Практична робота. Дослід 1. Колориметричний мікрометод визначення калію в сироватці крові (метод Лазарева Н.)

Дослід 1. Колориметричний мікрометод визначення калію в сироватці крові (метод Лазарева Н.)

Принцип методу. Іони калію в присутності іонівPb²⁺, Cu²⁺ і NО^-₂ утворюють нерозчинний у воді осад К₂Pb[Cu(NО₂)₆] – купрогексанітрит калію-плюмбуму, який розчиняють в суміші риванолу і льодяної ацетатної кислоти. Визначають оптичну густину утвореного розчину, яка прямопропорційна кількості іонів NО^-_2. Для визначення рівня калію використовують постійний коефіцієнт, розрахований, виходячи із співідношення NО^-₂ і К⁺ в сполуці, що утворилась.

Матеріальне забезпечення: 1) 5 % розчин ацетату натрію СН₃СООNа · 3 Н₂О; 2) Суміш розчину Сu(СН₃СОО)₂ · Н₂О і Рb(СН₃СОО)₂ · 3 Н₂О. Зважують в колбу 7,5 г ацетату міді (кристалічного) і 2 г ацетату свинцю (кристалічного), додають 150 мл дистильованої води. Суміш нагрівають до 100^оС і після охолодження відфільтровують. 3) Нітрит натрію (кристалічний); 4) Суміш нітриту натрію і розчинів ацетату міді і ацетату свинцю: до 2 мл суміші розчинів ацетату міді і ацетату свинцю додають 0,25 мг NaNО_2. Готують ex tempore. 5) 0,5 % розчин риванолу; 6) Льодяна оцтова кислота; 7) Фотоелектроколориметр; 8) Центрифуга.

Хід роботи: У центрифужну пробірку вносять 0,5 мл розчину ацетату натрію, 0,1 мл досліджуваної сироватки крові і 0,5 мл суміші ацетату міді, ацетату свинцю і нітриту натрію. Вміст пробірки перемішують скляною паличкою і залишають на 1 год, після чого центрифугують протягом 10 хв при 1500 об/хв. Прозору надосадову рідину зливають. У пробірку додають 1 мл розчину ацетату натрію, перемішують скляною паличкою, центрифугують і обережно зливають надосадову рідину. Аналогічно промивання осаду розчином ацетату натрію повторюють ще раз.

Одержаний осад використовують для колориметричних досліджень. До осаду додають 1 мл розчину риванолу і 2 мл льодяної оцтової кислоти. Добре перемішуючи паличкою, розчин за допомогою дистильованої води кількісно переносять в мірну колбу на 25 мл, доводячи до мітки дистильованою водою, перемішують і колориметрують при 540 нм (зелений світлофільтр) в кюветах з товщиною шару 10 мм проти води.

Вміст калію в сироватці крові визначають за формулою:

К = А х 14,04, де

А – показник екстинкції;

14,04 – коефіцієнт перерахунку в ммоль/л.

Пояснити отриманий результат, зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення визначення калію. Дослідження мінерального складу крові, сечі та інших біологічних рідин має надзвичайно велике значення в діагностиці порушення водно-електролітного складу, обґрунтування питного режиму, дієти і терапії. Зміни низки елементів у біологічних рідинах часто є специфічними для різних захворювань.

Калій – катіон, основна частина якого знаходиться всередині клітини – до 98%. Незначна частина його міститься в позаклітинному просторі, не відіграє істотної ролі в підтримці осмотичного тиску. Вміст калію в сироватці крові в нормі – 3,8 – 5,2 ммоль/л. При зниженні рівня калію в крові (менше 3 ммоль/л) наступають зміни в роботі серця, порушується ритм і провідність. Гіперкаліємія проявляється нудотою, блювотою, брадикардією, порушенням серцевого ритму. Підвищення концентрації калію плазми вище 6,5 ммоль/л – загрозливе, вище 7,5 до 10,5 ммоль/л – токсичне, а вище 10,5 ммоль/л – смертельне. Причини гіперкаліємії: знижене виділення калію із сечею при нирковій недостатності, внутрішньовенне введення калієвмісних розчинів, некроз клітин, недостатність наднирникових залоз та ін. Гіпокаліємія супроводжується м’язовою гіпотонією, апатією, сухістю шкіри. Спостерігається блювота, тахікардія, зниження артеріального і ріст венозного тиску, аритмії, зниження толерантності до серцевих глікозидів. Причини гіпокаліємії: втрати калію через шлунково-кишковий тракт (блювання, пронос), при вживанні лікарських засобів (діуретиків, проносних, гіпотензивних засобів), хронічні пієло- і гломерулонефрити та ін.

Дослід 2. Визначення кальцію в сечі (проба Сульковича)

Принцип методу. Метод ґрунтується на утворенні малорозчинних солей кальцію при підвищенному його вмісті.

Матеріальне забезпечення: 1) Реактив Сульковича: містить щавлеву кислоту – 2,5 г, щавлевокислий амоній – 2,5 г, льодяну ацетатну кислоту – 5,0 мл. Загальний об’єм доводять дистильованою водою до 150 мл.

Хід роботи: До 5 мл сечі, отриманої зранку натще, додають 2,5 мл реактиву Сульковича. У нормі через 30 сек з’являється молочно-біле помутніння сечі. При підвищеній концентрації кальцію в сечі осад більш виражений, при пониженій концентрації сеча залишається прозорою.

Пояснити отриманий результат, зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. Кальцій майже не бере участі у підтримці осмотичного тиску, тому що його вміст у позаклітинному секторі невеликий і значна частина йону зв’язана з білками. У регуляції обміну кальцію беруть участь паратгормон, похідні вітаміну D₃ і кальцитонін. Збільшення чи зменшення вмісту йонів кальцію в плазмі крові може призвести до різних патологічних станів. Лікарські препарати, що містять солі кальцію, у зв’язку з цим знаходять широке застосування в різних галузях медицини. При гіперкальціємії загальний вміст кальцію в сироватці крові складає більше 2,9 ммоль/л, а іонізованого кальцію – більше 1,38 ммоль/л. Гіперкальціємія, що перевищує 3,75 ммоль/л (15 мг%), може викликати раптову зупинку серця. Зростання концентрації іонізованого кальцію веде до патологічних станів, що проявляються поліурією, блювотою, депресивним станом, порушенням серцевого ритму. Гіпокальціємія спостерігається при рівні загального кальцію в сироватці крові менше 2,12 ммоль/л (8,5 мг%) і іонізованого кальцію – менше 1,12 ммоль/л (4,5 мг%). Гіпокальціємія у клінічній практиці спостерігається частіше і протікає важче, ніж гіперкальціємія. «Гостра» гіпокальціємія призводить до розвитку тетанії, «хронічна» кальцієва недостатність може супроводжуватись порушенням функції скелетної і гладкої мускулатури, серцево-судинної системи, порушенням згортання крові, розвитком остеопорозу. Причини гіпокальціємії: недостатність паращитовидних залоз, підвищене виведення кальцію при порушеннях травлення і всмоктування, дефіцит вітаміну D чи резистентність до нього, при рахіті та ін.

Контроль виконання лабораторної роботи

1. При визначенні калію колориметричним методом за Лазаревим Н. утворюється нерозчинний у воді осад К₂Pb[Cu(NО₂)₆] – купрогексанітрит калію-плюмбуму – в присутності:

А. Pb ²⁺

В. Cu ²⁺

С. NО^-₂

D. Са ²⁺

Е. Nа⁺

2. Летальність може наступити при концентрації калію вище:

А. 10,5 ммоль/л

В. 8,5 ммоль/л

С. 7,5 ммоль/л

D. 6,5 ммоль/л

Е. 2,12 ммоль/л

3. При нормальній концентрації кальцію в сечі за методом Сульковича через 30 секунд спостерігається:

А. Молочно-біле помутніння сечі

В. Синьо-фіолетове забарвлення

С. Жовто-оранжеве забарвлення

D. Випадає оранжевий осад

Е. Сеча залишається прозорою

4. Раптова зупинка серця може наступити при концентрації загального кальцію в сироватці крові:

А. 3,75 ммоль/л

В. 3,00 ммоль/л

С. 2,75 ммоль/л

D. 2,55 ммоль/л

Е. 2,25 ммоль/л

Приклади тестів “Крок-1”

1. Хворий, який проживає на півночі і вживає в надлишковій кількості печінку риб (містить вітамін D), звернувся в медичний центр зі скаргою на підвищений тиск. Рентгенологічне обстеження підтвердило відкладання каменів у сечових шляхах. У хворого виявлено:

А. Гіперкальціємію

B. Гіпокальціємію

C. Гіперкуприємію

D. Гіпокуприємію

E. Гіперкаліємію

2. Турист у спекотний день довго знаходився без питної води. Нарешті він дістався до джерела і вгамував спрагу. Це призвело до:

А. Підвищення осмоляльності позаклітинної рідини

B. Зниження осмоляльності позаклітинної рідини

C. Підвищення осмоляльності внутрішньоклітинної рідини

D. Зниження осмоляльності внутрішньоклітинної рідини

E. Підвищення внутрішньочерепного тиску

3. До лікаря звернувся хворий, який протягом тривалого часу приймав лікарський засіб – спіронолактон (антагоніст альдостерону) в зв’язку з тахікардією і гіпотензією. Причиною такого стану може бути:

А. Гіпонатріємія

B. Гіпернатріємія

C. Гіперкальціємія

D. Гіпокальціємія

E. Гіперкаліємія

4. У приймальне відділення стаціонару поступив хворий у якого виявлено гіпотензію, порушення свідомості, сухість слизових оболонок. Причиною такого стану може бути:

А. Гіпонатріємія

B. Гіпернатріємія

C.Гіперкуприємія

D. Гіпокуприємія

E. Гіперкаліємія

5. У хворого, який тривалий час приймає тіазидні діуретики може виникнути:

А. Гіпокаліємія

B. Гіперкаліємія

C. Гіперкуприємію

D. Гіпокуприємію

E. Гіперкальціємія

6. Хворому, в якого виявлено клінічні ознаки, зв’язані з гіпернатріємією (збільшений венозний тиск, набряк легень) необхідно здійснити корекцію шляхом введення:

А. Води

B. Антибіотиків

C. Сульфаніламідів

D. Вітамінів

E. Незамінних амінокислот

Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Мікроелементози людини.

2. Діагностика водно-електролітного складу організму.

3. Вплив радіоактивних ізотопів, рентгенівського опромінення та інших видів опромінення на порушення мінерального балансу.

4. Методи визначення показників водно-сольового та мінерального обмінів (метод полуменевої фотометрії, іонометричне визначення, хімічні методи).

Література

Основна:

1. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Вінниця: Новакнига, 2009. – С. 545 - 550.

2. Гонський Я.І.,Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744 с.

3. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. проф. О.Я. Склярова. – Медицина, 2010. – 360 с.

4. Біохімічні показники в нормі і при патології. Навчальний довідник / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2007. – 320 с.

5. Клінічна біохімія: Підручник / За ред. проф. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2006. – 432 с.

6. Практикум з біологічної хімії / Під ред. проф. О.Я. Склярова. – Київ: Здоров’я, 2002. – 298 с.

Додаткова:

1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – 704 с.

2. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека. Т.2. – М.: Мир; Бином. Лаборатория знаний, 2009. – С. 280 – 281.

3. Справочник по лабораторным методам исследования / Под ред. проф. Л.А. Даниловой. – М. – С.-Петербург – Ниж. Новгород – Воронеж – Ростов-на-Дону – Екатеринбург – Самара – Киев – Харьков – Минск: Питер, 2003. – 733 с.

Тема № 9. Сечоутворювальна функція нирок. Нормальні та патологічні компоненти сечі.

Мета заняття: Знати фізико–хімічні властивості сечі; основні біохімічні показники нормальних і патологічних компонентів та шляхи їх проникнення в сечу. Вміти провести біохімічний аналіз сечі та інтерпретувати отримані результати.

Актуальність теми: Біохімічний аналіз сечі є обов’язковим в амбулаторних і клінічних умовах у діагностуванні ряду захворювань.

При біохімічному дослідженні виявляють як нормальні, так і патологічні компоненти сечі. Біохімічний аналіз сечі дає можливість судити про функціональний стан нирок, про обмін речовин в різних органах і організмі в цілому, допомагає вияснити причини, характер і прогноз патологічного процесу, дозволяє оцінити ефективність лікування. Крім того, дослідження сечі на вміст лікарських речовин або їх метаболітів дозволяє також оцінити фармакологічну дію ліків і прогнозувати терапевтичний ефект.

У клінічній практиці для аналізу сечі досить широко використовують автоматичні біохімічні аналізатори, які дають змогу за відносно короткий проміжок часу і у невеликому об’ємі біологічного матеріалу визначити кілька десятків біохімічних параметрів.

Для експрес – діагностики захворювань різні фірми випускають індикаторні тест–смужки, які містять сухі реактиви (ферменти або інші речовини), що призводять до утворення або зміни забарвлення в результаті їх взаємодії з деякими метаболітами досліджуваних біологічних рідин, наприклад, сечі.

Конкретні завдання:

Ø Трактувати біохімічні механізми регуляції водно-сольового обміну та роль нирок в утворенні сечі.

Ø Аналізувати біохімічний склад сечі в нормі та за умов розвитку патологічних процесів; оцінювати функціональне значення кінцевих продуктів азотистого обміну (сечовина, сечова кислота, креатинін) та продуктів детоксикації (тваринний індикан, гіпурова кислота), зміни їх добового виділення.

Ø Аналізувати стан здоров’я людини на підставі біохімічних параметрів змін проміжних та кінцевих продуктів метаболізму в крові та сечі.

Теоретичні питання

1. Роль нирок в регуляції об’єму, електролітного складу та рН рідин організму. Біохімічні механізми сечоутворювальної функції нирок (фільтрація, реабсорбція, секреція і екскреція). Біохімічна характеристика ниркового кліренсу і ниркового порогу, їх діагностичне значення.

2. Гормональні механізми регуляції водно-сольового обміну та функцій нирок; антидіуретичний гормон; альдостерон.

3. Ренін-ангіотензинова система. Натрійуретичні фактори передсердя та інших тканин. Біохімічні механізми виникнення ниркової гіпертензії. Гіпотензивні лікарські засоби – інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.

4. Фізико-хімічні властивості сечі: кількість, колір, запах, прозорість, реакція (рН), залежність її від складу їжі. Роль нирок та легень у підтриманні кислотно-основного стану організму. Амонійогенез.

5. Хімічний склад сечі в нормі (органічні та мінеральні компоненти); причини можливих відхилень. Участь нирок у виділенні неорганічних і органічних речовин. Клініко-діагностичне значення визначення окремих компонентів сечі.

6. Патобіохімія нирок. Клініко-біохімічні зміни при гострій та хронічній нирковій недостатності.

7. Характеристика умов утворення в нирках каменів, їх хімічний склад та заходи профілактики.

8. Патологічні компоненти сечі – кров, гемоглобін, креатин. Шляхи їх проникнення в сечу; причини їх появи.

9. Клініко-діагностичне значення їх виявлення у сечі вуглеводів. Характеристика глюкозурій, галактозурії, фруктозурії, пентозурії, причини їх появи.

10. Клініко-діагностичне значення виявлення і визначення в сечі: індикану, фенілпіровиноградної, та гомогентизинової кислот.

11. Клініко-діагностичне значення визначення у сечі кетонових тіл, жовчних кислот і жовчних пігментів.

Дата добавления: 2014-11-25