Зчеплення автомобіля „КамАЗ – 5320”

Механізм зчеплення (Рис. 1) встановлений на маховику в картері. Картер передньою привалочною площиною з'єднаний болтами з картером маховика двигуна.

Зчеплення фрикційне, сухе, дводискове з периферійним розташуванням натискних пружин, з гідравічим приводом вимкнення зчеплення і пневматични підсилювачем та автоматичним регулюванням положення середнього ведучого диска.

Схема 1. Зчеплення (а) і привід (б) зчеплення вантажних автомобілів КамАЗ
1 – маховик; 2 – погашувач; 3 – ведені диски; 4 – важільний механізм; 5 – важіль; 6 – підшипник; 7 – муфта, 8 – кільце; 9 – пружина, 10 – кожух, 11 – натискний диск; 12 – проміжний диск; 13, 16 – важелі; 14 – педаль, 15, 23 – циліндри, 17, 22 – штоки; 18 – трубопровід; 19 – пневмопідсилювач; 20 – слідкуючий пристрій; 21 – повітропровід

До ведучої частини зчеплення відносяться маховик 1, середній ведучий диск 12, натискний диск 11. Середній і натискний ведучі диски мають на зовнішній поверхні по чотири шипи, що входять у пази на циліндричній поверхні маховика і сприймають крутний момент, що передається від маховика.

До веденої частини зчеплення відносяться два ведених диски 3. Ведені диски сталеві, з приклепаними фрикційними накладками, які виготовлені з азбестової композиції, з'єднуються зі своїми маточинами через погашувач крутильних коливань пружинно-фрикційного типу (демпфер), що збільшує плавність вмикання зчеплення і підвищує довговічність деталей трансмісії. До маточини з обох сторін веденого диска приклепаний диск демпфера з двома кільцями і обоймами, у вікна яких встановлені вісім пружин.

Маточини ведених дисків встановлені на шліцах первинного вала дільника передач або коробки передач (на автомобілях без дільника). Між кожухом 10 і натискним диском 11 встановлені натискні пружини 9, під дією яких ведені диски затискаються між натискним диском і маховиком із сумарним зусиллям

10 200...12 000 Н.

До натискного пристрою відносяться дванадцять пружин 13, розміщених між кожухом 7 і натискним диском 5. під кожну пружину зі сторони натискного диску підкладена теплоізоляційна шайба.

Механізм вимикання зчеплення складається з відтяжних важелів 9, з'єднаних зовнішніми кінцями з натискним диском 5, а в середній частині - з опорними вилками 8, що встановлені в кожусі 7; упорного кільця 12; муфти 11 вимикання з упорним підшипником, яка встановлена на кришці підшипника ведучого вала подільника або коробки передач та вилки 10 вимикання, закріпленої на валу.

При ввімкненому зчепленні крутний момент передається від маховика через шипове з'єднання на середній ведучий і натискний диски, потім на фрикційні накладки ведених дисків і через пружини демпфера на їхні маточини і далі на первинний вал подільника або коробки передач. Коли зчеплення вимкнене, упорне кільце 11 відходить від підшипника муфти 9 на величину А = 3,2...4,0 мм, забезпечуючи повноту вмикання зчеплення.

При вимиканні зчеплення муфта 11 через упорне кільце 12 діє на внутрішні кінці відтяжних важелів 9, які повертаються на голчастих підшипниках опорних вилок 8. При цьому зовнішні кінці відтяжних важелів переміщують натискний диск 5 від заднього веденого диска 4. Середній ведучий диск 5 під дією 4-х двоплечих важелів 3, що повертаються пружиною, які змонтовані в шипах, також переміщується і самовстановлюється в середнє положення між торцями натискного диска 5 і маховика 1, звільняючи передній ведений диск 4. Таким чином, між ведучим і веденим дисками зчеплення при повному його вимиканні утворяться зазори, що забезпечать роз'єднання ведучої і веденої частин та «чистоту» вимкнення зчеплення.

Привод вимикання зчеплення дистанційний, гідравлічний із пневмопідсилювачем. Пневмопідсилювач істотно полегшує вимикання та утримання у вимкненому стані зчеплення водієм.

Привод складається з педалі 14 (Рис. 1) зчеплення з відтяжною пружиною, головного циліндра 15, пневмопідсилювача 19, трубок 18 і шлангів для подачі робочої рідини від головного циліндра до підсилювача зчеплення, трубки 21 підведення стисненого повітря від пневмопривода гальм до підсилювача зчеплення, а також з бачка, що забезпечує контроль за рівнем рідини.

При вимиканні зчеплення зусилля від ноги водія через педаль, важіль і шток передається до головного циліндра 15, звідкіля рідина під тиском по трубопроводу 18 надходить у корпус слідкуючого пристрою 20, який забезпечує подачу стисненого повітря, що надходить по повітропроводу 21 у пневмоциліндр підсилювача. Одночасно від головного циліндра рідина під тиском надходить у робочий гідравлічний циліндр підсилювача. Слідкуючий пристрій, пневмоциліндрциліндр підсилювача і робочий гідравлічний циліндр виконані в одному агрегаті — пневмогідравлічному підсилювачі.

Сумарне зусилля, обумовлене тиском повітря в пневмоциліндрі підсилювача і тиском рідини в робочому циліндрі, передається на штовхач з регулювальною гайкою і через важіль, вал з вилкою вимикання забезпечує переміщення муфти вимикання 7 в необхідне положення для вимикання зчеплення.

Головний циліндр (Рис. 2) встановлений на кронштейні педалі зчеплення. У корпусі 2 головного циліндра виконані циліндрична А і компенсаційна Б порожнини, в яких знаходиться робоча рідина. Корпус закритий захисним ковпаком. У циліндричній порожнині А встановлений поршень 3 з ущільнюючою манжетою. У поршні є отвір, що перекривається при робочому ході ущільнюючим кільцем, що є на кінці штока 1. При відпущеній педалі зчеплення поршень 3 знаходиться у верхньому положенні під впливом пружини 4. Знизу циліндрична порожнина А закрита пробкою, у центрі якої є отвір для приєднання трубопроводів гідроприводу.

Коли педаль зчеплення відпущена, циліндрична А і компенсаційна Б порожнини сполучаються між собою через отвір у поршні і манжеті, тому що між торцем штока 1 (Рис. 2.4) і поршнем 3 існує зазор В.

Рис. 2. Головний циліндр:

1 – шток, 2 – корпус, 3– поршень, 4– пружина, 5 – компенсаційний бачок, 6– пробка, А –циліндрична порожнина, Б – компенсаційна порожнина, В –зазор

При натисканні на педаль зчеплення шток зміщається, перекриває отвір і роз'єднує порожнини Л і Б. При подальшому переміщенні педалі рідина з циліндричної порожнини А витісняється поршнем через трубопроводи гідроприводу до підсилювача. Нормальний рівень рідини в бачку повинний бути на 15...20 мм нижче верхнього краю горловини.

Пневматичний підсилювач (Рис. 3.) закріплений на картері зчеплення з правої сторони силового агрегату. Корпус підсилювача складається з двох частин. Передня частина 14 корпуса виконана з алюмінієвого сплаву, а задня частина 16 — з чавуну. Між цими частинами встановлена прокладка, що одночасно є мембраною 9 слідкуючого пристрою, розміщеного зверху.

Слідкуючий пристрій забезпечує автоматичну зміну тиску повітря на пневматичний поршень 13 в залежності від тиску рідини в гідроприводі зчеплення. До основних частин слідкуючого пристрою, відносяться слідкуючий поршень 6 з манжетою, впускний 11 і випускний 12 клапани (блок клапанів), мембрана 9 і пружини.

Коли педаль зчеплення відпущена (зчеплення вимкнене), пневматичний поршень 13 і поршень 15 вимикання зчеплення знаходяться в крайньому правом (передньому) положенні (пневматичний поршень займає це положення під впливом зворотної пружини). Тиск у порожнині перед поршнем і за поршнем відповідає атмосферному. Положення поршня 15 вимкнення зчеплення визначається упором його штовхача в днище пневматичного поршня. У слідкуючому пристрої при цьому випускний клапан 12 відкритий, а впускний 11 закритий.

Дата добавления: 2014-11-25