Навчальних дій і операцій

Методи організації і здійснення

Метод створення композицій запроваджений у масову педагогічну практику Д. Кабалевським, Л. Горюновою. Він спрямований на об’єднання різних форм спілкування учнів з музикою під час виконання одного твору. Так, якщо в чотири руки грається знайома пісня (наприклад, «Перепілочка»), весь клас може одночасно виконувати цю пісню в різних варіантах. Перший куплет звучить тільки на фортепіано в чотири руки, другий куплет увесь клас починає співати дуже тихо, поступово підсилюючи звучність (разом із підсиленням звучності), третій куплет співається на поступовому затиханні звучання, а четвертий виконується знову тільки на фортепіано дуже тихо. Виконання такого роду «композицій», складених із дуже простих елементів, але таких, що вимагають уваги і музичного «дихання» протягом значного відрізку часу, дуже захоплює дітей і розвиває у них музикальність у самих різних напрямках. Окрім виконання в чотири руки, подібні композиції можна збагатити введенням в ансамбль (супровід) гри на дитячих музичних інструментах. Прийоми вчителя при цьому: проблемні завдання, розповідь, пояснення. Прийоми учнів – створення задуму, конструювання із готових моделей, підбір аналогів, вокально-інструментальні імпровізації або варіації на задану тему.

Метод створення художнього контексту – спрямований на розвиток музичної культури школярів через «виходи» за межі музики (в суміжні види мистецтв – живопис, архітектуру, театр, літературу; історію, природу, життєві ситуації і образи), створення різноманітного художньо-педагогічного середовища. Цей метод дозволяє уявити музику в багатстві її різноманітних зв’язків, зрозуміти схожість і різницю з іншими видами мистецтва, різними сферами суспільної свідомості – філософією, наукою, релігією. (Автором зазначеного методу є Л. Горюнова.)

Метод музичних колекцій розроблений Н. Гродзенською. Він зорієнтований на створення школярами різних колекцій: стильових, жанрових (колекція маршів, пісень, вальсів і т.п.), образно-тематичних (п’єси про природу, тварин і птахів, дітей). Учні вклеюють в зошити з музики (або в окремо заведені зошити) конвертики з відповідними назвами на лицьовій стороні, куди заносять карточки із назвами творів, їх авторів, які вони чули або виконували на уроках музики, під час позакласних і позашкільних форм занять з музичного мистецтва, вдома, в театрі, у філармонії тощо. Цей метод виконує допоміжну роль під час реалізації методу інтонаційно-стильового осягнення музики.

Метод пластичного інтонування – спрямований на освоєння способів «активного слухання». Особливістю даного методу є вираження музики в жесті, цілісне сприймання музичної тканини через моторику свого тіла. У цьому методі чуттєве і раціональне поєднуються в єдиних діях. Засобами його реалізації є музика, жест. В. Коен називає такі відповідності жесту і музики:

– нисхідна і висхідна мелодія – руки, що піднімаються і опускаються;

– завершення музичного розвитку – руки відпочивають горизонтально на колінах, голова нахилена вниз;

– рух в напрямку гармонічної і мелодичної рівноваги – рухи руками зовні;

– кульмінаційні точки – руки витягнуті над головою;

– секвенція – рухи, які повторюються, висхідні і нисхідні і т.д. [15, с. 55].

Прийоми вчителя – наочний показ, практичне завдання, учбове завдання, ігрова ситуація. Прийоми учнів – вільне диригування, «дзеркало», пластичні етюди.

Метод переінтонування – передбачає виконання музичного твору в ритмі різних жанрів (маршу, мазурки, вальсу тощо).

Метод творення створеного – його сутність полягає в тому, що учні придумують свої варіанти музичного втілення художньої ідеї твору (або його програмного задуму).

Метод «музичний театр» – є одним із методів, розроблених у системі музичного виховання К. Орфа. Цей метод спрямований на осягнення цілісного музичного змісту (духовна сторона + предметна сторона + інтерпретація). Засоби його реалізації – звук, жест, танець, слово, літературний сюжет, вірш. Особливістю є те, що визначені вчителем засоби мають бути реалізовані в синтезі, наприклад, літературний текст + звук. «Музичний театр» допомагає дитині зробити музику видимою, відчутною, що дуже важливо на початковому етапі взаємодії з музичним мистецтвом, коли діти ще не вміють говорити про музику. Прийоми вчителя – рольова гра, практична задача. Прийоми учнів – інсценування, драматизації, етюди, міні-спектаклі.

Метод занурення – дозволяє усвідомити ціннісно-смислове значення музичного твору в житті людини. Засобами реалізації вказаного методу є різні життєві ситуації, зміст яких міг бути пов'язаний або був пов'язаний з тим чи іншим твором. Ці ситуації конструюються на основі реальних подій, взятих із літературних джерел або спеціально придуманих.

Прийоми вчителя – розповідь, проблемне завдання, учбова задача. Прийоми учня – способи мисленнєвих дій: аналіз, порівняння, узагальнення, оцінка.

Метод фонопедичних вправ – спрямований як на розвиток якісних характеристик голосу, так і на формування співацько-виконавських навичок. Автором цього методу є В. Ємельянов. У другому своєму призначенні цей метод виконує функцію засобу освоєння навичок елементарного голосового музикування без навчання елементам власне музики. В якості засобів реалізації методу можуть бути спеціально розроблені автором карти-схеми, які дозволяють візуально фіксувати виконання вправ. Метод реалі-зується на основі комплексу інтонаційно-фонопедичних вправ і на ГСДК (голосові сигнали домовної комунікації).

Прийоми вчителя – ігрові ситуації, практичні завдання, тлумачення, наочний показ. Прийом учнів – вправи.

Метод імітаційного моделювання – має на меті освоєння норм, правил, способів конструювання музичного твору або можливості його виконавського втілення. Імітаційне моделювання є умовою, яка дозволяє в стислому вигляді відтворити точно або із видозміненнями процес створення музичного твору, або умов, за яких він виконується. Засобами імітаційного моделювання можуть бути невеликі фрагменти або цілі музичні твори, фрагменти літературних творів, де є ситуації, пов’язані з музикою, картини художників із зображенням музикантів, картини і фотографії природи. Можливі прийоми конструюються як реальні ситуації із життя людини, об’єднанні спільною темою або задумом, наприклад, зустріч композитора і виконавця (бесіда, роздум, створення виконавського задуму, презентація своєї творчості). В результаті учень освоює комунікативно-поведінковий комплекс вмінь, а також спеціальні вміння, необхідні для виконання та інтерпретації музики.

Прийоми вчителя – навчальна задача, проблемні питання. Прийоми учня – аналіз конкретної ситуації, дискусія, діалог.

Метод проектів – дозволяє проявити учням свої знання, уміння самостійної роботи з інформацією, вольові якості, інтереси переваг. У методиці метод проектів визначається як сукупність послідовних навчально-виховних прийомів, які дозволяють учням набувати знання і вміння в процесі планування і самостійного виконання певних практичних завдань з обов’язковою презентацією результатів. Метод проекту найчастіше реалізується посередництвом навчання в мікрогрупах за технологією співробітництва. Проте школярі можуть не тільки колективно працювати над спільною проблемою, але і створювати індивідуальний проект. Ключовою особливістю методу проекту є те, що учні у процесі роботи над ним не тільки отримують нові знання, а й створюють навчальний продукт, матеріальний або інтелектуальний. Коло проблем проектної діяльності може бути пов’язане з творчими портретами композиторів, подіями музичного життя країни, історією виникнення музичних творів і т.д. Засоби реалізації (презентації) проекту залежать від його типу: інформаційний, дослідницький, творчий. Так, наприклад, у інформаційному проекті, пов’язаному із створенням відеофільму (комп’ютерного) про Київський національний оперний театр ім. Т. Г. Шевченка засобами його реалізації є книги, Інтернет-ресурси, аудіо-записи, фотоальбоми, комп’ютер. Дії, здійснювані учнями при цьому, пов’язані з добором інформації, її аналізом і компонуванням у певній послідовності, оформленням сторінок презентації і підготовкою до її публічної презентації. В результаті школярі набувають нові знання, в них розвиваються комунікативні уміння, форми мислення, пов’язані з обробкою інформації, формуються вміння публічного захисту своїх результатів діяльності.

У самому загальному вигляді при здійсненні проекту можна виділити наступні етапи:

1) занурення в проект (особистісне привласнення проблеми учнями, вживання в ситуацію, уточнення і конкретизація мети і завдань);

2) організація діяльності (поділ на групи, розподіл ролей в групах, планування роботи, вибір форми і способу пре-зентації передбачуваних результатів);

3) здійснення проекту (учні активно і самостійно працюють кожний у відповідності зі своїм амплуа, консультуються з вчителем за необхідності, «добувають» знання, яких не вистачає, колективно обговорюють результати індивідуального пошуку, готують презентацію результатів);

4) презентація результатів (учні демонструють своє розуміння мети і завдань проекту, вміння планувати та організовувати роботу, спосіб вирішення проблеми, здійснюють рефлексію діяльності і результатів).

Дата добавления: 2014-11-25