Методи контролю і самоконтролю

Метод «синквейн» – є одним із методів розвитку кри-тичного мислення. Допомагає навчитися доказово і логічно вибудовувати свої висловлювання про музику. Метод заснований на дедуктивному структуруванні процесу осмислення музичного твору. Перевести музику на мову слів дуже складно. Необхідно не лише навчитися підбирати адекватні звучанню музики слова, але і виражати їх у ло-гічній формі. Не маючи досвіду оформлення власних суджень про музику, діти зазнають труднощів у процесі їх репрезентації. Цей метод уявляє собою певну конструкцію висловлювання, засновану на алгоритмі дій, що скла-дається із п’яти кроків. Засоби: слова, алгоритм основних дій. Прийоми відповідають діям за алгоритмом:

1 – сформулювати основну думку твору, що звучить (не більше двох слів);

2 – двома дієсловами доповнити характеристику виділеної думки;

3 – охарактеризувати її за допомогою трьох прикметників;

4 – в одному реченні висловити власне ставлення до основної ідеї твору;

5 – одним словом зробити висновок-підсумок, закцентувавши ціннісно-смислове значення твору.

Освоєння всіх кроків може бути поступовим. Також вчитель може запропонувати різні умови, життєві ситуації (виконання цих дій): твір-експромт, телеграма, рекламний текст у журналі. Це допоможе учням вибрати стиль викладу своїх висловлювань.

Прийоми вчителя – учбові завдання, рольова гра. Прийоми учнів – аналіз, порівняння, узагальнення, оцінка.

Цифровий диктант – метод, який дозволяє за дуже короткий час перевірити і оцінити знання музичного змісту. Вчитель формулює завдання і пропонує вибрати одну із відповідей (так чи ні). Кожна відповідь має певну цифру: так – 1, ні – 0. Учні у своєму зошиті повинні записати тільки цифру обраної ними відповіді. Цей метод дозволяє учням візуально оцінити рівень своїх досягнень. Засобом реалізації методу є форми тестових завдань з двома відповідями. Можливе також використання комп’ютерного варіанту презентації завдань.

Прийоми вчителя – тестові завдання. Прийоми учнів – вибір правильної відповіді.

Вікторина – метод, який широко застосовується у практиці музичного виховання. Дозволяє перевірити і оцінити знання, пов’язані з музичним змістом. Засобами виявляються запитання і відповіді. Вчитель формулює запитання, учні дають на нього відповідь. Питання і відповіді можуть бути розроблені у формі тестових завдань: з вибором відповіді, на доповнення, на встановлення відповідності. Можливі завдання з вільною відповіддю. Такі завдання потребують точного визначення критеріїв для їх оцінювання.

Прийоми музичного виховання

Орієнтація на результат, заради якого був обраний той чи інший метод, є умовою вибору прийомів. Система прийомів визначає не тільки зміст методу, але і його своєрідність у дії. Один і той же прийом може входити до складу різних методів. Розрізняють також прийоми вчителя і прийоми учнів. Однак у структурі методу вони постають як взаємозумовлені дії. Так, дії учнів обумовлюють реакцію, дії вчителя, а дії вчителя повинні стимулювати дії учнів. Система прийомів кожного перебуває у причинній залежності один від одного.

Наведемо приклади учнівських прийомів, які допоможуть вчителю конструювати зміст методів, спрямованих на освоєння способів взаємодії зі світом музики.

Прийом візуалізації. Візуалізувати – означає виводити зовні, роботи видимим. Цей прийом дозволяє перевести в зорову модальність не тільки засоби музичної виразності, які мають графічне позначення, але й емоційний стан, враження. Дія здійснюється як перенос внутрішнього відчуття в зоровий образ. Візуалізація репрезентує не тільки здатність побачити, сконструювати образ цілісно на «внутрішньому екрані», але і надалі працювати з ним. Засобами візуалізації є різні зорові моделі: спонтанне малювання, кольорове і графічне зображення, пластичні рухи (руки, тіло).

Прийом «музична палітра». Палітра – це наочна демонстрація всіх можливих елементів музичних засобів (композиційних, виразних, ціннісно-смислових). Слухаючи твір, діти самі складають музичні палітри, які можуть бути як індивідуальні, так і колективні. Кількість елементів у музичній палітрі залежить від того, які музичні засоби виділяють в момент слухання учні. Засобом реалізації цього прийому є спеціальні карточки.

Прийом «партитура прогнозів», або «слухання із зупинками». Слухання із зупинками вчить учня передбачувати музичний текст, «думати разом з композитором», вчитися аналізувати окремі елементи музичного тексту. Прийом заснований на активізації уваги, пам’яті, уявлень. Основна відповідь, яку необхідно знайти учням, «чому саме такі засоби»? Не здогадки чи передбачення повинні стати відповіддю, а ті уявлення, які виникли в результаті слухання звукового матеріалу. Засобом реалізації прийому є модель готової партитури, скомпонованої з елементів музичних засобів. У партитурі пропущено який-небудь елемент, на ньому і концентрується увага учнів. Видиме і відчуте співвідношення між елементами дозволяє знайти відповідь про необхідність вибору автором того чи іншого музичного засобу.

Прийом «сніговий ком». Дозволяє учням в умовах ко-лективної роботи знайти найбільш адекватні смислові характеристики музичним засобам. Навчитися переводити відчуте в слова зовсім непросто. Цей прийом дозволяє, виділивши один із музичних засобів, шукати йому адекватні вербальні витлумачення. Слова підбираються на основі якої-небудь однієї ознаки (м’який, колючий, або статис-тичний, скам’янілий). Таким чином, музичний засіб «об-ростає» смисловими характеристиками, що і дозволяє зрозуміти його призначення в музичному тексті.

Прийом «бджолині соти». Засобом його реалізації є таблиця. Дітям необхідно заповнити пусті квадрати в таблиці. Кожний стовпчик цієї таблиці є контекстом, в рамках якого можна інтерпретувати значення музичного твору. Якісь квадрати можуть залишитися в учнів і незаповненими. Прийом може бути реалізований в умовах як індиві-дуальної, так групової і колективної роботи на уроці. Під час роботи в групі необхідно дотримуватися наступних правил: вільне висловлювання, максимальне число висловлювань, конструктивна критика, опрацювання всіх припущень. При реалізації прийому в груповій формі кожний рядок таблиці може належати окремим учням. Це дозволяє побачити різні думки і порівняти їх.

Прийом «камінь спотикання». В якості «каменя спотикання» вибирається чиє-небудь висловлювання про даний твір (вірші, уривки літературних творів, власні слова автора), або нова виконавська інтерпретація (твір інструмен-тального жанру у вокальному виконанні, ремікси і т.д.). Цей прийом дозволяє учням включитися в пошук тих доказів, якими він пояснить власне ставлення до інформації, закладеної в музичному творі. Учням необхідно привести докази погоджувального чи заперечувального характеру з приводу інтерпретації музичного твору.

Друга група прийомів може бути застосована в методах, пов’язаних з освоєнням способів музичної діяльності.

Прийом «музичні аркуші». Дозволяє швидко сконцентрувати свою увагу на виконанні спільної задачі. Засобами реалізації є звичайні аркуші паперу із зошита, музичний твір В. А. Моцарта «Турецький марш». У своїх діях діти повторюють рухи за вчителем. Під звучання музики, аркуші, які перебувають у руках кожної дитини, вдаряються один об одний, по зовнішній поверхні однієї руки, потім по внутрішній, далі, аналогічно, по другій руці, по плечам і т.д. Під час виконання цих дій важливо дотримуватися одного правила – «разом із музикою», що означає зміну руху за фазами, дотримання метричної пульсації, виконання ролі шерхотіло-ритмічного акомпанементу.

Прийом «ритм, що повторюється». Допомагає налаштувати учнів на єдиний пульс, темп дій, виробити навички взаємодії з ведучим. В основі цього прийому перебуває яка-небудь ритмічна фраза, яку можна повторювати безперервно. Вчитель або хто-небудь із дітей хлопками показує цей ритм, далі всі приєднуються. Ритмічна фраза буде повторюватися стільки раз, поки у кожний учень не зможе її виконувати легко і невимушено. Після цього ритм можна змінити. Можна застосовувати різні способи відтворення: різні частини тіла, ритмічні інструменти, текст.

Прийом «музичне привітання». Допомагає розвивати зоровий і слуховий контакт, налаштувати учнів на спокійний ритм, тиху динаміку. Вчитель довільно співає мелодію з текстом: «У будинку моєму тиша, у будинку моєму – я одна. І тільки тихо шуршунчики шарудять, стукунчики стукотять, тріскунчики і т.д.». Текст супроводжується відповідними звуковими рухами. Діти, вслуховуючись у текст, включаються в пошук звукових зображень.

Прийом «музичні кроки». Змістом дій є яка-небудь ритмічна формула, наприклад, ті – ті – та. Всі дії виконуються тільки ногами. Необхідно активізувати свою слухову увагу. Діти сидять за партами, починаючи з лівої ноги виконують рух на місці – ті – ті – та (ліва, права, ліва). Способи виконання можуть бути різні: по ланцюжку, по рядам, по партам, у русі і т.д. Головне правило – точне дотримання ритмічної формули. Більше уваги треба бути приділити у тому випадку, якщо виконання ритмоформули розбити на окремі тривалості і озвучувати тільки одну з них.

Такий інтерактивний прийом, як автореферентність (від лат. самовідтворення) допоможе вчителю в конструюванні методу імпровізації, який належить до групи методів, спрямованих на освоєння способів прояву музичної культури учнів. Його автором є Л. Мун. Прийом автореферентності універсально реалізує потребу учнів у художньо-творчій діяльності в комплексному освітньому процесі уроку.

Розглянемо приклад імпровізаційної гри-вправи на тему «Малюнок і фон». У процесі його проведення виявляється різниця між малюнком і фоном у різних контекстах: музичному, літературному, живописному тощо. Перший етап – пошук ідеї. Прослуховується будь-який музичний твір або його фрагмент, написаний для якого-небудь солюючого інструменту (наприклад, Соната №2 а-moll для скрипки Й. С. Баха).

Другий етап – метафоричний переклад-імпровізація. Складається літературний діалог, який імітує прослухану сонату. Так як в ній виконує соло скрипка, вправу повинен виконувати соліст. Діалог уявляє собою імпровізацію, скажімо, на тему телефонної розмови, під час якої розмовляють дві людини, але чуємо ми репліки тільки одного співрозмовника. Діалог на тему «малюнок і фон» дозволяє з’ясувати, окрім відмінностей між малюнками і фоном, чи містить малюнок одну і ту ж інформацію, що і фон.

Третій етап – пошук аналогій в інших видах мистецтва. Аналогом подібному діалогу може бути опера Ф. Пуленка «Людський голос» – музична трагедія до однойменної мелодрами Ж. Кокто. В опері Ф. Пуленка голос головної партії героїні – малюнок. Музично насичена оркестрова партія виконує роль уявлюваних відповідей, які і складають яскравий емоційний фон, що розкриває художній образ авангардної опери.

Дата добавления: 2014-11-25