими туберкульозом, місце зберігається протягом 12 місяців. Якщо працівник втратив працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, то за ним зберігається місце роботи (посада) до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

6. Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. На цій підставі працівники можуть бути звільнені в таких випадках: коли незаконно звільнений працівник поновлений на роботі органом по розгляду трудових спорів|спорів|; коли військовослужбовців строкової|строкової| служби (курсантів) звільняють (відчисляють) з військової|воєнної| служби (навчального закладу) за станом здоров'я або сімейними|родинним| обставинами протягом перших 3-х місяців з дня призову|призову| (зарахування), не рахуючи часу проїзду до місця постійного проживання, і вони повертаються на колишнє місце роботи (ст. 26 Закону України від 25.03.92 р. “Про загальний військовий|воїнський| обов'язок і військову|воєнну| службу“), коли працівникові, звільненому|визволеному| від роботи (посади) у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної|карної| відповідальності, надається колишня робота (посада). Звільнення на цій підставі буде правильним, якщо не можна перевести працівника за його згодою|злагоди| на іншу роботу.

7. Появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння. Працівники, що перебувають в такому стані, повинні бути усунені від роботи керівником процесу праці. Нетверезий стан працівника, токсичне або наркотичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком|укладенням,ув'язненням|, так й іншими доказами, оцінку яким повинні зробити власник або суд. Для звільнення на цій підставі не має значення, чи відсторонявся працівник від роботи, чи відпрацював|відробив| порушник свою зміну, чи виконав виробниче завдання|задавання|, чи застосовувалися до нього раніше| заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

8. Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного|мілкого|) майна власника, встановленого|установленого| вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою|постановою| органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування|вживання| заходів громадського впливу. Звільнення можливе при одноразовому|однократному| здійсненні за місцем роботи розкрадання.

Крім|крім| підстав, перерахованих в ст. 40 КЗпП, в ст. 41 КЗпП закріплені додаткові підстави розірвання трудового договору за ініціативою власника.

За загальним|спільним| правилом звільнення працівників з ініціативи власника може мати місце лише|лише| за наявності попередньої згоди виборного органу первинної|злагоди| профспілкової організації (ст. 43 КЗпП). Проте|однак| ст. 43-1 КЗпП передбачає підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника і без згоди|злагоди| виборного органу первинної|злагоди| профспілкової організації.

4. Однією з найважливіших гарантій права на працю є|з'являється,являється| заборона адміністрації звільняти за своєю ініціативою працівників без попередньої згоди|злагоди| виборного органу первинної|злагоди| профспілкової організації, крім|крім| випадків, передбачених законом (п. 6 ст. 40, п. 1 ст. 41, ст. 43 КЗпП).

Для отримання|здобуття| згоди|злагоди| адміністрація повинна звернутися|обернутися| до первинної профспілкової організації з|із| письмовим поданням|виставою,представленням|, в якому має вказати підстави звільнення. При необхідності додаються відповідні документи, що обґрунтовують звільнення.

Подання адміністрації повинно бути розглянуте|розгледіти| в 10-денний| строк на правомочному засіданні виборного органу первинної|злагоди| профспілкової організації, тобто в присутності не менш як 2/3 членів комітету.

На засідання обов'язково запрошується працівник, відносно якого розглядається|вирішується| питання про звільнення.

Виборні органи первинної профспілкової організації повинні вирішувати питання про дачу згоди|злагоди| на звільнення після|потім| усесторонньої|всебічної,усебічної| перевірки матеріалів, які представлені|уявлених| власником або уповноваженим ним органом.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| виборного органу первинної|злагоди| профспілкової організації про погодження|злагоди| на звільнення є|з'являється,являється| остаточним і повідомляється власнику або уповноваженому| ним органу в письмовій формі в 10-денний строк.

Відмова виборного органу первинної|злагоди| профспілкової організації дати згоду|злагоду| на звільнення, адміністрація не має права оскаржити ні у вищестоящі профспілкові органи, ні до суду.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання|здобуття| згоди|злагоди| виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення.

Попередньої згоди|злагоди| виборного органу первинної|злагоди| профспілкової організації для звільнення не потребується у випадках, передбачених ст. 43-1 КЗпП.

5. Суб'єкти, які мають право припинення трудового договору, це так звані, треті особи. Такими суб'єктами можуть виступати|вирушати| уповноважені державні органи і посадовці, що не є|з'являються,являються| сторонами трудового договору.

До них відносяться:

1) міські (районні) військові комітети|воєнкомати| – в разі|в разі| призову|призову| або вступу|вступу| працівника на військову|воєнну| службу або направлення|направлення| на альтернативну (не військову|воєнну|) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП);

2) суди – в разі|в разі| припинення трудового договору на підставі вироку суду, що набрав законної сили, яким працівник осуджений (крім|крім| випадків умовного засудження|осуду| і відстрочення|відстрочки| виконання вироку) до позбавлення волі, виправним роботам не за місцем роботи або до іншого покарання|наказання|, що виключає можливість|спроможність| продовження даної роботи (п. 7 ст. 36 КЗпП), або в разі|в разі| направлення |направлення| працівника за ухвалою|постанові| суду до лікувально-трудового профілакторію на примусове лікування (ст. 37 КЗпП).

Третьою особою, яка має право вимагати розірвання трудового договору виступає|вирушає| також первинна профспілкова організація або інший уповноважений| на представництво трудовим колективом орган, який за дорученням останнього підписав колективний договір. На вимогу первинної профспілкової організації власник повинен розірвати трудовий договір (контракт) з|із| керівником або усунути його з посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує зобов'язань за колективним договором (ст. 45 КЗпП). Як треті особи можуть також виступати|вирушати| батьки, усиновителі| і опікуни неповнолітнього працівника, а також державні органи і посадовці, на яких покладено нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю. Вони мають право вимагати розірвання трудового договору з|із| неповнолітніми, у тому числі і строкового|строкового|, якщо продовження його дії загрожує|погрожує| здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (ст. 199 КЗпП).

Питання для самоконтролю:

1. Які підстави розірвання трудового договору передбачені ст. 36 КЗпП України?

2. У яких випадках працівник може розірвати трудовий договір за власним бажанням?

3. У який термін працівник має письмово повідомити власника підприємства про розірвання трудового договору?

4. Що є гарантією захисту працівників від необгрунтованних звільнень?

5. Який порядок звільнення працівників за п. 1 ст.40 КЗпП України передбачений законодавством?

6. Хто має переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників?

7. Чи може звільнити працівника власник або уповноважений ним орган без попередньої згоди виборного органу первинної|злагоди| профспілкової організації?

8. Який порядок звільнення з роботи працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу?

9. Хто є третіми особами, які мають право вимагати розірвання трудового договору?

Дата добавления: 2014-10-31