Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Психотичні синдроми потьмарення свідомості





Синдроми з переважанням порушень свідомості

Клінічного визначення терміну „потьмарення свідомості” немає. В той же час всім синдромам потьмарення свідомості притаманні спільні риси. К. Jaspers (1965) перший навів їх перелік:

1) відчуженість хворого від оточуючого з нечітким, утрудненим, фрагментарним його сприйняттям;

2) різні види дезорієнтації – у місці, часі, оточуючих, ситуації, власній особі;

3) безладність мислення, що супроводжується слабкістю або неможливістю суджень та мовними порушеннями;

4) амнезія періоду потьмарення свідомості.

Непсихотичні синдроми потьмарення свідомості.

Обнубіляція– „захмарення свідомості”, „вуаль на свідомості”. Реакції хворих, в першу чергу мовні, сповільнюються. З’являються розгубленість, неуважність, помилки у відповідях. Часто відмічається безтурботність.

Сомноленція – стан напівсну, більшу частину часу хворий лежить із закритими очима. Спонтанна мова відсутня, але на прості питання надаються вірні відповіді. Більш складні запитання не осмислюються. Зовнішні подразники здатні на деякий час послабити симптоми обнубіляції та сомноленції.

Оглушення – хворі байдужі, оточуюче не привертає їх уваги, питання, які їм ставлять, сприймають не відразу і здатні осмислити з них лише найпростіші. Мислення сповільнене та ускладнене. Словарний запас бідний. Відповіді односкладові, часто зустрічаються персеверації.

Сопор – патологічний сон. Хворий лежить нерухомо, очі заплющені, обличчя амімічне. Мовне спілкування з хворим неможливе. Сильні подразники (яскраве світло, сильний звук, больові подразники) викликають недиференційовані, стереотипні захисні рухові та зрідка голосові реакції.

Кома – повна втрата свідомості з відсутністю реакцій на будь-які подразники та появою патологічних рефлексів.

Синдроми деперсоналізації та дереалізації – поєднане порушення сприйняття власної особи та існуючої реальності, яке усвідомлюється та хворобливо переживається.

У цьому синдромі може переважати один із розладів – деперсоналізація або дереалізація; в ряді випадків вони виникають ізольовано.

Деперсоналізація – розлад самосвідомості, що проявляється відчуттям зміни деяких або всіх психічних процесів – відчуттів, думок, уявлень, спогадів, відношення до оточуючого т. ін. У найбільш легких випадках деперсоналізації виникає відчуття зміни психічних процесів за рахунок послаблення або втрати образного компоненту. Оточуюче починає „сприйматися розумом”, стає „відстороненим поняттям”, „становить лише думку”. Морально-етичні категорії, такі як добро, зло, обов’язок, справедливість т. ін. стають для хворого лише абстрактними поняттями. Зменшується або втрачається здатність сприймати емоційні реакції інших людей. Відчувають себе сторонніми серед них. Відмічають емоційне та інтелектуальне збіднення. Здається, що висловлювання та вчинки здійснюються ними автоматично. У більш тяжких випадках власне духовне „Я” втрачає свою єдність та цільність. Його відчувають немов би сполученням окремих частин. Багато хворих говорять про роздвоєння власного „Я”. Може виникати відчуття, що власне „Я” зникло. Хворі відмічають відчуття розчиненості свого „Я” в оточуючих. Зникає уявлення про своє минуле, а те що залишається, сприймається окремими фрагментами, що не мають зв’язку з теперішнім часом. У хворих звичайно збережене усвідомлення хвороби, але критична оцінка власного стану знижена. Іншим варіантом тяжкої форми деперсоналізації є відчуження вищих емоцій, що проявляється тяжким почуттям ослаблення емоційного реагування на навколишні події, людей, природу, самого себе. Притуплені почуття при підсиленні деперсоналізації змінюються їх втратою з появою раніше описаного симптому – anaesthesia psychica dolorosa.



Дереалізація – розлад самосвідомості, що супроводжується почуттям зміни живих та неживих предметів, оточення, явищ природи. При дереалізації оточуюче сприймається зміненим, дивним, нечітким, чужим, примарним, застиглим, неживим. Воно сприймається немов би крізь туман, плівку, малопрозоре скло, нерідко втрачає об’ємність та перспективу. Предмети позбавляються просторового розташування. В деяких випадках хворі відмічають, що оточуюче схоже на декорацію або фотографію. Змінюються фарби оточуючих предметів, їх колір втрачає насиченість, яскравість. В деяких випадках при дереалізації оточуюче сприймається незвично чітко та яскраво. Змінюється почуття часу: він сповільнюються, зупиняється, зникає. Іноді, навпаки, з’являється відчуття швидкого плину часу. До дереалізації відносять симптоми dйjа vu, йprouve, entendu (раніше баченого, пережитого, чутого) та jamais vu, йprouve, entendu (ніколи не баченого, не пережитого, не чутого).

Деліріозний синдром – галюцинаторне потьмарення свідомості з переважанням справжніх зорових галюцинацій та ілюзій, образного марення, мінливого афекту, в якому переважає страх, рухове збудження.

Розвиток означеного розладу перебігає в декілька етапів (стадій).

Симптоми першої стадії стають помітними звичайно під вечір. З’являється загальне збудження. Хворі багатомовні, в їх висловлюваннях легко виникають непослідовності. Відчувають напливи образних почуттєво- наглядних спогадів, що мають відношення до минулого. Рухи набувають перебільшеної виразності. Наявна гіперестезія: зорова, дотикова, слухова, смакова т. ін. Настрій мінливий, сон поверхневий, з перервами, супроводжується яскравими, нерідко жахливими сновидіннями, тривогою та страхом.

В другій стадії на тлі підсилення перерахованих розладів виникають зорові ілюзії у формі парейдолій. Епізодично може виникати нечітке орієнтування у місці та часі. Перед засинанням, при заплющених очах виникають гіпнагогічні галюцинації.

На третій стадії виникають справжні зорові галюцинації. Вони можуть бути поодинокими та множинними, статичними і рухомими, кольоровими та незабарвленими, зменшених, звичайних або збільшених розмірів. В залежності від етіологічного фактору зорові галюцинації можуть мати свої відмінні риси. Наприклад, зооптичні галюцинації є характерними для алкогольного та кокаїнового делірію; мікроптичні галюцинації – для делірію, що виникає при отруєнні опіатами т. ін. При делірії хворий завжди є зацікавленим глядачем усього, що відбувається навколо нього. Його афект та вчинки досить точно відповідають змісту обманів сприймання. Він охоплений цікавістю, нерозумінням, захватом, страхом, жахом. В третій стадії також можуть виникати слухові, тактильні, нюхові галюцинації, фрагментарне образне марення.

Питання, що ставляться, хворий осмислює погано, часто відповідає не по суті. Порушується орієнтування в оточуючому. Звичайно хворі хибно орієнтовані.

Усвідомлення власного „Я” – самоусвідомлення, зберігається завжди. Вночі спостерігається або повне безсоння, або неглибокий, з перервами сон, який виникає лише вранці. Несприятливий розвиток основного захворювання (соматичного, інфекційного, інтоксикаційного т. ін.) може призвести до розвитку тяжких форм делірію – професійного та муситуючого.

Професійний делірій – делірій з переважанням одноманітного рухового збудження у формі звичних буденних дій: їжа, прибирання або ж дії, що мають безпосереднє відношення до професії хворого. Галюцинації та маячня або відсутні, або рудиментарні. Мовний контакт часто неможливий.

Муситуючий делірій – це делірій з некоординованим руховим збудженням без закінчених дій, одноманітний за своїми проявами, що відбувається в межах ліжка. Хворі щось знімають, струшують, хватають. Мовне збудження проявляється тихими та незрозумілими окремими звуками, складами. Спілкуватись з хворими неможливо, вони цілком відчужені від оточуючого. Муситуючий делірій звичайно змінює професійний. В залежності від етіологічного фактору делірій може супроводжуватись вегетативними та неврологічними порушеннями: тахікардією, тахіпное, пітливістю, коливанням рівня АТ, м’язовою гіпотонією, гіперрефлексією, тремором, атаксією т. ін.

Онейроїдний синдром – потьмарення свідомості з напливом мимовільно виникаючих фантастичних уявлень, що містять видозмінені фрагменти раніше сприйнятого, то ізольованих, то чудернацько переплетених з деталями реального світу, які сприймаються спотворено. Картини, що виникають, схожі на сновидіння, слідують одна за іншою в певній послідовності так, що одна подія немов би витікає з іншої, тобто відрізняються сценоподібністю. Постійні афективні (депресивні або маніакальні) та рухові, в тому числі кататонічні розлади. Початковий етап визначається афективними розладами: депресивні стани супроводжуються в’ялістю, безсиллям, примхливістю, дратівливістю, немотивованою тривогою; маніакальні стани завжди несуть на собі відбиток захвату, почуття проникнення та прозріння, тобто супроводжуються симптомами, властивими для екстазу. Афективні розлади супроводжуються порушеннями сну, апетиту, головним болем, неприємними відчуттями в ділянці серця. Пізніше виникає етап маячної налаштованості. Оточуюче здається хворому зміненим, незрозумілим, сповненим потайного тривожного змісту. З’являється неусвідомлений страх або передчуття загрози, біди. Маячний настрій супроводжують несистематизовані ідеї марення, переважно переслідування, хвороби, загибелі. Потім виникає етап маячення інсценування, значення та інтерметаморфози. Хворі відмічають, що навколо них відбуваються якісь події, ніби кіно чи спектакль, де вони то самі виконують певні ролі, то з захватом спостерігають як глядачі; часом відбувається перевтілення одних осіб в інші. Періодично виникають мовнорухове збудження, загальмованість. Подальша трансформація клінічної картини супроводжується розвитком істинного онейроїду. У свідомості хворих домінують візуалізовані фантастичні уявлення (сноподібне марення), які пов’язані з їх внутрішнім світом. Основою цих уявлень є зоровий псевдогалюциноз. В стані онейроїду перед „внутрішнім оком” хворого проходять сцени грандіозних подій, в яких він сам є головним персонажем. Часто наявна дисоціація між змістом свідомості та руховою сферою, в якій переважають мінливі за інтенсивністю, але в цілому неглибокі симптоми кататонічного ступору, що змінюються на нетривалий час епізодами патетичного чи безглуздого збудження. Звичайно хворі мовчать, мовне спілкування з ними неможливе.

Редукція симптомів онейроїду відбувається поступово в порядку, зворотному їх виникненню. Хворі відтворюють досить детально зміст психопатологічних розладів періоду потьмареної свідомості.





Дата добавления: 2014-11-25; Просмотров: 436; Нарушение авторских прав?


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

studopedia.su - Студопедия (2013 - 2020) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.003 сек.