Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Механізм перемикання передач




А

Рис. 3. Пневматичний підсилювач приводу вимикання зчеплення:

1 – сферична гайка, 2 – контргайка, 3 – штовхач поршня вимкнення зчеплення, 4 – захисний чохол, 5 – корпус ущільнення поршня, 6 – поршень, що стежить, 7 – перепускний клапан, 8 – сапун, 9 – мембрана слідкуючого пристрою, 10 – сідло, 11 – впускний клапан, 12 – випускний клапан, 13 – пневматичний поршень, 14 – передній корпус, 15 – поршень вимкнення зчеплення, 16 – задній корпус; А – підведення гальмової рідини, Б – підведення повітря

 

При натисканні на педаль зчеплення робоча рідина надходить під тиском до отвору А, створюючи тиск у порожнині циліндра вимкнення зчеплення та біля торця слідкуючого поршня 6. Під тиском робочої рідини слідкуючий поршень 6, діє на блок клапанів, закриваючи випускний клапан 12 і відкриваючи впускний 11. Стиснене повітря, що надходить по трубопроводах до отвору Б, починає надходити в пневмоциліндр. Під тиском повітря пневматичний поршень 13 переміщується, діючи на шток поршня 15. В результаті на штовхач 3 поршня 15 вимкнення зчеплення діє сумарне зусилля, що забезпечує повне вимкнення зчеплення при натисканні водієм на педаль із силою 150 Н.

При відпусканні педалі тиск перед слідкуючим поршнем 6 падає, в результаті чого в слідкуючому пристрої закривається впускний і відкривається випускний клапан. Стиснене повітря з пневмоциліндра поступово виходить в атмосферу, тиск падає, рідина з гідроциліндра перетікає в головний циліндр і механізм зчеплення вмикається в роботу.

При відсутності стисненого повітря в пневматичній системі зберігається змога керування зчепленням, тому що вимикання зчеплення може бути здійснене за рахунок тиску в гідравлічній частині підсилювача. Але при цьому зусилля на педалі, яке створюється водієм, повинне бути близько 600 Н.

Вільний хід педалі зчеплення дорівнює – 30…42 мм. Рерулювання здійснюють коли він не дорівнює нормі наступним чином:

1.Регулювання зазору між поршнем і штовхачем поршня головного циліндра здійснюють ексцентриковим пальцем, який з’єднує провушину штовхача з важелем пералі.

2. Регулювання вільного ходу важеля вилки вимкнення зчеплення видбувається сферичною гайкою штовхача пневмопідсилювача.

 

КОРОБКА ПЕРЕДАЧ

Коробка передач призначається для зміни в широкому діапазоні крутного моменту, що передається від двигуна на ведучі колеса авто­мобіля. Крім цього, коробка пере­дач забезпечує рух автомобіля заднім ходом і дає змогу на тривалий час роз'єднувати двигун і ведучі колеса, що потрібно, коли двигун працює на холостому ходу під час руху автомобіля або на стоянці.

На сучасних вітчизняних автомобілях застосовують переважно механічні ступінчасті коробки передач із зубчастими шестернями. Кількість передач переднього ходу звичайно дорівнює чотирьом або п'яти (без урахування передач заднього ходу).



Передачі перемикаються пересуванням шестерень, які по черзі входять у зачеплення з іншими шестернями, або блокуванням шес­терень на валу за допомогою синхронізаторів. Синхронізатори вирів­нюють частоту обертання шестерень, що вмикаються, і блокують од­ну з них із веденим валом. Пересуванням шестерень або синхроніза­торів керує водій при вимкненому зчепленні.

Залежно від кількості передач переднього ходу коробки передач бувають триступінчастими, чотириступінчастими і т. д.

Основні деталі триступінчастої коробки передач (рис. 1): веду­чий вал 1, ведений вал 5, проміжний вал 6, установлений у корпусі коробки. На первинному валу жорстко закріплено шестірню z3,що перебуває в постійному зачепленні з шестірнею z`3,жорстко закріп­леною на проміжному валу. Інші шестерні проміжного вала z`2, z`1і z також жорстко закріплено. На веденому валу 5 встановлено шес­терню z2, що вільно обертається й перебуває в постійному зачепленні з шестірнею z`2. Шестірня z1 і синхронізатор 2 з'єднані з валом 5 за допомогою шліців і можуть переміщуватися по них у напрямах, по­казаних стрілками. Шестірня z0 забезпечує зміну напряму обертання веденого вала в разі вмикання передачі заднього ходу.

Кожна передача характеризується передаточним числом, під яким розуміють відношення кількості зубів веденої шестерні до кількості зуб'їв ведучої. Якщо в передачі бере участь кілька пар зубчастих шес­терень, то для визначення передаточного числа треба перемножити значення передаточних відношень усіх пар.

У розглядуваній схемі коробки передач для вмикання першої пе­редачі шестірню z1пересувають вилкою 4вліво до зачеплення її з шестірнею z`1. Тоді крутний момент передаватиметься з первинного вала 1 через шестерні постійного зачеплення z3 і z`3 на шестерні z`1 і z1, які утворюють першу передачу.

Передаточне число для першої передачі можна визначити за фор­мулою і1 = (z`3 /z3 )(z1 /z1'), де z1, z`1, z3, z`3 — кількість зуб'їв відповідних шестерень.

Друга передача вмикається переміщенням синхронізатора 2 за допомогою вилки 3 вправо. При цьому шестірня z2 блокується на ве­деному валу, а крутний момент на ньому визначатиметься переда­точним числом і11 = (z3r /z3 )(z2 /z'2).

Рис. 1. Схема триступінчастої коробки передач:

1 – ведучий вал; 2 – синхронізатор; 3, 4 – вилки; 5 – ведений вал; 6 – проміжний вал.

 

Третя передача вмикається пересуванням синхронізатора 2 вліво. В цьому разі ведений і ведучий вали жорстко з'єднуються, а переда­точне число в коробці не змінюється і дорівнює одиниці. Таку пере­дачу називають прямою і використовують для руху автомобіля з ве­ликою швидкістю.

 

 

Коробка передач вантажних автомобілів ГАЗ

 

На автомобілі ГАЗ-3307 – ГАЗ-53-12 встановлена чотириступінчата коробка передач з синхронізаторами для вмикання третьої та четвертої передач.

 

 

Рис. 1. Коробка передач автомобіля ГАЗ-3307

1 – перемикаючий важіль; 2 – кришка картера коробки передач; 3, 14 – шестірні третьої передачі; 4, 13 – шестірні другої передачі; 5, 9 – шестірні першої передачі; 7 – червячна пара приводу спідометра; 8 – ведений вал; 10, 11 –каретка з подвійними шестірнями передачі заднього ходу; 12 – вісь; 15 – шестірня приводу проміжного вала; 16 –проміжний вал; 17 – синхронізатор четвертої і третьої передач; 18 – ведучий вал; 19 – шестерня ведучого вала; 20 –картер коробки передач; 21 – стержень; 22 – фіксатор; 23 – штифтовий замок; 24 – запобіжник.

Механізм коробки передач (рис.1) зібраний в чавунному картері 20, який закритий кришкою 2, і приєднаний до картера зчеплення. Ведучий вал 18 з шестірнею 19 встановлений в картері: передній кінець вала обертається на кульковому підшипнику у виточці хвостовика колінчастого вала, а задній кінець – на кульковому підшипнику в передній стінці картера. Підшипник на валу закріплений гайкою та закритий кришкою.

Проміжний вал 16 з виготовленими як єдине ціле з ним шестірнями 15, 14, 13, та 9 встановлений в стінках картера: з переду на роликопідшипнику, а ззаду на кульковому підшипнику. Передній підшипник закритий заглушкою з гумовим ущільнюючим кільцем та зафіксований на валу стопорним кільцем. Задній підшипник закріплений на валу стопорним кільцем та закритий кришкою. Ведений вал 8 переднім кінцем опирається на роликопідшипник у виточці ведучого вала, а заднім – на кульковий підшипник, який, закріплений кришкою у задній стінці картера. На шліцах переднього кінця ведучого вала встановлений синхронізатор 17. Шестірні 4 і 3 другої та третьої передач встановлені вільно на валу, на втулках і знаходяться в постійному зачепленні з шестірнями 14, 13 проміжного вала.

На задньому кінці веденого вала на шліцах встановлена рухома шестірня 5 першої передачі. При переміщені цієї шестірні вперед вона находить на зубчастий вінець шестерні 4, з’єднує її з валом і вмикає другу передачу. При переміщені шестір­ні 5 назад вона входить в зачеплення з шестір­нею 9 вмикається перша передача. У випадку переміщення муфти синхронізатора 17 назад вмикається третя передача, а вперед — четверта (пря­ма) передача.

Каретка з подвійною шестірнею 10—11 вмикання передачі заднього ходу встановлена на бронзовій втулці на осі 12, яка закріплена в картері. При переміщені каретки вперед шестірня 11 зачіпляється з шестірнею 5, а шестірня 10 — з шестірнею 9. Привод спідометра здійснюється від заднього кінця веденого вала з допомогою червячної пари 7.

При вмиканні першої та другої передач крутний момент з ведучого вала передається на ведений вал через шестірні 19 і 15 на проміжний вал, і далі через шестірні відповідних передач, які встановлені на проміжному та веденому валах. При вмиканні третьої передачі крутний момент з ведучого вала передається на ведений вал через шестірні 19 і 15 на проміжний вал, і далі через шестірні 14 і 3 цих валів та синхронізатор 17. При вмиканні четвертої передачі крутний момент з ведучого вала передається на ведений вал через синхронізатор 17. При вмиканні заднього ходу крутний момент з ведучого вала передається на ведений вал через шестірні 19 і 15 на проміжний вал і далі через шестірні 9, 10-11 на ведений вал.

Механізм перемикання передач складається із вилок 6, закріплених на стержнях 21, які можуть переміщуватись в осьовому напрямку й утримуються в певному положенні фіксаторами 22. Перемикаючий важіль 1 вста­новлений на кульовій опорі в приливку криш­ки, нижній кінець важеля може входити в пази вилок. Можливість одночасного переміще­ння двох стержнів запобігається штифтовим замком 23 з двома плунжерами, який встановлений в каналі кришки між стержнями. Можливість випадкового вмикання передачі зад­нього ходу усуває запобіжник, який являє собою штифт 24 с пружиною і розміщений в головці перемикаючого стержня. Для включення заднього хода до важеля потрібно прикласти допоміжних зусиль.

Схема положень перемикаючого важеля при вмиканні різних передач показана на рис. 1. Заливають масло і контролюють його рівень через отвір з пробкою на лівій стінці картера. Отвір для зливу масла знаходиться знизу на задній стінці.

Синхронізатор призначається для безшумного (безударного) перемикання передач, шляхом вирівнювання кутових швидкостей відповідних валів і шестерень. На шліцах веденого вала нерухомо закріплена маточина 8 синхронізатора (рис. 2). На поверхні маточини 8 нарізані зуб’я і зроблені три поздовжні пази 9, в яких встановлені сухарі 7, що мають в середній частині зовнішні виступи. На зуб’я маточини надіта муфта 3, яка рухається по маточині в поздовжньому напрямку. Сухарі із зовнішніми виступами входять в кільцеву виточку на внутрішній стороні муфти. До зовнішньої поверхні муфти сухарі притиснуті двома пружинами 5. З двох сторін маточини встановлені латунні конічні блокуючи кільця 2, торці яких мають по три прямокутні пази під сухарі. На внутрішній конічній поверхні блокуючих кілець нарізана різьба з дрібним кроком для збільшення тертя між блокуючим кільцем і конусом шестерень 19 і 3. На зовнішніх поверхнях блокуючи кілець та на маточинах шестерень 19 і 3 нарізані зуб’я. Торці зуб’їв шестерень і блокуючи кілець мають скоси, що полегшує введення їх в зачеплення.

При нейтральному положенні синхронізатора його зубчаста муфта і блокуючи кільця не працюють. При вмиканні передачі муфта 3 переміщується вилкою та через виступи пересуває сухарі, які притискають одне із блокуючи кілець 2 до конусної поверхні шестірні 19 (якщо вмикається четверта передача), або до конусної поверхні шестерні 3 (якщо вмикається третя передача). Внаслідок наявності тертя між конічними поверхнями шестірня приводить в обертовий рух блокуючи кільце 2 і повертає його відносно муфти 3 на деякий кут, так як між сухарем 7 і пазом в торці блокуючого кільця 2 є зазор, торцові скоси зубів кільця 2 не дозволяють зуб’ям муфти 3 ввійти в зачеплення із зубчастим вінцем маточини шестірні і притискають блокуюче кільце до конічної поверхні шестірні. Внаслідок цього поступово вирівнюється частота обертання блокуючого кільця (і відповідно веденого вала) та шестірні яка блокується. Коли ці частоти обертання стануть однаковими, зуб’я муфти синхронізатора спочатку входять в зачеплення з зуб’ями блокую чого кільця, а потім з зубчастим вінцем на маточині шестірні.

Рис. 2. Синхронізатор коробки передач.

а). конструкція; б). деталі.

1 – шестірня ведучого вала; 2 – конусне блокувальне кільце; 3 – муфта; 4 – вилка; 5 – пру­жина; 6 – шестірня третьої передачі; 7 – сухар; 8 – маточина; 9 – поздовжні пази в маточині.

 

Коробка передач автомобіля „Волга” 3102

 

На автомобілі „Волга” 3102 встановлена чотирьохступінчата коробка передач з двома синхронізаторами вмикання передач переднього руху.

Картер 2 (мал. ) коробки передач кріпиться до картера зчеплення. До задньої стінки картера коробки передач прикріплений корпус 16 подовжувача. Зверху картер закритий кришкою 4, в якій розміщений механізм перемикання передач; картер, кришка, корпус подовжувача відлиті з алюмінієвого сплаву.

Коробка передач автомобіля „Волга” 3102

1 – ведучий вал; 2 – картер коробки передач; 3 – шестірня ведучого вала; 4 – кришка; 5 – синхронізатор четвертої і третьої передач; 6, 28 – шестерні третьої передачі; 7, 27 – шестерні другої передачі; 8, 26 – шестерні передачі заднього ходу; 9 – синхронізатор другої і першої передачі; 10, 25 – шестерні першої передачі; 11 – регулювальна шайба; 12 – шестірня приводу спідометра; 13 – перемикаючий важіль; 14 – кульова опора; 15 – ведений вал; 16 – корпус подовжувача; 17 – втулка; 18 – само підтискний сальник; 19 – брудозахисний кожух; 20 – ковзна вилка; 21 – рухома шестірня; 22 – вісь; 23 – пробка; 24 – вісь блока шестерень; 29 – шестірня привода проміжного вала; 30 – гумовий ковпак; 31 – кожух; 32 – штифт; 33 – вісь; 34 – проміжний важіль; 35 – пружина; 36, 38 – вилки; 37 – стержень; 39 – важіль; 40 – піддон; 41 – кульковий фіксатор; 42 – штифтовий замок; 43 – стержень; 44 – вмикач.

 

Ведучий вал 1, виготовлений як одне ціле з шестірнею 3, яка має конус і зубчастий вінець, встановлений на кулькових підшипниках. Переднім кінцем він розміщений у виточці хвостовика колінчастого вала, а заднім – у стінці картера. Задній підшипник закріплений на валу і в картері стопорними кільцями та закритий кришкою. З внутрішньої сторони підшипника встановлено масловідбивач. Для відведення лишок масла у втулці виконана масло згінна канавка, а в стінці картера є зливний отвір. На шліцах ведучого вала сидить маточина з веденим диском зчеплення.

Проміжний вал, виконаний як блок шестерень, складається з привідної шестірні 29, шестерень першої 25, другої 27, третьої. 28 передач і заднього ходу 26 встановлений на трьох роликопідшипниках на вісі 24, закріпленої в стінках картера. По краям блока шестерень поставлені упорні шайби, які утримуються від провертання вусиками, відігнутими в пази стінок картера. Для проходу масла до підшипників в блоці шестерень є от­вір. З торців блока масло проходить через пази в стінках картера і через отвори в шай­бах.

Передній кінець веденого вала 15 встановлений на роликопідшипнику у виточці ведучого вала 1 (масло до підшипника надходить через радіаль­ні канали в шестірні 5), а середня частина — на кулькопідшипнику, закріпленого стопор­ним кільцем в приливі передньої частини кор­пуса 16 подовжувача. На валу підшипник разом з шестірнею 12 приводу спідометра і комплектом задніх шестерень з маточиною синхронізатора 9 закріплений гайкою, яка зафіксована. Між підшипником і шестірнею 10 постав­лена регулювальна шайба 11, яка визначає осьовий зазор шестірні першої передачі. Положення шестірні 7 другої передачі визначається упорною шайбою, яка фіксується стопорним штифтом, що встановлений, в отворі вала.

На шліцах заднього кінця веденого вала 15, який виходить із корпуса подовжувача, встановлена маточина ковзної вилки 20 карданного шарніра. Вал разом з маточиною обертається в корпусі подовжувача на сталеалюмінієвій втулці 17 та ущільнений двома гумовими самопідтискними саль­никами 18. До вилки приварений брудозахисний кожух 19. Масло до втулки підводиться по нижньому каналу подовжувача і відводиться назад маслозгіною різьбою що на втулці 17.

На корпусі 16 подовжувача є приливок з опорною поверхнею для кріплення задньої опори двигуна. В отворі фланця корпуса закручена пробка 23; цей отвір використовується для ви пресування осі 24 блока проміжних шестерень при розборці.

На веденому валу 15, вільно на бронзових втулках встановлені шестірні першої 10, другої 7 і третьої 6 передач з конусними поверхнями і зубчастими вінцями для синхронізаторів. Ці шестерні знаходяться в по­стійному зачеплені з відповідними ше­стернями проміжного блоку. Для мащеня втулок в шестернях зроблені радіальні ка­нали, а на валу — гвинтові канавки.

Між шестернями на валу встановлені два синхронізатори 5 і 9 інерційного типу.

Кожний синхронізатор складається із маточини з трьома сухарями і розтиснутими пружинними кільцями, рухомої муфти і двох бронзових блокуючих кілець з внутрішньою конусною поверхньою, яка має мілку нарізку, та зовнішнім зубчастим вінцем. Маточина, переднього синхронізатора 5 закріплена на валу 15 стопорним кільцем. Між маточиною і шестірнею 6 встановлена упорна шайба. Рухома муфта заднього синхронізатора 9 виготовлена як одне ціле з веденою шестір­нею 8 передачі заднього хода. Будова і дія синхронізатора при вмикані передач аналогічна вивченому раніше синхронізатора коробки передач ГАЗ – 3307.

Для вмикання передачі заднього ходу на осі 22, що закріплена в картері, на бронзовій втулці встановлена рухома шестірня 21, яка входить в зачеплення з шестернями заднього ходу 26 і 8 проміжного і веденого валів.

Механізм перемикання передач. Перемикаючий важіль 13 розміщений на підлозі кузова. У припливках кришки встановлені три рухомі стержні 37. Вилки 36 і 38, двох стержнів обхвачують виточки муфт синхронізаторів, а важіль 39 стержня 43 вмикання передачі заднього ходу з'єднаний з рухомою шестірнею 21 через проміжний важіль 34, що качається на осі 33, закріпленої в стінці картера.

Перемикаючі стержні оснащені кульковими фіксаторами 41 і штифтовим замком 42 з двома плунжерами. У пази голівок стержнів входить нижній кінець перемикаючого важеля 13, встановленого на кульовій опорі 14 у приливку кришки, закритої кожухом 31 з опорною шайбою і притискною пружиною; важіль 13 ущільнений гумовим ковпаком 30. Рукоятка важіля розміщена, з правої сторони сидіння водія. Для запобігання повороту важеля 13 навколо осі служать два штифти 32, що входять у пази кульової опори 14 важеля. Нижній люк кришки закритий сталевим штампованим піддоном 40. У нейтральному положенні важіль 13 фіксується двома пружинами 35, встановлених в гніздах приливка кришки, при цьому нижній його кінець входить у паз стержня 37 перемикання третьої і четвертої передач. Для перемикання важеля в пази головок бічних стержнів до його рукоятки треба прикласти деяке зусилля, необхідне для стискання пружини 35. При цьому для вмикання передачі заднього ходу потрібне більше зусилля, ніж для переведення важеля в положення, що відповідає вмиканню першої і другої передачі. Завдяки цьому запобігається помилкове вмикання передачі заднього ходу при русі автомобіля. Збоку в кришку проти стержня 43 вмикання передачі заднього ходу закручений вмикач 44 сигналу вмикання передачі заднього ходу. Всі деталі коробки передач змащуються маслом, що розбризкується. Масло заливають в нижню частину картера і контролюють його рівень через отвір, який розміщений в правій стінці картера. Вмикання всіх чотирьох передач переднього ходу виконують з’єднанням муфт синхронізаторів 5 і 9 із зубчастими вінцями відповідних шестерень.

При вмиканні першої передачі крутний момент від колінчастого вала двигуна передається через ведучий вал 1 до проміжного вала (блок шестерень), а потім через шестерні 25 і 10 та синхронізатор 9 на ведений вал 15. При ввімкненій другій передачі крутний момент передається через ведучий вал 1, проміжний вал (блок шестерень), шестерні 27 і 7, синхронізатор 9 на ведений вал 15. Якщо ввімкнена третя передача, то крутний момент передається через ведучий вал 1, проміжний вал (блок шестерень), шестерні 6 і 28, синхронізатор 5 на ведений вал. При вмиканні четвертої передачі (прямої) синхронізатор 5 безпосередньо з’єднує ведучий 1 і ведений 15 вали. Для вмикання передачі заднього ходу, шестірню 21 вводять в зачеплення з шестірнею 26 проміжного вала і з зубчастим вінцем 8 муфти синхронізатора 9. Крутний момент передається через ведучий і проміжний вали, шестерні 26 і 8 та синхронізатор 9 на ведений вал 15.

Коробка передач вантажних автомобілів ЗІЛ

 

На автомобілі ЗІЛ - 4314.10 і його модифікаціях встановлена п’ятиступінчаста коробка передач з синхронізаторами для вмикання другої - третьої та четвертої – п’ятої передач. П’ята передача пряма. Деталі коробки передач зібрані в чавунному литому картері 13 (рис.1), який закритий кришкою 6 і приєднаним до картера зчеплення. На кришці розміщений сапун 8. З двох сторін картера є люки з кришками.

Рис.1. Коробка передач автомобіля ЗІЛ – 4314.10

1 – перемикаючий важіль; 2 – штифтовий замок; 3 – кульковий фіксатор; 4 – синхронізатор другої і третьої передач; 5 і 15 – шестерні другої передачі; 6 – кришка картера; 7 і 14 – шестерні першої передачі; 8 – сопун; 9 і 12 – червячна пара приводу спідометра; 10 – кришка підшипника; 11 – ведений вал; 13 – картер коробки передач; 16,18 – блок шестерень заднього ходу; 17 – вісь; 19 – шестерня передачі заднього ходу; 20 і 28 – шестерні третьої передачі; 21 і 27 – шестерні четвертої передачі; 22 – проміжний вал; 23 – шестерня приводу проміжного вала; 24 – ведучий вал; 25 –шестерня ведучого вала; 26 – синхронізатор четвертой і п’ятої передач; 29 – вилка; 30 – стержень; 31 – гумовий ковпак; 32 – палець; 33 – поводок; 34 – опорний штифт; 35 – запобіжний штифт.

 

Ведучий вал 24 виготовлений як одне ціле з шестернею 25, яка має конус і внутрішній зубчастий вінець. Вал встановлений заднім кінцем у стінці картера на кульковому підшипнику. Підшипник закріплений на валу гайкою та закритий кришкою. Передній кінець вала обертається на кульковому підшипнику у виточці хвостовика колінчастого вала.

Проміжний вал 22 встановлений у стінках картера: спереду на циліндричному роликопідшипнику, а ззаду — на кульковому підшипнику. Передній підшипник закритий заглушкою з гумовим ущільнюючим кільцем, та зафіксований на валу стопорним кільцем. Задній підшипник закріплений на валу гайкою і закритий чавунною кришкою. На валу 22 на шпонках закріплені шестерні: привідна 23, четвертої 21, третьої 20 і другої 15 передач та передачі заднього ходу 19. Шестерня 14 першої передачі виготовлена як одне ціле з валом.

Ведений вал 11 встановлений переднім кінцем у виточці ведучого валу на роликопідшипнику, а заднім — у стінці картера на кульковому підшипнику. Цей підшипник фіксується стопорним кільцем та закритий кришкою 10, яка служить кронштейном ручного гальма. На задньому кінці вала закріплений черв’як 9 приводу спідометра, в зчеплення з яким входить ше­стерня 12 гнучкого вала привода спідометра. За шестернямив кришці встановлений самопідтискний сальник. По шліцах вала може пере­міщуватися шестерня 7 вмиканя першої пере­дачі і заднього ходу.Крім того, на валу вільно встановлені шестерні другої 5, тре­тьої 28 і четвертої 27 передач, що входять у по­стійне зачеплення з відповідними ше­стернями проміжного валу 22. Від осьового зміщення ці шестерні закріплені замковими кільцями.Всі шестерні постійного зачепле­ння — косозубі. На шестернях 5, 28 і 27 є конусні поверхні і внутрішні зубчасті вінці.

Для безударного вмикання передач між шестернями другої і третьої передач, четвер­тої і п’ятої передач розміщені синхронізатори 4 і 26 інерційного типу.

З правого боку від проміжного валу 22 (див. рис. 1) в стінці та внутрішній перегородці картера закріплена вісь 17, на якій на двох роликопідшипниках з розтискною втулкою встановлений блок з двома шестернями 16 і 18 передачі заднього ходу. Велика шестерня 18 знаходиться в постійному зачепле­ні з шестернею 19 проміжного вала.

Механізм перемикання передач. В отворах внутрішніх приливків кришки картера розміщені три перемикаючі стерж­ні 30, на яких закріплені вилки 29, що з’єднанні з рухомою шестірнею 7 вмикання першої передачі і заднього ходу і з каретками синхронізаторів 4 и 26. Над стержнями в гніз­дах кришки розміщенні кулькові фіксатори 3, а між стержнями в каналі — штифтовий замок 2 з двома парами кульок і рухомим штифтом в середньому стержні. В пази головок вилок і проміжного хиткого поводка 33 вмикання першої передачі і заднього ходу входить нижній кінець перемикаючого важеля 1. Поводок нижнім кінцем з’єднаний з кронштейном стержня.

Перемикаючий важіль 1 встановлений на кульовій опорі в при­ливку кришки і підтискується пружиною. Зверху кульова опора важеля закрита ковпаком 31. Щоб усунути можливість помилкового вмикання передачі заднього ходу чи першої пере­дачі, в хиткому поводку 33, який шарнірно з’єднаний з пальцем 32, що закріплений в кришці, поставлений запобіжний рухомий штифт 35. Він розміщений проти упорного штифта 34 з пружиною, які разом вставлені у втулці, що вкручена в стінку приливка кришки.

Синхронізатор коробки передач. Синхронізатор являє собою рухому муфту 1 з диском, на який діє вилка перемикання та з боковими зубчастими вінцями 6. Муфта 1 встановлена на шліцах веденого вала. Диск муфти має по три отвори для пальців 5 фіксаторів, які з’єднують його з двома блокуючими кільцями і для блокуючи пальців 3, які жорстко з’єднують конічні кільця. Між двома половинками пальця 5 фіксатора розміщені дві пружини 4

В нейтральному положенні (рис.2) муфта синхронізатора розміщена

Рис.2. Синхронізатор.

1 – муфта синхронізатора, 2 – конусне кільце, 3 – блокуючий палець, 4 – пружина, 5 – палець фіксатора, 6 – зубчастий вінець муфти, 7 – шестерня, 8 – внутрішній вінець шестерні.

 

по середині між шестернями. При вмиканні передачі муфта синхронізатора, переміщуючи пальці фіксаторів 5, притискає конусне кільце 2 до конічної поверхні шестерні 7. Муфта, що з’єднана з веденим валом і шестірня, яка з’єднана з проміжним валом, мають різну частоту обертання. Внаслідок наявності тертя між конічними поверхнями кільце 2 повертається відносно диска муфти до дотику блокуючих конічних фасок отворів диска з блокуючими пальцями, після чого відбувається блокування кілець і муфти (рис.2.в). При вирівнюванні частоти обертання шестерні і веденого вала муфта рухається далі і її зуб’я безшумно входять в зачеплення з зубчастим вінцем шестірні 7 (рис.2. г).

Для вмикання різних передач, перемикаючий важіль із нейтрального положення може бути встановлений у шести різних положеннях. Перша передача вмикається переміщенням шестерні 7 до зачеплення її з шестернею 14 проміжного вала; при цьому крутний момент з ведучого вала через шестірні 23 і 25 передається на проміжний вал, а далі через шестірні 14 і 7 на ведений вал. Друга передача вмикається переміщенням синхронізатора 4 назад, тим самим з’єднуючи шестірню 5 з веденим валом. Третя передача вмикається переміщенням синхронізатора 4 вперед, тим самим з’єднуючи шестірню 28 з веденим валом. Четверта передача вмикається переміщенням синхронізатора 26 назад, тим самим з’єднуючи шестірню 27 з веденим валом. На всіх цих передачах крутний момент з ведучого вала через шестірні 23 і 25 передається на проміжний вал і далі через шестірні відповідної передачі і синхронізатор на ведений вал. На п’ятій передачі синхронізатор 26 з’єднує ведучий і ведений вали. При переміщені шестерні 7 назад до зачеплення її з малою шестірнею 16 вмикається передача заднього ходу. В цьому випадку крутний момент з проміжного вала через шестерні 19, 18, 16 і 7 передається на ведений вал, який буде обертатися в протилежну сторону в порівнянні з іншим напрямком обертання на вище вказаних передачах.

В картер коробки передач через боковий за­ливний отвір, закритий пробкою, до рівня отвору заливається масло. Для випуску масла в нижній частині картера є зливний отвір, закритий магнітною пробкою.

На автомобілі ЗІЛ-131 встановлена коробка передач такої ж конструкції, як коробка передач автомобіля ЗІЛ-4314.10, але з деякими змінами: змінена кришка заднього підшипника веденого вала в зв’язку з переносом приводу спідометра в роздавальну коробку і з зміною розміщення цен­трального гальма. Коробка передач герметич­на, що необхідно для долання бродів; до кришки заднього підшипника веденого вала приєднана за допомогою штуцера вентиля­ційна трубка, яка виведена вверх.

На автомобілі ЗІЛ-133Г-1 встановлена п’я­тиступінчаста коробка передач, яка має таку ж конструкцію, що і коробка передач автомобіля ЗІЛ-4314.10

 

Коробка передач вантажних автомобілів МАЗ

 

Автомобілі МАЗ-5335 і його модифікації, які обладнані дизелем ЯМЗ-236М, мають п’ятиступінчасту коробку передач з прискорювальною передачею та дистанційним механічним керуванням. Вмикання другої — третьої і четвертої — п’ятої передач здійснюється за допомогою двох синхронізаторів.

Ведучий вал 1 (рис.1) виготовлений як одне ціле з шестірнею 2, входить в картер 14 коробки. Задній кінець вала опирається на кульковий підшипник, закріплений на валу гайкою, а в картері стопорним кільцем і закритий кришкою; передній кінець вала опирається на кулькопідшипник, запресований у виточку хвостовика колінчаcтого вала.

 

Рис.1. Коробка передач автомобіля МАЗ – 5335

1 – ведучий вал; 2 – шестірня ведучого вала; 3 – синхронізатор четвертої і п’ятої передач; 4 – кронштейн;

5 – перемикаючий важіль; 6 – валик; 7 – фіксатор; 8, 25 – шестерні п’ятої передачі; 9, 24 – шестерні третьої передачі; 10 – синхронізатор другої і третьої передачі; 11, 22 – шестерні другої передачі; 12, 21 – шестерні першої передачі; 13 – замок; 14 – картер; 15 – шестерня привода спідометра; 16 – фланець; 17 – ведений вал; 18, 19 – кришка; 20 – проміжний вал; 26 – шестерня відбору потужності; 27 – шестірня привода проміжного вала; 28 – масляний насос; 29 – блок шестерень заднього ходу; 30 – вісь; 31 – стержень; 32 – штифт верхнього фіксатора; 33 – палець; 34 – поводок; 35 нижній фіксатор; 36 – важіль; 37 – шток; 38 – тяга; 39 – проміжний механізм; 40 – поперечний валик; 41 – карданне зчленування; 42 – важіль перемикання.

 

Проміжний вал 20 встановлений в картері: спереду – на циліндричному роликопідшипнику, ззаду – на кулькопідшипнику, який закріплений на валу шайбою з болтами, а в картері стопорним кільцем. Гніздо заднього підшипника закрите кришкою 19. Шестірня 21 першої передачі і заднього ходу нарізана безпосередньо на валу,. А шестерні другої 22, третьої 24, п’ятої 25 передач, шестірня 26 відбору потужності і шестірня 27 привода проміжного вала напресовані та закріплені шпонками. Збоку між проміжним і веденим валами в картері закріплена вісь 30, на якій на двох роликопідшипниках встановлений блок шестерень 29 передачі заднього ходу. Передня шестірня входить в зачеплення із ше­стірнею 21 першої передачі проміжного валу, а задня — в зачеплення з шестірнею 12 при вмиканні передачі заднього ходу.

Передній кінець веденого вала 17 встановлений на роликопідшипнику у виточку ведучого вала, а задній його кінець — на кулькопідшипнику в картері. На виступаючому назовні кінці вала закріплена ведуча шестірня 15 привода спідометра та фланець 16 карданного шарніра. Задній підшипник закритий кришкою 18, в якій встановлені ведена шестірня приводу спідометра та сальник. Підшипник на валу кріпиться разом з шестірнею і фланцем гай­кою, а в картері — стопорним кільцем.

На задньому кінці вала, що має шліци, встановлена рухома прямозуба шестір­ня 12 першої передачі та заднього ходу. Крім того, на валу вільно сидять на сталь­них підшипниках ковзання спеціальної конструкції шестерні: 11 — другої передачі, 9 — третьої передачі та 8 — прискорювальної п’ятої передачі. Від поздовжнього зміщення шестерні зафіксовані упорними кільцями і буртом на валу. Ці три шестерні мають скошені зу’бя та входять у постійне зачеплення з шестер­нями 22, 24 и 25 проміжного валу. Ше­стерні 11, 9 і 8 також, як і шестірня 2 ведучого вала, мають конусну поверхню і внутрішні зуби.

Між шестернями другої і шестірнею третьої передач, шестерні п’ятої передачі і шестірнею 2 ве­дучого вала знаходяться синхронізатори 10 і 3, які забезпечують безшумне вмикання другої, третьої, четвертої і п’ятої передач.

В каналах приливків кришки картера встановлені три стержні 31 (рис.1.). Вилки стержнів з’єднанні з шестірнею першої передачі і заднього ходу та з двома муфтами синхронізаторів. Стержні мають кулькові фіксатори 7 і штифтовий замок 13 з двома парами кульок. Перемикання передач здійснюється важелем 42, розміщеним у кабіні, за допомогою механічного дистанційного приводу, необ­хідність застосування якого викликана зміщенням кабіни вперед, та розміщенням її над двигуном. У кронштейні 4, закріпленому на приливку кришки картера коробки передач встановлений на двох опорах валик 6 перемикання передач. На внутрішньому кінці валика закріплений перемикаючий важіль 5, кінець якого заходить в пази головок, розміщених на стержнях 31. В середнє положення важіль встановлюється верхнім фіксатором з штифтом 32 та пружиною і ниж­нім фіксатором 35 запобіжника вмикання передачі заднього ходу з двома штифтами і пружиною. Зовнішній штифт встановлений у рухомому поводку 34 перемикання першої передачі і заднього ходу. Поводок шарнірно з’єднаний з пальцем 33, який кріпиться в приливку кришки коробки передач. Кінець його входить в паз головки, закріпленої на стержні вмикання першої передачі і заднього ходу. На зовнішньому кінці валика 6 сидить важіль 36, кінець якого входить в головку рухомого штоку 37. встановленого в приливку кронштей­на. Зовнішній кінець рухомого штока довгою тягою 38 з карданними зчленуваннями з’єднаний з проміжним механізмом 39 керування, кронштейн якого прикріплений до рами автомобіля. Із зовнішнім кінцем поперечного валика 40 цього механізму з’єднаний за допомогою карданного зчленування 41 нижній кінець важеля 42 перемикання передач, який проходить через опору в підлозі кабіни. Така конструк­ція важеля дозволяє відкидати кабіну, не порушуючи всіх з’єднань приводу керування коробкою передач. Положення важеля при вмиканні різних передач показані на рис.1. Порожнина картера коробки передач з’єднується з атмосферою через сопун, розміщений на кришці картера. Масло заливають в картер до рівня контрольного отвору.

Найбільш навантажені підшипники коробки передач змащуються маслом під тиском. Масло із картера коробки через відбірний фільтр 23 (рис.1), що обладнаний магнітом, по каналу засмоктується шестеренчастим насо­сом 28, який приводиться в дію від переднього кінця проміжного вала і нагнітається по каналах в картері кришки, ведучому і веденому валах до підшипників шестерень 8, 9 і 11 ве­деного вала, та до його переднього підшипника. Вся решта де­талей змащуються маслом, що розбризкується.

У масляному насосі встановлений редукційний кульковий клапан, що обмежує тиск масла в системі мащення коробки передач.

Картер коробки передач має внутрішню пере­городку, тому для зливу масла зроблені два отвори, закриті пробками.





Дата добавления: 2014-11-25; Просмотров: 818; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:





studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.80.137.187
Генерация страницы за: 0.016 сек.