Учебное пособие

План

План

План

1.Ембріогенез головного мозку.

2. Стовбур головного мозку: довгастий мозок, міст, мозочок.

3. Проміжний мозок. Кінцевий мозок. Півкулі великого мозку.

1. На третьому тижні головний кінець нервової трубки розширюється знього формуються три мозкові пухирі: передній, середній таромбоподібний.(стадія трьох мозкових пухирів) На четвертому тижнірозвитку зародка передній мозковий пухир ділиться на два: кінцевий, з якого розвиваються півкулі великого мозку, та проміжний, з якогоутворюється проміжний мозок. Середній пухир не ділиться, він є основоюдля розвитку середнього мозку. Ромбоподібний пухир також ділиться на два(стадія п’яти мозкових пухирів)

Мозкові пухирі ростуть нерівномірно. Внаслідок чого утворюютьсятри згини: тім’яний і потиличний у дорсальну сторону, мостовий – увентральну. Із вентральної частини четвертого пухиря розвивається міст, а з дорзальної частини - мозочок. П'ятий мозковий пухир дає початок довгастому мозку. У головному мозку плода утворюються шлуночки мозку із мозкових пухирів. У великому мозкуформуються два бічні шлуночка - правий та лівий. У проміжному мозкуформується третій шлуночок. У середньому мозку проходить водопровід,який з'єднує третій шлуночок з четвертим. У мості та довгастому мозкуміститься четвертий шлуночок. Вага мозку новонародженої дитини становить330 г. у дівчат та 340 г. у хлопчиків.

2. Стовбур головного мозку: довгастий мозок, міст, мозочок.

Головний мозок людини займає всю порожнину черепа, кістки якогозахищають масу мозку від зовнішніх механічних пошкоджень. Середня масамозку у чоловіків — 1375 г, у жінок — 1275 г. У чоловіків він становить2% загальної маси тіла, у жінок — 2,5%. Об'єм людського мозку становить91—95% місткості черепа, він складається з трьох відділів: мозковогостовбура, підкоркового відділу та кори великого мозку.

Стовбур головного мозку утворенийдовгастим мозком, мостом і середнім мозком.За іншою класифікацієюголовний мозок поділяється на 5 відділів: довгастий мозок; задній мозок,що включає міст і мозочок, середній мозок, проміжний мозок, кінцевиймозок.

Довгастий мозок є продовженням спинного мозку. Сіра речовина довгастого мозку складається з ядер9-12 пар черепних нервів. Біла речовина — це провідні шляхи спинного іголовного мозку, що тягнуться догори вмозковий стовбур, а звідти доспинного мозку. На передній поверхні довгастого мозку міститься переднясерединна щілина, з обох боків якої лежать потовщені білі тяжі, щоназиваються пірамідами. Піраміди частковоперехрещуються на границі зі спинним мозком і утворюють бічнийпірамідний шлях.. Частина білих волокон, що не перехрещуються, утворюютьпрямий пірамідний шлях. Збоку від пірамід виходить під'язиковий нерв (XIIпара). Назовні від пірамідрозташовані підвищення овальної форми - оливи. Ядра олив функціональнозв'язані з мозочком, вони впливають на статику тіла — підтримують його увертикальному положенні.

Позаду олив виходять черепні нерви:язикоглотковий (9 пара), блукаючий (10 пара) і додатковий(11 пара)нерви. На задній поверхні довгастого мозку пролягає задня серединнаборозна, по обидва боки якої тягнуться два пучки провідних шляхіввід спинного мозку. Медіально лежить тонкий пучок. а латерально -клиноподібний пучок. Кожен із пучків закінчується горбками - тонким іклиноподібним.

На задній поверхні довгастого мозкута мосту лежить ромбоподібна ямка, яка є дном четвертого шлуночка..Втовщі ромбоподібної ямки лежать ядра восьми пар черепних нервів, а саме:Vпара — трійчастий нерв;VIпара — відвідний нерв;VIIпара — лицевий нерв;VIIIпара — присінково-завитковий нерв;IXпара — язикоглотковий нерв;Xпара — блукаючий нерв;XIпара — додатковий нерв;XIIпара — під'язиковий нерв.Трійчастий нерв (5 пара) має чотири ядра: одне - рухове і три -чутливі. Відвідний нерв(6 пара) має одне рухове ядро. Лицевий нерв(7пара) має три ядра: рухоме, чутливе і вегетативне. У присінково-завиткового нерва (8 пара) шістьядер: два слухових і чотири присінкових. Язикоглотковий нерв (9 пара) іблукаючий нерв(10 пара) мають по три ядра: рухове, чутливе іпарасимпатичне. Додатковий нерв (11 пара) і під язиковий (12 пара) маютьпо одному руховому ядру.

Покрив четвертого шлуночкаскладається з двох мозкових парусів. Черепний (верхній) парус,натягнутий між верхніми ніжками мозочка й хвостовим (нижнім) мозковимпарусом, який міститься між задніми ніжками мозочка і являє собоюнедорозвинену стінку мозкового пухирця В задньому парусі є три отвори (серединний і два бічні) які сполучають четвертий шлуночок зпідпавутинним простіром.

Міст лежить вище довгастого мозку.Це потовщений валик із поперечно розміщеними волокнами. Центром йогопроходить основна борозна, в якій лежить основна артерія головногомозку. По обидва боки борозни є значні підвищення, утворені піраміднимишляхами. Міст складається з великої кількості поперечних волокон, якіутворюють його білу речовину — нервові волокна. Між волокнами чималоскупчень сірої речовини, яка утворює ядра мосту. Продовжуючись домозочка, нервові волокна утворюють його середні ніжки.

Міст складається з черевної(основної) частини й спинної частини (покришки), яка лежить у йогозаглибині і є продовженням покришки довгастого мозку. В покришці мостурозташований сітчастий утвір (ретикулярна формація), в якомулокалізуються ядра чотирьох пар черепних нервів: трійчастого (Vпара), відвідногоV1 пара), лицевого (VIIпара), присінково-завиткового (VIIIпара).

Покришка своєю спинною поверхнеюутворює частину дна ромбоподібної ямки. Крізь покришку проходятьвисхідні провідні шляхи й частково низхідні.. На межі між черевною таспинною поверхнями мосту лежить трапецієподібне тіло, утворене ядрами йпоперечними волокнами провідного шляху слухового аналізатора.

Мозочок лежить на задній поверхні мосту й довгастого мозку взадній черепній ямці. Складається із двох півкуль і черв'яка, якийз'єднує півкулі між собою. Маса мозочка 120-150 г.. Кожна півкулямозочка складається з сірої та білої речовини. Сіраречовина мозочка міститься поверх білої у вигляді кори. Кора півкульутворює паралельно розташовані борозни, між якими є закрутки такої жформи. Борозни поділяють кожну півкулю мозочка на декілька часток. Корапівкуль мозочка складається з двох шарів нервових клітин: зовнішньогомолекулярного й зернистого. Товщина кори 1—2,5 мм. Сіра речовина мозочкарозгалужується в білій (на серединному (розрізі мозочка видно нібигілочку вічнозеленої туї), тому її називають деревом життя мозочка. Крімцього, в білій речовині мозочка розміщені чотири пари ядер:найбільше з них — зубчасте, яке здійснює функцію рівноваги; медіальнішевід нього лежить коркоподібне ядро, ближче до центру — кулясте, а вцентрі — ядро шатра.

Мозочок трьома парами ніжок з'єднується зістовбуром мозку. Ніжки представлені пучками волокон. Нижні (хвостові)ніжки мозочка йдуть до довгастого мозку. До їхнього складу входитьзадній спинно-мозково-мозочковий шлях. Середні (мостові) ніжки мозочказ'єднуються з мостом, у них проходять поперечні волокна до нейронів корипівкуль. Через середні ніжки проходить кірково-мостовий шлях, завдякиякому кора великого мозку впливає на мозочок. Верхні ніжки мозочка увигляді білих волокон ідуть у напрямку до середнього мозку,. Верхні(черепні) ніжки мозочка складаються в основному з волокон його ядер іслужать основними шляхами, що проводять імпульси до зорових бугрів,підзоровобугрової ділянки та червоних ядер.

Головна функція мозочка — рефлекторна координація рухів і розподіл м'язового тонусу. Крім того, в ньому містяться вищі центри вегетативної (симпатичної) нервової системи.

Середній мозок розвивається ізсереднього мозкового пухирця й складається з покришки та ніжок мозку.Ніжки (розташовані спереду, а покришка — ззаду. Між покришкою та ніжкамипролягає водопровід середнього мозку (сільвіїв водопровід). Він з'єднуєчетвертий шлуночок із третім.

За допомогою ніжок стовбур мозкувгорі з'єднується з великими півкулями, а внизу — з верхніми ніжкамимозочка. На поперечному розрізі середнього мозку можна бачити, що ніжкискладаються з основи та покришки. Межею між основою та покришкою служитьскупчення нервових клітин чорного кольору, що має назву чорноїсубстанції. Чорний колір нервових клітин пояснюється наявністю в нихпігменту меланіну.

В покришці лежить парне червоне ядро, від якого починаєтьсяруховий низхідний провідний шлях — червоноядерно-спинномозковий, один ізважливих рухових підкіркових центрів. Крім того, в покришці середньогомозку містяться ядраIIIтаIVпар черепних нервів (окорухового таблокового). Покрив середнього мозку лежить над його покришкою йприкриває зверху водопровід середнього мозку. На покришці міститьсяпластинка покришки (чотиригорбкове тіло). Два верхні горбки пов'язані зфункцією зорового аналізатора, виступають підкірковими центрамиорієнтовних рефлексів на зорові подразники. Два нижні горбки —підкірковіслухові, пов'язані з орієнтовними рефлексами на звукові подразники.Верхні горбки пов'язані з латеральними колінчастими тілами проміжногомозку за допомогою верхніх ручок, нижні горбки — нижніми ручками змедіальними колінчастими тілами. Від пластинки покришки починаєтьсяпокришко-спинномозковий шлях, який зв'язує головний мозок зі спинним.Ним проходять еферентні імпульси у відповідь на зорові та, слуховіподразнення.

3.Кінцевий мозок.

До кінцевого мозку входять проміжний мозок і півкулі великого мозку.

Проміжний мозок складається зчотирьох частин: зоровий бугор, підзоровобугрова, зазоровобугрова йнадзоровобугрова ділянки. Порожниною проміжного мозку служить третійшлуночок.

Зоровий бугор (таламус) — парнийорган, складається з сірої речовини, має яйцеподібну форму, спередузагострену. Задня його частина потовщена й називається подушкою. Уталамусі розрізняють групу передніх. бічних. присередніх і сітчастихядер. Бічною поверхнею він зростається з півкулями великого мозку. Міжмедіальними поверхнями лежить третій шлуночок. Основна його функція —проведення аферентних імпульсів від рецепторів усіх органів чуття (крімнюхового) в кору великого мозку.

В зоровому бугрі локалізується йсітчастий утвір (ретикулярна формація), який представлено неспецифічнимиядрами, що лежать між латеральними і вентральними ядрами. Сітчастийутвір регулює тонус усіх відділів центральної нервової системи, активновпливає на кору великого мозку. З сітчастим утвором пов'язані руховадіяльність, дихання та кровообіг.

Від нервових клітин зорового бугравідходять відростки, що направляються до кори великого мозку, а також допідкіркових ядер, утворюючи при цьому так званий променистий вінець, щозв'язує кору з підкіркою, завдяки чому зорові бугри входять доекстрапірамідної системи.

Підбугрова ділянка(гіпоталамус) складається з сірого бугра, якийзакінчується лійкою, на нійприкріплений гіпофіз. Перед сірим бугром розташовується зоровеперехрестя — хіазма. В сірому бугрі є ядра, вищі підкіркові вегетативніцентри, які регулюють обмінні процеси в організмі людини (вуглеводний,жировий, водний і сольовий) та теплорегуляцію. За сірим бугром розміщенісосочкоподібні тіла, що належать до підкіркових нюхових центрів. Усосочкоподібних тілах закінчуються ніжки склепіння. Гіпофіз тіснозв'язаний з лійкою сірого бугра.

Забугрова ділянка (метаталамус)складається з двох колінчастих тіл: латерального та медіального, які задопомогою відповідних ручок колінчастих тіл з'єднуються з пластинкоюпокришки середнього мозку. Бічні (латеральні) колінчасті тіла служатьпідкірковим центром провідних шляхів зорового аналізатора, а медіальніз'єднуються з нижніми буграми за допомогою присередніх ручок і єпідкірковими провідними шляхами слухового аналізатора.

Надбугрова ділянка(епіталамус)складається зі спайки повідків, які в напрямку до середнього мозкурозширюються в трикутники повідка, від них відходять повідки, на якихпідвішене шишкоподібне тіло — епіфіз.

Третій шлуночок є порожниноюпроміжного мозку і являє собою вузьку щілину. Його бічні стінки утворенімедіальними поверхнями зорових бугрів..Спереду третій шлуночок двомаміжшлуночковими отворами з'єднується з бічними шлуночками півкульвеликого мозку. Порожнина третього шлуночка, як і четвертого, заповненаспинномозковою рідиною.

Півкулі великого мозку. До них належать частки півкуль, коравеликого мозку (плащ), базальні ганглії, нюховий мозок і бічні шлуночки.Півкулі мозку розділені поздовжньою щілиною, в заглибині якої міститьсямозолисте тіло, що їх з'єднує. На кожній півкулі розрізняють такіповерхні: 1) верхньобічну, опуклу, обернену до внутрішньої поверхнісклепіння черепа; 2) нижню поверхню, розмішену на внутрішній поверхніоснови черепа; 3) медіальну поверхню, якою півкулі з'єднуються міжсобою. В кожній півкулі є частини, що найбільше виступають: спереду, —лобовий полюс, ззаду — потиличний полюс, збоку — скроневий полюс. Крімтого, кожна півкуля великого мозку розділяється на чотири великі частки:лобову, тім'яну, потиличну та скроневу. В заглибині бічної ямки мозкулежить невеличка частка — острівець. Півкуля поділена на часткиборознами. Найглибша з них — бічна, або латеральна, ще вона називаєтьсясільвієвою борозною. Бічна борозна відділяє скроневу частку від лобовоїта тім'яної. Від верхнього краю півкуль опускається вниз центральнаборозна, або борозна Роланда. Вона відділяє лобову частку мозку відтім'яної. Потилична частка відділяється від тім'яної лише з бокумедіальної поверхні півкуль тім'яно-потиличною борозною.

Будова кори (плаща) півкуль великого мозку. Півкулі великого мозкуззовні покриті сірою речовиною, що утворює кору великого мозку, абоплащ. У корі налічується 15 млрд клітин, Поверхнякори значно збільшується за рахунок борозен і закруток. Корафілогенетична є найновішою структурою мозку (площа приблизно 220 тисячкв. мм).

Нова кора становить 95% площі півкуль, складається з шести абосеми шарів нервових клітин завтовшки від 1,3 до 5 мм. Перший шар кори —молекулярна пластинка. До її складу входить мало клітин, але багатодендритів пірамідальних нейроцитів, а також тангенціальні волокна, якірозміщені паралельно і належать до глибше розташованих клітин.

Другий шар — зовнішня зернистапластинка, складається з малих зернистих нейроцитів нервових клітин іневеликої кількості клітин інших форм.

Третій шар — пірамідальна пластинка,складається з пірамідальних нейроцитів, розміри яких поступовозбільшуються в напрямку згори донизу.

Четвертий шар — внутрішня зернистапластинка, складається з малих зернистих та зірчастих нейроцитів. Удеяких місцях кори цей шар відсутній.

П'ятий шар — гангліонарна пластинка,складається з гігантопірамідальних нейроцитів (клітини Беца). їхніаксони утворюють пірамідну систему. Цей шар особливо добре розвинений упередцентральній закрутці кори великого мозку.

Шостий шар — поліморфна пластинка, до складу якої входять багатоформні, трикутні та веретеноподібні нейроцити.

Сьомий шар має такий самий клітиннийсклад, що й шостий, але клітин у ньому мало, більше волокон, і тому вінзветься, як і перший шар, молекулярним. Це — перехідний шар, вінбезпосередньо контактує з білою речовиною великих півкуль мозку.

Ядра основи (ганглії) півкульвеликого мозку — це скупчення сірої речовини, що утворюють підкірковівузли, які з'явилися філогенетично значно раніше, ніж сама кора. До нихналежать: смугасте тіло, огорожа й мигдалеподібне тіло.

Смугасте тіло складається зхвостатого й сочевицеподібного ядер.. Хвостате ядро охоплює зоровийбугор спереду, згори та з боків. Сочевицеподібне ядро лежить бічніше відхвостатого, форма його нагадує тригранну піраміду і складається злушпини темного кольору, що бічніше блідої кулі, яка складається з двохчлеників і лежить медіально, прилягаючи до зорових бугрів. Хвостате ядроі лушпина з'єднуються волокнами з корою та зоровим горбом;

Бліда куля проводить імпульсинизхідними шляхами в такі структури мозку, як червоне ядро і чорнасубстанція середнього мозку. Хвостате й сочевицеподібне ядра розділяєвнутрішня капсула (променистий вінець). Внутрішня капсула утворенабілими волокнами, що є продовженням білої речовини півкуль великогомозку. Волокна капсули групуються в ніжки мозку й, утворюючи провіднішляхи, з'єднують кору зі стовбуром мозку та спинним мозком. Смугастетіло ще називають стріопалідарною системою й відносять до еферентноїекстрапірамідної системи. До її складу входять зоровий бугор проміжногомозку й червоні ядра середнього мозку. В ядрах смугастого тілазамикаються дуги безумовних рефлексів. Смугасте тіло бере участь уздійсненні складних локомоцій (ходьба, біг, лазіння), пов'язаних ізвегетативними функціями, які регулюють тепловий і вуглеводний обмін.

Зовні від лушпини сочевицеподібногоядра лежить тонка пластинка сірої речовини — огорожа, яка відділяєтьсявід сочевицеподібного ядра зовнішньою капсулою.

Мигдалеподібне тіло — скупченнянервових клітин у білій речовині скроневої частки. Мигдалеподібне тілобере участь в емоційних реакціях і функціонально пов'язане з нюховиманалізатором.

Бічні шлуночки — щілеподібніпорожнини півкуль великого мозку, розміщені в товщі білої речовини підмозолистим тілом. Кожен шлуночок складається з центральної частини йтрьох рогів.

Біла речовина півкуль великого мозкуміститься безпосередньо під корою і являє собою в основному провіднішляхи нервової системи, що складаються з нервових волокон, котріз'єднують між собою окремі відділи центральної нервової системи, а такожскупчення сірої речовини, тобто ядра. Біла речовина складається зкапсул, які оточують підкіркові вузли. Найбільша з них — внутрішнякапсула, що є продовженням основи ніжок мозку. До складу білої речовинивходять асоціативні, комісуральні та проекційні волокна.

Асоціативні волокна поділяються накороткі й довгі. Короткі волокна з'єднують нейроцити з розміщеними порядокремими закрутками в одній частці, тоді як довгі з'єднують нейроцитикори різних часток півкулі.

Комісуральні волокна з'єднуютьоднойменні частки обох півкуль. Найбільший комісуральний шлях —мозолисте тіло. Задня його частина потовщена, а передня — коліномозолистого тіла — закінчується дзьобом.

Проекційні волокна утворюютьпровідні шляхи, які з'єднують кору півкуль великого мозку з розміщениминижче відділами нервової системи. Короткі проекційні волокна з'єднуютькору півкуль з підкірковими ядрами, з проміжним, середнім мозком,мозочком і довгастим мозком, а також з аналізаторами. Довгі проекційнішляхи з'єднують кору півкуль великого мозку зі спинним мозком і з усімаорганами тіла.

Лекція №13

Вегетативна (автономна) нервова система.

1. Анатомічні особливості вегетативної нервової системи.

2. Симпатична частина вегетативної нервової системи: будова. функція

3. Парасимпатична частина вегетативної нервової системи: будова. функція

1. Анатомічні особливості вегетативної нервової системи.

1.Вегетативна нервова система забезпечує іннервацію внутрішніх органів:травного, дихального та сечостатевого апаратів, серцево-судинноїсистеми, залоз внутрішньої секреції, а також усіх гладеньких м'язів ізалоз зовнішньої секреції.

2. Вона не може керувати роботою внутрішніх органів. Її діяльність поза свідомістю людини.

3.У вегетативній нервовій системі розрізняють центральну й периферичнучастини. Центральна частина міститься в спинному і головному мозку.Периферична складається з нервових вузлів і волокон.

4.Вегетативна нервова система має тільки відцентрову (еферентну) ланкурефлекторної дуги. Доцентрову (аферентну) ланку рефлекторної дуги вонавикористовує у соматичній нервовій системі.

5.Ефекторна ланка рефлекторної дуги вегетативної нервової системи має дванейрони: центральний або вставний і ефекторний (руховий). Тілоцентрального нейрона міститься у бічних рогах спинного мозку або в ядрахстовбура головного мозку. Тіло ефекторного нейрона лежить за межамиЦНС, а саме у автономних вузлах.

6.Аксони вставних нейронів, які виходять зі спинного мозку і з стовбураголовного мозку утворюють передвузлові (прегангліонарні) волокна. Ціволокна покриті мієліном, тому їх іменують білими. Аксони ефекторнихнейронів, які виходять із вузлів і йдуть до органів утворюютьпіслявузлові(постгангліонарні) волокна. Ці волокна не вкриті мієліном,тому їх іменують сірими.

7.Вегетативні (автономні) вузли лежать ближче до органа, що нимиіннервується. Вони поділяються на вузли 1- 2- 3- порядку. Вузли першогопорядку це паравертебральні (біляхребетні), другого порядку –превертебральні (передхребетні), третього порядку – біля органі іінтрамуральні (лежать в стінці органа)

2. Центри симпатичної частини вегетативної нервовоїсистеми містяться в бокових рогах сірої речовини спинного мозку.Починаючи від восьмого шийного до 2-3 поперекового сегмента.Передвузлові волокна виходять зі спинного мозку в складі черевнихкорінців спинномозкових нервів, а потім через білу сполучну гілкупрямують до вузлів симпатичного стовбура. Правий і лівий симпатичністовбури лежать з боків хребта від основи черепа до куприка. Пучкинервових волокон з'єднують вузли між собою. Кожен стовбур складається зтрьох шийних вузлів, 10-12 грудних, 4-5 поперекових, 3-4 крижових таодного куприкового. Від шийних вузлів (верхнього, середнього інижнього) відходять серцеві гілки, які доходять до серцевого сплетення,також ідуть гілочки і до кровоносних судин. Від верхнього шийного вузлавідходять внутрішні і зовнішні сонні нерви. Від шийних симпатичнихвузлів ідуть симпатичні волокна до слинних залоз, глотки, гортані та зіниці ока. Верхні грудні вузли дають гілки до органів заднього середостіння, аортального,серцевого й легеневого сплетень. Від 6-9 грудних вузлів відходитьвеликий нутрощевий нерв, а від 10-11 вузлів малий нутрощевий нерв.Обидва нерви проходять крізь діафрагму в черевну порожнину йзакінчуються в черевному сплетенні. Черевне або сонячне сплетеннярозташоване навколо початку нутрощевої артерії та іннервує печінку,шлунок, підшлункову залозу, тонку кишку, товсту кишку до низхідноїободової кишки, нирки, надниркові залози, селезінку. У ділянці малоготаза є підчеревне сплетення, розташовано на черевній аорті. Воноіннервує органи малого таза. У чоловіків: нижні відділи прямої кишки,сечовий міхур, сім'явиносну протоку, передміхурову залозу, а у жінок –матку, піхву, пряму кишку і сечовий міхур.

3.Парасимпатична частина вегетативної нервової системи. Першийпарасимпатичний центр (ядро Якубовича) лежить у середньому мозку на дніводопроводу. Від ядра відходять прегангліонарні волокна, які йдуть ускладі окорухового нерва (3 пара черепних нервів).На своєму шляхупрегангліонарне волокно заходить у війчастий вузол. Від вузлапочинаються постгангліонарні волокна, які викликають звуження зіниці.Другий парасимпатичний центр (верхне слиновидільне ядро) міститься уромбоподібній ямці, його передвузлові волокна входять до складупроміжного нерва, потім лицевого (7 пара черепних нервів).Прегангліонарні волокна підходять до крилопіднебінного й підщелепноговузлів. Постгангліонарні волокна, які відходять від крилопіднебінноговузла іннервують слізну залозу, залози слизової оболонки носової іротової порожнин. Постгангліонарні волокна, які відходять від підщелепноговузла іннервують піднижньощелепну і підязикову слинні залози. Третійпарасимпатичний центр (нижнє слиновидільне ядро) розташоване удовгастому мозку. Від ядра відходять прегангліонарні волокна, які йдуть ускладі язикоглоткового нерва (9 пара черепних нервів). На своєму шляхупрегангліонарне волокно заходить у вушний вузол. Від вузла відходятьпостгангліонарні волокна, які іннервують привушну слинну залозу.Четвертий парасимпатичний центр (дорзальне ядро блукаючого нерва)розташоване на дні ромбоподібної ямки. Правий блукаючий нерв з'єднуєтьсяз черевним (сонячним) сплетенням. Прегангліонарні волокна йдутьу складі блукаючого нерва до органів шиї, грудної черевної порожнин ізакінчуються в інтрамуральних вузлах. Ці вузли розташовані всерединіщитоподібної, загрудинної залоз, у бронхах, легенях, серці, стравоході,шлунку, кишках - до селезінкового вигину. Від вузлів відходятьпостгангліонарні волокна, які іннервують ці органи. П'ятийпарасимпатичний центр розташованій у 2-4 крижових сегментах спинногомозку. Прегангліонарні волокна від центрів йдуть у складі черевнихкорінців крижових нервів, а потім утворюють тазові нерви. Ці нервивходять до складу підчеревного сплетення і закінчуються інтрамуральнимивузлами в органах малого таза. Від вузлів відходять постгангліонарніволокна, що іннервують органи малого таза.

Вищими центрами вегетативної нервової системи є сірий бугорпроміжного мозку, смугасте тіло півкуль великого мозку, мозочок, сіраречовина водопроводу середнього мозку. Також виявлені центри в коріпівкуль великого мозку, які впливають на функціі вегетативної нервовоїсистеми.

Симпатична і парасимпатична частини вегетативної нервовоїсистеми відрізняються одна від одної функціонально. Так, симпатичначастина прискорює роботу серця, посилює дихання, розширює зіницю ока, апарасимпатична - звужує зіницю ока, прискорює перистальтику кишок.Працюють вони злагоджено, антагонізма між ними немає.

Лекція №14

Органи чуттів (аналізатори)

1.Присінково-завитковий орган.

2. Орган зору. Зоровий аналізатор.

1.Присінково-завитковий орган.

Будова органа слуху.Орган слуху складається з трьох відділів:зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

Зовнішнє вухо — це вушна раковина і зовнішній слуховийпрохід.Вушна раковинарозміщується у скроневій ділянцій утворена вушним хрящем, укритим шкірою. Нижню частинувушної раковини, де хряща немає, називаютьмочкою. Крім цього утвору, в раковині розрізняютьзавиток, протизавиток, козелок— невеликий випин, що прикриває зовнішній слуховий отвір, та протикозелок. Під шкірою вушної раковинилежать кілька слабо розвинених м'язів, тому вушна раковина майженерухома. У більшості тварин вушна раковина дуже рухлива завдякискороченню численних м'язів.

Зовнішній слуховий прохід починається в глибині вушної раковини зовнішнім слуховим отвором.. По всій довжині слуховийпрохід покритий шкірою, в якій містяться численні сальні залози,котрі виділяють жир і сірку. Внутрішній край слухового проходузакритий барабанною перетинкою, що відділяє зовнішнє вухо відсереднього.

Середнєвухоскладається з барабанної порожнини з трьомаслуховими кісточками, барабанної перетинки, соскоподібних придатків та слухової труби.

Барабанна порожнина — ценевеликий простір у піраміді скроневої кістки, яка має шістьстінок: зовнішню (покрівельну), внутрішню (лабіринтну), передню(сонну), задню (соскоподібну), верхню (покрівельну) й нижню(яремну). Зовнішньою стінкою служить барабанна перетинка. Внутрішня стінка з'єднує середнє вухо з внутрішнім. На внутрішнійстінці є два отвори: верхній — овальний, прикритий основою стремінця. Нижній — круглий, затягнутий вторинною барабанноюперетинкою. Верхня стінка відділяє барабанну порожнину відпорожнини черепа, нижня — від яремної ямки, передня — відканалу сонної артерії, задня — від соскоподібного відростка.

Ззаду барабанна порожнина з'єднується з порожниною соскоподібного відростка. Барабанна порожнина вистелена слизовоюоболонкою і заповнена повітрям.У барабанній порожнинірозміщуються три слухові кісточки: молоточок.коваделко й стремінце.Молоточок складається з головки.шийки та ручки.Ручка зрощена збарабанною перетинкою Головка молоточка лежить в заглибині барабанноїпорожнини.. Коваделко має тіло з сідлоподібним заглибленням, доякого кріпиться головка молоточка, та дві ніжки — коротка й довга. Короткою ніжкою коваделко приєднується до стінки барабанної порожнини зв'язкою, довга ніжка зчленовується з головкоюстремінця. Стремінце складається з головки, двох ніжок і основи.Основа стремінця заходить в овальний отвір і відмежовує середнєвухо від внутрішнього.

Слухова труба з'єднує барабанну порожнину з порожниноюглотки. Це трубка завдовжки3—4см, складається з хрящової такісткової частин. Через слухову трубку середнє вухо заповнюєтьсяповітрям. Слухова труба має важливе значення у вирівнюванніатмосферного тиску на барабанну перетинку.

Внутрішнє вухо лежить у піраміді скроневої кістки, складається з кісткового й перетинчастого лабіринтів..Кістковий лабіринт, розміщений у піраміді скроневої кістки,складається з присінка, завитка та кісткових півколових каналів. Присінок займає центральне положення, він має три заглиблення:еліптичне, сферичне і завиткове, що лежать між ними.. Еліптичнезаглиблення сполучається п'ятьма отворами з півколовими кістковими каналами, а два останніх — з каналами завитка. В заглибленняхє невеликі решітчасті плями, через які проходять відростки присінкової частини присінково-завиткового нерва. На зовнішній стінціприсінка розташовані два вікна: вікно присінка й вікно завитка. Завдяки їм присінок з'єднується з барабанною порожниною. Вікноприсінка затягнуте мембраною, а вікно завитка закрите стремінцем.

Кісткові півколові канали є в трьох взаємно перпендикулярнихплощинах (горизонтальній, фронтальній і сагітальній). Канали відкриваються в присінок своїми ніжками. Із них три ніжки маютьрозширення — кісткові ампули, три інші — прямі. Прямі ніжкипереднього й заднього півколових каналів перед заходом у присінок об'єднуються в одну загальну ніжку, тому півколові каналивідкриваються у присінок п'ятьма отворами.

Завиток спіральне закручений у два з половиноюоберти навколо веретена. Від веретена відходить кісткова спіральнапластинка, яка поділяє порожнину канала на дві частини, або сходи.Верхні — присінкові сходи починаються від присінка й доходятьдо верхівки завитка. На верхівці завитка є невеликий отвір, якимприсінкові сходи з'єднуються збарабанними сходами, що тягнуться від верхівки завитка до його основи,де відкриваються в кістковомулабіринті вікном завитка, затягнутим вторинною барабанною перетинкою.У присінок, крім завитка та півколових каналів, відкривається водопровід присінка, який виходить на задню поверхню пірамідискроневої кістки.

Перетинчастий лабіринт. Усередині кісткового лабіринту є перетинчастий лабіринт. Між стінками кісткового та перетинчастоголабіринтів утворюється простір, заповнений рідиною — перилімфою. Всередині перетинчастоголабіринту міститься ендолімфа. Перилімфа відтікає в підпавутиннийпростір, а ендолімфа — в ендолімфатичну протоку твердої мозковоїоболонки. У присінку кісткового лабіринту розміщуються дві частиниперетинчастого, а саме: маточка й мішечок, які з'єднуються між собоюпротокою. В маточку відкриваються півколові канали перетинчастоголабіринту.Мішечок зв'язаний із завитком. Стінки перетинчастого лабіринту йпівколових каналів складаються зі сполучної тканини, їхня внутрішняповерхня вистелена одношаровим плоским епітелієм, який переходить у нейроепітелій плям (підвищень), що є в мішечках і гребенях, розміщених в ампулах півколових каналів. Плями та гребеніпокриті рецепторними волосковими клітинами. На їхній поверхнібагато отолітів — мікроскопічних кристалів карбонату кальцію.При зміні положення голови ендолімфа разом з отолітами пересувається на ті чутливі клітини, які забезпечують рівновагу тіла впросторі. Чутливі клітини плям і гребенів з'єднуються з периферичними волоконцями нерва присінка, який і передає збудження в нервові центри головного мозку.

Між присінковими й барабанними сходами лежить трикутноїформи завиткова протока, закручена спірально.

Завиткова протока має три стінки: зовнішню, верхню та нижню.Нижня стінка називається основною пластинкою (спіральноюмембраною), вона зростається з кістковою спіральною пластинкою. Основна мембрана складається з фіброзних волоконець,натягнутих між кістковою спіральною пластинкою й стінкою кісткової протоки завитка. Волокна мають різну довжину, їх приблизно24тис. Вони приводять у рух коливання перилімфи й ендолімфи.

Залежно від висоти звуку коливаються ті волокна, довжинаяких пристосована сприймати його: чим довше волокно, тим нижчоїтональності звуки викликають його коливання, і навпаки — звукивисокої тональності викликають коливання коротких волоконецьосновної пластинки. На основній пластинці міститься спіральний орган (кортіїв орган), який складається з опорних і рецепторних клітин. Рецепторні клітини мають назву волоскових — чутливихклітин. На їхній поверхні є тоненький волосок. Волоскові чутливіклітини контактують з відростками біполярних клітин першогонейрона слухового шляху. Над спіральним органом нависає покривнаперетинка з драглистої речовини. Сприйняття звуку відбуваєтьсятак: звукові хвилі, які сприймає зовнішнє вухо, надходять до барабанної перетинки, коливання якої передається слуховим кісточкамсереднього вуха, а далі через вікно присінка — перилімфі — присінковим сходам. На верхівці завитка присінкові сходи сполучаються з барабанними сходами, якими коливання перилімфи доходитьдо вікна завитка, затягнутого вторинною барабанною перетинкою. Коливання перилімфи передається на ендолімфу, а вона викликаєколивання відповідних волоконець на основній пластинці. В результаті коливання основноїпластинки волоскові чутливі клітини торкаються покривної перетинки, якасприймає й передає звукові подразнення.

Провідниковий відділ завиткового аналізатора починається чутливими нейронами спірального вузла, який лежить у стрижні кісткового завитка, звідси ж починається й кісткова спіральна пластинка. Дендрити спірального вузла канальцями основної перетинкипідходять до чутливих волоскових клітин — рецепторів спіральногооргана. Нейрити спірального вузла каналами стрижня виходять увнутрішній слуховий прохід, де об'єднуються з волокнами нерваприсінка, утворюючи корінецьVIIIпари черепних нервів,спрямований до ядер нерва, що лежать у ромбоподібній ямцічетвертого шлуночка. Від довгастого мозку волокна слухового нерватягнуться до нижніх горбиків пластинки покришки середньогомозку, потім — до медіальних колінчастих тіл, далі — до зоровогобугра й від нього — до слухового центру, розміщеного в середній частині верхньої скроневої закрутки кори півкуль великогомозку.

Провідниковий відділ присінкового аналізатора починається відвузла присінка, що лежить увнутрішньому слуховому каналі. Його дендрити йдуть до рецепторів, що є уплямах присінка та гребеняхампул півколових каналів, а нейрити — до загального корінцяVIIIпари черепних нервів, що йдуть до довгастого мозку. Більшість присінкових нервових волокон закінчується на присінкових ядрахромбоподібної ямки, а менша частина йде до кори черв'ячка мозочка. Кірковий центр присінкового аналізатора лежить у передній частині кори скроневої частки півкуль великого мозку.

2. Орган зору.Зоровий аналізатор.

Орган зору складається з очного яблука. зорового нерва і додаткових органів ока.

Очне яблуко складається з ядра татрьох оболонок.Зовнішня оболонка очного яблука – склера, середня -судинна і внутрішня - сітківка. Зовнішня оболонка поділяється на заднючастину - склеру і передню частину - рогівку. Склера побудована зколагенових волокон.а рогівка складається з прозорих сполучнотканиннихволокон і багатошарового епітелію.Рогівка має п ять шарів і не містить кровоносних судин.

Судинна оболонка очного яблука лежить під склерою,у ній розгалужені кровоносні судини. Судинна оболонка складається з трьох частин: задня — власне судинна оболонка (розташована ззаду війкового тіла), середня — війкове тіло і передня — райдужка.

Власне судинна оболонка тоненька, складається зі сполучної тканини чорного кольору, який відбиває всі кольори райдуги. Основу її складають тісно переплетені артерії вени, між якими є пухкасполучна тканина з великими пігментними клітинами.. Спереду власне судинна оболонка переходить у потовщене війкове тіло, яке має складну будову. Головну його масу складають війковий м'яз і пухка сполучна тканина зпігментними клітинами. Війковий м'яз має колову форму і в місці їїпереходу в рогівку тісно прилягає до склери. Від внутрішньої поверхнівійкового тіла відходять70—80війкових відростків, що утворюють війковий вінець, до якого прикріплюються волокна війкового пояска (зв'язка циннова), що йдуть до кришталика..

Війковий м'яз складається з меридіональних (поздовжніх), кругових та радіальних волокон. Скорочення війкового м'яза призводить до розслаблення війкового пояска, а це сприяє збільшенню кривизни кришталика.

Райдужка є продовженням війкового тіла, являє собою тонкупластинку з отвором у центрі, який називається — зіницею, її внутрішній край нерівний — зубчастий, а зовнішнім вона з'єднується звійковим тілом. Райдужка складається з п'яти шарів. У їїсполучнотканинній основі містяться судини, пігмент і гладенькім'язи. Від кількості та глибини залягання пігменту залежить колірочей людини — від світло-блакитного до чорного. У альбіносівпігмент відсутній, і крізь рогівку видно кровоносні судини. В товщірайдужки розташовані кругові та радіальні м'язи. Скорочення кругових м'язів звужує зіницю, а радіальних — розширює її. Сітківка — внутрішня оболонка ока, з'єднується з судинною оболонкою. Вона складається з двох частин. Задня прилягає безпосередньо до власне судинної оболонки й називається зоровою частиною сітківки. В ній містяться фоторецептори — палички та колбочки. Передня частина сітківки не має фоторецепторів.У задній частині сітківки є місце виходу зорового нерва — диск зорового нерва, а в ділянці диска є пляма, де зовсім відсутні фоторецептори (так звана сліпа пляма). На віддалі4—6см від сліпої плямиє округлої форми заглиблення — жовта пляма — місце найгострішого зору. Зорова частина сітківки має складну багатошарову мікроскопічну будову. Розрізняють10шарів сітківки. Зовнішня частина сітківки — пігментна, вона пов'язана з судинною оболонкою.Безпосередньо під пігментною частиною лежить шар фоторецепторних клітин, які являють собою біполярні нейроцити. Своїми відростками вони з'єднуються з пігментною частиною. Відростки біполярних нейроцитів і є світлочутливі рецептори — палички таколбочки, які сприймають і переробляють світлові відчуття. В центральній частині сітківки зосереджено6—7 млн. колбочок, вонисприймають усі кольори райдуги. Паличок120—130млн, лежатьвони на периферії сітківки й забезпечують сутінковий зір.

Від фоторецепторів також відходять відростки в глибші шарисітківки, ними вона з'єднується з біполярними нейроцитами зернистого шару. Клітини цього шару контактують з гангліознимиклітинами мультиполярного шару. Аксони гангліозних клітин,з'єднуючись між собою, виходять на поверхню сітківки й утворюють зоровий нерв.

Внутрішньою поверхнею сітківка прилягає до склистого тіла. очного яблука..

Ядро очного яблука складається з кришталика, склистоготіла, водянистої вологи передньої та задньої камер очного яблука.

Кришталик — прозора двоопукла лінза. Задня поверхня йогобільш опукла, ніж передня. Кришталик утворений прозорою безбарвною речовиною, яка не має ні судин, ні нервів і охоплена зусіх боків безструктурною капсулою.. Кришталик виконує важливу функціюзаломлення світла. Ця його здатність пов'язана зі зміною кривизникришталика, що відбувається внаслідок скорочення війкових м'язів. При цьому війковий поясок розслаблюється, опуклість кришталика збільшується, відповідно збільшується його заломлювальнасила. Коли війкові м'язи розслаблюються, війковий поясок натягується, кривизна кришталика зменшується, він стає плоским. Заломлювальна здатність кришталика сприяє тому, що зображенняпредмета (близько або далеко розміщеного) падає точно на сітківку. Це явище називається акомодацією.. З віком людини акомодація послаблюєтьсячерез втрату кришталиком еластичності й здатності змінюватисвою форму.

Склисте тіло займає більшу частину порожнини очного яблука.Воно покрите зверху тонкою прозорою склистою перетинкою.Склисте тіло складається з білковоїрідини й ніжних переплетених між собою волоконець. Передня його поверхняувігнута й оберненадо задньої поверхні кришталика, має форму ямки, в якій лежитьзадній полюс кришталика. Більша ж частина кришталика прилягає до сітківки очного яблука й має опуклу форму.

Передня й задня камери ока заповнені водянистою вологою, щовиділяється кровоносними судинами війкових відростків і райдужки. Водяниста волога має незначні заломлювальні властивості. Передня камера ока більша й міститься між рогівкою та райдужкою, азадня — між райдужкою й кришталиком.

Додаткові органи ока — це повіки, вії, брови, слізнийапарат, сполучна оболонка та м'язи.

Повіки (верхня та нижня) являють собою складки шкіри.. Верхня повіказгори обмежена випуклою бровою, яка покрита невеликими волосками. Зсередини повіки вкриті сполучною оболонкою (кон'юнктивою). При закритих повіках кон'юнктива утворює мішок сполучноїоболонки (кон'юнктивний), у якому скупчується невелика кількість слізної рідини. Між краями повік, у ділянці медіального кута ока,міститься слізне озеро, на дні якого є невелике підвищення, щомає назву слізного м'ясця. По краяхобох повік у цьому місці є невеликий отвір — слізна крапка, вона єпочатком слізного канальця. Слізний апарат ока складається зі слізної залози, слізного канальця, слізного мішка та носослізної протоки. Слізна залоза розміщена у верхньозовнішньому куті орбіти. Залоза має 10—14вивідних протоків, які відкриваютьсяу верхнє склепіння. Слізна рідина, омиваючи очне яблуко, надходить домедіального нижнього кута ока, до слізного озера. Через слізні крапкивона переходитьу слізні канальці й потрапляє у слізний мішок, який, переходить у носослізну протоку.

М'язи очного яблука забезпечують рухливість очного яблука.Розрізняють чотири прямих, два косих м'язи та м'яз-підіймач верхньої повіки: верхній, нижній, бічний та медіальній беруть початоквід фіброзного кільця, розташованого в орбіті навколо зоровогонерва. Прикріплюються прямі м'язи до екватора очного яблука. Всім'язи ока рухають очне яблуко відповідно догори, донизу, вбік і всередину.

Зоровий аналізатор.

Промені світла потрапляють на рецептори сітківки- палички йколбочкиПід дією світла в паличках і колбочках відбувається генераціянервового імпульсу. який передається біполярним клітинам. а від нихгангліозним клітинам. аксони яких формують зоровий нерв.Далі збудження йде доголовного мозку й виходить на основу мозку. д е правий та лівий зоровінерви утворюють зорові перехрестя Після перехрестя кожен нерв утворюєзоровий шлях. який доходить до зорового бугра. Частина нервових волоконпроходить до верхніх горбків покришки середнього мозку. інша частинаволокон підходить до бічних колінчастих тіл проміжного мозку і дозорового бугра Далі у вигляді таламічної радіації йде до шпорноїборозни. яка знаходиться в потиличній частки кори півкуль великогомозку. де локалізується кіркова ядерна зона зорового аналізатора.

САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

СПбГУ

Автор: Новосельцев Святослав Валерьевич – врач-невролог, кандидат медицинских наук, выпускник Русской Высшей Школы Остеопатической медицины (Доктор Остеопатии), преподаватель Института остеопатии Санкт-Петербургского государственного университета, член Русского Регистра Докторов Остеопатии.

Настоящее пособие подготовлено для врачей-слушателей Института остеопатии Санкт-Петербургского государственного университета. В нем на основе данных современной литературы изложены основные положения по анатомическому разделу краниальной остеопатии. В пособии также даны современные представления о клинической биомеханике костей черепа.

Рецензент -

Учебное пособие для врачей-слушателей Института остеопатии Санкт-Петербургского государственного университета, неврологов, мануальных терапевтов, ортопедов-травматологов.

С.В. Новосельцев, 2007

Дата добавления: 2014-11-20